Постанова

від 08.09.2021 по справі 753/508/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/508/19 Головуючий у 1 інстанції: Трусова Т.О.

провадження №22-ц/824/10674/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гудзь Олесі Віталіївни - представника ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року та на додаткове рішення від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої залиттям квартири, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказував, що 16 листопада 2018 року квартиру позивача було залито водою. Причиною залиття стало протікання батареї централізованого опалення на кухні розташованої вище квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 .

Зазначав, що відповідно до звіту про оцінку вартість матеріального збитку, завданого йому (позивачу) через пошкодження майна внаслідок залиття, становить 92 705 грн. Він (позивач) повідомляв відповідача про дату та час огляду квартири, проте останній на огляд на з`явився і відмовляється добровільно відшкодовувати завдані ним збитки.

Також вказував, що крім майнової шкоди, позивачу завдано моральну шкоду, яка виявилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, а також в порушенні звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для нормалізації побуту у пошкодженій квартирі.

Так, відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. На обґрунтування заперечень послався на те, що він не повинен відповідати за завдану шкоду, оскільки аварійна ситуація відбулася в період його відсутності у квартирі, ним не здійснювались жодні дії, які могли призвести до її виникнення та до завдання шкоди, при цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів про його протиправну поведінку, причинний зв`язок між його поведінкою та шкодою і наявність його вини.

Вказував, що він придбав квартиру з повним ремонтом та оздобленням під ключ і не здійснював у ній будь-яких ремонтних робіт, зокрема щодо інженерних мереж і системи опалення. Договором купівлі-продажу квартири було передбачено річний гарантійний строк, протягом якого продавець гарантував усунення недоліків. Аварійна подія відбулась в межах гарантійного строку, а тому про неї було письмово повідомлено продавця та виконавця послуг з утримання будинку, однак вони самоусунулися від врегулювання ситуації та не відшкодували шкоду.

Крім того, наданий позивачем звіт про оцінку не є належним та допустимим доказом з огляду на відсутність у ньому вказівки на те, що його підготовлено для подання до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а зазначені у ньому відомості викликають обґрунтовані сумніви у його правильності. Так, описана у звіті квартира не відповідає даним технічного паспорту, а вартість, визначена у звіті, фактично є вартістю нового ремонту, що не відповідає вимогам статті 1192 ЦК України, і до того ж відповідачу не було відомо про проведення огляду квартири. Вимоги про відшкодування моральної шкоди також вважає необґрунтованими і недоведеними.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 92 705 гривень та компенсацію моральної шкоди в розмірі 2 000 гривень, а всього - 94 705 грн.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 14 698 грн. 89 коп.

В апеляційній скарзі адвоката Гудзь О.В. - представника ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування вказаних судових рішень суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаргу обґрунтовував тим, що він не здійснював будь-яких ремонтних робіт чи поліпшень квартири АДРЕСА_1 та/або її інженерних мереж, в тому числі, системи опалення, що було обов`язковими умовами Договору купівлі-продажу квартири протягом гарантійного строку, що підтверджується і Актом огляду від 16.11.2018 року, в якому не зафіксовано будь-які ознаки щодо стороннього втручання в систему опалення у квартирі АДРЕСА_1 .

Вказує, що акт огляду квартири АДРЕСА_1 від 16.11.2018 року та акт огляду квартири АДРЕСА_1 від 16.11.2018 року - це акти огляду описового характеру, в яких встановлено факт залиття квартири, проте не з`ясовано причини залиття квартир та не встановлено особу, відповідальну за завдану шкоду.

Крім того, неналежно складений акт про залиття квартири є недопустимим доказом та не може бути прийнятий судом і така позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі №2-1974/11, від 10.05.2018 року в справі №465/2120/14-ц, постановою Верховного Суду України від 23.08.2017 року № 6-2125цс16.

Звертає увагу, що оцінювачем було направлено повідомлення про огляд відповідачу з порушенням порядку відправлення листів (невірно вказано поштовий індекс адреси відповідача), хоча позивачу зазначений індекс достовірно відомо, оскільки вони проживають в одному будинку і саме тому ці дії розцінюються як спосіб усунення відповідача від присутності на огляді.

