Постанова

від 15.12.2021 по справі 363/1747/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 363/1747/21

провадження № 61-17495св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи :

позивачі : ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Міжріччя ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Рівер Гарден ,

третя особа - Вишгородська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю Міжріччя про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Міжріччя до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Гарден , третя особа - Вишгородська міська рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Міжріччя на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У квітні 2021 року ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю Міжріччя (далі - ТОВ Міжріччя ) звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Гарден (далі - ТОВ Рівер Гарден ), третя особа - Вишгородська міська рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 та ТОВ Міжріччя подали заяву про забезпечення позову, в якій просили заборонити ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах, здійснювати відчуження та передання у користування нежитлової будівлі РП-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218), що розташована за адресою: Хотянівська сільська рада Вишгородського району Київської області, шляхом заборони внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно реєстрації/перереєстрації права власності та інших речових прав щодо цього об`єкта нерухомого майна; заборонити ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах використання, передання у користування та відчуження майна, що розташоване в нежитловій будівлі РП-7 за адресою: Хотянівська сільська рада; заборонити ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах, доступ до нежитлової будівлі РП-7, що розташована за адресою: Хотянівська сільська рада.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 у 2012 році за власні кошти здійснив будівництво розподільного пункту на території Вишгородського району Київської області. Будівництво здійснювалося відповідно до робочого проєкту Електропостачання житлових будинків за адресою: село Хотянівка Вишгородського району Київської області . Після завершення проведення робіт цей об`єкт був прийнятий до експлуатації згідно з актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. 28 травня 2012 року ОСОБА_1 на підставі пункту 2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року, чинних на час отримання акта (далі - Правила), отримав акт розмежування балансової належності електромереж, де його було вказано власником РП-10 кВ № 7. Зазначена розподільна підстанція відіграє визначальну роль у процесі здійснення електропостачання мешканцям котеджного містечка ІНФОРМАЦІЯ_1 . ТОВ Міжріччя є її орендарем та внесене до акта розмежування балансової належності електромереж.

18 квітня 2021 року невідомі особи здійснили захоплення майна РП-7 шляхом злому вхідних дверей. Після прибуття на місце події поліції захоплювачі назвалися як представники ТОВ Рівер Гарден та надали витяг з реєстру прав на нерухоме майно, який містить назву об`єкта - РП-7, але не містить жодних посилань на місце його розташування. Відсутні будь-які схеми чи кадастровий номер ділянки, на якій знаходиться належне нібито їм майно. За фактом захоплення майна, належного позивачу, яке знаходиться у користуванні ТОВ Міжріччя Вишгородське РУП ГУНП в Київській області порушило кримінальне провадження № 12021116150000102 та здійснює досудове розслідування. ОСОБА_1 і ТОВ Міжріччя позбавлені можливості використовувати належне їм майно, його захоплення становить загальну загрозу громадській безпеці, життю і здоров`ю громадян, що потребує негайного реагування. ОСОБА_1 і ТОВ Міжріччя несуть відповідальність за належну експлуатацію вказаного обладнання.

Необхідність вжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову також мотивована тим, що спірний об`єкт нерухомого майна може бути відчужений на користь третіх осіб, що унеможливить виконання майбутнього рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і ТОВ Міжріччя щодо усунення перешкод у користуванні майном до ТОВ Рівер-Гарден . Крім того, неконтрольований доступ ТОВ Рівер-Гарден до обладнання, розташованого у розподільчому пункті (яке є об`єктом підвищеної небезпеки та від належного функціонування якого залежить електропостачання близько чотирьохсот домоволодінь), може призвести до безповоротного його пошкодження, що також унеможливить ефективний захист прав позивачів, а також, безумовно, становить суспільний інтерес, оскільки внаслідок порушення правил експлуатації електроустановок ймовірне спричинення шкоди життю і здоров`ю людей.

Також заявники зазначили про готовність внести зустрічне забезпечення у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Вишгородський районний суд Київської області ухвалою від 30 квітня 2021 року заяву задовольнив частково. Заборонив ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах, використання, передачу у користування та відчуження майна, що розташоване у нежитловій будівлі РП-7 за адресою: Хотянівська сільська рада. Заборонив ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах доступ до нежитлової будівлі РП-7, що розташована за адресою: Хотянівська сільська рада, крім осіб, у встановленому законом порядку уповноважених на обслуговування вказаного об`єкта, до ухвалення судом остаточного рішення у справі. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовив.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ТОВ Міжріччя є користувачем РП-10 кВ № 7 на підставі договору оренди, укладеного між цим товариством та ОСОБА_1 13 листопада 2012 року ТОВ Міжріччя , з метою забезпечення електричною енергією фізичних осіб - побутових споживачів електричної енергії, які підключені до електричних мереж, уклало договір про постачання електричної енергії № 220057231, актом розмежування балансової належності до якого визначено балансову належність та експлуатаційну відповідальність за РП-10 кВ № 7 за ТОВ Міжріччя . 16 квітня 2021 року державний реєстратор Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області Білич О. С. здійснив за № 41573275 державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю РП-7 загальною площею 45,5 кв. м за TOB Рівер Гарден .

Предметом позовної заяви ОСОБА_1 та ТОВ Міжріччя є визнання протиправним та скасування цього рішення та державної реєстрації права власності, витребування майна від ТОВ Рівер Гарден . Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами дійсно виник спір. Водночас 20 квітня 2021 року за повідомленням директора ТОВ Міжріччя до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про можливі самоправні дії з боку представників ТОВ Рівер Гарден щодо майна РП-7, а також предмет спору у цій справі. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в частині збереження майна РП-7.

У зв`язку з цим місцевий суд вважав правильним та співмірним із заявленими вимогами вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах, використання, передання у користування та відчуження майна, що розташоване у нежитловій будівлі РП-7, а також заборонив ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах, доступ до нежитлової будівлі РП-7, крім осіб, уповноважених на обслуговування вказаного об`єкта, до винесення судом остаточного рішення у справі. Враховуючи зазначене, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині вимог.

У іншій частині вимог заяви суд відмовив через їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки позивачі не надали доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій щодо відчуження та передання у користування нежитлової будівлі РП-7 іншим особам.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 06 жовтня 2021 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що заходи забезпечення позову, обрані позивачами, є неспівмірними з вимогами позовної заяви, оскільки позивачі заявили недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

27 і 29 жовтня 2021 року ТОВ Міжріччя подало до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року і залишити в силі ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року.

Підставою касаційного оскарження судового рішення вказувало те, що апеляційний суд не враховав правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17; суд не в повному обсязі з`ясував обставини справи, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційні скарги мотивовані неврахуванням апеляційним судом того, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову правильно врахував, що у зв`язку із здійсненням відповідачем незаконної реєстрації права власності та протиправного силового захоплення розподільчої підстанції РП-7 виникають цілком обґрунтовані загрози відчуження, розукомплектування та знищення майна, яке є предметом позову. Посадові особи ТОВ Міжріччя несуть відповідальність за належну експлуатацію обладнання розподільчого пункту РП-7, а захоплення його сторонніми особами становить небезпеку для оточуючих та ставить під загрозу забезпечення електроенергією майже тисячі домоволодінь котеджного містечка Міжріччя і частини села Осещина. Отже, захоплення майна розподільчого пункту (за фактом якого зареєстроване кримінальне провадження від 20 квітня 2021 року № 12021116150000102), який використовується ТОВ Міжріччя , не уповноваженими особами становить загальну загрозу громадській безпеці, життю і здоров`ю громадян, що потребує негайного реагування.

Правильне застосування норм права щодо вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції є очевидним, зважаючи на обставини, які обґрунтовано свідчать про наявність зловживань з боку ТОВ Рівер Гарден та які врахував суд першої інстанції, оцінюючи ризики, зокрема, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або це майно буде відчужене на користь третіх осіб шляхом неправомірної повторної реєстрації права власності або протиправно передане у користування.

Також відповідач у період дії оскаржуваної ухвали додатково вніс до Реєстру речових прав на нерухоме майно документ, що нібито на підставі проведеної інвентаризації (без можливості доступу до будівлі) додав відомості про нібито місце розташування об`єкта на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:111:0003, хоча ця земельна ділянка перебуває в приватній власності фізичної особи та взагалі не має жодного відношення до відповідача у справі. Таким чином, відповідач створив умови для здійснення нової реєстрації права власності на підставі нібито проведення будівельних робіт у період, коли йому доступ до будівлі РП-7 взагалі було заборонено.

Зважаючи на такі відверто протиправні дії, є обґрунтована підозра, що відповідач може здійснити повторну реєстрацію права власності на об`єкт РП-7. У разі здійснення протиправної повторної реєстрації права власності за ТОВ Рівер Гарден виникають обґрунтовані ризики щодо можливого подальшого відчуження спірного майна на користь третіх осіб. Усі ці системні дії відповідача свідчать про свідоме невиконання відповідачем ухвали Вишгородського районного суд про вжиття заходів забезпечення позову та продовження протиправної діяльності, спрямованої на заволодіння спірним майном розподільчого пункту і припинення електропостачання котеджного містечка Міжріччя .

У листопаді 2021 року ТОВ Рівер Гарден подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначило, що оскаржуваною постановою апеляційний суд не вирішував питань, які стосуються інтересів, прав та обов`язків ТОВ Міжріччя . Також зазначило, що на цей час власником будівлі РП та КТП є ОСОБА_3 , який є учасником (засновником) та директором ТОВ Міжріччя , який звернувся до суду з новим позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У грудні 2021 року ТОВ Міжріччя подало письмові пояснення на відзив на касаційну скаргу, в яких зазначило, що твердження ТОВ Рівер Гарден про відсутність у нього права користування будівлею РП та КТП не відповідає дійсності, оскільки як на час постановлення місцевим судом ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, так і на цей час воно є єдиним законним користувачем спірного майна на підставі відповідних договорів оренди, а тому оскаржувана постанова впливає на його права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 листопада 2021 року справа № 363/1747/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що 20 вересня 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ АЕС Київобленерго був укладений договір № КК-00-10-0716 про надання послуг з приєднання до електричних мереж та отримано технічні умови до нього.

28 травня 2012 року ОСОБА_1 отримав акт розмежування балансової належності електромереж № К08-0-0021, де його було вказано власником РП-10 кВ № 7. Із травня 2012 року це майно почало використовуватись за призначенням у системі розподілу електроенергії.

ТОВ Міжріччя є користувачем РП-10 кВ № 7 на підставі договору оренди, укладеного між цим товариством та ОСОБА_1

13 листопада 2012 року ТОВ Міжріччя з метою забезпечення електричною енергією фізичних осіб - побутових споживачів електричної енергії, які підключені до електричних мереж, уклало договір про постачання електричної енергії № 220057231, актом розмежування балансової належності до якого визначено балансову належність та експлуатаційну відповідальність по РП-10 кВ № 7 за ТОВ Міжріччя .

16 квітня 2021 року державний реєстратор Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області Білич О. С. здійснив за № 41573275 державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю РП-7 загальною площею 45,5 кв. м за TOB Рівер Гарден .

Предметом позовної заяви ОСОБА_1 і ТОВ Міжріччя є визнання протиправним та скасування рішення і державної реєстрації права власності, витребування майна від ТОВ Рівер Гарден .

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачі, зокрема, посилалися на те, що 18 квітня 2021 року невідомі особи здійснили захоплення майна РП-7 шляхом злому вхідних дверей. За фактом захоплення, належного позивачу майна, яке знаходиться у користуванні ТОВ Міжріччя , Вишгородське РУП ГУНП в Київській області порушило кримінальне провадження № 12021116150000102 та здійснює досудове розслідування. ОСОБА_1 і ТОВ Міжріччя позбавлені можливості використовувати належне їм майно, його захоплення не невстановленими особами становить загальну загрозу громадській безпеці, життю і здоров`ю громадян. ОСОБА_1 та ТОВ Міжріччя несуть відповідальність за належну експлуатацію вказаного обладнання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пунктах 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу для забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з норм статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх у межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ Рівер Гарден та особам, які діють в його інтересах, використання, передання у користування та відчуження майна, що розташоване у нежитловій будівлі РП-7, та доступу до нежитлової будівлі РП-7, крім осіб, у встановленому законом порядку уповноважених на обслуговування вказаного об`єкта, до ухвалення судом остаточного рішення у справі, суд першої інстанції встановив, що між сторонами дійсно виник спір стосовно спірного об`єкта нерухомого майна, власником якого вважає себе ОСОБА_1 , а користувачем на підставі договору оренди є ТОВ Міжріччя , що і є предметом спору у цій справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що заходи забезпечення позову, обрані позивачами, є неспівмірним з вимогами позовної заяви, а позивачі заявили недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення цього позову. При цьому апеляційний суд зазначив, що, встановлюючи підстави користування ОСОБА_1 і ТОВ Міжріччя спірним майном, суд першої інстанції не навів жодної обставини, у зв`язку з якою є загроза утруднення або невиконання судового рішення, та яким чином заборона доступу до нежитлової будівлі, яка є об`єктом небезпеки, утруднить виконання рішення. Крім того, будівля РП-7 частково забезпечує подання електроенергії до споживачів села Осещина, а також котеджного містечка ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому з огляду на Правила, якими передбачено впровадження технічних заходів, що включають утримання електроустановок у робочому стані та їх експлуатацію згідно з вимогами цих Правил, дотримання заданих електропередавальною організацією режимів електроспоживання і договірних умов споживання електричної енергії та потужності; впровадження автоматизованих систем і приладів вимірювання та обліку електричної енергії; своєчасний і якісний ремонт електроустановок; запобігання аваріям та травматизму в електроустановках - вважав необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо існування обставин, які давали б підстави поза розумним сумнівом стверджувати про необхідність забезпечення позову у визначений судом спосіб шляхом заборони відповідачу використання, передання у користування, відчуження та доступу до нежитлової будівлі РП-7.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду, адже, враховуючи специфіку предмета спору, необхідність встановлення прав сторін на спірне майно, заборона експлуатації та користування може мати наслідком втручання в господарську діяльність юридичної особи, а також негативні наслідки для користувачів електричної енергії. Без вирішення спору по суті такі дії не можна вважати правомірними.

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що заходи забезпечення позову, обрані позивачами, є неспівмірним з вимогами позовної заяви, позивачі заявили недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення цього позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного суду не спростовують.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України ).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Міжріччя залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов