Постанова

від 20.07.2021 по справі 910/8264/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р. Справа№ 910/8264/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Прокуратури Київської області

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 (повний текст підписано 25.11.2019)

у справі №910/8264/19 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури

до Київської обласної ради (відповідач - 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Київське" (відповідач - 2)

Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (відповідач - 3)

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Копачівської сільської ради (третя особа - 1), Підгірцівської сільської ради (третя особа - 2), Старобезрадичівської сільської ради (третя особа - 3), Великодмитровицької сільської ради (третя особа - 4), Першотравенської сільської ради (третя особа - 5), Української міської ради (третя особа - 6), Козинської селищної ради (третя особа - 7), Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (третя особа - 8), Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (третя особа - 9), Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (третя особа - 10), Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (третя особа - 11), Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (третя особа - 12), Національного університету біоресурсів і природокористування України (третя особа - 13), Державного підприємства "Антонов" (третя особа - 14), Національної академії внутрішніх справ (третя особа - 15), Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП-ЛЕНД" (третя особа - 16)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Київської обласної державної адміністрації (третя особа - 17), Державного агентства лісових ресурсів України (третя особа - 18)

про визнання незаконним та скасування рішення в частині та визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства

В судовому засіданні 20.07.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/8264/19 відмовлено у задоволенні позову Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокуратура Київської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2019 року у справі №910/8264/19 та ухвалити нове рішення, яким позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури задовольнити.

Судом апеляційної інстанції враховується помилкове зазначення скаржником в апеляційній скарзі назви суду, яким прийнято рішення у даній справі (Господарський суд Київської області замість Господарський суд міста Києва), що не може слугувати підставою для не розгляду апеляційної скарги апелянта по суті.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної ради (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство Київське (далі - ТОВ МГ Київське , відповідач-2), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п. 1.1 п.1 п.2, пп. 3.1 п. 3 рішення Київської обласної ради від 28.11.2013 року за № 716-35-VI Про закріплення мисливських угідь на території Київської області в частині надання у користування мисливських угідь площею 16 989, 40 га для ведення мисливського господарства в адміністративних межах Києво-Святошинського та Обухівського районів ТОВ Мисливське господарство Київське ;

- визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 17.12.2013, укладеного між Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства (далі - Управління) та ТОВ МГ Київське .

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що рішення обласної ради від 28.11.2013 року за № 716-35-VI в частині надання товариству в користування мисливських угідь площею 16989,40 га для ведення мисливського господарства в адміністративних межах Києво-Святошинського та Обухівського районів Київської області, а також укладений на підставі вказаного рішення договір про умови ведення мисливського господарства від 17.12.2013 року суперечать приписам статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання у зв`язку з відсутністю погодження надання у користування товариству мисливських угідь з усіма власниками та користувачами відповідних земельних ділянок.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/8264/19 відмовлено у задоволенні позову Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури.

Відсутність правових підстав для задоволення позову у оскаржуваному рішенні суду обґрунтована:

- недоведеністю прокурором конкретного кола осіб, надання згоди якими необхідно для належного укладення товариством відповідного договору про умови ведення мисливського господарства та користування вказаними угіддями, а також обставин того, що таке накладення мало місце станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору,

- недоведеністю тверджень позивача про порушення оспорюваним рішенням та договором публічного порядку й інтересів держави у галузі мисливського господарства та полювання і принципів регулювання земельних відносин в Україні,

- встановленою судом відсутністю у товариства обов`язку щодо контролю та дотримання процедури отримання у користування мисливських угідь та покладення на вказаного відповідача тягара відповідальності за дії органу державної влади (у даному випадку - Ради).

В частині представництва прокурором інтересів держави при зверненні до суду з позовом суд дійшов наступних висновків:

- прокурором в порушення вимог статті 53 ГПК України не було зазначено конкретного державного органу, уповноваженого представляти інтереси Українського народу в спірних правовідносинах, а також не доведено відсутності такого органу; крім того, посилаючись на позбавлення конкретної територіальної громади правомочностей власника вказаних земель, прокурором у якості позивача не було визначено жодного з органів місцевого самоврядування, уповноважених представляти інтереси відповідної територіальної громади;

- прокурором не було у встановленому законом порядку доведено порушення інтересів держави оскаржуваним рішенням Ради та спірним договором про умови ведення мисливського господарства, а вимоги прокурора зводяться, зокрема, до порушення спірним рішенням та договором інтересів конкретних власників та землекористувачів земельних ділянок, тобто окремо взятих суб`єктів.

За розглядом заявлених відповідачами клопотань про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що про спірне рішення ради та договір від 17.12.2013 року прокуратурі достеменно було відомо ще у червні 2016 року; трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом прокурором пропущено; прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачами заявлено до прийняття рішення у справі, і останнім не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважності причин пропуску позовної давності; у своєму позові прокурор не просив суд поновити пропущений ним строк для звернення до суду з даним позовом та не зазначив обґрунтованих причин пропуску такого строку і звернення з цією позовною заявою майже через 6 років після прийняття Радою оскаржуваного рішення та укладення спірного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, судом не надано належної оцінки усім доказам, поданим сторонами спору, не зазначено мотивів, з яких не прийнято до уваги докази, подані прокурором, не встановлено обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, не застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не враховано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За твердженнями прокурора, доводи суду щодо відсутності належних і допустимих доказів факту накладення мисливських угідь, наданих ТОВ МГ Київське , на землі третіх осіб спростовуються наданими матеріалами; право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку, при прийнятті оскаржуваного рішення Київської обласної ради від 28.11.2013 №716-35-VI не було отримано погоджень від 16 землевласників.

З приводу відсутності повноважень прокурора на пред`явлення позову, у апеляційній скарзі прокурор врахував позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/2033/17, зазначивши, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є співвідповідачем за цим позовом, зважаючи на нездійснення належного захисту інтересів держави спеціально уповноваженим органом, а отже не може бути залучений до участі у справі одночасно як позивача.

Щодо висновків суду про пропуск строку позовної давності прокурор, зокрема посилався на правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15, за яким відмова у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2020.

05.02.2020 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/8264/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 поновлено провадження у справі № 910/8264/19; розгляд справи призначено на 17.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 заяву суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П., Гаврилюка О.М. про самовідвід у справі № 910/8264/19 задоволено; матеріали справи №910/8264/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., розгляд апеляційної скарги у справі призначено на 25.03.2021 ухвалою від 22.02.2021.

25.03.2021 розгляд справи № 910/8264/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному.

Після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного, справу призначено до розгляду на 20.05.2021 ухвалою суду від 12.04.2021.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, 24.06.2021 розгляд апеляційної скарги у справі відкладався, останній раз на 20.07.2021.

Під час розгляду апеляційної скарги 05.02.2020 від представника ТОВ МГ Київське отримано відзив на апеляційну скаргу прокурора.

Явка представників сторін

Прокурором у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення прокурор просив скасувати повністю і прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідачів 1 та 2 в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечували проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

27.01.2020 Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області отримано заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

06.02.2020 від Київської обласної державної адміністрації отримано клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

23.06.2021 Гатненською сільською радою подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Представники відповідача-3 та третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції 20.07.2021 не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини їх неявки суду не відомі.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-3 та третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

28.11.2013 року Київською обласною радою шостого скликання було прийнято рішення № 716-35-VI Про закріплення мисливських угідь на території Київської області , яким надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 49 років ТОВ МГ Київське на площі 17966 га, та в межах згідно з додатком 1.

Додатком до вказаного рішення визначено опис меж мисливських угідь з півночі: (від залізничної дороги Київ-Фастів межею м. Київ, через р. Дніпро до держлісфонду ДП Бориспільський лісгосп , далі межею держлісфонду до с. Гнідин), зі сходу: (від с. Гнідин межею держлісфонду ДП Бориспільський лісгосп до с. Вишеньки, далі межею Мисливського господарства Карань до межі Мисливського господарства Трипільський мисливець ), з півдня: (межею Мисливського господарства Трипільський мисливець до Мисливського господарства Обухівської ради УТМР, далі межею Мисливського господарства Обухівської ради УТМР до межі Васильківського району) та із заходу: (межею Васильківського району до залізничної дороги Київ-Фастів, далі залізничною дорогою до межі м. Київ).

Пунктом 3.1 рішення від 28.11.2013 року № 716-35-VI вирішено питання укласти в установленому порядку з ТОВ МГ Київське договір про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надані йому в користування.

17.12.2013 року між Київським обласним по м. Києву управлінням лісового господарства та ТОВ МГ Київське укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

В ході розгляду справи, ухвалою суду від 26.09.2019 року до участі у справі було залучено вказаних прокурором у позовній заяві третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (за винятком ВП НУБіП України Боярська лісова дослідна станція , яка не є самостійною юридичною особою), зокрема: Копачівську сільську раду, Підгірцівську сільську раду, Старобезрадичівську сільську раду, Великодмитровицьку сільську раду, Першотравенську сільську раду, Українську міську раду, Козинську селищну раду, Гатненську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, Лісниківську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, Ходосівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, Чабанівську селищну раду Києво-Святошинського району Київської області, Віто-Поштову сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Державне підприємство Антонов , Національну академію внутрішніх справ, Товариство з обмеженою відповідальністю РСП-ЛЕНД .

Вказаними третіми особами були надані суду пояснення, які свідчать про те, що частиною цих третіх осіб, зокрема, Національною академією внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю РСП-ЛЕНД , відповідна згода на розміщення на їх територіях спірних мисливських угідь не надавалася, частиною - погоджено таке розміщення; решта третіх осіб позбавлена можливості достеменно встановити факт знаходження на їх території мисливських угідь ТОВ МГ Київське у зв`язку з недостатністю документів, які підтверджують чіткі межі таких земель.

З метою встановлення факту накладення мисливських угідь загальною площею 17 966 га, наданих ТОВ МГ Київське в користування на підставі оспорюваних рішення та договору, на земельні ділянки вищенаведених третіх осіб, ухвалою суду від 12.09.2019 року прокурору було запропоновано надати суду документи, які підтверджують чіткі межі спірних мисливських угідь для визначення наявності чи відсутності отримання всіх погоджень власників і користувачів відповідних земельних ділянок.

На виконання приписів ухвали прокурором документів надано не було, а заявлено клопотання від 26.09.2019 року № 05/09/2-8264вих-19 про витребування у Київської обласної ради інформації щодо переліку сільських рад, що охоплені оспорюваним рішенням від 28.11.2013 року № 716-35-VI. Ухвалою суду від 26.09.2019 року клопотання прокурора повернуто заявнику без розгляду у зв`язку з його невідповідністю положенням статті 81 ГПК України .

З посиланням на положення частини 4 статті 74 ГПК України , згідно з якими суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, суд першої інстанції вказав на неможливість встановити конкретний перелік осіб, надання згоди якими необхідно для належного, на думку прокурора, укладення ТОВ МГ Київське відповідного договору про умови ведення мисливського господарства та користування вказаними угіддями, а також встановити обставини того, що таке накладення мало місце станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору.

Доводи прокурора про порушення інтересів держави шляхом обмеження спірним рішенням Київської обласної ради та договором права користування, володіння та розпорядження власників та користувачів земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ МГ Київське , а також позбавлення Українського народу або конкретної територіальної громади правомочностей власника вказаних земель також не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки:

- прокурором в порушення вимог статті 53 ГПК України не було зазначено конкретного державного органу, уповноваженого представляти інтереси Українського народу в спірних правовідносинах, а також не доведено відсутності такого органу; а посилаючись на позбавлення конкретної територіальної громади правомочностей власника вказаних земель, прокурором у якості позивача не було визначено жодного з органів місцевого самоврядування, уповноважених представляти інтереси відповідної територіальної громади.

За висновками суду, прокурором не було у встановленому законом порядку доведено порушення інтересів держави оскаржуваним рішенням Київської обласної ради та спірним договором про умови ведення мисливського господарства, водночас вимоги прокурора зводяться, зокрема, до порушення спірним рішенням та договором інтересів конкретних власників та землекористувачів земельних ділянок, тобто окремо взятих суб`єктів.

Врахувавши все вищевикладене в сукупності, зважаючи на недоведеність прокурором конкретного кола осіб, надання згоди якими необхідно для належного укладення ТОВ МГ Київське відповідного договору про умови ведення мисливського господарства та користування вказаними угіддями, а також обставин того, що таке накладення мало місце станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору, беручи до уваги недоведеність тверджень позивача про порушення оспорюваним рішенням та договором публічного порядку й інтересів держави у галузі мисливського господарства та полювання і принципів регулювання земельних відносин в Україні, а також зважаючи на встановлену судом відсутність у ТОВ МГ Київське обов`язку щодо контролю та дотримання процедури отримання у користування мисливських угідь та покладення на вказаного відповідача тягара відповідальності за дії органу державної влади (у даному випадку - ради), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

За розглядом заявлених відповідачами клопотань про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що про спірне рішення ради та договір від 17.12.2013 року прокуратурі достеменно було відомо ще у червні 2016 року; трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом прокурором пропущено; прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачами заявлено до прийняття рішення у справі, і останнім не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважності причин пропуску позовної давності; у своєму позові прокурор не просив суд поновити пропущений ним строк для звернення до суду з даним позовом та не зазначив обґрунтованих причин пропуску такого строку і звернення з цією позовною заявою майже через 6 років після прийняття Київською обласною радою оскаржуваного рішення та укладення спірного договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного.

Предметом заявленого прокурором позову є вимоги визнати незаконним та скасувати п. 1.1 п.1 п.2, пп. 3.1 п. 3 рішення Київської обласної ради від 28.11.2013 року за № 716-35-VI Про закріплення мисливських угідь на території Київської області в частині надання у користування мисливських угідь площею 16 989, 40 га для ведення мисливського господарства в адміністративних межах Києво-Святошинського та Обухівського районів ТОВ Мисливське господарство Київське ; а також визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 17.12.2013, укладений між Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ МГ Київське .

Підставою для прийняття Київською обласною радою оспорюваного рішення стало подання Державного агентства лісових ресурсів України № 03-01/6335-13 від 20.11.2013, погодження Київської обласної державної адміністрації, висновки та рекомендації постійної комісії Київської обласної ради з питань земельних правовідносин, про що зазначено у преамбулі рішення.

Спеціальним законом, яким визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання є Закон України Про мисливське господарство та полювання .

Ведення мисливського господарства та користування мисливськими угіддями врегульовано положеннями розділу IV Закону, порядок надання у користування мисливських угідь визначено ст. 22 Закону, згідно з якою: мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Аналізом вказаної статті обумовлено, що для ведення мисливського господарства необхідні погодження усіх власників або користувачів земельної ділянки, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор наголошує на тому, що матеріали справи містять листи управління Держземагенства у Обухівському районі Київської області від 27.05.2013 за № 0315/3401 та управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.04.2013 за № 01-71/3661, які за клопотанням ТОВ МГ Київське надавали інформацію про наявність земель та їх розподіл за категоріями в межах сільських та селищних рад Обухівського і Києво-Святошинського районів, на яких знаходяться мисливські угіддя товариства, що не враховано судом.

Зазначені листи наявні у матеріалах справи (надані двічі, як додатки до позову та як додатки до відзиву Київської обласної ради); та є:

- довідкою Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.04.2013 за № 01-71/3661 відповідно до форми 6-зем, яка містить інформацію про наявність земель в розрізі сільських, селищних рад в межах Києво-Святошинського району; не підтверджує площі земель, що увійшли до меж мисливських угідь погоджених в користування оскаржуваним рішенням обласної ради, містить відомості про загальну площу сільських рад району; в тому числі в розрізі площі населених пунктів, земель лісогосподарських підприємств, під ставками, земель під колективними садами, всього забудованої землі тощо;

- довідкою Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області за вих. № 0315/3401 від 27.05.2013, яка в додатку містить загальну інформацію в розрізі селищної або міської ради району по загальній площі ради, площі населених пунктів, площі земель запасу, площі землевласників та землекористувачів, по лісах та лісовкритій площі, водно-болотних землях; всього мисливських угідь (площа яка може бути надана в користування під мисливські угіддя в районі); та по землях, що не входять до складу мисливських угідь.

Зазначені листи Держземагенства не є документами, що посвідчують межі мисливських угідь, не містять інформації про площі мисливських угідь району, які надані в користування відповідачу-2, носять лише інформаційний характер.

В свою чергу, до подання Держлісагенства України № 03-01/6335-13 від 20.11.2013 були надані погодження Київської обласної державної адміністрації та користувачів земельних ділянок; подання містило повний пакет документів, в тому числі і погоджень необхідних для надання мисливських угідь у користування ТОВ МГ Київське , які в копіях долучені до матеріалів справи.

Відповідно до Закону України Про землеустрій суб`єктами землеустрою є землевласники та землекористувачі. Землеустрій полягає у сукупності соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Чинним законодавством не передбачено при наданні мисливських угідь у користування розроблення технічної документації та здійснення землевпорядкування території. Користувач мисливських угідь не є землекористувачем, у зв`язку з чим при наданні таких мисливських угідь у користування не розробляються текстові і графічні матеріали.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановити, чи накладаються межі земельних ділянок власників або користувачів на землі мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство Київське , на підставі даних довідок Держземагенства, не вбачається можливим.

В свою чергу, в силу положень ч. 1 ст. 28 Закону України Про мисливське господарство та полювання користувачі мисливських угідь забезпечують їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування.

Матеріалами справи підтверджено, що у 2014 році Приватне підприємство НВП Укрмисливрибпроект здійснювало мисливське упорядкування угідь, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство Київське відповідно до рішення Київської обласної ради від 28.11.2013 № 716-35-VI (лист ТОВ НВП Укрмисливрибпроект від 29.10.2019 № 057; аркуш справи 135-136 том 3).

Відповідно до наданої інформації:

- загальна площа зазначених мисливських угідь становила 17 966 га, які знаходились у межах Києво-Святошинського, Обухівського, Бориспільського районів Київської області;

- відповідно до рішення обласної ради № 716-35-VI та опису меж у додатку до рішення було визначено межі мисливських угідь, розподілено на єгерські обходи та виділено відтворювальні ділянки; з площі впорядкованих мисливських угідь було виключено площі населених пунктів, фермерських господарств та інших землекористувачів, що не ввійшли до складу мисливського господарства ТОВ МГ Київське ; в ході розробки проекту організації та розвитку мисливського господарства ПП НВП Укрмисливрибпроект було складено карту: План типів мисливських угідь та біотехнічних заходів вищевказаних угідь (масштаб 1:50 000);

- відповідно до рішення сесії облради, проекту організації та розвитку мисливського господарства, розробленого ПП НВП Укрмисливрибпроект та карті-схемі плану типів мисливських угідь та біотехнічних заходів до площі наданих в користування ТОВ МГ Київське угідь

не входять земельні ділянки Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району; Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району, Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району, Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, Копачівської сільської ради Обухівського району, Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, Великодмитровицької сільської ради Обухівського району, Першотравенської сільської ради Обухівського району, Української міської ради Обухівського району, Козинської селищної ради Обухівського району, або їх частин;

не входять земельні ділянки Національного університету біоресурсів і природокористування України на території Віто-Поштової, Лісниківської, Хотівської, Ходосівської сільських та Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району; Державного підприємства Антонов на території Віто-Поштової та Хотівської, сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, Національної академії внутрішніх справ на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району; Товариства з обмеженою відповідальністю Рекунова, Савяк і партнери в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області або їх частини.

Враховуючи, що при наданні мисливських угідь у користування не розробляється технічна документація, тобто відсутні координати їх меж, лист Держземагенства у Обухівському районі Київської області від 27.05.2013 за № 0315/3401 та лист управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.04.2013 за № 01-71/3661 не є доказами накладення мисливських угідь ТОВ Мисливське господарство Київське на земельні ділянки землекористувачів, якими, згідно доводів прокурора, не надавалось погодження на користування мисливськими угіддями відповідачу-2.

Окрім того, не беруться судом до уваги доводи апелянта про ненадання згоди окремими землекористувачами (Національний університет біоресурсів і природокористування, Національна академія внутрішніх справ, ДП Антонов ТОВ РСП-Ленд ) в користування мисливських угідь відповідачу-2, оскільки прокурором не зазначено та не надано доказів неправомірного використання відповідачем-2 території цих суб`єктів господарювання, конкретних розмірів, а також про заявлення ними будь-яких самостійних вимог тощо, що свідчить про порушення вимог частини 4 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній станом на день подання позову), оскільки чинним законодавством не передбачено звернення прокурора в інтересах суб`єктів господарювання.

