Рішення

від 16.09.2021 по справі 363/2088/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.09.2021 Справа № 363/2088/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: - Баличевої М.Б., секретаря - Щур А.Б., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кальчева Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом громадянина держави Ізраїль ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ ГРУП про повернення сплачених коштів та стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ТОВ ЗЕНІТ ГРУП про повернення сплачених коштів та стягнення пені, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошову суму у розмірі 2 302 423, 86 коп., яка складається з: 1 856 296, 00 грн. - сплачених позивачем забезпечувальних платежів за договорами; 258 937, 12 грн. - нарахованої пені за умовами договорів; 78 968, 66 грн. - трьох процентів річних; 108 222, 06 грн. - інфляційних збитків. Стягнути з ТОВ ЗЕНІТ ГРУП на користь позивача грошову суму у розмірі 37 410 грн., яка складається з: 10 510, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору; 26 900, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ ЗЕНІТ ГРУП були укладені три попередні договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 . За умовами договорів, позивач та відповідач домовилися укласти основні договори купівлі-продажу квартир не пізніше 31.12.2018 року на умовах, які були визначені договорами. Тобто, не пізніше 31.12.2018 року позивач мав отримати у власність три житлові квартири, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , з будівельними номерами 72, 79, АДРЕСА_2 . Позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо сплати забезпечувальних платежів згідно умов договорів. Фактично сплатив аванс у розмірі 1 856 296, 59 грн. Відповідач також жодного разу не звертався до позивача стосовно порушення умов договорів, що свідчить про належне виконання позивачем умов даних договорів.

Відповідач порушив умови договорів, а саме: п. 3.2. запланований термін прийняття будинку в експлуатацію - II квартал 2018 року; п. 3.4. даний запланований термін може бути перенесено на строк, що не перевищує 3 календарних місяців; п. 5.1. сторони домовилися укласти основні договори не пізніше 31.12.2018 року; п. 6.1.7. продавець зобов`язується не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладення та нотаріального посвідчення основного договору та умови продажу об`єкта, тобто квартири. Відповідач порушив вищезазначені умови договору та прийняті на себе зобов`язання, оскільки станом на 02.06.2020 року будинок в експлуатацію не прийнятий. Сторони досі не уклали основні договори. Відповідач не звертався до позивача з пропозицією укласти основний договір.

Згідно п. 6.1.13. договорів, у випадку порушення строку укладення основних договорів, визначеного в п. 5.1. договорів (в силу прострочення терміну прийняття будинку в експлуатацію чи будь-яких інших обставин), на строк більше трьох місяців, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми фактично внесених забезпечувальних платежів по цих договорах за кожен день прострочення. Отже, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу пеню за порушення строку укладення основних договорів. На даний момент договори не розірвані, пеня нараховується за кожен день прострочення. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України, представником позивача складений розрахунок пені з 01.06.2019 року по 01.06.2020 року, відповідно до якого, відповідач зобов`язаний сплатити: 258 937, 12 грн. Також, відповідно до законодавства представником позивача були здійснені розрахунки трьох процентів річних, які складають - 78 968, 66 грн. та інфляційних збитків, які складають - 108 222, 06 грн.

Позивачем були використані досудові способи врегулювання спору, а саме 19.05.2020 року представником позивача була направлена претензія-вимога про повернення коштів та сплату пені. Станом на 02.06.2020 року відповідач не відреагував на претензію-вимогу.

У зв`язку із чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.06.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав наведених у відзиві, також пояснив, що на даний час будинок, в якому розташовані спірні квартири не введений в експлуатацію, відповідачем не оформлене право власності на нього, у зв`язку із чим відповідач позбавлений права на укладення основного договору з позивачем.

13.10.2020 року до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що між ТОВ ЗЕНІТ ГРУП ОСОБА_3 20.12.2017 року були укладені три попередні договори купівлі-продажу квартир. Відповідно до п. 4.1. предметом попередніх договорів купівлі-продажу квартир є укладення в майбутньому відповідних договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 . Основний договір укладається після прийняття будинку в експлуатацію, оформлення та реєстрації правовстановлюючих документів на об`єкт, що є необхідним для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартир. Про дату та підписання договору купівлі-продажу відповідач повинен повідомити позивача додатково. Згідно п. 5.1 договору сторони домовились укласти основний договір не пізніше 31.12.2018 року, але не раніше ніж буде оформлений правовстановлюючий документ згідно п. 4.2. попереднього договору. Обов`язковою умовою укладання основного договору є належність квартир відповідачу на підставі правовстановлюючого документа, зареєстрованого згідно положень чинного законодавства.

Згідно п 5.2. попередніх договорів, позивач на підтвердження наміру щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартир взяв на себе зобов`язання передати відповідачу забезпечувальні платежі, які зараховуються в оплату готового новозбудованого житла та отримуються для здійснення операцій з постачання житла. Позивач порушив взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного здійснення внесення забезпечувальних платежів згідно графіку, який було погоджено між позивачем та відповідачем у попередніх договорах купівлі-продажу квартир. Таким чином, відповідно до умов попередніх договорів відповідач має право зупинити виконання своїх обов`язків, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, і в такому випадку має право повернути позивачу суму отриманих грошових коштів, за виключенням 5 % від суми, які залишаються у власності відповідача в якості штрафу за невиконання та/або неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань. У разі якщо відповідачем у погоджений строк не буде здійснено належних платежів відповідач має право зупинити виконання своїх обов`язків, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, і в такому випадку, протягом 30 банківських днів після реалізації об`єкта третій особі, повертає без індексації суму отриманих грошових коштів, за виключенням суми нарахованої за весь час прострочення пені та 5 % від суми, які залишаються у власності відповідача в якості штрафу за невиконання та/або неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 8.1. попередніх договорів спори, що можуть виникнути у зв`язку з укладенням або виконанням договору, вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди у судовому порядку згідно норм чинного законодавства України.

Позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення 19.05.2020 року на адресу відповідача претензію-вимогу. На підтвердження направлення претензії-вимоги позивач надає копію накладної поштового відправлення № 0318706528512. Дата приймання поштового відправлення, згідно накладної, 18.05.2020 року, проте, дата повернення поштового відправлення відправнику збігається з датою подання позивачем позовної заяви до суду, з врахуванням обставини зазначення однакового номеру телефону як для відправника так і одержувача, у позивача були відсутні наміри виконання умов договору та вжиття заходів направлених на врегулювання спірного питання шляхом переговорів. Також, на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. з відповідними карантинними обмеженнями.

Відповідачем не було порушено взятих зобов`язань згідно умов укладених попередніх договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , таким чином заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних збитків є безпідставними та необґрунтованими.

Звернення позивача до суду з позовними вимогами про повернення забезпечувальних платежів сплачених згідно попередніх договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 від 20.12.2017 року, розцінюється відповідачем як небажання позивача в майбутньому укладати основні договори та є ініціативою позивача про розірвання зазначених вище попередніх договорів. Для повернення внесених позивачем забезпечувальних платежів відповідно до умов попередніх договорів, можливо лише шляхом укладання додаткових угод.

В свою чергу, представником позивача до суду було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що згідно п. 3.2. попередніх договорів, запланований термін прийняття будинку в експлуатацію - II квартал 2018 року. Пунктом 3.4. передбачено, що запланований термін може бути перенесено на строк, що не перевищує 3 календарних місяців. Відповідно до п. 5.1. сторони домовилися укласти основні договори не пізніше 31.12.2018 року - остаточний строк прийняття будинку в експлуатацію становить не пізніше ніж III квартал 2018 року. Даний факт свідчить про порушення умов договорів, якими передбачено строк введення будинку в експлуатацію та строк укладання основного договору. Посилання відповідача на той факт, що квартири досі йому не належать на підставі правовстановлюючих документів, внаслідок чого виникає неможливість укласти основний договір лише свідчить про те, що порушені строки у які будинок повинен був прийнятий в експлуатацію, і як наслідок порушення умов договорів. Згідно п. 6.1.7. договорів, продавець зобов`язується не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладення та нотаріального посвідчення основного договору та умови продажу об`єкта, тобто квартири.

Факт сплати забезпечувальних платежів відповідно до попередніх договорів позивачем підтверджуються доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями на загальну суму 1 856 296, 59 грн. Кінцеву дату та кількість внесення забезпечувальних платежів позивачем в усному порядку було узгоджено з персональним менеджером відповідача, який супроводжував дані договори. Отже, позивач станом на 16.03.2018 рік належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем, а відповідач в свою чергу порушив умови попередніх договорів, за які передбачена відповідальність.

19.05.2020 року представник позивача відправив на адресу відповідача претензію-вимогу. Даний факт підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною № 0318706528512 та фіскальним чеком, також дану претензію було направлено на електронну пошту відповідача. Неотримання даної претензії-вимоги відповідачем свідчить про ухилення від врегулювання спору мирним шляхом.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20.12.2017 року між ТОВ ЗЕНІТ ГРУП та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 укладено три попередні договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_1 .

З п. 3.1. попередніх договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_1 від 20.12.2017 року вбачається, що будівництво об`єкта здійснюється на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації та відповідно до будівельних норм та правил для даного виду будівництва. Згідно п. 3.2 запланований термін прийняття будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2018 року. П. 3.4 передбачено, що запланований термін прийняття будинку в експлуатацію встановлений у п. 3.2 цих договорів може бути перенесено на строк, що не перевищує 3 календарних місяців. Таке перенесення не вважається порушенням першою стороною (продавцем) умов цих договорів.

Відповідно до п. 4.1 предметом даних договорів є укладення в майбутньому договорів-купівлі-продажу квартир, що знаходяться за будівельною адресою: АДРЕСА_6 , квартири АДРЕСА_7 . Основний договір укладається після прийняття будинку в експлуатацію, оформлення та реєстрації правовстановлюючих документів на об`єкт, що є необхідним для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об`єкта. Про дату підписання договору купівлі-продажу об`єкта продавець повідомляє покупця додатково.

П. 4.2 передбачено, що квартири будуть належати продавцю на підставі правовстановлюючого документа, зареєстрованого згідно положень чинного законодавства.

Згідно п. 5.1 попередніх договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_7 від 20.12.2017 року, сторони домовились укласти основний договір не пізніше 31.12.2018 року, але не раніше ніж буде оформлений правовстановлюючий документ згідно п.4.2.

Відповідно до 5.2. на підтвердження дійсності взаємного наміру сторін щодо укладення основного договору, друга сторона (покупець) передає першій стороні (продавцю) два забезпечувальні платежі відповідно до встановлених графіків в строк до 20.02.2018 року.

П. 6.1.1. передбачено, що до обов`язків першої сторони (продавця) входить: забезпечити, шляхом належного виконання взятих на себе обов`язків, шляхом належного виконання взятих на себе зобов`язань, будівництво будинку з додержанням будівельних норм, стандартів та правил відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а також забезпечити прийняття його в експлуатацію; своєчасно попереджувати другу сторону (покупця) про наявність обставин, що загрожують якості його будівництва або придатності його результату (п. 6.1.3.); не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладання та нотаріального посвідчення основного договору та умови продажу об`єкта (п.6.1.7.); у випадку порушення строку укладення основного договору, визначеного в п. 5.1. цих договорів ( в сулу прострочення терміну прийняття будинку в експлуатацію чи будь-яких інших обставин), на строк більше 3 місяців, перша сторона (продавець) сплачує другій стороні (покупцю) пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми фактично внесених забезпечувальних платежів за кожен день прострочення (п.6.1.13).

Відповідно до п. 6.2.4. друга сторона покупець погоджується та підтверджує, що у випадку односторонньої відмови другої сторони (покупця) від укладення основного договору сума забезпечувальних платежів, отриманих першою стороною (продавцем) згідно умов договорів повертається другій стороні (покупцю) за виключенням 5 % від суми забезпечувальних платежів, які залишаються у власності першої сторони (продавця) в якості штрафу за невиконання своїх зобов`язань, а саме укласти основний договір; друга сторона покупець погоджується та підтверджує, що у випадку якщо після укладення цих договорів друга сторона (покупець) не буде виконувати свої зобов`язання щодо здійснення платежів за об`єкт, визначених в п. 5.2 договорів, або буде виконувати їх неналежним чином, перша сторона (продавець) має право зупинити виконання свої обов`язків, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, і в такому випадку має право повернути другій стороні (покупцю) суму отриманих грошових коштів, за виключенням 5% від суми, які залишаються у власності першої сторони (продавця) в якості штрафу за невиконання та/або за неналежне виконання другою стороною (покупцем) своїх зобов`язань; пунктом 6.2.6. договорів передбачено, що друга сторона (покупець) погоджується та підтверджує, що у випадку невнесення другою стороною (покупцем) більше десяти днів чергових забезпечувальних платежів, згідно п. 5.2 договорів, друга сторона покупець зобов`язується сплатити на користь першої сторони (продавця) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно не впеченого забезпечувального платежу за кожен день прострочення. Пеня не нараховується за умови письмового погодження другою стороною (покупцем) з першою стороною (продавцем) строку погашення заборгованості по забезпечувальним платежам. У разі якщо друга сторона (покупець) у погоджений строк не буде здійснено належних платежів перша сторона (продавець) має право зупинити виконання свої обов`язків, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, і в такому випадку протягом 30 (тридцяти) банківських днів після реалізації об`єкта третій особі повертає без індексації другій стороні (покупцю) суму отриманих грошових коштів, за виключенням суми нарахованої на весь час прострочення пені та 5 % від суми, які залишаються у власності першої сторони (продавця) в якості штрафу за невиконання та/або неналежне виконання другою стороною (покупцем) свої зобов`язань.

Відповідно до п. 7.1. договорів зміни та доповнення до договорів можливі за взаємною згодою сторін, мають бути виконані у письмовій формі та засвідчені підписами сторін, і в такому випадку є невід`ємною частиною цих договорів.

П 7.2 договорів визначено, що за невиконання або неналежне виконання свої зобов`язань за цими договорами сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

ОСОБА_3 здійснював забезпечувальні платежі на користь ТОВ ЗЕНІТ ГРУП , що підтверджується платіжними дорученням, а саме: платіжним дорученням № 3 від 20.12.2017 року на суму 210 000, 00 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 72 від 20.12.2017 року; квитанцією № 29397442 від 25.01.2018 року на суму 217 388, 79 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 72 від 20.12.2017 року; квитанцією № 30011630 від 19.02.2018 року на суму 135 200, 00 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 72 від 20.12.2017 року; квитанцією № 30615507 від 16.03.2018 року на суму 54 724, 49 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 72 від 20.12.2017 року; платіжним дорученням № 4 від 20.12.2017 року на суму 210 000, 00 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 79 від 20.12.2017 року; квитанцією № 29397508 від 25.01.2018 року на суму 217 388, 79 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 79 від 20.12.2017 року; квитанцією № 30011572 від 19.02.2018 року на суму 135 200, 00 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 79 від 20.12.2017 року; квитанцією № 30615596 від 16.03.2018 року на суму 59 081, 51 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 79 від 20.12.2017 року; платіжним дорученням № 2 від 20.12.2017 року на суму 210 000, 00 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 65 від 20.12.2017 року; квитанцією № 29397562 від 25.01.2018 року на суму 217 388, 79 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 65 від 20.12.2017 року; квитанцією № 30011499 від 19.02.2018 року на суму 135 200, 00 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири № 65 від 20.12.2017 року; квитанцією № 30615417 від 16.03.2018 року на суму 54 724, 49 грн., з призначенням забезпечувальний платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 20.12.2017 року.

18.05.2020 року представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 через АТ УКРПОШТА на адресу відповідача ТОВ ЗЕНІТ ГРУП була направлена претензія-вимога про повернення коштів та сплату пені, що підтверджується чеком та накладною № 0318706528512 від 18.05.2020 року.

Представником позивача за попередніми договорами купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , № 65 від 20.12.2017 року надані розрахунки пені, трьох процентів річних, інфляційних збитків, з яких вбачається, що нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу кварти АДРЕСА_3 від 20.12.2017 року в період з 01.06.2019 року по 01.06.2020 року складає 86 190, 80 грн.; нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу кварти АДРЕСА_1 від 20.12.2017 року в період з 01.06.2019 року по 01.06.2020 року складає 86 717, 52 грн.; нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу кварти АДРЕСА_2 від 20.12.2017 року в період з 01.06.2019 року по 01.06.2020 року складає 86 190, 80 грн.; нарахування трьох процентів річних за користування грошовими коштами за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року складає 78 968, 66 грн., нарахування інфляційних збитків за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року складає 108 222, 06 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно із ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року за наслідками розгляду справи № 6-176цс12.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача проте, що позивачем неналежним чином виконувалися обов`язки щодо внесення забезпечувальних платежів у зв`язку із пропуском строків передбаченими графіками визначеними в попередніх договорах, оскільки доказів звернення відповідача з претензією щодо неналежного виконання умов договорів до позивача не надано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи представником позивача на адресу відповідача була направлена претензія-вимога, що підтверджується накладною № 0318706528512 та фіскальним чеком.

Щодо доводів відповідача про звернення проте що, позивач звернувшись до суду бажає розірвати попередні договори купівлі-продажу квартир в односторонньому порядку, зазначається наступне.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, про те що позивач звернувся до суду з вимогами, які, на його думку, будуть достатніми для захисту його прав.

Враховуючи, що відповідачем порушені умови попередніх договорів, основні договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі не були укладені, а сторони лише домовилися укласти такі договори у майбутньому, то передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 1 856 296 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Частиною 1ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, відповідно до ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунків наданих представником позивача за попередніми договорами купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , № 65 від 20.12.2017 вбачається, що сума нарахованої пені складає 258 937, 12 грн., сума трьох процентів річних - 78 968, 66 грн., сума інфляційних збитків - 108 222, 06 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні так і під час розгляду справи на спростування проведеного представником позивача розрахунку щодо розміру пені, трьох процентів річних, інфляційних збитків не долучено жодного належного та допустимого доказу, у тому числі і не наданого власного розрахунку.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 37 410, 00 грн. гривень, які складаються з витрат по оплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, судом зазначається наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення .

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ ЗЕНВІТ ГРУП витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 900, 00 грн., оскільки вказані витрати не підтвердженні належними та допустимими доказами по справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 510, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 528, 533, 548, 571 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ ГРУП на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2302423 (два мільйона триста дві тисячі чотириста двадцять три) гривні 84 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ ГРУП на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 10510 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2021 року.

Позивач: Громадянин держави Ізраїль ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 ; адреса для листування: АДРЕСА_9 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ ГРУП , ЄДРПОУ: 38782559, адреса місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 11, оф. 1.

Головуючий М.Б. Баличева