Ухвала

від 01.10.2021 по справі 296/1653/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 296/1653/20

провадження № 61-15188ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Вібросеператор , Житомирської міської ради про скасування орендної плати за користування земельними ділянками та покладення зобов`язань орендної плати на приватне акціонерне товариство Вібросеператор ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Вібросеператор (далі - ПрАТ Вібросепаратор ), Житомирської міської ради, в якому просив скасувати зобов`язання щодо здійснення плати (орендної плати) за користування земельними ділянками згідно договорів оренди від 09 листопада 2018 року № 357 та № 358 та покласти вказані зобов`язання на ПрАТ Вібросеператор , яке позбавило останнього можливості користуватися земельними ділянками через блокування проходу та проїзду до них.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі укладених договорів оренди між Житомирською міською радою та ОСОБА_1 , останній отримав у користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Проте, неможливість користування сервітутом на право проходу та проїзду до земельних ділянок і виробничої нерухомості автоматично унеможливлює використання будівель, приміщень. Попередній користувач земельних ділянок ПрАТ Вібросеператор заблокував проїзд та прохід до вказаних вище земельних ділянок. Посилаючись на положення статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) ОСОБА_1 просив скасувати зобов`язання щодо сплати Житомирській міській раді орендної плати за земельні ділянки, у зв`язку з неможливістю використовувати їх за призначенням з вини ПрАТ Вібросеператор , та зобов`язати останнього здійснити орендну плату за весь термін оренди з листопада 2018 року по лютий 2020 року, з розрахунку 27 020,41 грн за календарний рік.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість використання земельних ділянок та орендованих приміщень. Водночас суди врахували, що вимоги щодо покладення обов`язку сплати орендної плати на ПрАТ Вібросепаратор , яке не є стороною договору, не відповідають умовам договорів оренди та положенням статей 759, 762 ЦК України, статті 96 ЗК України, Закону України Про оренду землі .

У вересні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2021 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру, а саме скасування зобов`язання щодо сплати орендної плати за земельні ділянки, у зв`язку з неможливістю використовувати їх за призначенням з вини ПрАТ Вібросеператор , та майнова вимога щодо покладення на останнього зобов`язання здійснити орендну плату за весь термін оренди з листопада 2018 року по лютий 2020 року, з розрахунку 27 020,41 грн за календарний рік.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилання на підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (рішення від 09 жовтня 2018 року Азюковська проти України ).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Вібросеператор , Житомирської міської ради про скасування орендної плати за користування земельними ділянками та покладення зобов`язань орендної плати на приватне акціонерне товариство Вібросеператор відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик