Ухвала

від 19.08.2021 по справі 752/4840/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 серпня 2021 року апеляційну скаргу заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року,

за участі:

представника власника майна ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021100000000040 від 20.01.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 209 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42021100000000040 про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку буд. АДРЕСА_1 .

Апелянт вважає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, особі підозрюваного, його матеріальному становищу, оскільки не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На думку прокурора, існують достатні підстави вважати, що тимчасово вилучені речі та предмети підпадають під ст. 98 та ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 170 КПК України та на них необхідно накласти арешт з метою забезпечення їх збереження як речового доказу та недопущення подальшого відчуження, оскільки майно відповідає критеріям речового доказу.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 січня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42021100000000040, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймав участь у складі не передбачених законом України збройних формуваннях, а саме у м. Донецьк, де створено стійке ієрархічне об`єднання осіб, так званої, «Донецької народної республіки», яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією. Її учасники на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР». Крім цього під час перебування на вказаній окупованій території, ОСОБА_7 задля власного збагачення займався незаконним носінням, зберіганням, придбанням, збутом вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин.

26 травня 2021 року в період час з 06:54 год. до 12:29 год. під час обшуку буд. АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 виданий 21.10.2016 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_2 виданий 13.02.2017 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; страхове свідоцтво обов`язкового пенсійного страхування № 196-046-897 14 дата реєстрації 19.10.2016 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон марки «Iphone 11 Max» ІМЕІ: НОМЕР_3 ; годинник «Romain Jerome Moon Dustona M6.F2.22BB.00, 106087, Gold 750/steel/Titanium 85/1969 з ремінем чорного кольору; годинник «Hublot BigBang Ferrari Limited Edition» №449/500, 937206, з ремінем чорного кольору; годинник «Hysek Kilada Power reserve Water Resis Tant 50m SwitzeRland» 070500A-067, з ремінем чорного кольору; годинник «Chopard Millemiglia GTXL» 8997, 100m/330ft, 873056, з ремінем чорного кольору; годинник «Seiko Sapphire Crystal ST.Steel» 7D48 OA NO, Water Resistant 10 Bar, Movement Sapan, з ремінем синього кольору.

28 травня 2021 року заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучене 26 травня 2021 року майно в ході обшуку вул. Островського, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського р-ну, Київської області.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що слідчий вийшов за межі обшуку під час проведення слідчої дії та тільки після проведення обшуку внесено відомості за ст. 209 КК України, з метою узаконення вилучення майна, також вилучене майно не відповідає критерію речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, а особи, у яких проводився обшук у даному кримінальному провадженні, не мають процесуального статусу підозрюваного у цьому провадженні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовим доказам.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

Доводи сторони обвинувачення про відповідність вилученого майна, критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, - неє безумовною підставою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів. Слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям зазначеної статті, при цьому його висновки не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Окрім того, як правильно встановлено слідчим суддею, відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року, надано дозвіл на відшукування мобільних телефонів, документів, які свідчать про участь у не передбачених законом України воєнізованих формувань.

Разом з тим, дозвіл на проведення обшуку та вилучення коштовного майна (4 годинника іноземного виробника) та паспортів, ухвалою слідчого судді не надано.

Також, прокурором не доведено з посиланням на належні і допустимі докази, що вказане майна відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021100000000040 від 20.01.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 209 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 752/4840/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9

Провадження № 11сс/824/4003/2021 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України