Постанова

від 10.08.2021 по справі 296/1653/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/1653/20 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №296/1653/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Вібросеператор , Житомирської міської ради про скасування зобов`язань плати (орендної плати) за користування земельними ділянками та покладення зобов`язань плати (орендної плати) на ПАТ Вібросеператор за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати зобов`язання щодо здійснення плати (орендної плати) за користування земельними ділянками згідно договорів оренди №357 та №358 від 09.11.2018 та покласти вказані зобов`язання на ПАТ Вібросеператор , яке позбавило останнього можливості користуватися земельними ділянками через блокування проходу та проїзду до них. Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі укладених договорів оренди між ним та Житомирською міською радою, він отримав у користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Проте, неможливість користування сервітутом на право проходу та проїзду до земельних ділянок і виробничої нерухомості автоматично унеможливлює використання будівель, приміщень. Попередній користувач земельних ділянок ПАТ Вібросеператор заблокував проїзд та прохід до вказаних вище земельних ділянок. Посилаючись на приписи ст.762 ЦК України та на ст.157 ЗК України ОСОБА_1 просив скасувати зобов`язання щодо сплати Житомирській міській раді орендної плати за земельні ділянки, у зв`язку з неможливістю використовувати їх за призначенням з вини ПАТ Вібросеператор , та зобов`язати останнього здійснити орендну плату за весь термін оренди з листопада 2018 року по лютий 2020 року, з розрахунку 27020,41 грн за календарний рік.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову державного виконавця Корольовського ВДВС м. Житомира від 17.10.2019 року. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи а висновки суду не відповідають обставинам справи.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Вібросепаратор просить апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання від 26.06.2018 за №1068, зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Житомира площею 8,3710 га (кадастровий номер 1810136600:06:029:0003) по АДРЕСА_1 , на сформовані в межах категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення земельні ділянки. Надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки площею 0,1293 га, кадастровий номер 1810136600:06:029:0013, площею 0,0442 га, кадастровий номер 1810136600:06:029:0014 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 , на 5 років.

09 листопада 2018 року між орендодавцем Житомирською міською радою та орендарем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №357. Відповідно до п.1 договору, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 . В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1293 га, в тому числі під будівлями та спорудами 0,0915 га під проїздами, проходами та площадками 0,0378 га (п.2 договору).

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення корпусу НОМЕР_1 загальною площею 867,4 кв.м., а також інші об`єкти інфраструктури: електромережа. Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:06:029:0013 (п.4 договору).

Згідно п.6 договору останній укладено на 5 років.

Пунктом 7 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить 19846,44 грн в рік, коефіцієнт співвідношення - 3,000. Орендарі сплачують плату за землю з дня користування земельною ділянкою.

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.36 договору).

На виконання договору оренди, сторонами складено акт від 09.11.2018 за №357 про те, що орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1293 га терміном на 5 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 09 листопада 2018 року між орендодавцем Житомирською міською радою та орендарем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №358.

Відповідно до п.1 договору орендодавець, керуючись рішенням 36 сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 26.06.2018р. №1068, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 .

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0442 га, в тому числі під будівлями та спорудами 0,0442 га під проїздами, проходами та площадками 0 га (п.2 договору).

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення корпусу НОМЕР_1 загальною площею 867,4 кв.м.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:06:029:0014 (п. 4 договору).

Згідно п.6 договору останній укладено на 5 років.

Пунктом 7 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить 7173,97 грн в рік, коефіцієнт співвідношення - 3,170. Орендарі сплачують плату за землю з дня користування земельною ділянкою.

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.36 договору).

На виконання умов договору оренди, сторони договору склали акт від 09.11.2018 №358 про те, що орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0442 га терміном на 5 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість використання земельних ділянок та орендованих приміщень. Безпідставними є вимоги щодо покладення обов`язку сплати орендної плати на ПАТ Вібросепаратор , яке не є стороною договору, а тому така вимога не відповідає умовам договорів оренди, положенням ст. 759, 762 ЦК України, ст.96 ЗК України, Закону України Про оренду землі .

Такі висновки суду першої інстанції є правильними з огляду на наступне.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлене договором.

Згідно зі ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Стаття 1 Закону України Про оренду землі визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статей 24, 25 Закону визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У частині першій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проводячи системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що обов`язки, які виникли внаслідок укладення договору, в тому числі щодо сплати орендної плати, підлягають виконанню сторонами договору.

Відповідно до положень глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України Про оренду землі не забороняють застосування до відносин з оренди землі загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України.

Частиною 6 ст.762 ЦК України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у п. 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.

В контексті вищенаведеного, слід зауважити, що закон не містить переліку обставин, що звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі ч. 6 ст.762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на судові рішення у цивільних справах, позовні заяві по яким подано: у вересні 2014 року по справі №296/8549/14-ц, ухвала суду постановлена 25.11.2015 року; у червні 2016 року по цивільній справі №296/5417/16-ц, рішення ухвалено 24.01.2017 року; у липні 2017 року по цивільній справі №296/5653/17, рішення ухвалено 10.12.2018 року.

Встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 у справі №296/8549/14-ц задоволено.

Припинено договір оренди, укладений 25.10.2002 року між ВАТ (на даний час - ПАТ) Вібросепаратор та Житомирською міською радою, в частині оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1735 га, що розташована в АДРЕСА_2 , яка, згідно проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, виготовленого колективним підприємством Житомирводпроект , необхідна для обслуговування нежитлового приміщення корпусу НОМЕР_1 (прим.36-43), загальною площею 867,4 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1735 га, що розташована в АДРЕСА_2 . Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю шляхом зобов`язання ПАТ Вібросепаратор припинити протиправні дії, що порушують право позивача на користування нежитловим приміщенням НОМЕР_1 (прим.36-43), загальною площею 867,4 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 , та зобов`язано ПАТ Вібросепаратор надати безперешкодний доступ ОСОБА_1 , його орендарям та їх працівникам до промислового приміщення - частини корпусу НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ПАТ Вібросепаратор на користь держави 609 грн. судового збору, з Житомирської міської ради - 121,8 грн.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17 травня 2016 року рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року в частині припинення договору оренди землі та судових витрат змінено.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Визнано припиненим договір оренди землі, укладений 25.10.2002 року між ВАТ (на даний час - ПАТ) Вібросепаратор та Житомирською міською радою, в частині оренди земельної ділянки загальною площею 0,1735 га (з них : 0,1293 га під будівлею, 0,0442 га для її обслуговування), що розташована в АДРЕСА_2 , яка, згідно проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, виготовленого колективним підприємством Житомирводпроект , необхідна для обслуговування нежитлового приміщення корпусу НОМЕР_1 (прим.36-43), загальною площею 867,4 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 .

Зменшено розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства Вібросепаратор на користь держави судового збору з 609 грн. до 365,4 грн. В решті рішення залишити без змін.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24 січня 2017 року позов ОСОБА_1 у справі №296/5417 задоволено частково. Встановлено безстроковий сервітут ОСОБА_1 з правом проходу та проїзду транспортними засобами по наявному шляху на земельній ділянці Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор", площею 0,1402 га (позначеному під №1 у експлікації угідь зведеного кадастрового плану КП "Житомирводпроект", розробленого по формі №6-зем) до нежитлового приміщення корпусу НОМЕР_1 (прим. №36-43) літ. "Б", загальною площею 867,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташоване на земельній ділянці площею 442 кв.м., кадастровий номер 1810136600:06:029:0006. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2017 рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 24 січня 2017 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини у наступній редакції: Встановити постійний земельний сервітут по наявному шляху на земельній ділянці, що перебуває в оренді ПАТ Вібросепаратор , площею 0,1402 га (позначеному під №1 у експлікації угідь зведеного кадастрового плану КП Житомирводпроект , розробленого по формі №6-зем) для проходу, проїзду автотранспорту до нежитлового приміщення корпусу НОМЕР_1 (прим.36-43), загальною площею 867,4 кв.м. по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , та земельних ділянок площею 0,1735 га, що перебувають у користуванні ОСОБА_1 . В решті рішення залишити без змін.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року постановою позов задоволено частково ( справа №296/5653/17). Зобов`язано ПАТ Вібросепаратор утримуватися від дій, які б заважали позивачу на власний розсуд використовувати його власні приміщення за призначенням та за визначеним ОСОБА_1 переліком забезпечити безперешкодний прохід людей та проїзд автотранспорту до належного ОСОБА_1 приміщення через охоронювані пости (прохідні) та дорогою, які належать ПАТ Вібросепаратор . Зобов`язано адміністрацію ПАТ Вібросепаратор узгодити з сервітуарієм ОСОБА_1 плату за користування сервітутом та підписати угоду про умови оплати за користування сервітутом. У задоволенні решти позову відмовлено за безпідставністю та вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції правильно не врахував при вирішенні спору вказані судові рішення, оскільки земельні ділянки, в тому числі під спорудами, позивач отримав в оренду та фактично почав ними користуватися з листопада 2018 року, тобто після пред`явлення вказаних позовів та ухвалення відповідних судових рішень.

Крім того, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2018 року, між ПАТ Вібросепаратор та ОСОБА_1 вирішено спір щодо забезпечення безперешкодного проходу людей та проїзд автотранспорту до належного ОСОБА_1 приміщення через охоронювані пости (прохідні) та дорогою, які належать ПАТ Вібросепаратор , а не спір відносно земельних ділянок, які перебувають в оренді ОСОБА_1 .

У рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18.

Таким чином, встановивши, що позивачем не доведено неможливість використання орендованих земельних ділянок з вини ПАТ "Вібросепаратор", суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування (звільнення) зобов`язання щодо здійснення орендної плати.

Позовна вимога ОСОБА_1 про покладання обов`язку сплати орендної плати на ПАТ Вібросепаратор , яке не є стороною договорів, не відповідає умовам договорів оренди, положенням ст.ст.759, 762 ЦК України, ст.96 ЗК України, Закону України Про оренду , а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Посилання ОСОБА_1 на те, що при вирішенні спору, суд першої інстанції не врахував рішення Житомирського окружного адміністративного суду 18 липня 2019 року, є безпідставним, оскільки цим судовим рішенням відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Вібросепаратор" про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Ратушної О.В. від 29.05.2019 ВП № 59226456 про стягнення з ПАТ "Вібросепаратор" 16692 грн. виконавчого збору.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги підтверджуються постановою державного виконавця Корольовського ВДВС м. Житомира по виконавчому провадженню №59226456 від 17 жовтня 2019 року, оскільки накладення штрафу на ПАТ "Вібросепаратор" пов`язане з невиконанням рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2018 року, яке стосується іншої земельної ділянки, а не тих земельних ділянок, які передані в оренду ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, вони були предметом дослідження в судовому засіданні, суд дав їм належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки рішення постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 11 серпня 2021 року.

Головуючий

Судді