Рішення

від 09.09.2021 по справі 505/3621/20

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 505/3621/20

Провадження № 2/506/58/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2021 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області

у складі головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2 , адвоката Басюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Фермерського господарства Мойсей про стягнення орендної плати за оренду земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2020 року позивач звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з вищевказаним позовом.

06 січня 2021 року ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області справа була передана до Красноокнянського районного суду Одеської області за територіальною підсудністю.

08 лютого 2021 року зазначена справа надійшла до Красноокнянського районного суду Одеської області.

11 лютого 2021 року позовна заява була залишена без руху.

02 березня 2021 року після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження по справі.

Позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача на його користь як спадкоємця орендної плати за оренду земельних ділянок, і, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що він 14 серпня 2020 року та 30 жовтня 2020 року отримав свідоцтва про право на спадщину після померлого брата ОСОБА_3 у виді земельної ділянки кадастровий номер 5123185700:01:001:0179 площею 4,1772 га та земельної ділянки кадастровий номер 5123185700:01:001:0167 площею 4,6168 га, якими до зміни власника користувалось фермерське господарство Мойсей . Після його повідомлення голові ФГ Мойсей про набуття ним права власності в порядку спадкування на вказані земельні ділянки останній спочатку погодився виплатити йому орендну плату за останні 3 роки, однак у подальшому відмовився виплачувати кошти, мотивуючи тим, що він таку плату вже сплачував Чорнянській сільській раді Красноокнянського району Одеської області.

При цьому , між відповідачем і його братом ОСОБА_3 10 січня 2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123185700:01:001:0179 площею 4,1772 га терміном на 15 років і тому, на думку позивача, у відповідача підстав для сплати орендної плати Чорнянській сільській раді не було.

Що стосується земельної ділянки кадастровий номер 5123185700:01:001:0167 площею 4,6168 га, яка належала дружині його померлого брата ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , то відповідач ,на думку позивача, взагалі не мав ніяких підстав для використання цієї земельної ділянки ,так як договору оренди укладено не було, тому відповідач безпідставно зберігав у себе це майно і безпідставно збагачувався за рахунок вказаного майна.

Тому він просив стягнути з відповідача, виходячи із звичаєвої практики у вказаній місцевості ,за оренду двох вищевказаних земельних ділянок 60000 грн.

Крім того, позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача призвела до його моральних страждань, втрати його нормальних життєвих зв`язків, так як відповідач свідомо не виплачує йому орендну плату, аби привласнити ці кошти і ця відмова призвела до нервового зриву у позивача, його хвилювання, що потягнуло за собою приймання ліків, а також змусило позивача звертатися до державних органів ,органів місцевого самоврядування, а в подальшому до суду . Завдану йому моральну шкоду він оцінює у 20000 грн, вважаючи це справедливою сатисфакцією за нанесені відповідачем йому і членам його родини страждання та незручності.

Відповідачем подано відзив, в якому представник відповідача зазначив, що не визнає позов, виходячи з того, що позивач в порушення ст.31 ЗК України не повідомив його протягом одного місяця про своє право власності на вищевказані земельні ділянки.

Крім того, договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2011 року між ФГ Мойсей та ОСОБА_3 ,був зареєстрований лише 29 грудня 2012 року, вже після смерті ОСОБА_3 , і тому, на думку відповідача, договір оренди так і не набув чинності ,так як право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Щодо земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 , то жодних договорів оренди відповідачем ні з ким не укладалося.

Разом з тим, навіть незважаючи на відсутність договорів оренди, відповідач дійсно користувався цими земельними ділянками, але не самовільно і не безкоштовно, сплачуючи кошти на рахунок сільської ради як за незапитані паї.

З приводу нібито завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, то жодних правових підстав для її відшкодування, на думку представника відповідача, немає ,так як позивачем не надано доказів завдання йому такої шкоди. Тому представник відповідача просив повністю відмовити у задоволенні позову.

У доповненому відзиві представник відповідача уточнив, що ФГ Мойсей укладав договори оренди земельних ділянок не лише з Чорнянською сільською радою, а в подальшому і з Окнянською РДА.

Позивач подав заперечення на відзив, зазначивши, що він в день отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку у порядку спадкування після брата - 14 серпня 2020 року повідомив голову ФГ Мойсей про те, що він є спадкоємцем і запропонував останньому сплатити орендну плату за останні три роки ,але відповідач відмовився та повідомив його, що договір оренди є недійсним ,так як він не пройшов державну реєстрацію ,а крім того, він сплачував оренду сільській раді і двічі платити не буде. В подальшому вони таки дійшли згоди і відповідач перерахував йому на картковий рахунок у жовтні 2020 року 5000 грн.

30 жовтня 2020 року він отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку у порядку спадкування після дружини брата, про що 25 листопада 2020 року письмово повідомив голову ФГ Мойсей про те, що він є спадкоємцем і запропонував останньому сплатити кошти за останні три роки за користування вказаною земельною ділянкою, на що відповідач у телефонній розмові остаточно повідомив, що більше нічого сплачувати не буде.

Щодо думки відповідача про недійсність договору оренди між останнім та його покійним братом через те, що вказаний договір зареєстровано після смерті орендодавця, то у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі №704/1551/16-ц зроблено висновок про те, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, і тому немає підстав для визнання договору оренди землі недійсним з тих підстав, що реєстрація договору була здійснена після смерті орендодавця і зазначене не впливає на недійсність договору. Земельну ж ділянку дружини його померлого брата відповідач, на думку позивача, взагалі використовував, приховуючи від його брата з метою несплати орендної плати.

При цьому посилання відповідача на те, що земельні ділянки померлого ОСОБА_3 та його померлої дружини ОСОБА_4 відносяться до категорії незапитаних паїв, на його думку, є помилковими, так як на вказані земельні ділянки власниками отримані державні акти, кадастрові номери .

Так як відповідач своєю поведінкою наніс йому матеріальну шкоду, то відшкодуванню підлягають і моральні збитки через порушення його, позивача, нервової стабільності.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримав, надавши розрахунок орендної плати ,виходячи із 6,5% від грошової оцінки земельних ділянок /кадастровий номер 5123185700:01:001:0179, грошова оцінка 159419 грн х 6,5% = 10362 грн х 3 роки = 31086 грн ; кадастровий номер 5123185700:01:001:0167 , грошова оцінка 161514 грн х6,5% = 31470 грн х 3 роки = 31470 грн, а всього 31086 грн + 31470 грн= 62556 грн/, та просив задовольнити всі позовні вимоги.

Представники відповідача ФГ Мойсей в судовому засіданні позов не визнали із підстав, зазначених у відзиві і пояснили, що близько 20 років ФГ Мойсей орендував земельні ділянки ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_4 , починаючи з того часу, коли договори оренди ще укладалися на підставі сертифікатів. Після отримання ОСОБА_3 державного акту у 2011 році було укладено договір оренди землі, а з ОСОБА_4 договір оренди вже на підставі державного акту так і не укладався. Коли ОСОБА_4 померла, він продовжував її чоловікові сплачувати орендну плату, а вже після смерті ОСОБА_3 за рішенням Чорнянської сільської ради і земельна ділянка ОСОБА_4 , і земельна ділянка ОСОБА_3 були віднесені до незапитаних паїв , після чого між ним та Чорнянською сільрадою були укладені договори оренди цих незапитаних паїв і за вказаними договорами він сплачував на рахунок сільради орендну плату. У 2018 році за рішенням комісії при Красноокнянській РДА він вже сплачував орендну плату із розрахунку 8,5 % від грошової оцінки земельної ділянки до держаного бюджету. У 2019 та 2020 році він самостійно, без будь-яких рішень сплачував орендну плату до державного бюджету у такому ж розмірі . Тому представники вважали, що не зобов`язані вдруге сплачувати орендну плату.

Заслухавши сторони, допитавши свідка ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого.

ОСОБА_1 14 серпня 2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і спадщина складалася з земельної ділянки загальною площею 4,1772 га, кадастровий номер 5123185700:01:001:0179, що розташована на території Чорнянської сільської ради Окнянського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №365689 / т.1,а.с.9/.

Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, 10 січня 2011 року між ОСОБА_3 та СФГ Мойсей був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 15 років ,який був зареєстрований 29 грудня 2012 року /т.1, а.с. 7-8/

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ст.386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди і , відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України , строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до положень статті 21 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Суд зауважує, що загальновідомою є інформація, що орендна плата за користування земельною ділянкою протягом останніх 10 років неодноразово збільшувалася на території всієї держави Україна.

Так , відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 в редакції Законів № 1797-VIII від 21.12.2016, № 2245-VIII від 07.12.2017 Податкового кодексу України, визначено, що орендна плата не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідач суду повідомив, що останні три роки він сплачував орендну плату як іншим орендодавцям, так і державі за невитребувані паї із розрахунку 8,5 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5123185700:01:001:0179 складає 159419,37 грн. / т.1,а.с.50, т.2 а.с.93/.

Виходячи з того, що позивач просить сплатити йому орендну плату із розрахунку 6,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, що ,за розрахунком позивача складає 31086 грн. /т.2, а.с.91/, керуючись принципом диспозитивності, суд вважає ,що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню із врахуванням 5000 грн., що були добровільно виплачені відповідачем, що сторони підтвердили у судовому засіданні.

Що стосується земельної ділянки ,що належала ОСОБА_4 , то суд дійшов до такого.

ОСОБА_1 30 жовтня 2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 ,1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і спадщина складалася з земельної ділянки загальною площею 4,6168 га, кадастровий номер 5123185700:01:001:0167, що розташована на території Чорнянської сільської ради Окнянського району Одеської області ,яка належала спадкодавцю як такому, що фактично прийняв , але не оформив своїх спадкових срав після смерті ОСОБА_4 ,право власності якої на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 жовтня 2020 року за номером запису 8902919, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 220641695231 /т.1, а.с.10/.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5123185700:01:001:0167 складає 161514,61 грн. / т.2,а.с.93,95 /

Жодних договорів оренди на вказану земельну ділянку не укладалося, однак відповідач не заперечував ,що дійсно використовував вказану земельну ділянку і сплачував у 2018-2020 рр. за цю ділянку орендну плату як за незапитаний пай із розрахунку 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Слід зауважити, що позивач, вимагаючи від відповідача повернути кошти за використання зазначеної земельної ділянки, посилався на норми ст.1212 ЦК України, використовував словосполучення орендна плата.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗКУ та положень ст. 1212 ЦКУ випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тобто, у такому випадку власник має право звернутися до суду з вимогами про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

При цьому суд погоджується з тим, що відповідач абсолютно безпідставно використовував вищевказану земельну ділянку і тому позивач , відповідно до ч.4) ст.1212 ЦК України має право на відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Інших способів відшкодування коштів позивачу, на думку суду, не існує.

Згідно ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно п. 288.5.2. орендна плата не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.1 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 року N 92/2002 визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

У постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №922/902/18, від 08.08.2019 року у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 16.11.2019 року у справі №922/3607/18 зроблені висновки про те, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, яка була надана позивачем.

Виходячи з того, що позивач просить сплатити йому орендну плату із розрахунку 6,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, що ,за розрахунком позивача складає 31470 грн /т.2, а.с.91/, керуючись принципом диспозитивності, суд вважає ,що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

На думку суду, розмір, який визначив позивач, є відповідним розміру реальної шкоди, яка корелюється із розміром орендної плати ,яка складає 6,5 % від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Тому суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню .

Таким чином , загальний розмір орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача складає 57556 грн /31086грн - 5000 грн + 31470 грн/.

Суд не може прийняти до уваги позицію представників відповідача щодо сплати ФГ Мойсей орендної плати за земельні ділянки кадастрові номери 5123185700:01:001:0167, 5123185700:01:001:0179 як за невитребувані паї , так як за змістом статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року № 899-IV, невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Однак земельні ділянки кадастрові номери 5123185700:01:001:0167, 5123185700:01:001:0179 належали на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що відповідачу було достеменно відомо.

Після смерті ОСОБА_6 відповідач повинен був внести гроші, що належать орендодавцю за договором оренди, на депозит нотаріуса або нотаріальної контори у порядку, передбаченому ст. 537 ЦК, ст. 85 Закону Про нотаріат від 02.09.93 р. № 3425-XII та гл. 21 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту від 22.02.12 р. № 296/5 (далі - Порядок № 296). Таке внесення є належним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором, що в подальшому не потягнуло б негативних для орендаря наслідків .

Про можливість внесення на депозит нотаріуса орендних платежів у разі смерті орендодавця йдеться і в листі Мін`юсту від 12.03.12 р. № 113-0-2-12/13.1.

Крім того, листом ДФС від 30.08.16 р. №18794/6/99-99-13-02-03-15 роз`яснено, що у разі смерті орендодавця орендар мав би нараховувати орендну плату, але нараховані суми орендної плати не відображати у податковій звітності. Такі нарахування слід було здійснювати знеособлено (так як суб`єкт, на користь якого нараховуються такі суми, відсутній), а зобов`язання за таким договором обліковувати на позабалансовому рахунку як зобов`язання майбутніх періодів.

Щодо земельної ділянки, що належала ОСОБА_4 , то у відповідача з моменту отримання останньою державного акту на землю без укладання договору оренди з власником земельної ділянки, або у подальшому її спадкоємцями не було жодних правових підстав для використання цієї земельної ділянки та отримання як будь-яких доходів ,так і сплати до бюджету будь-яких платежів.

Рішення №15 від 06 лютого 2018 року комісії з питань виявлення додаткових джерел наповнення бюджету при Окнянській РДА щодо встановлення ФГ Мойсей розміру суми недоотриманих коштів за користування земельними ділянками, в тому числі і з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0167, 5123185700:01:001:0179 ,що належали на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , взагалі не може бути підставою для сплати орендної плати, так як використання земельних ділянок має ґрунтуватися на нормах ,передбачених Земельним кодексом України або Цивільним кодексом України, але аж ніяк будь-якими комісіями при РДА.

До того ж , ні у 2019, ні у 2020 роках жодних рішень органами державної влади або місцевого самоврядування щодо зобов`язання відповідача до сплати орендної плати за вищевказані земельні ділянки не приймалося і сплата цих коштів до бюджету було самостійним рішенням відповідача.

Факт сплати відповідачем у 2018-2020 роках орендної плати за кодом класифікації 18010600 / за Класифікацією бюджетних платежів, затвердженою наказом міністерства фінансів України №11 від 14 січня 2011 року/ підтверджується наданими відповідачем документами /т.2,а.с.37-71/, однак це не звільняє відповідача від сплати орендної плати та плати за користування землею саме позивачу як спадкоємцю.

При цьому, на думку суду, відповідач є вільним у своєму праві звернення до відповідних державних органів про повернення йому вищевказаних сум як помилково та без відповідних правових підстав сплачених до державного бюджету.

Щодо посилань відповідача про недійсність договору оренди землі, укладеного між ФГ Мойсей та ОСОБА_3 у зв`язку з реєстрацією вказаного договору після смерті орендодавця, то відповідач як сторона договору мав право звернутися до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним, однак він таким правом не скористався і тому зазначений договір на момент виникнення спірних правовідносин був чинним та підлягав виконанню.

Інші обставини, на які посилалися сторони /правові підстави або їх відсутність для використання земельних ділянок після смерті спадкодавця до 2018 року/, нібито несвоєчасність повідомлення позивачем про набуття ним права власності на земельні ділянки не мають значення для розгляду заявлених позовних вимог і тому суд оцінки їм не надає.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Ч.1 ст.1167 ЦК України, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючись щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд враховує, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п.5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди .

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач вказує на відмову відповідача від добровільної сплати йому коштів за користування успадкованими ним земельними ділянками.

Разом із тим, в судовому засіданні із пояснень сторін встановлено, що відповідач добровільно відшкодував частину коштів ,а іншу частину не повернув не через небажання відшкодовувати кошти, а через те, що ним вже сплачувалася орендна плата у дохід держави на підставі, як він вважав, правомірних вимог органів державної влади та місцевого самоврядування.

При цьому судом береться до уваги, що протягом усього часу користування відповідачем спірними земельними ділянками останній не ухилявся від плати за користування ними, однак через неналежне володіння представниками органів місцевого самоврядування та виконавчої влади достатніми правовими знаннями вказану плату здійснював не у визначеному чинним законодавством порядку.

Таким чином, зазначені в позові обставини не доводять, що позивачу була завдана моральна шкода, а позивачем не надано обґрунтовані докази щодо факту спричинення йому відповідачем моральної шкоди, і тому суд дану вимогу вважає необґрунтованою та безпідставною.

Тому, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд вважає , що у цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди задоволені, то сплачений судовий збір за майнову частину вимог слід стягнути з відповідача, а так як у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із захистом честі та гідності, відмовлено, то ці судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Мойсей про стягнення орендної плати за оренду земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Мойсей (адреса місцезнаходження: с.Дігори Подільського (Окнянського) району Одеської області, 67911, код ЄДРПОУ 23868959) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), як спадкоємця, орендну плату за користування земельними ділянками у сумі 57556 грн /п`ятдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім/ грн.

Стягнути з Фермерського господарства Мойсей (адреса місцезнаходження: с.Дігори Подільського (Окнянського) району Одеської області, 67911, код ЄДРПОУ 23868959) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2021 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко