Рішення
від 30.08.2021 по справі 159/4851/15-ц
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4851/15-ц

Провадження № 2/159/20/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

з участю: представника позивачів М. Шейхета,

представника позивача - громадської організації - представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу - адвоката Шнира Я.Б.,

представника відповідача - ВКПП "Агропромтехсервіс" - адвоката Мохнюка М.В.,

представника відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області Хитрик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. в режимі відеоконференції з Восьмим апеляційним адміністративним судом, Волинським окружним адміністративним судом цивільну справу за позовом Об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу , громадської організації - представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Тойкутська сільська рада Ковельського району Волинської області,

Управління культури Волинської обласної державної адміністрації,

ОСОБА_1 ,

до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Ковельська районна державна адміністрація Волинської області,

про визнання недійсними: наказів відповідача - Головного управління Держземагенства у Волинській області, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого на ім"я відповідача ОСОБА_2 ; договору купівлі - продажу земельної ділянки, укладеного між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації права власності відповідача виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог позивачів (із подальшими їх змінами та доповненнями).

Позивачі 31.08.15 р. звернулись до суду із спільним позовом до Головного управління Держземкому у Волинській обл., Ковельської райдержадміністрації Волинської обл. (далі - Ковельська РДА), ОСОБА_2 про визнання недійсними:

-наказів Держкомзему у Волинській області від 16.07.14 р. № 3 - 209/15 - 14 - СГ; від 12.09.14 р. № 3 - 580/15 - 14 - СГ;

- розпорядження голови Ковельської райдержадміністрації Волинської обл., що стало підставою для передачі у власність земельної ділянки із кадастровим № 0722182800:06:002:0001;

- свідоцтва про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722182800:06:002:0738; 0722182800:06:002:0001. Просили одночасно поновити строк на звернення до суду з розглядуваним позовом (т. 1, а. с. 76). Позовна заява надійшла до суду 04.09.15 р.. У своєму позові (т. 1, а. с. 2 - 7). Третіми особами у справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, позивачі зазначили: Тойкутську сільську раду Ковельського району Волинської обл. (далі - Тойкутська сільрада), Управління культури Волинської обласної державної адміністрації (далі - управління культури Волинської ОДА). Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що відповідно до п. п. А , Б , Г ст. 2 А Статуту Об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі - Об`єднання комітетів) - є організацією, утвореною з метою просвітництва та запобігання дискримінації осіб єврей еврейської національності через віросповідання та національність; має благочинні цілі. Покликаючись на ст. 6 Закону України Про національні меншини в Україні , ст. 11 Закону України Про охорону культурної спадщини , зазначають, що позивачем - Представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі - Представництвом Американського об`єднання комітетів) замовлялись роботи із документальних досліджень археологічної спадщини - давніх поховань єврейського кладовища у смт Тойкуті Ковельського району Волинської області як нововиявленої пам`ятки історії місцевого значення та її держреєстрації. В ході проведених досліджень знайшла своє підтвердження наявність давніх поховань, тому позивачі звернулись до компетентних органів для вжиття заходів з метою збереження об`єкта культурної спадщини (далі - ОКС). Територіальні органи держземагенства та Ковельська РДА повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань, їх охоронних зон, повідомили, що питання використання цієї території перебуває на постійному контролі, наголосивши на необхідності дотримання вимог ст. 28 Закону України Про поховання та похоронну справу , а саме: неможливість відчудження будь - яких речових прав на землі, на яких розташовані місця поховань. Позивачеві - Представництву Американського об`єднання комітетів - надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області за рішенням виконкому Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області № 11/2 від 05.11.04 р.. У 1987 р. на території кладовища була збудована капличка, у 2005 р. - було встановлено пам`ятний знак євреям, які загинули у часи Голокосту, на підставі рішення сесії Тойкутської сільради Ковельського району Волинської обл. 2003 р. про встановлення пам`ятного знака на місці масового захоронення євреїв, розстріляних фашистами у 1942 р.. З врахуванням національних культурних традицій єврейського народу, за якими велике значення надається місцям поховань, кладовищам, а померлим - віддається велика пошана, використання земель, на яких розташовані давні поховання, впливає на права та охоронювані законом інтереси позивачів, у т. ч. - статутні цілі в частині діяльності, спрямованої на захист релігійних, наукових та просвітницьких цінностей нацменшини. Вони зацікавлені у тому, щоб місце масових поховань, давнє кладовище на вказаній вище земельній ділянці було віднесено до переліку об`єктів архіологічної спадщини, а земельна ділянка залишалась у державній власності з цільовим призначенням - землі історико - культурного призначення, так як тоді буде забезпечено право нацменшини на збереження національних культурних традицій єврейського народу по вшануванню пам`яті загиблих; забезпечить права громадських організацій на участь у охороні культурної спадщини. Покликаючись на Розпорядження КМ України № 604 - р від 20.07.98 р. Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України , умови Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом США Про охорону та збереження культурної спадщини від 04.03.94 р., зазначають, що територія давнього єврейського кладовища та давніх поховань була предметом їх вивчення та дослідження. Вивчались вітчизняні та зарубіжні архівні документи, що опрацьовувались фахівцями у сфері археології, геодезії, картографії тощо та стали підставою для виготовлення паспорта ОКС Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань . Тому вони звертались до компетентних органів для вжиття заходів збереження ОКС. Територіальні органи дерземагенства і Ковельська РДА повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань, їх охоронних зон. Згодом органи держземагенства повідомили їм, що на землях, де встановлено наявність давніх поховань, розташована деревообробна дільниця, належна ПП ОСОБА_2 , для обслуговування якої Ковельською РДА передано земельну ділянку у користування на умовах оренди. Тому вони оскаржили розпорядження та договір оренди у суді. За постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі за їх позовом до Ковельської РДА, ФОП ОСОБА_2 , позов було задоволено та визнано недійсними: розпорядження голови Ковельської РДА від 10.12.07 р. № 692 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення деревообробної дільниці підприємцю ОСОБА_2 та надання її в оренду ; договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0657 , що укладений між Ковельської РДА та ФОП ОСОБА_2 та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 040808100001. В ході розгляду такої справи було встановлено, що речові права на іншу частину земель давніх поховань Ковельською РДА та ГУ Держкомзему у Волинській обл. - також відчужено. Покликаючись на ст. 1, ч. 1 ст. 13, ст. ст. 20, 36 Закону України Про Державний земельний кадастр , зазначає, що за офіційними даними кадастрової книги:

- земельна ділянка пл. 0, 2 789 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0001 є у приватній власності з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, входить у склад земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0657, є у державній власності, призначена для комерційного використання;

- земельна ділянка пл. 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 є у приватній власності та передана у власність для ведення особистого селянського господарства. На їх запит щодо підстав відчудження права на згадані вище землі, органи держземагенства відмовили у наданні інформації як такої, що має обмежений доступ. Однак так як ці землі розташовані в межах давніх поховань єврейського кладовища та масових розстрілів років Другої світової війни, то відповідачі - ГУ Держземкому у Волинській обл. та Ковельська РДА - не мали підстав для відчудження прав на них без проведення археологічних досліджень і отримання позитивних висновків компетентних органів. Покликаючись на ст. 122 ЗК України, зазначають, що відповідачі - ГУ Держземкому у Волинській області та Ковельська РДА - прийняттям оспорюваних рішень порушили вимоги земельного законодавства, вийшли за межі своїх повноважень і розпорядились землями історико - культурного призначення. Оспорювані рішення та правочин порушують їх права та інтереси, вимоги земельного, цивільного законодавства та міжнародного права. Україна є учасником Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.72 р., Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16.01.92 р.. На виконання міжнародних зобов`язань прийнято, зокрема, Закон України Про охорону культурної спадщини , Про охорону археологічної спадщини , Загальнодержавну програму збереження та використання об`єктів культурної спадщини на 2004 - 2010 роки, що затверджена Законом України від 20.04.04 р.. Покликаючись на законодавче визначення об`єкта культурної спадщини, ч. 2 ст. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини , Розпорядження КМ України від 20.07.98 р. № 604 - р, Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини від 16.01.92 р., ратифіковану Законом України від 10.12.03 р. № 1 369, зазначають, що відповідачі - ГУ Держземкому у Волинській обл. та Ковельська РДА - перед прийняттям рішень про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства зобов`язані були замовити проведення археологічних досліджень на предмет наявності археологічних пам`яток; обстежити та вивчити земельну ділянку, що планувалась для передачі у приватну власність для потреб, не призначених ст. 54 ЗК України, однак, вказаних вище вимог не виконали, чим порушили їхні права та охоронювані законом інтереси як представників нацменшини в Україні. Ці відповідачі прийняли рішення про передачу земельних ділянок у власність, покликаючись на те, що ОКС не внесений до Реєстру ОКС. Покликаючись на ч. 2 ст. 14, ст. 37 Закону України Про охорону культурної спадщини , судову практику, ст. 21 ЗК України, зазначають, що оспорюваний правочин вчинено з порушенням вимог ЗК України, законодавства з охорони пам`яток, тобто, з порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України, що, з врахуванням ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 211 ЗК України є підставою для визнання його недійсним. Відповідачі - ГУ Держземкому у Волинській області та Ковельська РДА - порушили вимоги земельного законодавства, міжнародного права при прийнятті оспорюваних рішень і надання земельних ділянок у власність. Покликаючись на угоду Про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.94 р., укладену між Урядом України та Урядом США, зазначають, що у її рамках вони (позивачі) утворені як юридичні особи. Покликаючись на ст. 261 ЦК України, зазначають, що про порушення своїх прав вони дізнались в ході розгляду справи № 903/32/15. Просять позов задовольнити.

20.01.16 р., 25.01.16 р. позивачами подано до суду спільну заяву про зміну (уточнення) позовних вимог (т. 2, а. с. а. с. 19 - 27, 34 - 38), у якій зазначено відповідачами: ГУ Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. У такій заяві позивачі, покликаючись на обґрунтування, аналогічне доводам первинно поданої ними спільної позовної заяви, про що наведено вище, просять, крім вище наведених спільних позовних вимог, визнати недійсними:

- договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 р. № 2 406, що укладений 01.10.15 р. між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

- свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, видане на ім`я відповідача ОСОБА_3 .. Одночасно просять позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень голови Ковельської РДА Волинської обл. щодо передачі у власність земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0001 та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цю ж земельну ділянку залишити без розгляду (т. 2, а. с. 28, 29, 32, 33).

22.02.16 р. позивачами подано до суду спільну заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, а саме: доповнення підстав позову (т. 2, а. с. 52 - 57, 72 - 74, 84 - 98, 111 - 117), у якій зазначено відповідачами: ГУ Держгеокадастру у Волинській обл., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіми особами на стороні позивача: Тойкутську сільраду, управління культури Волинської ОДА. У такій заяві позивачі, покликаючись на обґрунтування, аналогічне доводам попередньо поданої позовної заяви, зазначають, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 зазначено лише у довідці ГУ Держземагенства у Ковельському районі Волинської обл. № 384 - 06 від 23.06.14 р. форми 6 - зем, хоча, з огляду на положення ст. ст. 19 - 21 ЗК України, останнє повноважень на зміну цільового призначення земельної ділянки не має. Покликаючись на ст. ст. 193 - 195 ЗК України, абз. 8 ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 21, п. в ч. 1 ст. 2 Закону України Про державний земельний кадастр , ч. 1 ст. 25 Закону України Про землеустрій , ст. 53 ЗК України, ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини , зазначають, що територіальними органами з питань земресурсів не вчинено дій на формування земельно - кадастрових даних; не проведено жодних робіт із землеустрою, що стало причиною відсутності повної інформації у земельно - кадастрових планах щодо цільового призначення та форми власності земель, зазначених у довідці форми 6 - зем. Покликаючись на ст. 21 ЗК України, зазначають, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є окремою підставою для визнання рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам недійсними, а також - угод по цих ділянках. Покликаючись на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 211 ЗК України, просять вище наведені спільні їх позовні вимоги задовольнити. Одночасно позивачами подано до суду клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідача (т. 2, а. с. 99, 100, 118).

16.12.19 р. позивачами подано до суду спільну заяву про зміну позовних вимог (предмету позову), а саме: (т. 8, а. с. 130 - 132, 161 - 163) зазначивши відповідачем ще й ВКПП Агромпромтехцентр , покликаючись на попереднє обгрунтування позовних вимог, з огляду на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 була 20.07.17 р. поділена на 2 земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, здійснену 26.03.19 р. за реєстраційним № 30916866, та з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га, здійснену 02.08.19 р. за реєстраційним № 32695734 на ім`я відповідача виробничого комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр , що вже належні цьому підприємству, просять крім вище наведених спільних позовних вимог, скасувати держреєстрацію права власності на вказані вище дві земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, здійснену 26.03.19 р. за реєстраційним № 30916866, та з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га, здійснену 02.08.19 р. за реєстраційним № 32695734 на ім`я ВКПП Агропромтехцентр .

Рух справи та зміст прийнятих у ній процесуальних рішень, пов`язаних з її рухом, колом учасників, вирішенням процесуальних клопотань.

Провадження у справі відкрито 17.09.15 р. (т. 1, а. с. 81).

За станом на 24.09.15 р. письмових заперечень проти позову до суду не надійшло.

За ухвалою суду від 16.10.15 р. (т. 1, а. с. 117), було уточнено найменування відповідача та визнано, що таким у справі є Головне управління Держземагенства у Волинській обл. , а не Головне управління Держземкому у Волинській обл. , так як територіальні органи Держземагенства утворені на підставі Постанови КМ України від 17.08.11 р. № 974 "Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів", якою передбачено утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з дод. 1 та реорганізація територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з дод. 2. Згідно з дод. 2 утворено Головне управління Держземагенства у Волинській області шляхом реорганізації Головного управління Держкомзему у Волинській області, зокрема.

За ухвалою суду від 22.02.16 р. (т. 2, а. с. 58), залишено без розгляду частину позовних вимог відповідно до спільної заяви позивачів про залишення без розгляду частини позовних вимог (т. 2, а. с. 29, 32, 33), а саме: про визнання недійсними:

- розпорядження голови Ковельської РДА Волинської обл., що стало підставою для передачі у власність земельної ділянки із кадастровим № 0722182800:06:002:0001;

- свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722182800:06:002:0001.

За ухвалою суду від 22.02.16 р. (т. 2, а. с. 59, 60) залишено без руху заяву позивачів про зміну позовних вимог, подану 22.02.16 р..

Недоліки заяви про зміну позовних вимог, що подана до суду 22.02.16 р., позивачами усунуто 11.03.16 р. (т. 2, а. с. 84, 109, 110).

За ухвалою суду від 28.03.16 р. (т. 2, а. с. 124, 125) спільну заяву позивачів про зміну позовних вимог було прийнято до провадження та ОСОБА_3 залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача.

За ухвалою суду від 03.06.16 р. (т. 2, а. с. 255, 256) було залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 , ВКПП Агропромтехцентр за клопотанням представників позивача ( т. 2, а. с. 246 - 250, 253).

Ухвалою суду від 06.07.16 р. відмовлено у забезпеченні позову (т. 3, а. с. 74).

Ухвалою суду від 20.12.16 р. відмовлено у зупиненні провадження у справі (т. 3, а. с. 91).

За рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської обл. від 20.10.17 р., залишеним без змін за постановою Апеляційного суду Волинської обл. від 07.02.18 р. (т. 6, а. с. 57 - 65), відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі (т. 5, а. с. 59, 61 - 69).

Ухвалою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.02.19 р. справу передано на розгляд ВП ВС (т. 7, а. с. 159 - 170).

Ухвалою ВП ВС від 22.04.19 р. справу повернуто до Касаційного цивільного суду у складі ВС для продовження розгляду (т. 7, а. с. 174 - 179).

Постановою ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.19 р. рішення Ковельського міськрайсуду Волинської обл. від 20.10.17 р. та постанову Апеляційного суду Волинської обл. від 07.02.18 р. скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т. 7, а. с. 226 - 237).

Справа надійшла до Ковельського міськрайсуду Волинської обл. 07.11.19 р. та передана для розгляду судді Логвинюк І.М. (т. 8, а. с. 1).

За ухвалою суду від 14.11.19 р. було відкрито провадження у справі (т. 8, а. с. 4).

Копію вказаної ухвали суду та копію позовної заяви (зі змінами) учасники справи отримали під розпис.

За ухвалою суду від 15.09.20 р. до участі у розгляді справи було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ковельську РДА (т. 9, а. с. 185).

Короткий зміст письмових заперечень проти позову (за нормами ЦПК в ред. від 18.03.04 р.) та відзивів на позовну заяву і відповідей на відзиви (за нормами ЦПК в ред. від 03.10.17 р.).

15.10.15 р. ГУ Держземагенства у Волинській обл. (ще не маючи процесуального статусу відповідача у справі, а на даний час - це ГУ Держгеокадастру у Волинській обл.) подано до суду письмове заперечення проти позову (т. 1, а. с. 113, 114, 188), обгрунтоване тим, що позивачами закладено позов до неіснуючої особи - Головного управління Держземкому у Волинській обл., а не до нього як до особи, яка видала оспорювані накази. Зазначив, що позивачами не доведено того, що спірна земельна ділянка була віднесена до земель історико - культурного призначення в порядку, визначеному Законом України Про охорону культурної спадщини , постановою КМ України від 27.12.01 р. № 1 760 Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України , постановою КМ України від 25.08.04 р. № 1 094 Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно - заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення ; не вказано правової підстави обов`язку перед прийняттям рішення про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства замовляти проведення археологічних досліджень на предмет наявності археологічних пам`яток, обстеження та вивчення земельної ділянки. Позивач покликається на національне та міжнародне законодавство у сфері охорони археологічної спадщини, що носить лише декларативний характер. Тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представником відповідача - Семенюка П.Т. - адвокатом - 16.10.15 р. подано письмове заперечення проти позову (т. 1, а. с. 118 - 126), обґрунтоване тим, що позовні вимоги в частині визнання наказів та свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 є необґрунтованими, безпідставними. Позивачам не належить право вимоги за розглядуваним позовом у зв`язку з недоведеністю порушення їхніх прав оспорюваними наказами та свідоцтвом про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 . Позивачі зазначають, що протягом кількох років вони результативно замовляли роботи із документальних досліджень археологічної спадщини - давніх поховань єврейського кладовища у смт Тойкуті Ковельського району Волинської області як нововиявленої пам`ятки історії місцевого значення та її держреєстрації, однак, доводи позивачів про те, що на спірних земельних ділянках розміщений єврейський цвинтар (місце масових розстрілів і поховань) є припущеннями. Надані позивачами паспорт та облікова картка не є допустимим доказом. Так за станом на 2008 - 2009 р. р. діяли норми Закону України Про охорону культурної спадщини , за якими про ОКС, у т. ч. щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру, підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини письмово повідомляє власника цього об`єкта, або уповноваженим ним орган. Порядок виявлення ОКС визначає центральний орган у сфері охорони культурної спадщини. Тобто чинне на той час законодавство не визначало змісту поняття: щойно виявлений ОКС . Покликаючись на абз. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини , постанову ВР України від 12.09.91 р. № 1 545 - ХII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР , Інструкцію про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури, затверджену наказом Мінкульту СРСР № 203 від 13.05.86 р. (далі - Інструкція № 203), зазначає, що на даний час норма ч. 2 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлює, що ОКС до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого ОКС, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку ОКС визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Покликаючись на ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини від 09.09.10 р., яка доповнена абз. 22, Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Мінкульту України від 11.03.13 р. № 158 (далі - Порядок № 158), а саме: п. п. 3.1 - 3.5, зазначає, що статусу щойно виявленого ОКС за станом на 2008 - 2009 роки (коли розроблялись паспорт та облікова картка) і до 12.10.10 р. набував об`єкт, що внесений у Список нововиявлених об`єктів, які являють історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і щодо якого складена відповідна облікова картка та паспорт, а з 12.10.10 р. і по даний час - об`єкт, що внесений у Перелік об`єктів культурної спадщини і щодо якого складені облікова картка та паспорт. Покликаючись на наказ Держкому України з будівництва та архітектури від 13.05.04 р. № 295/104 Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини (далі - Наказ № 295/104), Наказ Держслужби охорони культурної спадщини від 03.06.04 р. № 11 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини (далі - Методрекомендації), зазначає, що позивачами не надано доказів того, що Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань внесено у Список нововиявлених об`єктів, які являють історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність та/або до Переліку об`єктів культурної спадщини. Облікова картка та паспорт на ОКС Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань допустимими доказами не є, так як не відповідають вимогам Наказу № 295/104 і Методрекомендацій, а саме: в частині вимог п. п. 1.5, 1.5.10, 1.5.11, 2.5, 2.5.6, 2.5.7, 2.5.13, 2.5.17, 2.5.19, 2.5.20, 7, 11 Методрекомендацій щодо облікової картки та паспорта; не зазначено дати їх складання та необхідні дані особи, яка їх склала. Покликаючись на протокол № 5 засідання Консультаційної ради з питань охорони культурної спадщини Управління культури ВОД від 21.10.14 р., зазначає, що за ним не вирішено позитивно питання по занесенню території ймовірних єврейських поховань за межами с. Тойкута Ковельського району Волинської області до Держреєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення, а лише рекомендовано позивачам доопрацювання для уточнення місця ймовірних єврейських поховань, відмічено про неповноту даних. За Актом обстеження від 16.01.08 р. комісія у складі нач. відділу культури і туризму Ковельської РДА, провідного спеціаліста відділу охорони культурної спадщини і організації туризму Управління культури і туризму ОДА, землевпорядника Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області за результатами візуального обстеження встановила, що на ділянці відсутні будь - які ознаки стародавнього єврейського кладовища; на території ймовірного кладовища у 1987 р. збудована капличка, у 2005 р. - встановлений пам`ятний знак євреям, які загинули у часи Голокосту. За станом на 2008 р. і на даний момент на зазначеній позивачами території орієнтовною площею за паспортом - 4 га - жодних ознак кладовища немає, вони не збереглись, можливо, могили були переміщені чи вивезені з огляду на господарську діяльність за часів Радянського Союзу. Крім того з огляду на літературне джерело - книгу Я. Абрамчука ІНФОРМАЦІЯ_1 , без проведення археологічних досліджень місцезнаходження цвинтаря на даний час визначити неможливо. Покликання позивачів на Розпорядження КМ України № 604 - р від 20.07.98 р. Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України є неконкретним, а місця, де залишились би сліди давніх поховань, у даному випадку відсутні. Такий об`єкт як єврейське кладовище відсутній і у переліку стародавніх єврейських кладовищ, занесених до списку американської культурної спадщини за кордоном, що переданий у 2004 р. позивачем - Представництвом Американського об`єднання Комітетів для євреїв - Держкультспадщині, що слідує з листа Держслужби з питань національної культурної спадщини від 21.09.10 р. № 22 - 2 731/12, адресованого Управлінню культури та туризму Волинської ОДА. Питання про надання об`єкту статусу пам`ятки історії місцевого значення може бути вирішене лише після археологічних та інших досліджень та оформлення документації. Покликаючись на ст. ст. 121, 118, 15 - 1, 122 ЗК України, зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з приводу земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 звернувся до ГУ Держземагенства у Волинській області із заявою про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1, 3 га (землі державної власності сільськогосподарського призначення (сіножаті), розташованої за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області у власність для ведення особистого селянського господарства. Заяву було задоволено і відповідно до Наказу ГУ Держземагенства у Волинській області від 16.07.14 р. № 3 - 209/15 - 14 - СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. 17.07.14 р. відповідач ОСОБА_2 уклав із ТзОВ Технічне бюро кадастру договір № С - 11/14 на виконання робіт щодо виготовлення проекту та створення обмінного файлу. Після виготовлення проекту землеустрою та його погодження відповідно до ст. 186, 186 - 1 ЗК України у редакції, чинній на час розроблення проекту, він же звернувся до ГУ Держземагенства у Волинській області із заявою та вище згаданим проектом землеустрою про затвердження проекту та надання йому у власність вказаної вище земельної ділянки пл. 1, 30 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. 12.09.14 р. таку заяву було задоволено і ГУ Держземагенства у Волинській області Наказом начальника № 3 - 580/15 - 14 - СГ затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надало відповідачеві ОСОБА_2 у власність вказану вище земельну ділянку із земель сільгосппризначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області. 18.09.14 р. відповідач ОСОБА_2 зареєстрував за собою на праві приватної власності вище згадану земельну ділянку, що відводилась за рахунок земель, не наданих у власність або у постійне користування, за межами населеного пункту, із земель сільгосппризначення згідно з довідкою від 23.06.14 р. № 384 - 06, виданою Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області, з використанням свого права на безоплатну передачу йому земельної ділянки. Відведення останньої здійснювалось відповідно до ст. 15 - 1, ч. ч. 6 - 9 ст. 118, ст. 121, ч. 4 ст. 122 ЗК України, за погодженням і із затвердженням проекту відповідно до п. в ч. 1 ст. 186, ч. ч. 1, 4, 5 ст. 186 - 1 ЗК України у редакції, чинній на момент відведення та надання у власність земельної ділянки. Вважає, що відведення та надання у власність земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 здійснювалось ГУ Держземагенства у Волинській області згідно з його повноваженнями, визначеними ст. 15 - 1, ч. 4 ст. 122 ЗК України. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено і погоджено відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій , ст. 186, ч. ч. 1, 4, 5 ст. 186 1 ЗК України у редакції, чинній на момент розроблення і погодження вище згаданого проекту. Відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних наказів, свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 , так як позивачами не доведено і не підтверджено належними та допустимими доказами: що на цій земельній ділянці розташовані давні поховання єврейського кладовища та місця масових розстрілів років Другої світової війни; що ГУ Держземагенства у Волинській області, приймаючи оспорювані рішення, вийшло за межі повноважень, наданих йому ЗК України; що спірна земельна ділянка знаходиться на землях історико - культурного призначення, оскільки згідно з довідкою від 23.06.14 р. № 384 - 06, виданою Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області за формою держстатзвітності № 6 - зем Звіт про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях , ця земельна ділянка відповідачеві ОСОБА_2 відводилась за рахунок земель, не наданих у власність або у постійне користування за межами населеного пункту (рядок 94). По експлікації земель - це землі сільгосппризначення (гр. 3), у т. ч. - сільгоспугіддя (гр. 4), з них: сіножать (гр. 11). Даних про належність цієї земельної ділянки до земель історико - культурного призначення немає. На даний час немає доказів щодо встановлення межі єврейського кладовища та підтвердження його існування; відсутня будь - яка документація по встановленню межі територій історико - культурного призначення, а саме: відсутній проект землеустрою з організації та встановлення меж територій історико - культурного призначення, розроблення якого передбачено Постановою КМ України від 25.08.04 р. № 1 094. Щодо земельної ділянки з кадастровий № 0722182800:06:002:0001 , то її відповідач ОСОБА_2 у власності ніколи не мав. Тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

30.12.15 р. до суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Ковельської РДА, за якою зазначено, що вказана позивачами земельна ділянка з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 надавалась відповідачеві ОСОБА_2 за оспорюваними наказами відповідача ГУ Держкомзему у Волинській області. Земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0001 не існує, що слідує із даних Управління Держкомзему у Ковельському районі Волинської області від 02.12.15 р. № 14 - 303 - 99.2 - 540/15 - 15. Позивачами не вказано про жодний розпорядчий документ, що був би виданий нею стосовно спірних земельних ділянок. Тому просить вирішити справу за наявними у ній матеріалами у відсутності її представника (т. 2, а. с. 1).

25.01.16 р. позивачами подано до суду спільну заяву про зміну (уточнення) позовних вимог (т. 2, а. с. 34 - 38), у якій зазначено відповідачами: ГУ Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . У такій заяві позивачі, покликаючись на обґрунтування, аналогічне доводам первинно поданої ними спільної позовної заяви, просять, крім вище наведених спільних позовних вимог, визнати недійсними:

- свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, видане на ім`я відповідача ОСОБА_3

11.03.16 р. позивачами подано до суду спільну заяву про зміну (уточнення) позовних вимог (т. 2, а. с. 85 - 98, 111 - 117), у якій зазначено відповідачами: ГУ Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. У такій заяві позивачі, покликаючись на обґрунтування, аналогічне доводам первинно поданої ними спільної позовної заяви, просять, крім вище наведених спільних позовних вимог, визнати недійсними:

11.03.16 р. позивачами подано до суду спільну заяву про залучення ОСОБА_3 до участі у розгляді справи як співвідповідача (т. 2, а. с. 99, 100, 118).

31.05.16 р. позивачами подано до суду спільну заяву про залучення ОСОБА_5 до участі у розгляді справи як співвідповідача з огляду на придбання нею у ОСОБА_3 спірної земельної ділянки за договором купівлі - продажу земельної ділянки від 01.10.15 р., а ОСОБА_1 та ВКПП Агропромтехцентр - як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, з огляду на відчудження попередньо спірної ділянки відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_1 і чинності договору оренди щодо цієї земельної ділянки, укладеного з ВКПП Агропромтехцентр (т. 2, а. с. 246 - 250).

30.12.16 р. відповідачем - Ковельською РДА Волинської області - подано до суду письмове заперечення проти позову (т. 2, а. с. 1), обґрунтоване тим, що якщо земельна ділянка з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, дійсно, надавалась у власність відповідачеві ОСОБА_2 , то земельної ділянки з кадастровий № 0722182800:06:002:0001 не існує. Жодне її рішення не вказане позивачами як таке, що оскаржується у стосунку до вказаних вище земельних ділянок. Тому вважає, що вона не має відповідати за розглядуваним позовом.

14.05.16 р. відповідачем ОСОБА_3 подано до суду письмове заперечення проти позову (т. 2, а. с. 222, 223, 235), що надійшло до суду 16.05.16 р., обґрунтоване тим, що позовні вимоги вважає необґрунтованими, не доведеними належно щодо того, що спірна земельна ділянка є об`єктом ОКС і на ній знаходяться єврейські поховання чи місце масових розстрілів часів Другої світової війни. Він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 у відповідача ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу земельної ділянки від 01.10.15 р.. Згодом він пристав на пропозицію фірми Агропромтехцентр щодо оренди спірної земельної ділянки за договором оренди від 16.12.15 р.. А 18.01.16 р. він відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .. Зазначає, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про його право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 суперечить Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , так як свідоцтво видавалось при безоплатній отриманні земельної ділянки, а він придбав її за договором. Підтримує доводи письмових заперечень відповідачів ГУ Держземкадастру у Волинській області та ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_6 .. Просить у задоволенні позовних вимог з врахуванням заяв про їх зміну відмовити у повному обсязі.

11.04.16 р., 16.06.16 р. третьою особою - управлінням культури Волинської ОДА подано до суду письмові пояснення по суті позову (т. 2, а. с. 147, 148, 160, 161, т. 3, а. с. 1, 2, 54, 55), обґрунтоване тим, що спір не стосується кола його компетенції, так як питання про занесення ОКС до Державного реєстру нерухомих пам`яток України регламентоване Законом України Про охорону культурної спадщини , постановою КМ України від 27.12.01 р. № 1 760 Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України , наказом Мінкультури України від 11.03.13 р. № 158 Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини , що зареєстровано в МЮ України 01.04.13 р. за № 528/23 060. 21.10.14 р. за участю позивача - Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв - мав місце розгляд Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини при управлінні культури ОДА (далі - Консультативна рада) питання про рекомендації по включенню єврейського кладовища поблизу с. Тойкута Ковельського району Волинської області до Державного реєстру нерухомих пам`яток України для подальшого направлення відповідної документації у Мінкультури України і рада висловила зауваження про недостатність джерельної бази та рекомендувала доопрацювання з метою достовірної локалізації місць поховань, що зафіксовано у протоколі Консультативної ради № 5 від 21.10.15 р.. При цьому визначено: відповідність об`єкта лише одному критерію з визначених Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України - належність до культурної спадщини нацменшин; втрату базового критерію - автентичності. 27.01.15 р. Консультативна рада розглядала питання про занесення виявлених ОКС Ковельського району до Переліку об`єктів культурної спадщини, у т. ч. - Пам`ятного комплексу розстріляним євреям у с. Тойкут і рекомендувала визначити загальну територію об`єкта, зокрема. 24.11.15 р. Консультативна рада розглянула документи, надані позивачем - Представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв - і визнала їй такими, що не підтверджують достовірно розташування кладовища та рекомендувала додаткові консультації із спеціалістами.

21.06.16 р. представником відповідача - Семенюка П.Т. - адвокатом подано до суду додаткове заперечення проти позову і додаткове письмове пояснення у справі (т. 3, а. с. 3 - 7), за яким позовні вимоги (уточнені) вважає безпідставними. Так у позивачів відсутнє право вимоги за розглядуваним позовом, так як не доведено порушення їх прав. Покликання позивачів на судову практику у позові від 28.08.15 р., у заяві про уточнення позовних вимог від 07.03.16 р. є некоректним, так як у розглядуваній справі об`єкт не має жодного статусу, не є щойно виявленим ОКС, не є ОКС. Позивачі попередньо вже заявляли позов до Господарського суду Волинської області щодо сусідньої земельної ділянки із кадастровим № 0722182800:06:002:0657 про визнання недійсними розпоряджень голови Ковельської РДА від 10.12.07 р. № 692, договору оренди такої земельної ділянки за № 040808100001 від 16.07.08 р., у якій рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у справі № 903/32/15 було залишено в силі Постановою ВС України від 25.11.15 р.. Його довіритель 01.06.06 р. надав йому Аналітичний звіт про проведення археологічних - пошукових робіт № 17/9 від 25.04.16 р. ДП Волинські старожитності ДП Науково - дослідний центр Охоронна археологічна служба України інституту археології НАН України, за яким дослідження проводились на спірній земельній ділянці пл. 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 з ціллю визначення території поширення єврейських поховань. За результатами дослідження колишній єврейський цвинтар перестав існувати у 1950 - х роках. На спірній земельній ділянці за станом на 25.04.16 р. не виявлено жодних слідів поховань, що спростовує доводи позивачів. Покликаючись на ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 6 ст. 186, ч. 7 ст. 186 - 1, 15 - 1, 122 ЗК України, ст. 50 Закону України Про землеустрій , зазначає, що проект землеустрою щодо спірної земельної ділянки відповідає вимогам законодавства. Просить у задоволенні позовну відмовити у повному обсязі.

21.06.16 р. до суду надійшли письмові пояснення по суті справи ВКПП Агропромтехцентр (на той момент) - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (т. 3, а. с. 35, 36), за якими: на початку грудня 2015 р. ВКПП Агропромтехцентр було запропоновано ОСОБА_3 як власникові земельної ділянки пл. 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 про її оренду на 7 р.. 16.12.15 р. між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди спільної земельної ділянки, що було 17.12.15 р. зареєстровано у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно. 18.01.16 р. ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_1 з його як орендаря згоди. Договір оренди є чинним попри зміну власника земельної ділянки та не укладення з останнім окремого (додаткового) договору. На території спірної земельної ділянки будь - які ознаки кладовища чи місць масових розстрілів часів Другої світової війни відсутні.

21.06.16 р. до суду надійшли письмові пояснення по суті справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 43, 44), за якими 18.01.16 р. вона, дійсно, придбала спірну земельну ділянку пл. 1, 3 га із кадастровим № 0722182800:06:002:0738 у ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу, що була тимчасово здана у оренду ВКПП Агропромтехцентр , що пропонувало їй укласти додаткову угоду для отримання щорічної орендної плати.

17.01.17 р. представник відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області - подала до суду письмове заперечення проти позову (т. 4, а. с. 116 - 118), обґрунтоване тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 розташована за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області за картографічними матеріалами та матеріалами статзвітності форми 6 - зем за станом на 2014 р.. Проект землеустрою щодо її відведення відповідачеві ОСОБА_2 розроблено згідно з вимогами законодавства. Покликаючись на ст. 23 ЗК України, ч. 2 ст. 8 Закону України Про Державний земельний кадастр , зазначає, що 06.09.12 р. було прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності за п. 3 -7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено землі комунальної та державної власності. Покликаючись на ч. 1.2 ст. 84, ч. 4 ст. 122, ст. 22 ЗК України, зазначає, що згідно з картографічними матеріалами відведення спірної земельної ділянки провадилось із частини під Господарським двором під умовним позначенням Сіножаті ; на карті позначено існуюче сільське кладовище. Жодних земель історико - культурного призначення, інших кладовищ на карті не відображено. План відведення земельної ділянки ОСОБА_2 погоджено в. о. нач. Управління Держземагенства у Ковельському районі Волинської області, Тойкутським сільським головою Ковельського району Волинської області, замовником. Тому вважає, що Держгеокадастр (на той час - Держкомзем) мав право розпорядження спільною земельною ділянкою на момент її відведення. Позов вважає безпідставним та просить у задоволенні позову відмовити.

09.12.19 р. до суду надійшов відзив відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області на позовну заяву (т. 8, а. с. 65 - 84), обґрунтований тим, що позову не визнає повністю. Покликаючись на ч. 4 ст. 122 ЗК України, зазначає, що 07.07.14 р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагенства у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною пл. 1, 3 га за рахунок земель сільгосппризначення за межами населеного пункту, що знаходяться на території Тойкутської сільради, із земель державної власності, в межах норм безоплатної приватизації. Розглянувши таку заяву відповідача ОСОБА_2 , ГУ Держземагенства у Волинській області було прийнято оспорюваний наказ від 16.07.14 р. Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та після виготовлення і погодження проекту землеустрою відповідно до чинного законодавства відповідач ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагенства у Волинській області із заявою від 10.09.14 р. про затвердження такого проекту і надання йому у власність земельної ділянки пл.. 1, 30 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Згідно з оспорюваним наказом ГУ Держземагенства у Волинській області від 12.09.14 р. проект землеустрою було затверджено та надано у власність відповідачеві ОСОБА_2 земельну ділянку пл. 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Тойкутської сільради. Покликаючись на ч. 1 ст. 19, ст. ст. 20, 22, 54 ЗК України, зазначає, що земельна ділянка, передана у власність відповідачеві ОСОБА_2 , перебувала у державні власності, знаходиться поза межами населеного пункту, має цільове призначення: землі сільгосппризначення, що підтверджується довідкою форми - 6 - зем від 23.06.14 р., її розпорядником було ГУ Держземагенства у Волинській області, вона не відносилась і не відноситься до земель історико - культурного призначення, зокрема. Позивач не довів, що територія давнього єврейського кладовища та давніх поховань у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області набула статусу щойно виявленого ОКС і підпадає під положення Закону України Про охорону культурної спадщини ; центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини прийнято будь - яке рішення про включення її до Переліку ОКС відповідно до процедури, визначеної Порядком обліку об`єктів культурної спадщини (далі - Порядок), затвердженим наказом Мінкультури України від 11.03.13 р. № 158, що зареєстрований у МЮ України 01.04.13 р. за № 528/23 060, чи занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Покликаючись на ст. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини , Порядок, постанову КМ України від 22.05.19 р. № 452 Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток , зазначає, що єврейське кладовище та давні поховання у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області не внесено до Реєстру, тобто, вони не є пам`яткою культурної спадщини, тому земельна ділянка не належить до земель історико - культурного призначення в розумінні ст. 53 ЗК України. Крім того земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 на даний час не існує, так як 20.07.17 р. на її основі шляхом поділу було сформовано земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га. Покликаючись на п. 114 Порядку, ч. 10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр , предмет позову - відсутній. Покликаючись на п. 4 Рішення КС України від 16.04.09 р. № 7 - рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), судову практику, зазначає, що прийняте ГУ рішення про передачу земельної ділянки є ненормативним актом суб`єкта владних повноважень, що вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а у власника чи орендаря земельної ділянки виникло цивільне право на неї, що ґрунтується на правовстановлюючих документах. Позивачами не вказано, яким нормативно - правовим актом було зобов`язано ГУ перед прийняттям оспорюваного рішення замовляти проведення археологічних досліджень земельної ділянки. Зобов`язання держави про врахування потреб археологічної спадщини відповідно до міжнародних правових актів є декларативними. Покликаючись на ч. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр , зазначає, що лише він є джерелом офіційних відомостей про землю. Наказ Держкому України по земресурсах від 04.05.99 р. № 43, яким було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, якою було передбачено відповідний аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки, втратив чинність відповідно до наказу Мінагрополітики та продовольства України від 03.07.13 р. № 404. Ст. 3 Закону України Про охорону культурної спадщини не передбачала погодження надання земельних ділянок з органами культурної спадщини. Покликаючись на ст. 186, 186 - 1 ЗК України, ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , зазначає, що проекти землеустрою щодо відведення земель сільгосппризначення не підлягають експертизі. Постанова Львівського окружного адмінсуду від 27.03.17 р. стосується іншої земельної ділянки. Покликаючись на ч. 2 ст. 19 Конституції України, просить у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю та недоведеністю.

11.12.19 р. до суду надійшов відзив відповідача - ОСОБА_2 на позовну заяву (т. 8, а. с. 86 - 105), обґрунтований доводами, аналогічними його доводам, викладеним у письмовому запереченні проти позову, поданому його представником - адвокатом (т. 1, а. с. 118 - 126). Зазначає, що позову не визнає у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити.

16.01.20 р. до суду надійшов відзив відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області на позовну заяву з врахуванням її змін (т. 8, а. с. 199 - 204), обґрунтований, з покликанням на ст. ст. 125, 126 ЗК України, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 19 Конституції України тим, що він не наділений повноваженнями щодо реєстрації (скасування) прав власності на земельні ділянки Зазначає, що позову не визнає у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити.

04.09.20 р. до суду надійшов відзив відповідача - ВКПП Агромпромтехцентр за підписом його представника - адвоката - на позовну заяву з врахуванням її змін (т. 9, а. с. 240 - 249), обґрунтований, з покликанням на ст. ст. 1, 2, 13, 14 Закону України Про охорону культурної спадщини , Рамкову конвенцію РЄ про значення культурної спадщини для суспільство від 19.02.13 р., ст. 19 Конституції України тим, що давнє єврейське кладовище у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області не внесене ні до Реєстру, на до Переліку ОКС, а тому не є щойно виявленим ОКС. Покликаючись на ст. 53 ЗК України, постанову КМ України від 25.08.04 р. № 1 094, зазначає, що щодо спірної земельної ділянки розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико - культурного призначення не вимагалось за законом. Покликаючись на Розпорядження КМ України від 20.07.98 р. № 604, зазначає, що віднесення об`єктів до історичних ОКС провадиться за Законом та Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Мінкультури України від 11.03.13 р. № 158, тому відповідач - ГУ Держгеокадастру у Волинській області - не мало обов`язку по здійсненню дій по охороні культурної спадщини за такими нормативно - правовими актами, на противагу Волинській ОДА. Постанова Львівського окружного адмінсуду від 27.03.17 р. не стосується предмету спору у розглядуваній справі. Факт наявності на спірній земельній ділянці місць поховань не встановлено остаточно. Надані позивачами докази стверджують про ймовірність розташування давнього єврейського поховання на певній території, що потребує подальших досліджень. Рішення Тойкутської сільради від 05.11.04 р. № 11/2 та за 2003 р. відсутні. Паспорт ОКС та облікова картка ОКС є недопустимими доказами, так як не відповідають вимогам, що діяли до оформлення таких. Зазначає, що позову не визнає у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити.

15.09.20 р. до суду надійшла відповідь позивачів на відзив відповідача - ВКПП Агромпромтехцентр (т. 9, а. с. 173 - 184, 192 - 202), обґрунтована доводами, аналогічними наведеним у позовній заяві з її змінами та доповненнями.

Позиції учасників справи щодо розгляду справи у їх та їх представників відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Тойкутської сільради Ковельського району Волинської обл. - у судове засідання не з`явився, хоча ця третя особа належно повідомлена . Про причини неявки свого представника суду не повідомила.

Представник третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Управління культури Волинської ОДА - у судове засідання не з`явився, хоча ця третя особа належно повідомлена. Про причини неявки свого представника суду не повідомила. Попередньо подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності її представника (т. 1, а. с. 110, 111, т. 2, а. с. 147, т. 3, а. с. 1, 54, т. 8, а. с. 223).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча ця третя особа належно повідомлена. Про причини неявки суду не повідомила. Попередньо нею подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутності (т. 3, а. с. 43, 44, 72, 99).

Відповідач - ОСОБА_3 - у судове засідання не з`явився, хоча цей відповідач належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив. Попередньо ним подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності (т. 2, а. с. 222, 223, т. 3, а. с. 49, 57, 73, 101).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Ковельської РДА - у судове засідання не з`явився, хоча ця третя особа належно повідомлена. Про причини неявки свого представника суду не повідомила. Попередньо нею подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності її представника (т. 1, а. с. 248, т. 2, а. с. 1, т. 10).

У судовому засіданні представники позивачів, кожен зокрема, спільні позовні вимоги (з врахуванням їх змін) підтримали у повному обсязі та просять позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (з врахуванням її змін); їх письмових поясненнях, та надали суду пояснення, аналогічні доводам позовної заяви (з врахуванням її змін) та суті їх письмових пояснень.

Крім того представником позивачів ОСОБА_7 26.04.16 р. подано до суду також свої письмові додаткові пояснення (т. 2, а. с. 177 - 179), що відповідно до листа Ковельської РДА № 196/29/2 - 08 від 30.01.18 р. було проведено дослідження, на підставі яких було встановлено межі поховань. Однак так як за єврейською традицією заборонено розкопування єврейських поховань, то безпосередні археологічні дослідження були замінені топографічними і геодезичними і із проведенням архівних пошукувань та залученням ДП Поліськкартгеодезія було точно встановлено межі єврейського кладовища на підставі наведених ним архівних документів. Ним же 21.10.16 р. подано до суду також свої письмові додаткові пояснення (т. 3, а. с. 207, 208), що доказом існування єврейського кладовища на вказаному позивачами місці є повоєнна карта, де кладовище позначено; додаткові письмові пояснення (т. 3, а. с. 216 - 219, т. 4, а. с. 8 - 11) щодо Аналітичного звіту. Ним же 24.10.16 р. подано до суду письмові додаткові пояснення (т. 3, а. с. 231 - 235; т. 4, а. с. 20 - 24), що документи, зазначені у його поясненні, свідчать про існування кладовища як ОКС на земельній ділянці, наданій у власність відповідачеві ОСОБА_8 ; наявність єврейського кладовища на ділянці по АДРЕСА_1 . Ним же 22.12.16 р. подано до суду письмові додаткові пояснення (т. 4, а. с. 81 - 83), що значення Міжнародних Угод, підписаних Україною, міжнародних законів, а саме: ст. ст. 26, 27 Віденської Конвенції від 23.05.69 р.; абз. 2 п. 1, п. 2 Угоди між Урядом України і Урядом США про охорону і збереження культурної спадщини, Поправки до міжнародного Закону Про релігійні свободи Публічного Закону США 113 - 154, Резолюції ПАРЄ 1 883 (2012) - є переважаючими щодо внутрішнього законодавства України. У 2005 р. подано Мінкультури України повний Витяг з Реєстру Американської комісії зі збереження американської спадщини за кордоном при Держдепі США Єврейські кладовища, синагоги, братні могили України , частковий Витяг з Реєстру щодо нового єврейського кладовища при вул. Єрошенка.

12.04.21 р. представником позивачів надано до суду письмове пояснення щодо того, що позивачами надано докази того, що на спірній земельній ділянці маються поховання, що встановлено і рішенням Львівського окружного адмінсуду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16. А та обставина, що відсутні вихідні дані щодо спірної земельної ділянки, свідчить про неможливість проведення відповідної експертизи у справі.

27.02.17 р. до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Тойкутської сільради Ковельського району Волинської обл. (т. 4, а. с. 154, 155), за якими з врахуванням отриманого нею листа Архівного відділу Ковельської РДА Волинської області № 22/20/2 - 17 від 23.02.17 р.; листа № 1 284/01 - 23 від 14.12.16 р. Держархіву Волинської області, зазначає, що у архівних протоколах засідань виконкому 2004 р. Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області рішення № 11/2 від 05.11.04 р. Про надання дозволу на збір матеріалів для упорядкування стародавнього єврейського кладовища в с. Тойкут , на яке покликаються позивачі у своєму позові та у заяві про уточнення позовних вимог від 07.03.17 р., не виявлено. Протокол засідання виконкому за 05.11.04 р. також відсутній. Наявний протокол № 11 засідання виконкому сільради за листопад місяць датований 08.11.04 р.. Тому вона не може підтвердити факт надання Тойкутською сільрадою Ковельського району Волинської області позивачам зазначеного ними дозволу.

Відповідач - ОСОБА_2 - у судове засідання не з`явився, хоча цей відповідач належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив.

20.10.17 р. представником відповідача - ОСОБА_2 - адвокатом подано до суду додаткове письмове пояснення у справі (т. 5, а. с. 54 - 56), за яким він зазначає, що позивачі не надали доказів того, що їм надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього єврейського кладовища за рішенням Тойкутської сільради від 05.11.04 р. №11/2, а лист Тойкутської сільради про такий дозвіл не є належним та допустимим доказом цього за обставин, коли сама Тойкутська сільрада не може підтвердити такого рішення як факту. Паспорт ОКС не відповідає вимогам чинного законодавства, тому не є належним та допустимим доказом у справі. постанова Львівського окружного адмінсуду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16, постанова Рівненського апеляційного суду від 31.07.17 р. у справі № 903/32/15 не стосуються обставин розглядуваної справи.

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області - у судовому засіданні проти позову (зі змінами) заперечив та надав суду пояснення, аналогічні доводам цього відповідача, викладеним вище.

Крім того до суду надійшли письмові пояснення (додаткові) ГУ Держгеокадастру у Волинській області (т. 4, а. с. 116 - 188), за якими земельна ділянка з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 розташована за межами населених пунктів Тойкутської сільради; проект землеустрою щодо її відведення ОСОБА_2 , розроблений згідно з вимогами чинного законодавства та зауважень не викликав. Покликаючись на ст. 23, ч. ч. 1, 2 ст. 84, ч. 4 ст. 122 ЗК України, ч. 2 ст. 8 Закону України Про Державний земельний кадастр , Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , зазначає, що відведення такої земельної ділянки мало місце з частини земельної ділянки під господарським двором за даними картографічного матеріалу, де немає земель історико - культурно призначення, що відповідає даним довідки форми 6 - зем. Право (на той момент як Держкомзему) на відведення спірної земельної ділянки належало йому.

Представник відповідача - ВКПП Агропромтехцентр - у судовому засіданні проти позову (зі змінами) заперечив та надав суду пояснення, аналогічні доводам цього відповідача, викладеним вище.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом - подано суду також свої письмові додаткові пояснення (т. 5, а. с. 54 - 56), за якими зазначає, що позивачами не надано суду рішення виконкому Тойкутської сільради від 05.11.04 р. № 11/2, а наданий лист сільради про прийняття такого рішення, не є допустимим та належним доказом його прийняття і надання позивачам дозволу на збір матеріалів по упорядкуванню території давнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області з врахуванням пояснень Тойкутської сільради про те, що на даний час вона не може підтвердити прийняття такого рішення. З врахуванням наданих ним вище пояснень у справі, покликання на такий документ у п. 3 опису додатків до паспорта ОКС є не доведеним у встановленому законом порядку. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.17 р. не мають стосунку до розглядуваної справи.

Мотиви та висновки суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, що зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів, з врахуванням їх змін, підставні та підлягають до повного задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Аналіз доказів, що зібрані у справі, на обґрунтування позицій учасників справи.

Згідно з копією оспорюваного наказу ГУ Держземагенства у Волинській області № 3 - 209/15 - 14 - СГ від 16.07.14 р. про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (т. 1, а. с. 92, 134), було надано відповідачеві у справі ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною пл. 1, 3 га (землі державної власності сільгосппризначення (сіножаті) у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області.

Згідно з копією оспорюваного наказу ГУ Держземагенства у Волинській області № 3 - 580/15 - 14 - СГ від 12.09.14 р. про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (т. 1, а. с. 91, 162), було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачеві у справі ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області; надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку пл. 1, 30 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) для ведення особистого селянського господарства із земель сільгосппризначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області.

Відповідач - ГУ Дергеокадастру у Волинській області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оспорювані накази ГУ Держземагенства у Волинській області є правомірними та відповідними вимогами законодавства, видані після виготовлення та вивчення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, виготовленого ТзОВ Технічне бюро кадастру у 2014 р..

Відповідно до копії листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 0.3. - 0.5 - 358/2 - 17 від 17.01.17 р., адресованого представникові позивачів (т. 4, а. с. 143, 144) на лист позивачів повідомлено, що воно є розпорядником земель сільгосппризначення державної власності з 01.01.13 р.. У 2014 р. ОСОБА_2 надано земельну ділянку, що не віднесена до переліку об`єктів археологічної спадщини, відповідно до розробленого проекту землеустрою.

Відповідно до копії листа Ковельської РДА № 88/17/ 2 - 09 від 16.01.08 р. Про використання земель , адресованого представникові позивача (т. 3, а. с. 241) на звернення останнього щодо припинення використання земель давніх поховань в межах єврейського кладовища, розташованого за межами с. Тойкута Ковельського району Волинської області повідомлено, що техдокументація із землеустрою щодо передачі частин земельної ділянки у оренду ОСОБА_2 є законною.

За матеріалами копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, виготовленого ТзОВ Технічне бюро кадастру у 2014 р. (т. 1, а. с. 128 - 161), розроблювачем проектної документації було взято до уваги кількісну характеристику земельної ділянки за даними довідки про кількісну характеристику земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (форми 6 - Зем) від 23.06.14 р. № 384 - 06, виданої Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області ГУ Держземагенства у Волинській області, за якою пропонована земельна ділянка (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) належить до земель сільгосппризначення; за даними висновку Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області ГУ Держземагенства у Волинській області від 28.07.14 р. № 36 - 3, на ній відсутні будівлі та споруди, обмежень на її використання не встановлено та визнано, що проект є обґрунтованим, так як спірна земельна ділянка, що передбачається для відведення безоплатно у власність ОСОБА_2 , до земель історико - культурного призначення, зокрема, не відноситься; обмежень на використання не встановлено. Експлікацію земельної ділянки у такій техдокументації погоджено і Тойкутською сільрадою. При цьому при видачі оспорюваного наказу про її затвердження не взято до уваги, що при розробленні та погодженні такої техдокументації не враховано положення про земельне законодавство у сфері захисту культурної спадщини та законодавство про захист культурної спадщини і прав нацменшин.

Як слідує з копії оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (індексний № 27004789) від 18.09.14 р., таке видано відповідачеві ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 та цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 163, 232).

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27004914 від 18.09.14 р. стверджується, що відповідно до вказаного вище свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 було проведено реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку (т. 1, а. с. 164, 233, 242).

Таким чином права власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 відповідач ОСОБА_2 набув саме після та у зв`язку з видачею оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Волинській області.

У подальшому реєстрація права власності відповідача ОСОБА_2 втратила чинність з огляду на те, що згідно з копією оспорюваного договору купівлі - продажу земельної ділянки від 01.10.15 р., укладеного між відповідачами: ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем (т. 1, а. с. 222, 223, т. 2, а. с. 205, 206, 225, 226), було відчужено спірну земельну ділянку пл. 1, 3 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області, що стверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 1.11.15 р. № 47404293 (т. 1, а. с. 203 - 205).

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44930748 від 10.10.15 р. стверджується, що було проведено реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку пл. 1, 3 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області (т. 2, а. с. 208).

Відповідач ОСОБА_3 , в свою чергу, за договором оренди землі від 16.12.15 р., зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 17.12.15 р., надав вказану вище спірну земельну ділянку в оренду відповідачеві ВКПП Агропромтехцентр терміном на 7 р. (т. 2, а. с. 171, 172, 214 - 216, 228 - 230, т. 3, а. с. 37 - 39) та за договором купівлі - продажу від 18.01.16 р. відчужив її відповідачеві ОСОБА_1 з умовами дотримання попередньо домовленої оренди (т. 2, а. с. 199, 200, т. 3, а. с. 37 - 39, 45, 46).

Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 0701834282015 від 22.12.15 р., копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 50112241 від 17.12.15 р., стверджується реєстрація вказаного вище цивільного - правового договору (т. 2, а. с. 209, 210, 234, т. 3, а. с. 42, 47, 48).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ - 0703217172017 від 20.07.17 р., № НВ - 0703217162017 від 20.07.17 р. (т. 8, а. с. 75 - 84, 133 - 137, 164 - 168), спірна земельна ділянка пл. 1, 3 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) поділена на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га.

Як слідує з копії листа відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області - від 13.07.21 р. № 9 - 3 - 0.6 - 4 186/2 - 21, копій витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ - 0711721492021 від 13.07.21 р., № НВ - 0711721472021 від 13.07.21 р., відомості про земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 набули статусу архівних у зв`язку із скасуванням її держреєстрації на підставі п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17.10.12 р. № 1 051 (після поділу її на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га).

Доводи позивачів у тій їх частині, що ними в період з 2004 р. проводилась ініціативна діяльність по забезпеченню дослідження та визнання території поховань у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області ОКС, стверджуються:

- копією листа Тойкутського сільського голови від 08.11.04 р. (т. 3, а. с. 172, 236) з повідомленням про те, що рішенням її виконкому від 05.11.04 р. за № 11/2 позивачеві надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території стародавнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області. При цьому суд враховує, що лист Тойкутського сільського голови від 08.11.04 р. (т. 3, а. с. 172, 236) має такі атрибути як підпис сільського голови, печатка, дата.

Аналізуючи доводи позивачів про надання їм дозволу Тойкутською сільрадою на збір матеріалів для упорядкування території стародавнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області та доводи відповідачів у тій їх частині, що позивачами не наданого суду копії такого рішення Тойкутської сільради про надання дозволу на збір матеріалів для упорядкування території стародавнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області, з врахуванням того, що, як слідує з копій листів: архівного відділу Ковельської РДА № 22/20/2 - 17 від 23.02.17 р., Державного архіву Волинської області № 1 284/01 - 23 від 14.12.16 р., адресованих Тойкутській сільраді (т. 4, а. с. 156, 157), у протоколах засідань її виконкому за 2004 р. не виявлено рішення від 05.11.04 р. № 11/2 Про надання дозволу на збір матеріалів для упорядкування стародавнього єврейського кладовища в с. Тойкут ; до Держархіву Волинської області документи Тойкутської сільради на зберігання передані лише по 2002 р. включно, суд зауважує, що питання відсутності (втрати тощо) оригіналу рішення виконкому Тойкутської сільради від 05.11.04 р. за № 11/2 про надання позивачам дозволу на збір матеріалів для упорядкування території стародавнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області, на разі, не є сферою обов`язку позивачів доводити факт прийняття такого рішення за наявності у їх розпорядженні завіреного відповідними атрибутами листа Тойкутського сільського голови від 08.11.04 р. (т. 3, а. с. 172, 236) з відповідним повідомленням.

На користь цього, на думку суду, говорить і надана суду позивачами копія листа Тойкутського сільського голови від 10.05.07 р. (т. 3, а. с. 229, 236, т. 4, а. с. 26) із запрошенням представника позивача для точнішого визначення меж території стародавнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області.

При цьому суд приймає до уваги, що така переписка між позивачами та Тойкутською сільрадою, іншими державними органами мала місце до видання оспорюваних наказів, зокрема, що стверджується:

- експлікацією з кадастрового плану від 29.12.07 р. (т. 3, а. с. 179), виготовленою ДП Поліськгеодезкартографія щодо визначення меж єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області за станом на 1944 р., згідно з яким межі такого окреслено у загальній площі 43 128 кв. м.;

- кадастровим планом на основі аерофотозйомки 1944 р. меж єврейського кладовища за станом на 1944 р., наданим ДП Поліськгеодезкартографія (т. 3, а. с. 180);

- копією телеграми представника позивача Тойкутському сільському голові від 16.05.06 р. про припинення діяльності пилорами на території стародавнього єврейського кладовища (т. 3, а. с. 230);

- також як слідує з копії акта обстеження від 16.01.08 р. (т. 1, а. с. 167, т. 3, а. с. 239), комісією у складі представників відділу культури і туризму Ковельської РДА, відділу охорони культурної спадщини і організації туризму управління культури і туризму ОДА, Тойкутської сільради після візуального обстеження на території Тойкутської сільради, зазначеній у листі представника позивачів у справі, встановлено, що на цій ділянці відсутні будь - які ознаки стародавнього єврейського кладовища. На території ймовірного кладовища у 1987 р. збудовано капличку, у 2005 р. - встановлено пам`ятний знак євреям, які загинули у часи Голокосту. Питання про віднесення об`єкта до ОКС можливе після здійснення досліджень;

- відповідно до копії листа Ковельської РДА № 196/29/2 - 08 від 30.01.08 р. Про поховання в межах давнього єврейського кладовища у с. Тойкуті , адресованого ОДА (т. 3, а. с. 238, т. 4, а. с. 27), на виконання листа останньої № 159/44/2 - 08 від 14.01.08 р. було здійснено комісійно візуальне обстеження земельної ділянки, на якій розташовані поховання, однак, не виявилось за можливе встановити межі і площу єврейського кладовища, а тому висловлено прохання стати замовником археологічних досліджень для встановлення межі місць поховань і їх охоронних зон, що сприятиме належному утриманню і охороні єврейських поховань; на території кладовища у 1987 р. розташована капличка та у 2005 р. - пам`ятний знак євреям, які загинули у часи Голокосту; повідомлено РДА стосовно неухильного дотримання ст. 28 Закону України Про поховання та похоронну справу при вирішенні питань землевідведення.

- відповідно до копії листа управління культури і туризму Волинської ОДА № 144/1 - 11 від 05.02.08 р. Про відведення земельної ділянки у с. Тойкуті Ковельського району , адресованого представникові позивачів (т. 3, а. с. 240, т. 4, а. с. 29) на його лист № 7 від 04.01.08 р., повідомлено, що на орендованій ОСОБА_2 земельній ділянці візуально комісійно 16.01.08 р. не встановлено ознак давнього єврейського кладовища, що відповідали б критеріям автентичності згідно з постановою КМ України від 27.12.01 р. № 1 760; питання про віднесення його до ОКС можливе після здійснення досліджень.

- відповідно до Ортофотоплану території сучасної містозабудови за станом на 2008 р. з нанесеними межами єврейського кладовища за станом на 1944 р. (с. Тойкут Ковельський район Волинська область) (т. 5, а. с. 218), спірна земельна ділянка із кадастровим № 0722182800:06:002:0738 частково розташована на території єврейського кладовища за станом на 1944 р., що дешифровано з архівного аерознімка Нацархіву США та підтверджено 03.01.08 р. ДП Поліськкартгеодезія , та межує із земельною ділянкою з кадастровим № 0722182800:002:0657, про яку йдеться у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.17 р. у справі № 903/32/15 та у постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16, про що буде зазначено нижче, що також частково розташована на території єврейського кладовища за станом на 1944 р.;

- відповідно до копії листа Ковельської РДА № 88/17/2 - 09 від 16.01.09 р. Про використання земель (т. 4, а. с. 30), адресованого представникові позивача на його звернення, перевіркою було встановлено, що вказані у зверненні земельні ділянки є у користуванні ПП ОСОБА_2

- відповідно до копії листа управління культури і туризму Волинської ОДА № 372/17/2 - 09 від 15.04.09 р. Про давні єврейські поховання поблизу с. Тойкут Ковельського району , адресованого представникові позивачів (т. 3, а. с. 242, 243, т. 4, а. с. 31, 32) на лист Ковельської міжрайпрокуратури від 18.03.09 р., повідомлено, що немає підстав для скасування права власності на нерухоме майно, розташоване на території ймовірних єврейських поховань поблизу с. Тойкута Ковельського району Волинської області; даних для віднесення такої території до земель історико - культурного призначення недостатньо; для внесення до Мінкультури і туризму України клопотання про внесення такого об`єкта до реєстру пам`яток місцевого значення слід надати матеріали обстеження на підтвердження наявності залишків поховань і визначення меж давнього єврейського кладовища.

- відповідно до копії листа управління культури і туризму Волинської ОДА № 580/17/2 - 09 від 24.06.09 р. Про відведення земельної ділянки у с. Тойкут Ковельського району , адресованого представникові позивачів (т. 3, а. с. 244, т. 4, а. с. 33) на його лист від 01.06.09 р., повідомлено, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини відділу культури та туризму Ковельської РДА направлено лист про надання пропозицій та облікової документації у відповідне міністерство з метою вивчення можливості занесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та відповідності його критеріям, визначеним постановою КМ України від 27.12.01 р. № 1 760.

- з копії листа Державної служби з питань національної культурної спадщини міністерства культури і туризму України № 22 - 2 731/12 від 21.09.10 р. (т. 1, а. с. 165, т. 3, а. с. 245, т. 4, а. с. 34), адресованого управлінню культури та туризму Волинської ОДА, слідує, що було розглянуто лист останньої від 02.09.10 р. щодо єврейських поховань у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області з врахуванням того, що у 2004 р. позивачем у справі - Представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв - передано перелік стародавній єврейських кладовищ, занесених до списку американської культурної спадщини за кордоном, за яким ведеться робота з визначення науково - обґрунтованих критеріїв встановлення культурної цінності об`єктів з метою взяття їх на держоблік, однак, об`єкт у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області там відсутній; питання про надання цьому об`єкту статусу пам`ятки історії місцевого значення може бути вирішено після додаткових досліджень і розроблення облікової документації.

- відповідь представнику позивачів управління культури та туризму Волинської ОДА № 930/17/210 від 18.10.10 р. (т. 1, а. с. 166) обґрунтовувалась вказаним вище листом Державної служби з питань національної культурної спадщини міністерства культури і туризму України № 22 - 2 731/12 від 21.09.10 р..

- відповідно до копії листа Волинської ОДА № 1 041/51/2 - 14 від 03.03.14 р. Про розгляд звернення , адресованого представникові позивачів (т. 3, а. с. 246, т. 4, а. с. 35) на його лист від 27.01.14 р., повідомлено, що на земельній ділянці візуально комісійно 16.01.08 р. не встановлено ознак стародавнього єврейського кладовища, що відповідали б критеріям автентичності згідно з постановою КМ України від 27.12.01 р. № 1 760; листом Державної служби з питань національної культурної спадщини № 22 - 2 731/12 від 21.09.10 р. повідомлено, що вирішення питання про занесення до Реєстру можливе після археологічних досліджень з необхідними підтвердженнями та вона за станом на 01.01.14 р. матеріалами щодо проведення досліджень, що підтверджували б наявність єврейського кладовища на зазначеній вище території Тойкутської сільради не володіє.

- відповідно до копії листа управління культури Волинської ОДА № 326/18/2 - 14 від 04.04.14 р. Про розгляд звернення , адресованого представникові позивачів (т. 3, а. с. 247, т. 4, а. с. 26) на його лист від 10.03.14 р., повідомлено, що у наданому пакеті документів відсутній акт технічного стану об`єкта типової форми, визначеної дод. 4 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Мінкультури України від 01.04.13р. № 528/23 060.

Також і після прийняття одного з оспорюваних наказів, відповідно до копії листа Волинської ОДА № 747/17/2 - 14 від 07.08.14 р. Про роботи у с. Тойкут , адресованого Ковельській РДА (т. 4, а. с. 38), повідомлено, що слід забезпечити припинення будь - якої діяльності на земельній ділянці, на якій щойно виявлена пам`ятка до повного з`ясування її належності до ОКС.

Згідно з копією акта техстану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини від 11.08.14 р. (т. 3, а. с. 250, 251, т. 4, а. с. 39, 40), такий складено комісійно представниками управління культури Волинської ОДА, Ковельської РДА у тім, що проведено огляд техстану земельної ділянки, що пропонується позивачем у справі - представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв -для занесення до Державного Реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення, що розташована за межами с. Тойкута Ковельського району Волинської області, заг. пл. 443 128 кв. м.; описано її. Встановлено, що техстан об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини незадовільний; реставраційні роботи на території об`єкта не проводились.

Як встановлено з копії припису № 1 відділу культури Ковельської РДА від 09.09.14 р. (т. 3, а. с. 252, т. 4, а. с. 41), відповідачеві ОСОБА_2 як підприємцю заборонено проведення будь - яких земляних робіт, будівельних робіт, робіт по благоустрою, прокладання мереж до завершення проведення археологічних досліджень.

Як вбачається з копії протоколу № 5 засідання Консультативної ради від 21.10.14 р. (т. 1, а. с. 168 - 170, т. 3, а. с. 255 - 262, т. 4, а. с. 44 - 51), було розглянуто питання щодо рекомендації по занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення території ймовірних єврейських поховань за межами с. Тойкута Ковельського району Волинської області та було вирішено взяти до відома інформацію: відділу охорони культурної спадщини управління культури ОДА щодо сучасного техстану об`єкта та особливостей процедури взяття на облік щойно виявлених ОКС; ДП Волинські старожитності ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України про проведені роботи із встановлення поширення поховань засобом закладки шурфів у жовтні 2014 р., у т. ч. - на ділянці, використовуваної відповідачем ОСОБА_2 як підприємцем. Питання не було вирішено позитивно та було рекомендовано доопрацювати матеріали первинної облікової документації із залученням матеріалів, що чітко б локалізували місце ймовірних єврейських поховань.

Відповідно до копії листа управління культури Волинської ОДА № 44/18/2 - 17 від 12.01.17 р., адресованого представникові позивачів (т. 4, а. с. 140 - 142) на його скаргу від 01.11.16 р. повідомлено, що археологічно - пошукові роботи по дослідженню щодо визначення меж імовірного поширення поховань, проведені ДП Волинські старожитності ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України у 2014 р. - за наявності необхідних підтверджуючих документів, а у 2016 р. - без реєстрації таких та Консультативною радою 27.01.15 р. було рекомендовано Ковельській РДА визначити загальну територію об`єкта.

Таким чином у ході наведених вище досліджень позивачів було встановлено наявність слідів давніх поховань і це знайшло своє ствердження в суді як і те, що саме у зв`язку з цим позивачі неодноразово звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження ОКС.

Відповідно до копій:

- короткого аналітичного звіту про проведення археологічно - пошукових робіт № 140/9 від 01.10.14 р., складеного ДП Волинські старожитності ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України щодо площі біля 1 га у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області по визначенню території поширення єврейських поховань (т. 3, а. с. 253, 254, т. 4, а. с. 42, 43), встановлено, що колишній єврейський цвинтар локалізується за межами наявних господарських споруд. Територія потребує додаткового дослідження радаром;

- аналітичного звіту про проведення археологічно - пошукових робіт № 179/9 від 29.09.15 р., складеного ДП Волинські старожитності ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України щодо земельної ділянки пл. 1, 30 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області (поза населеним пунктом) по визначенню території поширення єврейських поховань (т. 4, а. с. 108 - 115), встановлено, що колишній єврейський цвинтар перестав існувати у 1950 - х р., жодних слідів поховань на вказаній вище земельній ділянці не виявлено.

- аналітичного звіту ДП Волинські старожитності ДП НДП Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України № 17/9 від 25.04.16 р. (т. 3, а. с. 24 - 34, 112 - 114, 117 - 119), за яким при визначенні території поширення єврейських поховань на спірну земельну ділянку пл. 1, 3 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) неруйнівними методами дослідження встановлено, що на вказаній вище земельній ділянці жодних слідів поховань за станом на 25.04.16 р. не виявлено.

- аналітичного звіту про проведення археологічно - пошукових робіт № 17/9 від 25.04.16 р., складеного ДП Волинські старожитності ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України щодо земельної ділянки пл. 1, 30 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області (поза населеним пунктом) по визначенню території поширення єврейських поховань (т. 3, а. с. 265 - 272, т. 4, а. с. 54 - 61), встановлено, що колишній єврейський цвинтар перестав існувати у 1950 - х р., жодних слідів поховань не виявлено.

Відповідно до копії листа Ковельської міжрайонної прокуратури № 4 884 від 20.11.14 р., адресованого представникові позивачів (т. 3, а. с. 263, т. 4, а. с. 52) на його звернення, повідомлено, що проведеною перевіркою не встановлено порушення чинного законодавства стосовно території ймовірного давнього єврейського поховання, попри те, що Державна служба з питань національної культурної спадщини, територіальні органи Держземагентства та Ковельська РДА повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань і їх охоронних зон та повідомили, що питання використання цієї території знаходиться на постійному контролі, наголосивши при цьому, на необхідності дотримання ст. 28 Закону України Про поховання та похоронну справу , в якій зазначено, що землі, на яких розташовані місця поховання, є об`єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Однак відповідно до листа ТзОВ Технічне бюро кадастру від 21.05.21 р. № 632, у його як розробника розпорядженні немає техдокументації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 (т. 10). Відповідно до листа відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області - від 06.04.21 р. № 9 - 3 - 0.6 - 2 418/2 - 21, у його розпорядженні немає техдокументації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 (т. 10), тому судом досліджено наявну у справі копію техдокументації із землеустрою та оглянуто у судовому засіданні таку техдокументацію, надану учасником справи у оригіналі, для цілей огляду у суді та звіряння з наявною у справі її копією.

Згідно з положеннями ст. ст. 102, 103 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

За змістом ч. 1 ст. 105, ч. 1 ст. 106 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Судом у судовому засіданні учасникам справи та засобом надіслання позивачам письмового роз`яснення роз`яснено право подати суду відповідне клопотання про призначення експертизи чи надати відповідний висновок з приводу того, чи знаходиться спірна земельна ділянка у охоронній археологічній зоні та чи належить вона до категорії історико - культурних земель.

Також судом роз`яснено змістом ст. 109 ЦПК України, за якою у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Однак представники позивачів, зокрема, такого клопотання чи відповідного висновку експерта суду не подали, зазначивши, що вважають проведені дослідження достатніми та покликаючись на єврейську традицію заборони розкопування єврейських поховань.

Судові рішення, що стосуються розглядуваного спору.

Як вбачається з копії постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16 за позовом об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу, представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Волинської ОДА, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Тойкутської сільради, КМ України, Мінкультури України, МЗС справ України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління культури Волинської ОДА, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, що набрала законної сили 25.04.17 р. (т. 4, а. с. 217 - 226, 228 - 232), позивачі (вони ж - позивачі і у розглядуваній справі) оскаржували бездіяльність Волинської ОДА щодо невиконання вимог розпорядження КМ України від 20.07.98 № 604 - р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п. п. 2 - 4, а саме, щодо місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області; просили зобов`язати Волинську ОДА виконати вимоги цього розпорядження КМ України від 20.07.98 № 604 - р ", а саме: щодо місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області, обґрунтовуючи такі свої позовні вимоги тим, що рішенням виконкому Тойкутської сільради від 05.11.04 № 11/2 позивачеві було надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього єврейського кладовища у с. Тойкуті. Впродовж кількох років позивач замовляв роботи з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам`ятки та їх держреєстрації; території давнього Єврейського кладовища та давніх поховань і вони були предметом вивчення та дослідження позивачами з врахуванням архівних документів, що зберігаються як у вітчизняних, так і у закордонних архівах; опрацьовувались фахівцями у сфері археології, геодезії, картографії тощо та у подальшому стали підставою для виготовлення паспорта ОКС Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань . У ході проведених досліджень наявність давніх поховань знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим вони звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження ОКС, відповідно до норм міжнародного права, розпорядження КМ України від 20.07.98 № 604 - р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", умов Міжурядової Угоди, укладеної між урядом України та урядом США «Про охорону та збереження культурної спадщини» 04.03.94 р.. Однак Волинська ОДА не вчинила жодних передбачених законодавством дій та заходів щодо збереження місць давніх поховань, зокрема, єврейське кладовище не обстежено, межі не вивчено, на облік не взято, заходів на облаштування цього місця, його утримання та збереження не вжито, що порушує його права та інтереси.

Такий позов судом було задоволено повністю та у ході розгляду справи встановлено, що Волинська ОДА протиправно не виконала дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством обов`язків щодо предмета спору, натомість, мала місце передача частини земельної ділянки, на якій знаходяться сліди давніх поховань, у власність за рішенням Тойкутської сільради від 20.12.08 р. № 12/22 та передача у оренду іншої частини спірних земель (земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:00657) за розпорядженням голови Ковельської РДА від 10.12.07 р. № 692).

Попри те, що у вказаному вище судовому рішенні йдеться про земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:00657, однак, суд враховує, що у такому судовому рішенні суд дійшов висновку про те, що наявність слідів давніх поховань знайшла своє підтвердження, та погоджується з доводами позивачів у тій їх частині, що здійснена ними робота по визначенню та збереженню земельної ділянки, на якій знаходяться сліди давніх поховань, у згаданій вище адміністративній і у розглядуваній справі мають стосунок до одного й того ж імовірно єврейського кладовища та заходів до спонукання відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування до його обстеження, вивчення, облікування, облаштування та зберігання.

Крім того цим же судовим рішенням встановлено, що:

- позивачі неодноразово звертались до ВОДА із заявами про вчинення дій щодо організації обстеження та вивчення місць давніх поховань: Єврейський цвинтар, місце масових розстрілів і поховань , що знаходяться на території Тойкутської сільради, однак, жодних дій у цьому напрямку протиправно вчинено не було. Обов`язки із забезпечення охорони, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог ч. 5 ст. 8, ст. 31, ч. 2 ст. 23 Закону України Про поховання та похоронну справу , покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

- розпорядженням КМ України від 20.07.98 р. № 604 - р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України зобов`язано, зокрема, обласні держадміністрації із залученням громадських організацій, у т. ч. організацій національних меншин впродовж 1998 - 1999 років взяти на облік місця, де залишились сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень у засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у т. ч. кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

- виконання вказаного вище розпорядження КМ України, а саме: віднесення об`єктів (в т. ч. кладовищ) до історичних ОКС проводиться в порядку, визначеному Законом України Про охорону культурної спадщини та Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Мінкультури України від 11.03.13 № 158.

- саме на Волинську ОДА покладено обов`язок виконувати функції замовника та укладати з цією метою контракти на виявлення, дослідження ОКС з метою визначення наявності та культурної цінності ОКС, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

- виконком Тойкутської сіль ради рішенням від 05.11.04 р. № 11/2 надав дозвіл позивачам на збір матеріалів для упорядкування території стародавнього єврейського кладовища у с. Тойкуті. Частина земельної ділянки, на якій знаходяться сліди давніх поховань, належить на праві власності ОСОБА_2 ..

Крім того згідно з актом обстеження від 16.01.08 р. на території Тойкутської сільради, листом від 01.08.14 р. № 189/1 - 07 ДП ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України , повідомлення Управління культури Волинської ОДА відділу культури Ковельської РДА про заплановане комісійне обстеження земельної ділянки, пропонованої позивачами для занесення до Держреєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії ХІХ - ХХ ст. Єврейський цвинтар. Братські могили. ; актом від 11.08.14 р. щодо техстану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, а саме: земельної ділянки, що пропонується позивачами для занесення до Держреєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення; коротким аналітичним звітом ДП Волинські старожитності про проведення археологічно-пошукових робіт від 01.10.14 р. № 140/9, протоколом № 5 засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури ОДА від 21.10.14 р., рекомендацій Консультативної ради щодо занесенню території імовірних єврейських поховань за межами с. Тойкута Ковельського району Волинської області до Держреєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення; засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури ОДА від 27.01.15 р., оформленого протоколом № 1, щодо занесення нововиявлених ОКС, розташованих на території Ковельського району, до Переліку об`єктів культурної спадщини як пам`яток історії місцевого значення, у ході проведених досліджень наявність слідів давніх поховань знайшло своє підтвердження у зв`язку із чим, позивачі звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження ОКС. Державна служба з питань національної культурної спадщини, територіальні органи держземагенства та Ковельська РДА повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань і їх охоронних зон та повідомили, що питання використання даної території знаходиться на постійному контролі, наголосивши при цьому, про необхідність дотримання вимог ст. 28 Закону України Про поховання та похоронну справу , в якій зазначено, що землі на яких розташовані місця поховання, є об`єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду. Однак Волинською ОДА протиправно не виконано п. 2, 3, 4 розпорядження КМ України від 20.07.98 р. № 604 - р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України , а саме: єврейське кладовище не обстежено, межі його не вивчено, на облік його не взято, заходів, спрямованих на облаштування цього місця, його утримання та збереження відповідачами - не вжито, чим допущено бездіяльність.

Відповідно до листа Волинської ОДА № 3 381/41/217 від 01.06.17 р. (т. 5, а. с. 27), вона розпочала добровільне виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16 з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством, з розгляду питання підтвердження існування єврейського кладовища і занесення його до Переліку нововиявлених об`єктів культурної спадщини. Для виконання цих заходів голова Волинської ОДА видав відповідне доручення.

Аналізуючи вище наведене судове рішення, суд враховує, що воно стосується предмету спору у розглядуваній справі, так як у обох справах йдеться саме продіяльність позивачів із документальних досліджень археологічної спадщини - давніх поховань єврейського кладовища саме у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області як нововиявленої пам`ятки історії місцевого значення та її подальшої держреєстрації, в ході яких мало місце видання оспорюваних наказів ГУ Держземагенства та подальша видача оспорюваного свідоцтва про право на спадщину і складання оспорюваних договорів. В ході проведених досліджень, як встановив суд в ході розгляду справи № 813/3 160/16 , знайшла своє підтвердження наявність давніх поховань.

Відповідно до копії постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.17 р. (т. 5, а. с. 16 - 24, 38 - 46), що залишена без змін постановою ВГС України від 22.11.17 р. (т. 5, а. с. 136 - 143), скасовано ухвалу господарського суду Волинської області від 29.06.17 р. у справі № 903/32/15 за позовом Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про визнання недійсними: розпорядження голови Ковельської РДА від 10.12.07 р. № 692 і договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:002:0657, укладеного між Ковельською РДА та ФОП ОСОБА_2 , а також - рішення цього ж суду від 17.03.15 р. у такій справі та прийнято нове, яким позов задоволено та визнано недійсними: розпорядження голови Ковельської РДА від 10.12.07 р. № 692 і договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:002:0657, укладений між Ковельською РДА та ФОП ОСОБА_2 , з врахуванням того, що за постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16 визнано протиправною бездіяльність ВОДА щодо невиконання вимог розпорядження КМ України від 20.07.98 р. № 604 - р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховання у населених пунктах України в частині п. п. 2 - 4 щодо місць давніх поховань - Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань , що знаходиться на території Тойкутської сільради та зобов`язано відповідача у такій справі виконати вимоги вказаного вище розпорядження у цій частині. Цим же судовим рішенням встановлено, що на момент винесення оспорюваного розпорядження № 692 від 10.12.07 р. та укладання оспорюваного договору оренди Ковельській РДА було відомо про існування на території Тойкутської сільради єврейського кладовища, так як у 1987 р. на його території було збудована капличка, у 2005 р. було встановлено пам`ятний знак євреям, загиблим у часи Голокосту за рішенням Тойкутської сільради.

Аналізуючи вище наведене судове рішення, суд враховує, що воно також стосується предмету спору у розглядуваній справі, так як у обох справах йдеться саме про те, що позивачі виходять із того, що протиправні бездіяльність та дії органів державної влади та місцевого самоврядування призвели до того, що незаконно частина території, на якій розташоване єврейське кладовище, не була убезпечена від передавання іншим особам без врахування потреб охорони наявного на ній ОКС.

А відповідно до Ортофотоплану території сучасної містозабудови за станом на 2008 р. з нанесеними межами єврейського кладовища за станом на 1944 р. (с. Тойкут Ковельський район Волинська область) (т. 5, а. с. 218), спірна земельна ділянка із кадастровим № 0722182800:06:002:0738, що у подальшому поділена на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га), частково розташована на території єврейського кладовища за станом на 1944 р., що дешифровано з архівного аерознімка Нацархіву США та підтверджено 03.01.08 р. ДП Поліськкартгеодезія , та межує із земельною ділянкою з кадастровим № 0722182800:002:0657, про яку йдеться у постановах: Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.17 р. у справі № 903/32/15; Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16, також частково розташована на території єврейського кладовища за станом на 1944 р..

Так постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.17 р. встановлено, що підставою звернення позивачів до суду у справі № 903/32/15 стало те, що згідно з рішенням виконкому Тойкутської сільради від 05.11.04 р. № 11/2 їм надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області. Протягом кількох років позивачами замовлялись роботи з архівних та камеральних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам`ятки та їх держреєстрації. Території давнього єврейського кладовища та давніх поховань стали предметом вивчення та дослідження позивачами засобом вивчення архівних документів, що зберігаються як у вітчизняних, так і у зарубіжних архівах. Ці документи опрацьовувались фахівцями у сфері геодезії, картографії тощо, у подальшому стали підставою для складання паспорта ОКС Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань . В ході проведених досліджень наявність давніх поховань знайшла своє підтвердження у зв`язку з чим, позивачі звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження ОКС. Територіальні органи держземагенства та Ковельська РДА повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань і їх охоронних зон та повідомляли, що питання використання такої території знаходиться на постійному контролі, наголосивши на необхідності дотримання вимог ст. 28 Закону України Про поховання та похоронну справу , а саме: про неможливість відчуження будь - яких речових прав на землі, на яких розташовані місця поховань. Крім того Ковельській РДА повідомлялось про заборону археологічних досліджень відповідно до релігійних переконань юдейського обряду вірування; наявність і достатність висновків ДП Поліськкартгеодезія за існуючими архівними топографічними, картографічними документами та архівними аерофотозйомками 1944 р.. Однак у подальшому - 16.07.08 р. між Ковельською РДА та ПП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0657 та зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 040808100001.

Доводи позивачів у розглядуваній справі обґрунтовувались також наявністю рішення виконкому Тойкутської сільради від 05.11.04 р. № 11/2 про дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього єврейського кладовища у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області та тривале дослідження території з його документуванням; зверненням до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження ОКС.

Відповідно до копії рішення Господарського суду Волинської області від 04.01.19 р. у справі № 903/615/18 за позовом Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Ковельської РДА, ВКПП "Агропромтехцентр" про визнання недійсним розпорядження від 14.07.17 р. № 221, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.07.17 р., скасування держреєстрації права користування земельною ділянкою та запису про реєстрацію права користування земельною ділянкою, що залишене без змін за постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.19 р., позов задоволено повністю та визнано недійсним розпорядження голови Ковельської РДА від 14.07.17 р. № 221; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.07.17 р., укладений між Ковельською РДА та ВКПП «Агропромтехцентр» та зареєстрований у держреєстрі речових прав 18.08.17 р. за № 21 973 105; скасовано держреєстрацію права користування земельною ділянкою пл. 0,8608, з кадастровим № 0722182800:06:002:0657, Р№ 21 973 105 від 18.08.17 р. за ВКПП «Агропромтехцентр» ; скасовано запис про проведену 18.08.17 р. держреєстрацію права користування вказаною вище земельною ділянкою за ВКПП «Агропромтехцентр» .

Вказаним вище рішенням суду також встановлено, що на підставі досліджених документів Львівський окружний адміністративний суд в постанові від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16 дійшов висновку про те, що наявність слідів давніх поховань знайшли своє підтвердження. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Земельна ділянка, що була у користуванні ПП ОСОБА_2 , і земельна ділянка, передана в оренду ВКПП Агропромтехцентр , має один і той же кадастровий номер: 0722182800:06:002:0657 і є однією і тією ж земельною ділянкою.

За таких обставин розпорядження Ковельської РДА від 14.07.2017 р. № 221 та договір оренди землі від 20.07.17 р., укладений між Ковельською РДА та ВКПП Агропромтехцентр , згідно з якими надано в оренду земельну ділянку пл. 0,8 608 га, кадастровий номер 0722182800:06:002:0657, на якій було виявлено сліди давніх поховань, суперечать ст. 28 Закону України Про поховання та похоронну справу , у якій зазначено, що землі, на яких розташовані місця поховань, є обєктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Тому доводи відповідачів у тій їх частині, що вказані вище судові рішення не мають значення для розглядуваної справи, на увагу не заслуговують.

Застосоване судом при вирішенні спору законодавство.

Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство) - це колишній центральний орган виконавчої влади України, який реалізував державну політику у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо - геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища. 10.09.14 р. постановою КМ України № 442 діяльність комітету припинено та створено Державне агентство земельних ресурсів України, яке у 2014 р. перетворено у Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо - геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр утворений 10.09.14 р. постановою КМ України № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України , що існувало з 2011 р.. У своїй діяльності він керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами ВР України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМ України, ін. актами законодавства.

Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері земельних відносин.

Ч. ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України Про охорону культурної спадщини органами управління у сфері охорони культурної спадщини є спеціально уповноважені органи, до яких віднесені органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Обов`язки із забезпечення охорони, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог ч. 5 ст. 8 , ст. 31 , ч. 2 ст. 23 Закону України Про поховання та похоронну справу покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Ст. 3 цього Закону визначено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України , цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України тощо. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана ВР України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом США "Про охорону та збереження культурної спадщини" від 04.03.94 р., - кладовища, поховання жертв репресій тоталітарних режимів визначені ОКС, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди. Сторони (Україна та США) взяли на себе зобов`язання щодо виконання умов даної Угоди.

Поняття "культурна спадщина", в межах цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам`ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Віднесення об`єктів (в т. ч. кладовищ) до історичних ОКС проводиться в порядку, визначеному Законом України Про охорону культурної спадщини та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини (далі - Порядок обліку ОКС, затвердженого наказом Мінкультури України від 11.03.13 р. № 158 .

Ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини та ст. 2 Порядку обліку ОКС визначає, що тільки органи охорони культурної спадщини обласних, районних адміністрацій та виконкомів міських, селищних рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження ОКС з метою визначення наявності та культурної цінності ОКС, а також - одержання нової інформації про ці об`єкти.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини до історичних ОКС відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За змістом ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Саме суд здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

Законні права та інтереси позивача (зокрема, в аспекті Рішення КС України від 01.12.04 р. у справі № 1 - 10/2004 про охоронюваний законом інтерес) стосуються:

1) права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національної меншини України (ст. 11 Конституції України);

2) права на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність (ст. 54 Конституції України);

3) права на розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії (ст. 6 Закону України Про національні меншини в Україні );

4) права на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного і сучасного розселення (ст. 6 Закону України Про національні меншини в Україні );

5) інтерес до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивачів як представників національної меншини України, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища в місцях їх історичного і сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб.

Відповідно до п. п. А , Б , Г ст. 2 А Статуту Об`єднання Комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу, благочинна організація утворена з метою просвітництва та запобігання дискримінації осіб єврейської національності через віросповідання та національність; визначення поняття благочинні цілі наведено у п. п. іі ст. 4А Статуту, та вказано, що це: релігійні, благочинні, наукові, літературні та просвітницькі цілі.

В силу приписів ст. 6 Закону України Про національні меншини в Україні держава гарантує всім національним меншинам права на національно - культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь - яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам`ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Тому доводи відповідача у тій їх частині, що позивачі не мають права вимоги за розглядуваним позовом, суд відкидає як такі, що не заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваних наказів) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Тому прийняття органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Як зазначено у ст. 15 - 1 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваних наказів), до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить:

а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;

б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, їх охорони, зокрема;

г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель;

ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;

е) проведення державної експертизи землевпорядної документації;

є -1 ) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 - 9 ст. 118 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваних наказів), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 - 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як зазначено у ч. 4 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних наказів), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як зазначено у ст. 186 - 1 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваних наказів), проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території земель історико - культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико - культурного призначення, крім випадків, зазначених в абз. 3 цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади АР Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в ч. 1 цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у ч. ч. 2, 3 цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в ч. ч. 1 - 3 цієї статті, зобов`язані протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно - правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Однак при винесенні оспорюваних наказів не враховано ні те, що на спірній земельній ділянці, яку просить ОСОБА_2 надати у власність, проводиться робота по дослідженню факту та місця розташування єврейських поховань, а й не враховано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосується земельної ділянки, на якій розташовано ймовірно пам`ятку культурної спадщини місцевого значення.

Віднесення об`єктів (у т. ч. кладовищ) до історичних об`єктів культурної спадщини проводиться в порядку, визначеному Законом України Про охорону культурної спадщини та Порядком обліку ОКС (у його редакції, чинній на час видачі оспорюваних наказів), затвердженим наказом Мінкультури України від 11.03.13 р. № 158, що зареєстровано у

МЮ України

01.04.13 р.

за № 528/23 060.

Ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини та Порядок обліку ОКС, визначають, що облік ОКС - це заходи, що здійснюють спеціально уповноважені органи ОКС, спрямовані на виявлення, наукове вивчення, класифікацію, держреєстрацію ОКС; облік ОКС включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію ОКС, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета ОКС, складання переліків ОКС та облікової документації на ці об`єкти, підготовку подання Мінкультури України та КМ України для занесення ОКС до Держреєстру нерухомих пам`яток України; тільки органи охорони ОКС обласних, районних адміністрацій та виконкомів міських, селищних рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження ОКС з метою визначення наявності та культурної цінності ОКС, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

Виявлення ОКС включає: натурне обстеження (дослідження), історико - архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеню схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки. Виявлення ОКС відбувається шляхом здійснення науково - дослідних та пошукових робіт (натурних обстежень (досліджень), історико - архівних і бібліографічних досліджень, фотофіксації, графічної фіксації), розробки науково - проектної документації; наукової (науково - технічної) експертизи робіт, які можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження ОКС; земляних, будівельних, меліоративних та ін. робіт. На виявлені ОКС складається облікова картка ОКС, коротка історична довідка, акт техстану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Виявлення ОКС, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини АР Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема, виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження ОКС з метою визначення наявності та культурної цінності ОКС, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

Судом встановлено, що щодо території, до складу якої входить і спірна земельна ділянка, складено акт техстану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини від 11.08.14 р. (т. 3, а. с. 250, 251, т. 4, а. с. 39, 40) комісійно представниками управління культури Волинської ОДА, Ковельської РДА.

Розпорядженням КМ України від 20.07.98 р. № 604 - р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України зобов`язано, зокрема, облдержадміністрації із залученням громадських організацій, у т. ч. організацій національних меншин впродовж 1998 - 1999 р. р. взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у т. ч. кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Ст. ст. 1, 4 - 6 Рамкової конвенції про захист національних меншин від 01.02.95 р., ратифікованої Україною 09.12.97 р., захист національних меншин та прав і свобод осіб, які належать до цих меншин, є невід`ємною частиною міжнародного захисту прав людини і як такий є одним з напрямків міжнародного співробітництва. Сторони зобов`язуються гарантувати особам, які належать до національних меншин, право рівності перед законом та право на рівний правовий захист. У цьому зв`язку будь - яка дискримінація на підставі приналежності до нацменшини забороняється. Сторони зобов`язуються вжити, у разі необхідності, належних заходів з метою досягнення у всіх сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, які належать до більшості населення. У цьому зв`язку, вони належним чином враховують конкретне становище осіб, які належать до національних меншин. Сторони зобов`язуються створити необхідні умови для того, щоб особи, які належать до нацменшин, мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, зберігати основні елементи своєї самобутності, зокрема релігію, мову, традиції та культурну спадщину без шкоди для заходів, що вживаються згідно з їх загальною політикою інтеграції, Сторони утримуються від політики та практики асиміляції осіб, які належать до нацменшин, проти їхньої волі і захищають цих осіб від будь - яких дій, спрямованих на таку асиміляцію. Сторони заохочують атмосферу терпимості та міжкультурного діалогу і вживають ефективних заходів для поглиблення взаємної поваги, взаєморозуміння та співробітництва між усіма особами, що проживають в межах їхньої території, незалежно від їхньої етнічної, культурної, мовної або релігійної самобутності, зокрема в галузях освіти, культури та засобів масової інформації.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини від 16.01.92 р., ратифікованою Законом України № 1 369 від 10.12.03 р., держави - учасниці зобов`язались при плануванні та забудові сільських територій виконувати адміністративні, наукові та наглядові процедури з метою визначення необхідності врахування потреб охорони археологічної спадщини.

Україна є учасницею Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.72 р., Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16.01.92 р..

На виконання міжнародних зобов`язань прийнято Закон України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2 000 р., Про охорону археологічної спадщини від 18.03.04 р., Загальнодержавну програму збереження та використання об`єктів культурної спадщини на 2004 - 2010 р. р., затверджену Законом України від 20.04.04 р..

Таким чином оскільки судовим рішенням (постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.17 р. у справі № 813/3 160/16) встановлено факт допущення Волинською ОДА протиправної бездіяльності щодо невиконання п. 2, 3, 4 розпорядження КМ України від 20.07.98 р. № 604 - р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України , а саме виявлення ОКС мало місце до видачі оспорюваних наказів, хочатериторія розташування давнього єврейського кладовища остаточно і повно не обстежена, межі його не вивчено та не визначено, на облік його не взято; заходів, спрямованих на облаштування цього місця, його утримання та збереження - не вжито, це поряд з невиконанням ГУ Держземагенства у Волинській області вимог ст. 186 - 1 ЗК України стало причиною видачі оспорюваних наказів без врахування факту діючого дослідження території, на якій імовірним є розташування єврейського поховання у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини (у її редакції, чинній на час винесення оспорюваних наказів), об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда

(витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними

рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти

підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні,

природно - антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від

стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з

археологічного, естетичного, етнологічного, історичного,

архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і

зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - це система правових,

організаційних, фінансових, матеріально - технічних, містобудівних,

інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове

вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання

руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту , збереження ,

утримання, відповідного використання, консервації, реставрації,

ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації ОКС.

Спірна земельна ділянка як розташована фактично на території, на якій, як встановлено ще до видачі оспорюваних наказів органом місцевого самоврядування - Тойкутською сільрадою, органом державної влади - Волинською ОДА, що встановлено вказаними вище судовими рішеннями, мається давнє єврейське поховання, мала б бути взята під охорону до прийняття відповідними повноважними органами рішення про унесення ОКС до Переліку ОКС та Держреєстру ОКС, так як фактично проведене дослідження такої території та її облік (виявлення, наукове

вивчення), вже є фактично заходами, що належать до заходів з охорони ОКС в розумінні вказаного вище Закону.

Хоча спірна земельна ділянка, дійсно, не була віднесена до категорії земель історико - культурного призначення, однак, ст. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини (у її редакції, чинній на час винесення оспорюваних наказів), визначено, що вирішення цього питання належить до повноважень центральних органів виконавчої

влади у сфері охорони культурної спадщини і невиконання ним у повному обсязі своїх повноважень щодо захисту спірної земельної ділянки не може бути виправданням порушення вказаного вище права та законного інтересу позивачів щодо її захисту як такої, на якій розташовані давні єврейські поховання.

Тому оспорювані накази є неправомірними та суд вбачає підстави до їх скасування. На підставі оспорюваних наказів, а саме: наказу від 12.09.14 р. № 3 - 580/15 - 14 - СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність у подальшому відповідач ОСОБА_2 отримав у власність спірну земельну ділянку та йому було видано свідоцтво про право власності від 18.09.14 р. на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене вище, згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 вказаної норми, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Як визначено ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину, як визначено ч. 1 ст. 215 ЦК України , є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 , 6 ст. 203 ЦК України .

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так за змістом ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Особа може за відплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту визначення правочину можна виділити такі основні його ознаки:

1) правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов`язки;

2) правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних учинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів;

3) правочин породжує правовий наслідок (наприклад, бажання спадкодавця заповісти своє майно визначеному суб`єкту зумовлює виникнення для останнього цивільних прав та обов`язків);

4) правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права;

5) правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним.

Законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказане положення іменується презумпцією правомірності правочину , яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Щодо вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, то суд враховує, що свідоцтво про право власності відповідача ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було видано на підставі та з врахуванням вказаних вище незаконних наказів, а тому воно також підлягає визнанню недійсним.

У подальшому з врахуванням та з використанням оспорюваного свідоцтва про право власності на земельну ділянку пл. 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, виданого на ім`я ОСОБА_2 , останнім з відповідачем ОСОБА_3 було укладено оспорюваний договір купівлі - продажу вказаної вище спірної земельної ділянки, а тому такий договір також підлягає визнанню недійсним, так як ним порушуються вказані вище права та охоронювані законом інтереси позивачів, гарантовані законодавством про охорону культурної спадщини, зокрема, ст. 11 Закону України Про охорону культурної спадщини , ст. 6 Закону України Про національні меншини .

У правовій позиції ВС України, що вкладена у постанові від 25.12.13 р. у справі № 6 - 78цс13, зазначено, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним, є порушення, у зв`язку з його укладанням, прав та охоронюваних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

У подальшому, після поділу земельної ділянки пл. 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га, право власності на них було зареєстровано за відповідачем - ВКПП Агропромтехцентр , тому така реєстрація права відповідачем - ВКПП Агропромтехцентр - підлягає до визнання недійсною та скасуванню з врахуванням наведених вище підстав порушення прав та охоронюваних інтересів позивача.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності, у тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч.4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

Виходячи з положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно виникає з моменту їх державної реєстрації шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення позову в частині визнання недійсними та скасування оспорюваних наказів, визнання недійсним правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, що на даний час має статус архівної; визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, що на даний час має статус архівної у зв`язку із скасуванням її держреєстрації на підставі п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17.10.12 р. № 1 051 (після поділу її на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га), підлягає скасуванню і проведена державна реєстрація права відповідача - ВКПП "Агропромтехцентр" (ЄДРПОУ 20133772) - на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га).

А тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. З відповідачів у рівних частках слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у справі у загальній сумі 26 870 (974 грн, 40 коп. +2 999 грн, 60 коп. + 8 800 грн + 14 096 грн) (т. 1, а. с. 1, т. 2, а. с. 110, т. 5, а. с. 94, т. 7).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 212 - 218, 61, 88 ЦПК України, ч. 2 ст. 19, ст. 55 Конституції України, ч. ч. 1, 4 ст. 11, ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16, ст. 12, ч. 2 ст. 202, ст. ст. 203, 204, 210, ч. 1 ст. 215, ст. 655, ч. 1 ст. 236 ЦК України, ч. 2 ст. 2, ст. ст. 3, 6 Закону України Про охорону культурної спадщини , ст. 3, ч. 5 ст. 8, ст. 31, ч. 2 ст. 23 Закону України Про поховання та похоронну справу , Міжурядовою Угодою, укладеною між Урядом України та Урядом США "Про охорону та збереження культурної спадщини" від 04.03.94 р., Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Мінкультури України від 11.03.13 р. № 158 , ч. 1 ст. 116, ст. ст. 122, 15 - 1, ч. ч. 1, 7 - 9 ст. 118, ст. 186 - 1 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваних наказів), суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати:

- наказ Головного управління Держземагентства у Волинській області від 16.07.14 р. № 3 - 209/15 - 14 - СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ;

- наказ Головного управління Держземагентства у Волинській області від 12.09.14 р. № 3 - 580/15 - 14 - СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

визнати недійсними:

- свідоцтво про право власності від 18.09.14 р. на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, видане на ім`я ОСОБА_2 ;

- договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 1, 3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, р. № 2 406, що укладений 01.10.15 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

визнати недійсною та скасувати:

- державну реєстрацію права власності на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, здійснену 26.03.19 р. за реєстраційним № 30916866, та з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0 919 га, здійснену 02.08.19 р. за реєстраційним № 32695734 на ім`я відповідача виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр .

Стягнути з відповідачів: Головного управління Держземагентства у Волинській області (юридична адреса: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 ), виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр (45400, м. Нововолинськ Волинської області, вул. Автобусна, 8, код ЄДРПОУ 20433772) на користь представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (адреса: 79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1/94) по 6 717 (шість тисяч сімсот сімнадцять) грн, 50 коп. судових витрат з кожного.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивачі:

- Об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, юридична адреса: 2 200, Пенсільванія Авеню, NW East Tower, 4 Floor, Вашингтон, DC 20 037, адреса для листування в Україні: АДРЕСА_2 ;

- представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, юридична адреса: 79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1/94;

представник позивача - Шейхет Мейлах, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: 79054, м. Львів, вул. О. Кульчицької, 1/94;

представник позивача - адвокат Шумелда Руслана Романівна, адреса: АДРЕСА_3 ;

представник позивача - адвокат Могінська Тетяна Анатоліївна, адреса: АДРЕСА_4 ;

представник позивача - представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу - адвокат Шнир Ярослав Богданович, адреса: 79054, м. Львів, вул. Технічна, 4;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

- Тойкутська сільська рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: 45021, с. Тойкут Ковельського району Волинської області, вул. Нова, 9 а , код ЄДРПОУ 04333968;

- Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, юридична адреса: 43027, м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 02226984;

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ;

відповідачі:

- Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, юридична адреса: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, 4 - й пов., код ЄДРПОУ 39767861;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_6 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_7 ;

- виробничо - комерційне приватне підприємство Агропромтехцентр , юридична адреса: 45400, м. Нововолинськ Волинської області, вул. Автобусна, 8, код ЄДРПОУ 20433772;

представники відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області:

- Алєнін Дмитро Володимирович, паспорт серії НОМЕР_8 , адреса місця праці: АДРЕСА_8 ;

- ОСОБА_9 , паспорт серії НОМЕР_9 , адреса місця праці: АДРЕСА_9 - й пов.;

- ОСОБА_10 , паспорт серії НОМЕР_10 , адреса місця праці: АДРЕСА_8 ;

представник відповідача - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр - адвокат Мохнюк Максим Вікторович, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. С. Бандери, 13/25;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, юридична адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 04051402;

представник третьої особи - Ковельської районної державної адміністрації Волинської області - Кульцман Роман Ярославович, паспорт серії НОМЕР_11 , адреса місця праці: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 73.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 09.09.21 р..


Дата ухвалення рішення	30.08.2021
Оприлюднено	10.09.2021
Номер документу	99489196
Судочинство	Цивільне
Суть	право власності на земельну ділянку, виданого на ім"я відповідача ОСОБА_2 ; договору купівлі - продажу земельної ділянки, укладеного між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації права власності відповідача виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр на земельні ділянки

Федонюк С. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 30.08.2021 по справі 159/4851/15-цКОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —159/4851/15-ц

Рішення
від 30.08.2021 по справі 159/4851/15-ц
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