Також зазначає, що висновок суду про те, що невідповідність зафіксованих в акті огляду технічних характеристик квартири даним технічного паспорту, що стало наслідком її перепланування, зроблений на підставі припущення, оскільки позивачем жодних доказів про проведення перепланування до суду не подавалось.

З огляду на вищевикладене зазначає, що суд неправильно здійснив дослідження і оцінку Звіту №94/18 про оцінку збитків від 18.12.2018 року, а відсутність інших доказів не може стати підставою для визнання його належним і допустимим доказом.

Вважає, що судом допущене одностороннє і суб`єктивне ставлення до відповідача - ігнорувалися його законні вимоги, було упереджене ставлення до прийняття і дослідження поданих ним доказів.

Крім того, зазначає, що у судовому засіданні 02.12.2020 року відповідачем заявлене усне заперечення щодо задоволення повного розміру зазначених витрат з огляду на неспівмірність рівня адвокатських витрат з часом, витраченим на професійну правничу допомогу, проте судом це не враховано.

ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подав до апеляційного суду відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Вказує, що відповідач намагається самоусунутись щодо встановлення і доведення своєї невинуватості та намагається перекласти цей обов`язок на позивача з метою уникнення цивільної відповідальності за завдані майнові збитки.

Вважає, що наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленій формі та не суперечить іншим доказам у справі, а наведені у ньому дані відповідачем не спростовані.

Зазначає, що суд вірно вважав, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз не заявляв та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Також, вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови відповідачу у залученні до матеріалів справи рецензії на звіт №94/18 про оцінку збитків від 11 грудня 2018 року, а взяв до уваги наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста щодо розміру майнової шкоди, оскільки такий висновок відповідає вимогам закону та є письмовим доказом.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції вірно і справедливо визначив розмір судових витрат позивача для залучення у справу адвоката.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав доведеним, що відповідач ОСОБА_1 своєю бездіяльністю, яка полягає в нездійсненні контролю за станом інженерних мереж у належній йому квартирі, допустив аварію в системі централізованого опалення, а відтак саме він повинен нести цивільну відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду.

Також вважав, що винні неправомірні дії відповідача спричинили позивачу душевні страждання, викликані пошкодженням належного йому майна, та зумовили зміни у звичному способі його життя, оскільки він разом з родиною змушений проживати у пошкодженій водою квартирі та витрачати час, зусилля і власні кошти на збирання необхідних документів та звернення до адвоката і до суду, щоб довести порушення своїх прав та визнав обґрунтованою компенсацію завданої йому моральної шкоди в сумі 2 000 грн.

Ухвалені судом рішення зазначеним вимогам відповідають.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 розташована на 1 поверсі та належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.06.2017 року (а.с.10-12).

16 листопада 2018 року мав місце факт залиття квартири позивача водою, внаслідок чого було пошкоджено опоряджувальні покриття підлоги кухні, коридору, комори, ванної кімнати, стелі ванної кімнати, коридору та комори, стін кухні, коридору, комори та у даних приміщеннях пошкоджено систему електропостачання, що підтверджується актом огляду від 16.11.2018 року, підписаним позивачем, членами його сім`ї, відповідачем та членами комісії співробітників ТОВ Інвестбудгаличина (а.с.15).

Згідно з даними акту огляду від цієї ж дати, підписаного вищевказаними особами, залиття сталося внаслідок протікання батареї централізованого опалення в кухні квартири

АДРЕСА_1 , яка розташована на 2 поверсі (а.с.16).

Однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2017 року, укладеного з ТОВ Торговий Дім Оріон-Експорт (а.с.63-67).

З пояснень відповідача та наданих ним технічних характеристик належної йому квартири вбачається, що квартира придбавалась з оздобленням під ключ , що включає, зокрема, встановлення системи опалення - трубопровідне розведення системи ТЕСЕ та сталевих радіаторів ТМ Romstal .

Згідно умовами, визначеними пунктом 16 укладеного між ТОВ Торговий Дім Оріон-Експорт та відповідачем договору купівлі-продажу квартири, продавцем встановлено гарантійні строки, зокрема на роботи по монтажу інженерних систем/мереж опалення та самих інженерних систем/мереж, їх пристроїв, обладнання та комплектуючих - 12 календарних місяців з дня передачі покупцю квартири, протягом яких продавець гарантує усунення недоліків, які не можна було виявити під час приймання-передачі квартири та які виявилися лише у процесі її використання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 151 ЖК України встановлює, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Як вбачається з положень ч.ч.1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень статей 12, 76-82 ЦПК України, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір.

За ч.1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд вірно вважав, що саме власник житлового приміщення несе відповідальність за збереження цього приміщення та наявного в ньому технічного, побутового обладнання в належному і функціональному стані, при цьому вина заподіювача шкоди у деліктних зобов`язаннях презюмується, а відтак саме відповідач, якщо він заперечує проти позову, повинен довести відсутність вини у завданні шкоди.

У наданих суду актах огляду, складених комісійно, за участю співробітників компанії з управління будинком та сторін, зафіксовано факт пошкодження квартири позивача водою та зазначено причину залиття, і вказані обставини відповідачем не оспорюються.

Разом з тим, відповідач заперечує наявність своєї вини у виникненні аварійної ситуації і, як наслідок, у завданні позивачу шкоди, проте жодних належних доказів на підтвердження цих заперечень ним не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що та обставина, що продавець квартири зобов`язався перед відповідачем протягом гарантійного строку усунути недоліки будівництва, на вирішення цієї справи не впливає, оскільки саме відповідач як власник квартири несе відповідальність за належний стан наявного у ньому технічного і побутового обладнання, а у ТОВ Торговий Дім Оріон-Експорт відсутні зобов`язання перед позивачем щодо відшкодування шкоди.

У разі, якщо виявиться, що аварійна ситуація у квартирі відповідача виникла внаслідок недоліків будівництва, він не позбавлений права заявити до продавця квартири вимоги про відшкодування завданої йому шкоди, в тому числі і в порядку регресу, що передбачено нормою 1191 ЦК України.

Суд вірно вважав доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_1 своєю бездіяльністю, яка полягає в нездійсненні контролю за станом інженерних мереж у належній йому квартирі, допустив аварію в системі централізованого опалення, а відтак саме він повинен нести цивільну відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду.

За статтею 1192 ЦК України суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано звіт про оцінку збитків №94/18 від 11.12.2018 року, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 92 705 грн. (а.с.18-33).

Дослідженням наданого позивачем звіту про оцінку збитків встановлено, що його складено оцінювачем ОСОБА_4 , який зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів, має кваліфікацію оцінювача об`єктів в матеріальній формі та стаж роботи оцінювача від 2008 року.

Звіт складений з урахуванням даних, отриманих під час огляду квартири позивача, що зафіксовано у відповідному акті огляду.

Про дату та час огляду квартири оцінювачем позивач завчасно повідомив відповідача, що зафіксовано у тексті звіту та підтверджується наданим суду письмовим повідомленням (а.с.101, 102).

Як встановлено судом, відповідач отримав дане повідомлення лише через місяць після його відправлення, у зв`язку з чим не зміг реалізувати своє право на участь в огляді пошкодженого майна позивача, проте, як вірно вважав суд, вказана обставина не має істотного значення для вирішення даної справи і не дає підстав для визнання звіту про оцінку недопустимим доказом, оскільки відповідач брав участь в огляді квартири позивача одразу після залиття і погодився з його результатами.

Зокрема, у звіті оцінювач, керуючись Міжнародними стандартами оцінки, Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність , Національним стандартом №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891, Методикою Визначення причин залиття з урахуванням нових технологій та визначення матеріальної шкоди за його наслідками та низкою інших діючих нормативно-правових актів і стандартів, провів ідентифікацію об`єкта дослідження, встановив характер та обсяг ушкоджень, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту квартири, перелік необхідних складових та матеріалів та визначив розмір матеріального збитку, який відповідає вартості відновлювального ремонту.

Дослідження оцінювачем стану опорядження приміщень квартири позивача проведене методом співставлення даних візуально-інструментального обстеження з вимогами чинних в Україні нормативних документів в галузі будівництва, при цьому невідповідність зафіксованих в акті огляду технічних характеристик квартири даним технічного паспорту, що стало наслідком її перепланування, жодним чином не впливає на достовірність результатів цього дослідження.

Вартість відновлювальних ремонтних робіт оцінювач визначив за витратним методом на основі діючих ринкових цін на товари (матеріали), роботи і послуги на підставі зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, який складено із застосуванням державних будівельних норм і правил.

Всупереч доводам відповідача при розрахунках вартості відновлювального ремонту оцінювач виходив з реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої квартири, тобто з урахуванням наявного у квартирі опорядження.

Сторона відповідача заявляла про відхилення звіту оцінювача з наведених вище підстав і клопотала про прийняття до розгляду рецензії на нього, проте з огляду на пропущення встановленого судом строку на подання доказів та недоведеність поважності причин його пропущення у задоволенні клопотання судом було вірно відмовлено.

У встановлений судом строк відповідачем не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували висновки оцінювача.

За наведених обставин судом вірно не прийнято доводи відповідача про неправильність замовленого позивачем звіту оцінювача і покладено його в обґрунтування свого рішення як належний. допустимий та достовірний письмовий доказ розміру завданої позивачу майнової шкоди.

Таким чином, на підставі оцінки наведених сторонами аргументів і наданих ними доказів суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 92 705 грн.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд керуівався статтею 23 ЦК України, яка закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, та статті 1167 цього Кодексу, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі викладеного суд вірно вважав доведеним, що винні неправомірні дії відповідача спричинили позивачу душевні страждання, викликані пошкодженням належного йому майна, та зумовили зміни у звичному способі його життя, оскільки він разом з родиною змушений проживати у пошкодженій водою квартирі та витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів та звернення до адвоката і до суду, щоб довести порушення своїх прав.

Враховуючи значний розмір майнових збитків, судом вірно визначено обґрунтованою компенсацію завданої йому моральної шкоди в сумі 2 000 грн., оскільки такий розмір моральної шкоди є цілком розумним і справедливим.

Щодо оскарження додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, то відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс витрати на оцінку завданої майнової шкоди в сумі 3 000 грн. та на сплату судового збору в сумі 1 027 грн. 05 коп.

Крім того, згідно статті 133 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до договору про надання правової допомоги від 30.11.2018 року №30/11-18/ПЄ та нотаріально посвідченої довіреності від 14.12.2018 року адвокати адвокатського об`єднання Адвокатський центр Музиченко Ю.В. та ОСОБА_3. прийняли на себе зобов`язання надавати правову допомогу ОСОБА_2 .

Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.2018 року

№30/11-18/ПЄ сторони погодили вартість правових послуг. Детальний опис наданих адвокатами позивачу правових послуг зазначений в акті прийому-передачі виконаних робіт від 03.12.2020 року. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Надані позивачем банківські квитанції підтверджують здійснення ним оплати за надання йому правничої допомоги адвокатами адвокатського об`єднання Адвокатський центр в загальному розмірі 11 950 грн.

Отже у зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс судові витрати в загальному розмірі 15 977 грн. 95 коп.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, загальний розмір заявлених ОСОБА_2 позовних вимог становив 102 705 грн., а оскаржуваним рішенням суду від 02 грудня 2020 року вимоги позивача задоволено на 94 705 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позов задоволено на 92/100 частин (94705х100/102705), то на відповідача слід було покласти 92/100 частин понесених позивачем судових витрат, що становить 14 698 грн. 89 коп. (15977,95/100х92).

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Гудзь Олесі Віталіївни - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.

Головуючий:

Судді: