Ухвала

від 15.09.2021 по справі 552/2511/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 552/2511/19

провадження № 61-14449ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Фауна-2008 - адвоката Борзовця Олександра Володимировича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Фауна-2008 , товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ Фауна-2008 , ТОВ Страхове товариство Домінанта , в якому просили стягнути з ТОВ Фауна-2008 247 095,45 грн на відшкодування майнової шкоди власнику транспортного засобу ОСОБА_1 , стягнути з ТДВ Страхове товариство Домінанта страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, а також у відшкодування моральної шкоди з ТОВ Фауна-2008 по 10 000,00 грн на користь кожного з позивачів.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ Страхове товариство Домінанта на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ТОВ Фауна-2008 на користь ОСОБА_1 109 216,45 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ Фауна-2008 - адвоката Борзовця О. В. на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року.

У касаційній скарзі представник ТОВ Фауна-2008 - адвокат Борзовець О. В. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі міститься клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження. Оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, повний текст якої складено 29 липня 2021 року, є 30 серпня 2021 року, а касаційну скаргу направлено до Верховного Суду 25 серпня 2021 року, строк на касаційне оскарження заявником не пропущено.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову у вказаній справі становить 367 095,45 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250=567 500,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а) і в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких вказані судові рішення підлягають касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Заявник стверджує, що викладені в оскаржуваних рішеннях висновки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, а тому існує необхідність забезпечення єдності судової практики. Також заявник зазначає, що винятковість цієї справи обумовлена необхідністю досягнення завдань цивільного процесуального законодавства.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань. Крім того, касаційна скарга не містить підтвердження того, що справа має виняткове значення для заявника.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, представник ТОВ Фауна-2008 - адвокат Борзовець О. В. подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, отже у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю Фауна-2008 - адвоката Борзовця Олександра Володимировича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Фауна-2008 , товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян