Рішення

від 25.09.2007 по справі 27/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  27/365

25.09.07

За позовом     Київське дочірнє підприємство "Фарлеп"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Гріс - Телеком"

про                     визнання недійсним договору

Суддя  

Суддя  Дідиченко М.А.

Представники:

від позивача:      Головіна Л.С. –пред. за довірен. № 164 від 10.05.2007 року                

від відповідача:  Заласний В.О. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач  звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору № 4-2005 від 23.06.2005 року, укладеного між Київським Дочірнім підприємством “Фарлеп” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гріс –Телеком».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.07р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 10.09.07р.

Позивач у судовому засіданні 10.09.07р. підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що спірний договір не спрямований на створення реальних правових наслідків, оскільки ним не обумовлені умови, необхідні для виконання Договору та настання таких наслідків, що є необхідною умовою для його дійсності відповідно до умов ст. 215 ЦК України.

Так, позивач посилався на те, що роботи по Договору № 4-2005 від 23.06.2005 року не виконувались, оскільки на його думку Акт здачі –приймання робіт № 1 по Договору  не може бути підставою для створення правових наслідків, так як суперечить умовам договору.

Також позивач зазначив, що у Договорі не чітко сформульовано предмет договору та інші його положення,  що в свою чергу підтверджує факт невиконання відповідачем робіт.

Підтримуючи свою правову позицію, позивач звернув увагу суду на те, що йому невідомо, які права та на підставі яких документів має позивач стосовно продажу, розповсюдження та створення програмного забезпечення (у тому числі Інтерфейсу).     

Відповідач у судове засідання 10.09.2007 року з'явився та заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначаючи, що   спірний Договір відповідає вимогам чинного законодавства Українита  та є дійсним. Окрім того, відповідач зазначив, що передбачені Договором роботи він виконав належним чином та в обумовлений Договором строк, про що свідчить підписаний сторонами 29.12.2005 року Акт здачі –приймання робіт № 1.

В підтвердження свого заперечення відповідач послався на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 9/126  від 11.05.2007 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2007 року, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріс –Телеком »про стягнення з Київського Дочірнього підприємства “Фарлеп” заборгованості за Договором № 4-2005 у розмірі 106 035 грн. 22 коп. задоволено повністю.

Відповідач зазначив, що вищезазначеними  судами, при розгляді справи  № 9/126 фактично встановлено, що Договір № 4-2005 від 23.06.2005 року відповідає вимогам чинного законодавства та укладений відповідно  до статей глави 61 ЦК України.

Позивач у судовому засіданні 10.09.2007 року підтримав подане ним через канцелярію Господарського суду міста Києва клопотання про витребування від відповідача статуту та протоколу про призначення директора, а також трудовий договір з останнім.

Відповідач у судовому засіданні надав витребувані позивачем документи, якими підтвердив повноваження директора Залєсного В.О. на укладання спірного Договору.    

У судовому засіданні 10.09.2007 року судом, відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву у розгляді справи до 25.09.2007 року.

Сторони у судове засідання 25.09.2007 року зявилися та підтримали свої правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2005 року між позивачем (надалі –замовник) та відповідачем (надалі виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № 4-2005 (надалі –Договір), предметом якого було виконання відповідачем певної роботи, передбаченої сторонами у п. 1.1 Договору,  а саме встановлення  автоматизованої системи обліку лінійних споруд на цифровій місцевості.

Відповідно до п. 2.1   Договору його загальна вартість у відповідності до протоколу про договірну ціну склала 100 000 грн. 00 коп.

Строк дії Договору № 4-2005 від 23.06.2005 року узгоджено стронами в п. 2.3. Договору, зокрема з 23.06.2005 року по 31.12.2005 року.

Зміст, терміни та ціна виконання основних етапів  роботи за Договором № 4-2005 від   23.06.2005 року визначені сторонами у календарному плані, що є невідємною частиною цього договору, згідно якого строк виконання поставки і установки ліцензійного програмного забезпечення геоінфоромаційної системи  Arc GIS Engine Runtime (1 ліцензія) до –30.09.2005 року, розробки інтерфейсу з існуючою  у замовника системою лінійного обліку –до 10.10.2005 року,  установка у замовника ціфрової моделі м. Києва та ситеми обліку лінійних споруд  - до 20.10.2005 року, наповнення геобази даних інформацією про всі кабелі, що належать замовнику до 30.11.2005 року, розробка інструменту дл япередачі інформації в геоінформаційну ситему КМФ ВАТ “Укртелеком” –до 20.12.2005 року, впровадження системи в промислову експлуатацію –до 31.12.2005 року.  

Стаття 180 ГК України визначає істотні умови господарського договору. Так, відповідно до приписів зазначенорми права, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Договір № 4-2005 від 23.06.2005 року є договором підряду, який за своїм змістом та формою відповідає вимогам ст. 837 ЦК України, предметом якого є індивідуалізований результат праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріс –Телеком», який набуває певної матеріалізованої форми шляхом виконання основних етапів  роботи за Договором № 4-2005 від  23.06.2005 року визначених сторонами у календарному плані від 23.06.2005 року.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що Договором не встановлено ані кількості програмного забезпечення, яке мало бути поставлене та встановлене відповідачем, цифрововї моделі м. Києва та інших робіт передбачених календарним  планом, ані адреси, за якою останнє/і мале/и бути поставлене/виконані та встановлене виходячи з наступного.

Відповідно до пояснювальної записки  на поставку автоматизованої системи обліку лінійних споруд на цифровій місцевості від 23.06.2005року та Календарного плану від 23.06.2005 року, які є невідємними частинами Договору, сторонами  чітко зазначено, що виконавець в строк до 30.09.2005 року поставляє та встановлює замовнику ліцензійне програмне забезпечення геоінформаційної системи Arc GIS Engine Runtime (1 ліцензія).

Пунктом 3.2 Договору та зазначеними вище документами, які є його невідємними частинами передбачено, що встановення автоматизованої системи обліку лінійних споруд на цифровій моделі місцевості буде проводитися виконавцем по місту Києву.

Проаналізувавши вищевикладене, та враховуючи те, що зміст Договору  4-2005 від 23.06.2005року становлять умови (пункти), визначені сторонами на свій  розсуд та  погоджені ними, суд дійшов висновку, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що зазначені  позивачем обставини, щодо недосягнення сторонами згоди відносно усіх його істотних умов, є підставою вважати цей договір неукладеним, а відтак позовну вимогу про визнання його недійсним через відсутність у ньому зазначених істотних умов –такими, що не ґрунтуються на положеннях закону щодо недійсності угод. Договір, в якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним і не може бути предметом вимог про визнання договору недійсним.

Відносно посилання позивача на те, що спірний договір не спрямований на створення реальних правових наслідків, що є  в свою чергою підставою вважати  його недійсним, то суд зазначає наступне.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України.  

Стаття 215 ЦК України визначає загальні  правові підстави  визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо пов'язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину,  наявність   у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно  вираженого волевиявлення учасника правочину,  його адекватність   внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 4-2005 від 23.06.2005 року,  засвідчено печатками сторін та  підписано від їх імені повноважними на це особами, що підтверджується Протоколом установчих зборів учасників ТОВ «Гріс –Телеком»№ 1 від 21.05.2003 року та Протоколом засідання адміністрації ВАТ «Фарлеп –Інвест»від 31.03.2006 року.

Сторонами  досягнуто згоди щодо предмету, ціни та строку дії Договору,  зміст якого становлять умови, спрямовані на встановлення господарських зобовязань, які погоджено сторонами та прийняті ними як обовязковими до виконання.  

Суд не може погодитися з твердженням позивача, відносно того, що спірний Договір та Акт здачі –прийомки робіт № 1 від 29.12.2005 року, відповідно до якого замовник нібито поставив атовматизовану систему обліку лінійних спору на цифровій моделі місцевості та вказав, що вартість цих робіт становить 100 000 грн. не може бути дійсною підставою для створення правових наслідків, оскільки не містить дати підписання та суперечить п. 3.1 та п. 3.4 Договору виходячи з наступного.

Сторони передбачили, що згідно з п. 3.4 Договору, при завершенні етапу робіт виконавець надає замовнику акт здачі –прийомки робіт, який замовник в свою чергу має підписати та протягом 5 днів після отримання, відповідно до п. 3.4 договору, надіслати виконавцеві, або дати мотивовану відмову.   

У випадку мотивованої відмови замовника від прийняття виконаних робіт по договору, сторонами складається  двосторонній акт з переліком необхідних доробок, термінів  їх виконання (п. 3.6 Договору).

Акт приймання виконаних підрядних робіт це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат". Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику (забудовнику).

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується поясненнями відповідача та по суті не спростовується позивачем, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 9/126  від 11.05.2007 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2007 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріс –Телеком»про стягнення з Київського Дочірнього підприємства “Фарлеп” заборгованості за Договором № 4-2005 у розмірі 106 035 грн. 22 коп. задоволено повністю.

Судами встановлено, що спір по справі № 9/126 виник внаслідок неналежного виконання Київським Дочірнім підприємством “Фарлеп” своїх зобов'язань за Договором № 4-2005  від 23.06.2005 року в частині оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Гріс –Телеком»послуг по встановленню автоматизованої системи обліку лінійних споруд на цифровій моделі місцевості.

Суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи № 9/126 дійшли висновку, що фактом дострокового виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гріс –Телеком»робіт  за Договором підряду є Акт  здачі –прийомки робіт № 1 від 29.12.2005 року, підписаний повноважними особами  обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Частини 2-4 зазначеної норми права вказує на факти, які містять у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти для суду мають преюдиціальний характер та звільняються від доказування тому, що їх з істинністю вже встановлено у вирішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено  факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором, який має  преюдиціальний характер та звільняється від доказування при вирішення даного спору.

 Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зазначена  позиція підтверджується роз'ясненням ВАСУ  № 02-5/11 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторони вільно уклали Договір № 4-2005 від 23.06.2005 року та визначили на свій розсуд з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та звичаїв ділового обороту, умови спірного договору, спрямованого на реальне настання правових наслідків, а саме встановлення автоматизованої системи обліку лінійних споруд на цифровій моделі місцевості. Зміст Договору № 4-2005 від 23.06.2005 року відповідає вимогам чинного законодавства України, а особи які його вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. 1 ГК України, ст. 203, 215, 626, 627, 628, 638, 849, 853 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

      В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог  ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

            Суддя                                                                                       М.А.Дідиченко