Ухвала

від 24.09.2021 по справі 910/7823/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7823/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Електрон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Електрон"

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МФК "Едельвейс",

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Електрон" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 (повний текст складено 26.05.2021) у справі № 910/7823/20, надіслана поштою 22.06.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 22.07.2021 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з чітким обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням вимог процесуального закону; з наведенням підстав в підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження з відповідними доказами, зокрема що підтверджують дату вручення копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності; а також доказу доплати судового збору у розмірі 200,00 грн за подання цієї касаційної скарги.

Вищевказану ухвалу скаржник отримав 29.07.2021, що підтверджується повернутим до суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

06.09.2021 до Касаційного господарського суду надійшла надіслана поштою 06.08.2021 заява Житлово-будівельного кооперативу "Електрон" про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано докази вручення оскаржуваного рішення апеляційного суду у цій справі та доплати судового збору, а також викладено обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі.

Вивчивши матеріали касаційної скарги з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до положень абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

При цьому лише подібність правовідносин у всіх випадках є підставою касаційного оскарження.

Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених частиною 2 статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Проте, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не зазначив, яка саме норма права та яким чином була застосована неправильно та у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права (якої саме).

У свою чергу, скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на постанови Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 761/31121/14, від 28.03.2018 у справі № 761/1554/13-ц у яких, на його думку, викладено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та які не були застосовані судами.

Верховним Судом неодноразово висловлювались позиції щодо визначення поняття "подібні правовідносини". Зокрема у постанові від 01.07.2021 у справі № 640/14207/19 Верховний Суд зазначив, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Отже, скаржником жодним чином не вказано який саме висновок щодо застосування якої норми права та в яких подібних правовідносинах не враховано судом, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду.

Водночас, у наведених скаржником постановах Верховного Суду за позовами перших заступників прокурорів, поданих в інтересах держави про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, не тотожні ані за суб`єктним складом учасників відносин, ані за предметом правового регулювання, що свідчить про неподібність правовідносин у справі, рішення в якій оскаржуються.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник не навів формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована.

У свою чергу, скаржником на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведено лише перелік постанов Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 761/31121/14, від 28.03.2018 у справі № 761/1554/13-ц та від 08.11.2018 у справі № 910/3440/18 і зазначено, що висновки у них не враховані судом апеляційної інстанції. Однак, скаржником жодним чином не вказано який саме висновок щодо застосування відповідної норми права та в яких правовідносинах не враховано апеляційним господарським судом, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду. Здійснення лиши вказівки на постанови Верховного Суду без будь-якого правового обґрунтування подібності правовідносин та висновків щодо застосування норм права не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження. Саме обґрунтування подібності правовідносин має ключове значення при звернення із касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чого Житлово-будівельного кооперативу "Електрон" здійснено не було.

Колегія суддів зауважує, що фактично доводи заявника у цій частині зводяться до заперечень висновків судів попередніх інстанцій, власної оцінки доказів та норм законодавства, посилань на помилковість оцінки судами доказів.

Отже неналежне обґрунтовання підстави касаційного оскарження свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги, невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.07.2021 у цій справі та порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у заяві про усунення недоліків не зазначено норми права у сукупному зв`язку із конкретними подібними правовідносинами, до яких відповідна норма має застосовуватися згідно з висновком Верховного Суду. Сам лише перелік статей із описом обставин справи не має характеру належного, фундаментального обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касаційної скарги доводами, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень, саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов`язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 ГПК України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.

У свою чергу, без належного зазначення зв`язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.

З наведеного слідує, що вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про усунення недоліків від 22.07.2021 скаржником не виконані.

Не усунення недоліків є підставою для повернення касаційної скарги як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її форми та змісту.

Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Колегія суддів не розглядає подану разом з касаційною скаргою заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, оскільки касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Електрон" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 910/7823/20 повернути скаржникові.

2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами на 29 аркушах, у тому числі копія платіжного доручення від 22.06.2021 № 505 та оригінал квитанції від 06.08.2021 про сплату судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