Рішення

від 15.04.2021 по справі 296/1653/20

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/1653/20

2/296/997/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

секретаря Рабчинській Я.В.,

представників відповідача Лугіна С.А., Сидорчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ Вібросеператор , Житомирської міської ради про скасування зобов`язань плати (орендної плати) за користування земельними ділянками та покладення зобов`язань цієї плати на ПАТ Вібросеператор , -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати зобов`язання щодо здійснення плати (орендної плати) за користування земельними ділянками згідно договорів оренди №357 та №358 від 09.11.2018р. та покладення вказаних зобов`язань на ПАТ Вібросеператор , яке позбавило ОСОБА_1 можливості користуватися земельними ділянками через блокування проходу та проїзду до них.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що на підставі укладених договорів оренди ним та Житомирською міською радою, він отримав у користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Проте, неможливість користування сервітутом на право проходу та проїзду до земельних ділянок і виробничої нерухомості автоматично унеможливлює використання будівель, приміщень. Попередній користувач земельних ділянок ПАТ Вібросеператор заблокував проїзд та прохід до вказаних вище земельних ділянок. Посилаючись на приписи ст.762 ЦК України та на ст.157 ЗК України ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати за оренду земельних ділянок, з зв`язку з неможливістю використовувати за призначенням з вини ПАТ Вібросеператор , та зобов`язати останнього здійснити орендну плату в сумі 27020,41 грн. за позивача.

Позивач та його представник в засідання суду не з`явились. В клопотанні від 15.04.2021р. представник позивача Шкляєв К.В. просив розгляд справи здійснювати у його відсутність та у відсутність позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с.161).

Відповідач ПАТ Вібросеператор у відзиві та його представники в засіданні суду проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача Житомирської міської ради в засідання суду не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників відповідача ПАТ Вібросеператор , повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням зібрані по справі докази, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд прийшов таких висновків.

Як свідчать матеріали справи, рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання від 26.06.2018р. №1068, зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Житомира площею 8,3710 га (кадастровий номер 1810136600:06:029:0003) по АДРЕСА_1 , на сформовані в межах категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення земельні ділянки; надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки площею 0,1293 га - кадастровий номер 1810136600:06:029:0013, площею 0,0442 га - кадастровий номер 1810136600:06:029:0014 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 , на 5 років (а.с.51-52).

В подальшому, 09.11.2018р. між орендодавцем Житомирською міською радою та орендарем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №357 (а.с.44-46).

Відповідно до п.1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 .

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1293 га, в тому числі під будівлями та спорудами 0,0915 га під проїздами, проходами та площадками 0,0378 га (п.2 договору).

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення корпусу №101 загальною площею 867,4 кв.м., а також інші об`єкти інфраструктури: електромережа.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:06:029:0013 (п.4 договору).

Згідно п.6 договору останній укладено на 5 років.

Пунктом 7 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить 19846,44 грн. в рік, коефіцієнт співвідношення - 3,000. Орендарі сплачують плату за землю з дня користування земельною ділянкою.

Як визначено п.10 договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, визначених законом.

Згідно п.11.1. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня.

Несплата орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку, вважається систематичною і є підставою для нарахування штрафних санкцій, що передбачені п.2.9 Положення (п.11.2. договору).

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.36 договору).

Договір оренди землі від 09.11.2008р. №357 підписано від імені орендодавця Житомирської міської ради міським головою С.І. Сухомлиним та орендарем ОСОБА_1 .

Сторонами договору складено акт від 09.11.2018р. №357 про те, що орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1293 га терміном на 5 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).

Також, 09.11.2018р. між орендодавцем Житомирською міською радою та орендарем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №358 (а.с.53-55).

Відповідно до п.1 договору орендодавець, керуючись рішенням 36 сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 26.06.2018р. №1068, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 .

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0442 га, в тому числі під будівлями та спорудами 0,0442 га під проїздами, проходами та площадками 0 га (п.2 договору).

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення корпусу №101 загальною площею 867,4 кв.м.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:06:029:0014 (п. 4 договору).

Згідно п.6 договору останній укладено на 5 років.

Пунктом 7 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить 7173,97 грн. в рік, коефіцієнт співвідношення - 3,170. Орендарі сплачують плату за землю з дня користування земельною ділянкою.

Як визначено п.10 договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, визначених законом.

Згідно п.11.1. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня.

Несплата орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку, вважається систематичною і є підставою для нарахування штрафних санкцій, що передбачені п.2.9 Положення (п.11.2. договору).

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.36 договору).

Договір оренди землі від 09.11.2008р. №358 підписано від імені орендодавця Житомирської міської ради міським головою С.І. Сухомлиним та орендарем ОСОБА_1 .

Сторонами договору складено акт від 09.11.2018р. №358 про те, що орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0442 га терміном на 5 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.59).

Підставою звернення до суду з даним позовом слугувала неможливість ОСОБА_1 користуватись сервітутом на право проходу та проїзду до земельних ділянок і виробничої нерухомості, в зв`язку з тим, що попередній користувач земельних ділянок ПАТ Вібросеператор заблокував проїзд та прохід до вказаних вище земельних ділянок. Посилаючись на приписи ч.6 ст.762 ЦК України та на ст.157 ЗК України, ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати за оренду земельних ділянок та зобов`язати ПАТ Вібросеператор здійснити орендну плату в сумі 27020,41 грн. за нього.

Вирішуючи питання на предмет задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

Згідно із статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлене договором.

Згідно зі ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Стаття 1 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статей 24, 25 Закону визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленному законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У частині першій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проводячи системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що обов`язки, які виникли внаслідок укладення договору, в тому числі щодо сплати орендної плати, підлягають виконанню сторонами договору.

Відповідно до положень глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України Про оренду землі не забороняють застосування до відносин з оренди землі загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України.

Згідно ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у п. 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.

В контексті вищенаведеного, слід зауважити, що Закон не містить переліку обставин, що звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі ч. 6 ст.762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що ПАТ Вібросеператор заважав використовувати приміщення та земельну ділянку, які були отримані ОСОБА_1 в оренду, за призначенням, забезпечити безперешкодний прохід людей та проїзд обслуговуючого транспорту через існуючі охоронювані пости та дорогою, яка належить відповідачу ПАТ Вібросеператор .

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, посилання позивача на судові рішення у цивільних справах, позовні заяві по яким подано: у вересні 2014р. по справі №296/8549/14-ц, ухвала суду постановлена 25.11.2015р.; у червні 2016р. по цивільній справі №296/5417/16-ц, рішення ухвалено 24.01.2017р.; у липні 2017р. по цивільній справі №296/5653/17, рішення ухвалено 10.12.2018р., які на думку ОСОБА_1 підтверджують протиправні дії ПАТ Вібросеператор , не приймаються судом до уваги, оскільки земельні ділянки, в тому числі під будівлями та спорудами, позивач отримав в оренду та фактично почав ними користуватися з листопада 2018р., тобто після пред`явлення вказаних позовів та ухвалення відповідних судових рішень.

Отже, доводи позивача щодо неможливість використання земельних ділянок та орендованих приміщень не підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд звертає увагу на обраний позивачем спосіб захисту - про скасування зобов`язання щодо здійснення орендної плати. Враховуючи обставини, на які зсилається позивач, як на підставу позову, характер спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає положенням ст.762 ЦК України, а тому є неналежним.

Безпідставними є вимоги позивача щодо покладання обов`язку сплати орендної плати на ПАТ Вібросеператор , яке не є стороною договору, а тому така вимога не відповідає умовам договорів оренди, положенням ст. ст.759, 762 ЦК України, ст.96 ЗК України, Закону України Про оренду землі .

Враховуючи вищезазначене в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки, судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. П. Маслак