Обов`язок доказування факту накладення, виходячи з приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України , є обов`язком прокурора як позивача у справі. Останній інших доказів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав; документів представлених відповідачем-2 не спростував.

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на недоведеність накладення мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство Київське на землі Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району; Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району, Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району, Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, Копачівської сільської ради Обухівського району, Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, Великодмитровицької сільської ради Обухівського району, Першотравенської сільської ради Обухівського району, Української міської ради Обухівського району, Козинської селищної ради Обухівського району, Національного університету біоресурсів і природокористування України на території Віто-Поштової, Лісниківської, Хотівської, Ходосівської сільських та Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району; Державного підприємства Антонов на території Віто-Поштової та Хотівської, сільських рад Києво-Святошинського району Київської області; Національної академії внутрішніх справ на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району; Товариства з обмеженою відповідальністю Рекунова, Савяк і партнери .

Щодо звернення прокурора з вимогами на захист інтересів держави у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 70)).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Відповідно до ст. 37 Закону України Про мисливське господарство та полювання державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

За змістом пунктів 1, 3, 7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521 , таким центральним органом виконавчої влади є Державне агентство лісових ресурсів України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положенням про Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012 № 401 передбачено, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів України, та реалізує його повноваження на території Київської області у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до п. 4.62 цього положення передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у галузі мисливського господарства і полювання.

Прокурором правомірно не визначено в якості органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, за умови оскарження договору укладеного управлінням (у частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 12.12.2013), що фактично створило би ситуацію, за умов якої позивачем та одним із відповідачів у справі була одна і та ж особа - Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

За таких обставин, захист інтересів держави має здійснювати Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, проте, саме цей орган виконавчої влади вчинив дії у вигляді укладення договору, який згідно доводів прокурора порушує інтереси держави.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства прокурором визначено одним із відповідачів у цій справі, тоді як саме вказаний орган виконавчої влади має здійснювати захист інтересів держави у сфері лісового та мисливського господарства; відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру у тексті апеляційної скарги прокурор обґрунтував, на його думку, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави).

При цьому, безпідставними та такими що не стосуються спірних правовідносин є твердження прокурора у позовній заяві, що прийняття рішення про передачу земель державної власності та приватних земельних ділянок громадян України для ведення мисливського господарства позбавляє Український народ або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності.

Положення Земельного кодексу України, на які посилається прокурор в позовній заяві та апеляційній скарзі регулюють земельні відносини (щодо володіння, користування і розпорядження землею), тоді як для ведення мисливського господарства земельні ділянки не передаються у власність чи оренду; власниками та користувачами землі надаються погодження на ведення мисливського господарства.

Оскільки земельні ділянки та мисливські угіддя є різними об`єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування, спірне рішення не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав саме на земельні ділянки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 910/23965/16, від 30.07.2019 у справі № 910/1711/18).

Щодо розгляду заяв відповідачів про застосування строків давності колегією суддів встановлено наступне.

Оскаржуване у даній справі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивоване взаємовиключними підставами: як пропуском позовної давності, так і безпідставністю позовних вимог.

За розглядом заяв відповідачів про застосування строку давності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачами заявлено до прийняття рішення у справі, і останнім не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважності причин пропуску позовної давності, що є також підставою для відмови в позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

За встановлених судом обставин відсутності порушеного права, на захист якого пред`явлено позов у даній справі, вимоги прокурора задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, що не було враховано судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ураховуючи наведене, позовні вимоги, заявлені прокурором у даній справі, задоволенню не підлягають, резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 слід залишити без змін, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (п. 3, 4 ч. 1, ч. 4 ст. 277 ГПК України ).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, однак з підстав, наведених у мотивувальній частині даної постанови.

Таким чином, на підставі ст. ст. 2 , 4 , 126 , 129 , 269 , 270 , ст. 275 , ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора (в частині неможливості одночасної відмови в позові як через необґрунтованість позовних вимог, так і застосуванні позовної давності), що не тягне за собою скасування резолютивної частини рішення про відмову в позові, проте мотивувальна частина рішення підлягає зміні з її викладенням в редакції даної постанови.

З урахуванням викладеного, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/8264/19 задовольнити частково.

2.Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/8264/19, виклавши її в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

3.В решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/8264/19 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/8264/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 30.08.2021 після виходу колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко