Ухвала

від 21.09.2021 по справі 400/4142/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2021 року

Київ

справа №400/4142/19

адміністративне провадження № К/9901/21794/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Желєзного І.В., Рибачука А.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом Держгеонадр до Приватного підприємства виробничо-комерційного підприємства Агропромкомплект (далі - ПП ВКП Агропромкомплект ) про припинення права користування надрами шляхом анулювання дозволу, -

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Держгеонадра звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила припинити право ПП ВКП Агропромкомплект користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3985 від 01.08.2006.

На обґрунтування позову зазначала, що відповідачем порушено умови і порядок користування надрами та не виконуються обов`язки, передбачені статтею 24 Кодексу України про надра (далі - КУпН), спеціальним дозволом на користування надрами та угодою до нього. Зокрема, відповідачем не виконуються умови користування надрами в частині забезпечення відведення земельної ділянки в кінцевих межах і оформлення земельних прав користувача надр; оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами; відповідачем не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами за переліком: видобування піску в якості сировини для виробництва будівельних розчинів та цегли силікатної; у відповідача відсутня у повному обсязі маркшейдерська, технічна та обліково-контрольна документація (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми), а саме втрачені журнали маркшейдерської документації; відповідачем не виконуються законні вимоги контролюючого органу у внесеному 11.04.2016 приписі. З огляду на те, що виявлені порушення свідчать про використання відповідачем надр не для тієї мети, для якої їх було надано, враховуючи виявлені порушення та відсутність згоди підприємства на припинення права користування надрами, позивач вбачає всі підстави для анулювання спеціального дозволу в судовому порядку відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 КУпН.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов`язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра. При цьому, право тимчасово зупиняти дію спеціального дозволу надано органу, який видав спеціальний дозвіл. Натомість, внесення Держгеонадрами наказом від 29.05.2019 № 172 змін до наказу від 09.09.2014 № 288 у частині доповнення підстав для зупинення дії спеціального дозволу, наданого ПП ВКП Агропромкомплект , у тому числі у зв`язку із невиконанням в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища, суперечить чинному законодавству, оскільки порушення, які виявлені майже через п`ять років, не можуть змінювати або розширювати підстави, які спеціально уповноваженим органом покладені в основу такого наказу станом на момент його видання. З огляду на викладене, посилання Держгеонадр на невиконання надрокористувачем вимог припису, внесеного у квітні 2016 року та порушення ним вимог статті 24 КУпН в частині невиконання своїх зобов`язань щодо використання надр відповідно до цілей, для яких їх було надано, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обставини встановлені під час перевірки, проведеної у 2019 році, не досліджувались та не були покладені в основу наказу від 09.09.2014 №288, яким було зупинено дію виданого відповідачу спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, позивачем на момент звернення із позовом не обґрунтовано наявність обставин для анулювання спеціального дозволу.

Держгеонадра не погодилася із цими рішеннями та 28.08.2020 звернулася із касаційною скаргою про їх перегляд у касаційному порядку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 25 червня, 19 вересня 2011 року та 10 грудня 2013 року у справах №№ 21-36а11, 21-164а11, 21-450а13 відповідно, Верховного Суду від 10 травня, 26 червня, 18 жовтня 2018 року у справах №№ 802/4846/13-а, 802/923/14-а, 812/1735/17 відповідно.

Так, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не був врахований висновок Верховного Суду України та Верховного Суду у зазначених вище справах, висловлений у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у розглядуваній справі. Вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди не застосували висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 КУпН, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку. Згідно з положеннями частини сьомої статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2020 року визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Желєзний І.В., Рибачук А.І., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанови Верховного Суду України від 25 червня, 19 вересня 2011 року та 10 грудня 2013 року у справах №№ 21-36а11, 21-164а11, 21-450а13 відповідно, Верховного Суду від 10 травня, 26 червня, 18 жовтня 2018 року у справах №№ 802/4846/13-а, 802/923/14-а, 812/1735/17 відповідно, висновки яких, на думку скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених Держгеонадрами постанов Верховного Суду України та Верховного Суду , на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Так, у постановах Верховного Суду України від 25 червня, 19 вересня 2011 року та 10 грудня 2013 року у справах №№ 21-36а11, 21-164а11, 21-450а13 відповідно, Верховного Суду від 10 травня, 26 червня 2018 року у справах №№ 802/4846/13-а, 802/923/14-а відповідно спірні відносини виникли між суб`єктом господарювання (надрокористувачем) та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Держгеонадрами щодо оскарження їх рішень про анулювання спеціального дозволу (тобто анулювання спеціального дозволу відбулося у позасудовому порядку).

Тоді як у справі, що розглядається, Держгеонадра звернулися до суду з позовом про анулювання спеціального дозволу (тобто щодо анулювання спеціального дозволу у судовому порядку).

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 812/1735/17 цей суд виходив із того, що суб`єктом господарювання (надрокористувачем) не вжито заходів для усунення порушень, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу, при цьому Держгеонадрами вжито необхідних заходів щодо встановлення достатніх строків для усунення відповідачем порушень вимог користування надрами, а також у зв`язку із відсутністю будь-яких відомостей від нього, в офіційному виданні Урядовий кур`єр оприлюднене відповідні оголошення з наказами про зупинення дії спеціального дозволу, встановленням та продовженням терміну на усунення порушення, а саме: виданні Урядовий кур`єр від 09 червня 2015 року № 101; виданні Урядовий кур`єр від 16 травня 2017 року № 88.

Тоді як у справі, на судові рішення в якій подано цю касаційну скаргу, суди встановили, що на усунення виявлених порушень у сфері надрокористування відповідачу встановлений строк в один місяць, що, з огляду на приписаний порядок і спосіб усунення виявлених недоліків, на думку суду, не є достатнім у розумінні частини сьомої статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Суди також вказали, що зазначене знайшло своє підтвердження і у тому, що відповідачем подано на виконання припису певний пакет документів поза межами установленого строку. У тому числі, з огляду на часткове усунення надрокористувачем порушень у цій сфері, Держгеонадрами жодним чином не обґрунтовується відхилення клопотання суб`єкта господарювання. Крім того, у цій справі суди встановили, що внесення Держгеонадрами наказом від 29.05.2019 року № 172 змін до наказу від 09.09.2014 року № 288 в частині доповнення підстав для зупинення дії спеціального дозволу, наданого ПП ВКП Агропромкомплект , у тому числі у зв`язку із невиконанням в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища, суперечить чинному законодавству, оскільки порушення, які виявлені майже через п`ять років, не можуть змінювати або розширювати підстави, які спеціально уповноваженим органом покладені в основу такого наказу станом на момент його видання.

Отже, правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справах, в яких ухвалено постанови Верховного Суду України від 25 червня, 19 вересня 2011 року та 10 грудня 2013 року у справах №№ 21-36а11, 21-164а11, 21-450а13 відповідно, Верховного Суду від 10 травня, 26 червня, 18 жовтня 2018 року у справах №№ 802/4846/13-а, 802/923/14-а, 812/1735/17 відповідно, не є подібними, що виключає касаційний перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Висновки Верховного суду України та Верховного Суду у постановах, на які в касаційній скарзі зроблено посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, не є іншими, ніж висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ №№ 21-36а11, 21-164а11, 21-450а13, 802/4846/13-а, 802/923/14-а, 812/1735/17, обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів. Сформовані Верховним Судом правові позиції щодо застосування правових норм при розгляді справ цієї категорії повинні враховуватися судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС стосовно встановлених обставин у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства виробничо-комерційного підприємства Агропромкомплект про припинення права користування надрами шляхом анулювання дозволу, з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Судді: І.В. Желєзний

А.І. Рибачук