Рішення

від 19.09.2007 по справі 4/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "19" вересня 2007 р.Справа №  4/279

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.  в  судовому засіданні  розглянув  справу  №4/ 279

за позовом: приватного підприємства "БМУ"Промбудкомплект", м. Запоріжжя  

до відповідача: приватного підприємства "МаксіДар", м. Світловодськ     

про стягнення 7925,21 грн.  заборгованості за надані послуги по договору комісії

Представники сторін:

від позивача - Козлов О.Ю. , довіреність № 1/06  від 15.11.06 ;

від відповідача: участі не приймали, про час та місце  розгляду справи належним чином повідомлені у  відповідності до вимог  Інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення №1986063 отримане  відповідачем  20.08.2007 року.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з  приватного підприємства "МаксіДар", м. Світловодськ      7925,21 грн.  заборгованості за надані послуги по договору комісії  на користь приватного підприємства "БМУ"Промбудкомплект", м. Запоріжжя  та  судових витрат.

Відповідач  позовні вимоги  не  заперечив,  своїм  процесуальним правом на участь  в судовому засіданні не   скористався.

Підстави  для  відкладення розгляду справи  у  відповідності  до ст.77 ГПК України відсутні.  Справа розглядається на підставі  ст.75 ГПК України за наявними у справі  матеріалами.

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                                     ВСТАНОВИВ:

Між  сторонами спору 11.04.2006 року   на підставі  укладеного договору комісії № 11/04 ( в подальшому  договір)  виникли правовідносини  по  перевозці  вантажу в  міжнародному сполученні та по території України:  металоконструкції вагою 20 тонн з м. Кірово- Чепецк Російської Федерації   в  м.Коктебель (Україна).

Згідно до  п.7.5 договору   та  заявки №04/11 від  11.04.2006 року  довіритель (відповідач)  зобов'язався провести оплату за виконані роботи протягом 15 банківських днів з моменту отримання  оригіналів   СМР, які  були передані відповідачу  20.04.2006 року.  Згідно до   акту приймання – передачі робіт   вартість перевозки вантажу   в період з  12.04.2006 року по  20.04.2006 року  за  маршрутом   М. Кірово- Чепецк- м. Бєлгород складає   6675 грн, а  за маршрутом  м. Бєлгород- м. Феодосія – 2920 грн. враховуючи  ПДВ, тобто загальна вартість   визначена сторонами в розмірі   9595 грн. з урахуванням ПДВ, або  1900 доларів  США  за курсом   Нацбанку.

Позивач  виконав умови  договору  повністю, але відповідач, визнаючи  наявність зобов'язань перед позивачем  та прийнявши від відповідача  рахунок №1024 від 08.05.2007 року, провів   лише часткову  оплату  наданих послуг по договору комісії, перерахувавши на розрахунковий рахунок  позивача платіжними дорученнями  №218 від 17.11.2006 року   1500 грн. та платіжним дорученням №4 від 10.01.2007 року  1000 гривень за  курсом НБУ по відношенню до   валюти- доларів США (а.с.19-20).

Отже, в  результаті  часткового виконання своїх зобов'язань у  відповідача виник борг перед позивачем на суму  7095 грн.

Направлені  позивачем  відповідачу  документи (рахунки №1020 від 01.06.2007 року на суму 2920 грн. та  4175 грн., акти приймання- здачі  робіт  08.05.2006 року  та  лист- вимога про проведення оплати залишились відповідачем без реагування, незважаючи на те, що   згідно до поштового повідомлення №73951  вручене відповідачу   06.06.2007 року   за його поштовою адресою м. Світловодськ  вул. Леніна  94 (а.с.18).

Проаналізувавши правовідносини  між учасниками спору та надавши їм  правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення   виходячи з наступного.

За приписом    статті 1011 Цивільного кодексу України  за   договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер)  зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок  комітента.

Згідно до   ст.  1013 Цивільного кодексу України  комітент  повинен  виплатити комісіонерові плату в розмірі  та порядку, встановлених у договорі комісії.

Якщо  договором  комісії розмір плати не визначений,  вона   виплачується  після  виконання  договору   комісії   виходячи   із  звичайних цін за такі послуги.

В відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами спору  виникли  правовідносини,   що підпадають   під  регулювання глав 63 та  64 Цивільного  кодексу України, тобто  надання  послуг та  перевезення.

За  приписом ст. 901 Цивільного кодексу України  з а  договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати  послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або  здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити  виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.         Положення   цієї  глави  можуть  застосовуватися  до  всіх  договорів  про  надання  послуг,  якщо  це  не   суперечить   суті  зобов'язання.

Згідно до ст. 903. Цивільного кодексу  України   замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у  строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до  ст.  909 Цивільного кодексу України   за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)  зобов'язується    доставити    довірений    їй   другою   стороною   (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі,  яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві),  а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.      Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  доставленого  позивачем  вантажу. Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  доставленого вантажу.            

Згідно частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначена   ст. 625 Цивільного кодексу  України   відповідальність за порушення  грошового  зобов'язання  базується   на   положеннях  закону  про те, що   боржник  не звільняється  від відповідальності за  неможливість виконання  ним грошового  зобов'язання.

Господарський суд погоджується з розмірами нарахованих до стягнення сум втрат від інфляції  в розмірі  618 грн. 95 коп. та  3% річних в розмірі    211 грн. 26 коп. та  вважає за необхідне задовольнити вимоги про їх стягнення повністю При цьому господарський суд враховує, що фактично   за період з  08.05.2006 року  по 30.05.2007 року   3 % річних складають  225 грн. 67 коп а  втрати від інфляції за період з   червня  2006 року по  квітень 2007 року включно 708 грн. 61 коп., але враховуючи, що позивач не використав своє право на збільшення розміру позовних вимог, суд  вважає за необхідне  задовольнити вимоги в  межах позовних вимог.

Відповідач не надав власний розрахунок 3 % річних та втрат  від інфляції.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне на підставі  ст.44, 49 ГПК України   задовольнити вимоги  позивача та  стягнути з  відповідача  судові витрати в розмірі  3000 грн. на оплату послуг адвоката, суми сплаченого державного мита в розмірі  102 грн. та  118 грн. витрат на інформаційно- технічне  забезпечення судового процесу, оскільки через порушення  відповідачем прав  позивача  він був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав і поніс додаткові витрати, які повністю підтверджені документально (а.с.6-7, 22-23). Доказами про понесені  позивачем судові витрати  є   платіжні доручення (а.с.6-7), Договір про надання  правової допомоги   адвокатом  (а.с.22) та квитанція про виплату обумовленої договором  суми за надані послуги адвокату (а.с.23)  та  фактична участь адвоката   Козлова  А.Ю.  за дорученням позивача при розгляді справи  господарським  судом.

Керуючись  ст.ст. 34,44,49, 82, 83,  84, 85, 116, 117 ГПК  України, господарський суд,

                                                      В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути з  приватного підприємства "МаксіДар", м. Світловодськ  вул. Космонавтів 38  (поштова адреса м.Світловодськ  вул. Леніна 94)  (код 32992020) на користь  приватного підприємства "БМУ"Промбудкомплект", м. Запоріжжя   вул. 8 з'їзду Рад 47 (р/р 26004301302637 в Орджонікідзевському відділенні  ПІБ, код 30473227)  заборгованість за надані послуги в розмірі   7925,21 грн., з яких  основний борг  7095 грн.,  втрати від інфляції  618 грн. 95 коп., проценти річних  211 грн. 26 коп та судові витрати в розмірі  3000 грн. за послуги адвоката, 102 грн. державне мито та 118 грн витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до  Дніпропетровського  апеляційного господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                             Ю.І. Хилько