Ухвала

від 31.08.2021 по справі 624/754/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/754/20

провадження № 2/624/17/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Насінневе до ОСОБА_1 , приватного підприємства Ерідан+ , державного реєстратора сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Топова Ярослава Васильовича, Красноградської районної державної адміністрації Харківської області про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державного реєстратора, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державного реєстратора.

Обґрунтовуючи, позовну заяву позивач посилається на те, що за період часу з 2008 по 2016 рік ПрАТ Насінневе укладено з фізичними особами 64 договори оренди землі, об`єктами оренди за якими були земельні ділянки, які знаходяться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Ці договори оренди землі були розірвані шляхом підписання додаткових угод про розірвання договорів оренди землі. Рішеннями державних реєстраторів на підставі додаткових угод було припинено право оренди ПрАТ Насінневе на земельні ділянки. В подальшому земельні ділянки стали об`єктами оренди за договором з ПП Ерідан+ , право оренди за якими зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, під час укладення правочинів (додаткових угод про розірвання договорів з ПрАТ Насінневе ) не додержано вимог ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними. По-перше додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі, вчинені директором ПрАТ Насінневе Колосом О.І. за відсутності повноважень, без рішення наглядової ради ПрАТ Насінневе та за відсутності наміру та волевиявлення ПрАТ Насінневе , по-друге додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі були укладені директором ПрАТ Насінневе ОСОБА_2 на користь ПП Ерідан+ , в якому ОСОБА_2 є керівником та одночасно власником підприємства, тобто ввів в оману орендодавців ПрАТ Насінневе , які сподівались мати договірні відносини з ПрАТ Насінневе та переоформив право землекористування на свою компанію. З огляду на це позивач вважає додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі нікчемними та неукладеними. Також зазначив, що державна реєстрація припинення права оренди ПрАТ Насінневе на земельні ділянки була проведена з порушення закону на підставі документів поданих не в повному обсязі, за відсутності рішення Наглядової ради товариства та угод про розірвання договорів оренди землі. Позивач також заначив, що оскільки додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі є неукладеними та нікчемними та на момент укладення оспорюваних договорів оренди землі з ПП Ерідан+ були чинними договори оренди землі з ПрАТ Насінневе , то договори оренди землі укладені з ПП Ерідан+ є недійсними.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 27.10.2020 позовну заяву було залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Позивачем вимоги суду виконані, недоліки позовної заяви усунені.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 18.12.2020 у справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зобов`язано сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації надати до суду засвідчені копії реєстраційних справ щодо спірних договорів.

На виконання ухвали суду про витребування доказів сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації було надано до суду пояснення та копії відповідних реєстраційних справ.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 02.03.2021 позовні вимоги роз`єднані в окремі провадження. Вимоги позивача ПрАТ Насінневе до ОСОБА_1 , ПП Ерідан+ , державного реєстратора сектору державної реєстрації Кегичівської РДА Топова Я.В. про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державного реєстратора виділено в окреме провадження.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 29.04.2021 було задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі Красноградську районну державну адміністрацію Харківської області.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26.05.2021 закрито підготовче засідання та справа призначена до судового розгляду.

Особи, які беруть участь у розгляді справи у судове засідання не з`явились.

Представник позивача Удовицький Є.М. надіслав до суду клопотання, в якому просив провести судове засідання без участі позивача та його представника. До заяви надав суду постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2021 (№904/6735/20) про визнання ПрАТ Насінневе банкрутом.

Представник Красноградської районної державної адміністрації Харківської області надав суду клопотання в якому просив провести розгляд справи за відсутності представника з урахуванням відзиву на позовну заяву та відмовити ПрАТ Насінневе у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне передати справу за підсудністю, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи встановлено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2021 у справі № 904/6735/20 ПрАТ Насінневе визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На теперішній час справа про банкрутство ПрАТ Насінневе перебуває у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 904/6735/20).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України .

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог. Такий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17 (провадження № 14-178цс19); від 12.06.2019 у справі № 289/233/18 (провадження № 14-171цс19); від 19.06.2019 у справі № 289/718/18 (провадження № 14-126цс19); від 19.06.2019 у справі № 289/2210/17 (провадження № 14-129цс19); від 03.07.2019 у справі № 289/2204/17 (провадження № 14- 246цс19).

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частинами першою, третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги щодо майна боржника. Виключень з цього правила не передбачено.

Таким чином, розгляд усіх спорів, які визначені ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо боржника у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та в межах такої справи.

Зазначену вище правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

Аналіз статті 7 КзПБ дає підстави дійти висновку, що до юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесені не тільки майнові, а й немайнові спори, що виникають як з приватних, так і з публічних правовідносин, у яких стороною є боржник.

До критеріїв визначення чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якій є боржник, можна віднести такі умови: вирішення спору стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Тобто з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент звернення позивача до суду, розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник, відносно якого порушено справу про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Саме господарський суд є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору, ініційованого ПрАТ Насінневе .

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 02 жовтня 2019 у справі № 910/9535/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 925/1205/15, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 161/18582/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 712/701/19, від 28 квітня 2021 року № 428/2376/20.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.01.2017, укладену між ПрАТ Насінневе та ОСОБА_1 . Інші позовні вимоги, заявлені позивачем, є похідними вимогами.

З огляду на викладене, суд зазначає, що в межах цього позову розглядається спір щодо визнання недійсною угоди, укладеною боржником, відносно якого на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа про банкрутство.

З урахуванням викладеного, цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства Насінневе .

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2019 за №15/143-6 з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Тобто, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є концентрація всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14.

Як вбачається з постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2021, доданої до заяви представника позивача, ПрАТ Насінневе визнано банкрутом.

Отже спір у справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.3 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що справу за позовом Приватного акціонерного товариства Насінневе до ОСОБА_1 , приватного підприємства Ерідан+ , державного реєстратора сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Топова Я.В. про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державного реєстратора слід передати у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ Насінневе .

Керуючись ст.ст. 31, 254, 260 ЦПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Насінневе до ОСОБА_1 , приватного підприємства Ерідан+ , державного реєстратора сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Топова Ярослава Васильовича, Красноградської районної державної адміністрації Харківської області про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державного реєстратора передати на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває справа №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ Насінневе .

Роз`яснити учасникам справи, що передача справи, з підстав зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала може були оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

Суддя Т.В. Крапівка