Ухвала

від 22.09.2021 по справі 752/4840/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 42021100000000040, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42021100000000040 від 20.01.2021 року за ч.2 ст.260, ч.1 ст.263, ч.2 ст.209 КК України, яке було вилучено 26.05.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 (перелік майна зазначено в клопотанні)

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що речі, які вилучені за вищевказаною адресою не мають жодного доказового значення у кримінальному провадженні, та немає підстав вважати, що вказане майно є речовим доказом та відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді просить її скасувати та накласти арешт на майно в рамках кримінального провадження №42021100000000040.

Прокурор мотивує свої вимоги тим, що слідчим суддею не враховано положення ст. 170 КПК України та не досліджено наявність підстав в накладенні арешту на майно. Також вважає, що вилучене майно відповідно до п. 1 ст. 98 КПК України є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Зазначає прокурор, що вилучене в ході обшуку майно є речами набутими кримінально протиправним шляхом та з метою забезпечення їх збереження потрібно накласти арешт.

В судове засідання власник майна та його представник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши поясненняпрокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, за процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021100000000040 від 20.01.2021 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.260,ч.1 ст.263, ч.2 ст.209 КК України.

В межах кримінального провадження орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене в ході обшуку, проведеного 26.05.2021 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року за адресою: село Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вулиця Островського, буд.15-Б

В задоволенні клопотання слідчий суддя відмовив пославшись на те, що органом досудового розслідування не доведено правову підставу для арешту майна.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися. Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Відповідно до вимог ст.170 КПК України арешт допускається, зокрема з метою збереження речових доказів. Згідно ч.3 ст.170 КПК України арешт з метою збереження речових доказів може бути накладений на майно будь якої фізичної чи юридичної особи, якщо є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, визначеним ст.. 98 КПК України.

Разом з тим орган досудового розслідування не надав слідчому судді достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту цього майна, достатності доказів можливої конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Жодних об`єктивних підстав вважати, що вилучені зазначені речі виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має. При цьому колегія суддів враховує і матеріали по розгляду клопотання, за якими дозвіл на проведення обшуку слідчим суддею органу досудового розслідування надавався за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до протоколу обшуку за цією адресою було вилучено майно, перелік якого не відповідає викладеному у клопотанні та на яке прокурор просив накласти арешт. В матеріалах провадження по розгляду клопотання відсутня ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , не було надано такої ухвали і прокурором в засіданні апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів враховуючи постанову Верховного суду від 22.05.2019 року (№ 640/2449/16-к) та усталену практику Європейського суду з прав людини в контексті вищевказаних положень приходить до висновку, що викладенні в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення є немотивованими, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки їх вимоги не ґрунтуються на матеріалах провадження та були враховані під час прийняття рішення слідчим суддею.

Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42021100000000040 від 20.01.2021 року за ч.2 ст.260, ч.1 ст.263, ч.2 ст.209 КК України, яке було вилучено за адресою: АДРЕСА_1 . - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала Київського апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4004/2020

Єдиний унікальний номер 752/4840/21 Категорія ст. 172 КПК України

Доповідач: ОСОБА_1