Ухвала

від 15.09.2021 по справі 308/1590/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/1590/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

за участю секретаря судових засідань - Пазяк С.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Шерстяних О. в інтересах держави до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Жемайте-14 про визнання протиправним і скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури Шерстяних О. звернулася в суд з вищезазначеною позовною заявою, в якому ставить вимоги про скасування рішення п. 1.19. рішення 15 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.12.2012 за №738, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та передано її у власність; скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 та державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку від 11.10.20213 року за № 2878750.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2016 року за вказаною заявою відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Колотуха І.О. в судовому засіданні подав заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю повноважень у прокурора для звернення до суду. Зауважує, що прокурором при подачі даного позову фактично звертаючись в інтересах держави не обґрунтував підстав для здійснення представництва в порядку передбаченому положеннями ст. 23 ЗУ Про прокуратуру . Відтак на думку заявника інтереси держави в першу чергу мають представляти відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Тому на думку заявника прокурор не навів виключні обставини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор заперечив щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з обґрунтуванням, на думку позивача, наявності підстав для звернення до суду в якості позивача для захисту інтересів держави, оскільки в даному випадку вбачає порушення інтересів держави, суспільства, оскільки правовідносини, пов`язані з вибуттям земель державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес. Відтак прокурор вважає, що в даному випадку право прокурора на звернення до суду в якості позивача повністю обґрунтовано оскільки наявний інтерес держави.

Представник відповідача Ужгородської міської ради в судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив. Разом з тим в матеріалах справи міститься його заява про залишення даного позову без розгляду з тих підстав, що органи прокуратури не є належними позивачами у даному сопрі.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали цивільної справи судом встановлено наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор обґрунтовує своє представництво в суді в якості позивача тим, що у даному випадку відсутні повноваження для звернення до суду в органу Держсільгоспінспекції України, яка є центральним органом виконавчої влади, що здійснює державний контроль усіх категорій та форм власності та забезпечує реалізацію державної політики у сфер нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, з позовами про вжиття заходів реагування шляхом визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, а також їх повернення з незаконного чужого володіння.

Натомість сторона відповідача ставить в судовому засіданні питання залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю повноважень у прокурора для звернення до суду з тих підстав, що прокурором при подачі даного позову фактично звертаючись в інтересах держави не обґрунтував підстав для здійснення представництва в порядку передбаченому положеннями ст. 23 ЗУ Про прокуратуру .

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття компетентний орган у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу .

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 , 33 -37 цього Кодексу .

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі житлової та громадської забудови.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що підставою для подання даного позову до суду слугував лист Голови комісії з ліквідації Держсільгоспінспекції в Закарпатській області про розгляд колективної заяви мешканців будинку АДРЕСА_2 щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при передачі Ужгородською міською радою у власність земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:02:001:0199; 2110100000:02:001:0179, згідно якого за результатами проведено перевірки встановлено, що передача земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 здійснена всупереч вимог ст. ст. 42, ст. 12, ст. 40 ЗК України.

Відомостей про те, що прокурор після отримання даних про виявлені порушення у земельній сфері звертався до відділу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, однак указаний орган не вчинив жодних дій щодо звернення до суду, матеріали справи не містять.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що саме Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області уповноважений звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до п.п.2, 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи та якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Разом з тим в даному випадку прокурором не зазначено у позові в інтересах якого органу державної влади поданий позов.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п.3 ч.1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

Разом з тим матеріалами справи встановлено, що 24.03.2017 року згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради багатоквартирний будинок, що розміщений за адресою: АДРЕСА_2 було передано на баланс ОСББ Жемайте-14 , яке зареєстроване 27.05.2015 року. Відповідно до Статуту ОСББ представляє співвласників і в своїй заяві вказує, що оспорюване рішення Ужгородської міської ради призвело до порушення їх прав у вільному користуванні прибудинковою територією.

Із позову слідує що саме за колективним зверненням мешканців будинку АДРЕСА_2 здійснювалась перевірка.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ст. 16 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Таким чином у даному спорі більше переважає приватноправовий інтерес мешканців будинку АДРЕСА_2 , аніж державний інтерес, як це зазначає прокурор.

Верховний суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У частині четвертій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статі 131-1 Конституції України.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому, чи в інтересах мешканців багатоквартирного будинку.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 27.03.2019 у справі № 907/270/18.

У даній справі судами встановлено недоведеність прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних з розпорядженням землею комунальної власності, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосувати положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити особі, яка звернулася з позовом, положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України, згідно з якою особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56,175, 200, 257, 258, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Позовну заяву заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Шерстяних О. в інтересах держави до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Жемайте-14 про визнання протиправним і скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки - залишити без розгляду.

Роз`яснити особі, яка звернулася з позовом та позов якої залишено без розгляду, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Ухвалу суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання повного тексту ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Повний текст ухвали складено 16.09.2021 року.

Суддя Ужгородського В.І. Бедьо

міськрайонного суду