Постанова

від 06.10.2021 по справі 363/1747/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10167/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи 363/6799/14-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Головачова Я.В.,за участю секретаря судового засідання Ратушного А.В., Зиль Т.С.,

сторони справи:

позивачі: ОСОБА_1 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю Міжріччя

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Рівер Гарден

третя особа - Вишгородська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Гарден ,

на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Лукач О.П., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ТОВ Міжріччя звернулися з позовом до ТОВ Рівер Гарден , третя особа Вишгородська міська рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності.

івер Гарден`Р

Разом з позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову у якій вони просили суд заборонити ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах здійснювати відчуження та передачу у користування иежитлової будівлі РП-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218), адреса: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська шляхом заборони внесення змій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно реєстрації/перереєстрації права власності та інших речових прав щодо даного об`єкту нерухомого майна; заборонити ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах використання, передачу у користування та відчуження майна, що розташоване в нежитловій будівлі РП-7 за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська; заборонити ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах доступ до нежитлової будівлі РП-7 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська.

На обґрунтування вказаної заяви зазначали, що ОСОБА_1 у 2012 році за власні кошти було здійснено будівництво розподільного пункту на території Вишгородського району Київської області. Будівництво здійснювалося відповідно до робочого проекту Електропостачання житлових будинків за адресою: с. Хотянівка Вишгородського району Київської області . Після завершення проведення робіт даний об`єкт був прийнятий до експлуатації відповідно до Акту технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. Відповідно до пункту 2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року (які були чинними на момент введення РП-7 в експлуатацію ОСОБА_1 ), межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін. 28 травня 2012 року позивачем ОСОБА_1 було отримано акт розмежування балансової належності електромереж, де його було вказано власником

РП-10 кВ №7. Вказана Розподільна підстанція відіграє визначальну роль у процесі здійснення електропостачання мешканцям котеджного містечка Міжріччя .

ТОВ Міжріччя є її орендарем та внесене до відповідного Акту розмежування балансової належності електромереж.

18 квітня 2021 року невідомими особами здійснено захоплення майна РП-7 шляхом злому вхідних дверей. Після прибуття на місце події поліції, захоплювачі представилися як представники ТОВ Рівер Гарден та надали витяг з реєстру прав на нерухоме майно, який містить назву об`єкта - РП-7, але не містить жодних посилань на його місце розташування. Відсутні будь-які схеми чи кадастровий номер ділянки на якій знаходиться нібито належне їм майно (копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно додається).

За фактом захоплення майна, належного позивачу та яке знаходиться у користуванні ТОВ Міжріччя Вишгородським РУП порушене кримінальне провадження №12021116150000102 та здійснюється досудове розслідування. ОСОБА_1 та ТОВ Міжріччя позбавлені можливості використовувати належне їм майно, його захоплення не уповноваженими особами становить загальну загрозу громадській безпеці, життю і здоров`ю громадян, що потребує негайного реагування. ОСОБА_1 та ТОВ Міжріччя несуть відповідальність за належну експлуатацію вказаного обладнання.

Вважали, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року заяву задоволено частково.

Заборонено ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах використання, передачу у користування та відчуження майна, що розташоване у нежитловій будівлі РП-7 за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська.

Заборонено ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах доступ до нежитлової будівлі РП-7 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, крім осіб, у встановленому законом порядку уповноважених на обслуговування вказаного об`єкту, до винесення судом остаточного рішення у справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, директор ТОВ Рівер Гарден подав апеляційну скаргу та, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали було помилково встановлено, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами. Також не доведено реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вказував, що жодного документу, який би засвідчував право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю РП-7 немає.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Коваль В.Б. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України , неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Аналогічні приписи містить ст.18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з позовних вимог, позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння; визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2021; скасування державної реєстрації прав власності.

Згідно з ч.3, ч.10 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз.1 п.4, абз.3 п.5 постанови №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Як вбачається, встановлюючи підстави користування ОСОБА_1 та ТОВ Міжріччя спірним майном, судом першої інстанції не було наведено жодної обставини, у зв`язку з якою існує загроза утруднення або невиконання судового рішення та яким чином заборона доступу до нежитлової будівлі, яка є об`єктом небезпеки, утруднить виконання рішення.

Також, забезпечуючи позов, суд першої інстанції посилається на факт відкриття кримінального провадження № 12021116150000102 Вишгородським РУП, в якому здійснюється досудове розслідування, однак саме лише посилання на вказану обставину та потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Оскільки будівля РП-7 частково забезпечує подання електроенергії до споживачів с.Осещина, а також котеджному містечку Рівер Гарден , а також приймаючи до уваги положення Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України № 258 від 25.07.2006, зокрема, впровадження технічних заходів, що включають утримання електроустановок у робочому стані та їх експлуатацію згідно з вимогами цих Правил, дотримання заданих електропередавальною організацією режимів електроспоживання і договірних умов споживання електричної енергії та потужності; впрвадження автоматизованих систем і приладів вимірювання та обліку електричної енергії; своєчасний і якісний ремонт електроустановок; запобігання аваріям та травматизму в електроустановках; тощо, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо існування обставин, які б давали підстави поза розумним сумнівом стверджувати про необхідність забезпечення позову у визначений судом спосіб шляхом заборони відповідачу використання, передання у користування, відчуження та доступу до нежитлової будівлі РП-7.

Виходячи з викладеного, заяву позивачів про забезпечення позову не може бути задоволено.

Отже, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просять застосувати позивачі, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивачі звернулися до суду, колегія суддів уважає, що заходи забезпечення позову, обрані позивачами, є неспівмірним з вимогами позовної заяви та позивачами заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Гарден задовольнити.

Ухвалу Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Міжріччя про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 8 жовтня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: