Рішення

від 23.03.2010 по справі 37/618-44/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/618-44/21 23.03.10

За позовом Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Геліос і М”

До Відкритого акц іонерного товариства “Ремон тно-будівельне управління №1 ”

Третя особа Приватне пі дприємство “Парк”

про визнання права влас ності на майно

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивача: Таг ієва Т.В. - представник

Гусак А.М. - представник

Від відповідача: Не з ' явився

Від третьої особи: ОСОБ А_1 - директор

ОСО БА_4 - представник

ОСОБА _5- представник

Рішення прийняте 23.03.2010p., оск ільки в судових засіданнях 25.0 1.2010р., 09.02.2010р. та 01.03.2010р. розгляд спра ви відкладався у відповідно сті до ст. 77 ГПК України, а в суд ових засіданнях 22.02.2010р. та 15.03.2010р. о голошувалась перерва в поряд ку ч. 3 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос і М»звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акці онерного товариства «Ремонт но-будівельне управління № 1» (Відповідач) про визнання пра ва власності на майновий ком плекс будівель (споруд), який з находиться за адресою: м. Київ , вул. Сирецька, 49 та складаєтьс я з будівлі адміністративног о корпусу - «літ. А», будівлі п олігону залізобетонних виро бів (основна будівля - «літ. Л »та випарювачі), площадки для стоянки автотранспорту та з алізобетонної огорожі.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 21.12.2007 р. поруш ено провадження у справі № 37/618 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Рішенням Господарського с уду м. Києва від 05.02.2008 р. позовні в имоги ТОВ «Геліос і М»зад оволено у позовному обсязі.

Постановою Вищого господа рського суду України від 22.09.2009 р . рішення Господарського суд у м. Києва від 05.02.2008 р. у справі № 37/ 618 скасовано, а справу передан о на новий розгляд до Господа рського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського су ду м. Києва від 14.12.2009 р. дана справ а була прийнята до проваджен ня та призначена на 25.01.10 р.

У судовому засіданні 25.01.2010 р. п редставником Позивача було з аявлено клопотання про відкл адення розгляду справи у зв' язку із необхідністю виконан ня вказівок Вищого господарс ького суду України залучити до участі у справі у якості тр етьої особи ПП «Парк». Ухвало ю суду від 25.01.2010 р. зазначене кло потання було задоволено, зал учено у справу у якості треть ої особи ПП «Парк», розгляд сп рави призначено на 09.02.2010 р.

09.02.2010 р. в судове засідання з' явилися представники позива ча та третьої особи. Відповід ач у судове засідання не з' я вився, через канцелярію суду подав клопотання про розгля д справи без участі його пред ставника за наявними матеріа лами. Представник третьої ос оби заявив клопотання про ві дкладення розгляду справи у зв' язку із необхідністю озн айомитися з усіма матеріалам и справи. В судовому засіданн і оголошено перерву до 22.02.2010 р.

У судовому засіданні 22.02.2010 р. п редставником третьої особи б уло надано суду позовну заяв у до позивача та відповідача з відміткою канцелярії про ї ї прийняття. Судом було оголо шено перерву до 01.03.2010 р. для вирі шення питання про прийняття заявленого позову до спільно го розгляду з позовом Позива ча.

Ухвалою Господарського су ду м. Києва позовну заяву ПП «П арк»про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, у кладених між Позивачем та Ві дповідачем, та визнання прав а власності було прийнято до спільного розгляду в рамках даної справи.

В судовому засіданні 01.03.2010 р. п редставником Позивача було н адано відзив на позовну заяв у третьої особи та письмові п ояснення. Розгляд справи від кладено на 15.03.2010 р.

11.03.2010 р. через канцелярію суду Відповідачем було подано ві дзив на позовну заяву ПП «Пар к», в якому він не заперечує пр оти визнання позову Позивача та вважає, що підстав для задо волення позовної заяви Треть ої особи немає, оскільки дого вір від 13.05.2004 р., укладений між Ві дповідачем та Третьою особою є нікчемним в частині.

Розглянувши подані сторон ами матеріали та заслухавши пояснення представників сто рін, всебічно і повно з' ясув авши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд мі ста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2007р. між Позивачем та Ві дповідачем було укладено та нотаріально посвідчено дого вір купівлі-продажу № 056072 ВЕО, в ідповідно до якого Позивач п ридбав у Відповідача полігон залізобетонних виробів, роз ташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 49.

Відповідно до п. 1.1 договору в ід 19.04.2007 р. продавець зобов' язу ється передати у власність п окупця, а покупець зобов' яз ується прийняти і оплатити в ідповідно до умов цього дого вору предмет купівлі-продажу .

Пунктом 1.2. встановлено, що пр едмет договору належить прод авцю на підставі Наказу Регі онального відділення фонду д ержавного майна України по м . Києву № 94 та додатку до цього н аказу від 30.01.1998 р.

Відповідно до п. 1.4. предмет д оговору нікому іншому не від чужений, правами третіх осіб не обтяжений, не є предметом с удового спору.

На момент укладення догово ру предмет купівлі-продажу н алежав продавцю та обліковув ався на його балансі відпові дно до Довідки про наявність основних фондів на балансі в их. № 42 від 19.04.2007 р.

30.11.2007 р. між Позивачем та Відпо відачем було укладено та нот аріально посвідчено договір купівлі-продажу № 813965 серія ВК А відповідно до якого Позива ч придбав у Відповідача огор ожу залізобетонну та площадк у для стоянки автотранспорту , які розташовані в м. Києві по вул. Сирецькій, 49.

Відповідно до п. 2 договору в ід 30.11.2007 р. майно, що є предметом к упівлі-продажу належить прод авцю на підставі Наказу №94 Рег іонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 30.01.1998 р.

Відповідно до договору від 30.11.2007 р. продавець заявляє та га рантує, що до укладення цього договору відчужуване майно не є спільною власністю і нал ежить йому на праві приватно ї власності, нікому не відчуж ене, в оренду не здано, під аре штом та заставою не перебува є, як внесок до статутного фон ду юридичних осіб не передан о, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб немає (пункт 7).

Позивач просить суд визнат и за ним право власності на ма йновий комплекс, що знаходит ься за адресою м. Київ, вул. Сир ецька, 49 та складається з майн а придбаного за договорами к упівлі-продажу від 19.04.2007 р. та 30.11.2 007 р. та майна, що належить Позив ачу на праві власності.

13.05.2004 р. між Відповідачем та ПП «Парк»було укладено Договір купівлі-продажу № 6, відповідн о до якого продавець (Відпові дач) продає покупцю (ПП «Парк» ) все рухоме і нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 91: 179:142), що прилягає до нежилої буд івлі (літера «І»), яка належить ПП «Парк»і знаходиться в м. Ки єві на вул. Сирецькій, 49, з відпо відною технічною і реєстраці йною документацією, які є нев ід' ємною частиною Договору .

У пункті 1.2 Договору купівлі -продажу від 13.05.2004 р. Сторонами д осягнута домовленість про те , що наступне майно, яке знаход иться на ділянці, буде до 31 тра вня 2004 року вивезено за межі ді лянки силами Відповідача та залишиться у його власності, крім майна, зазначеного в А кті приймання-передачі № 6 в ід 13.05.2004 р.

У випадку, якщо до вказаної дати майно, зазначене в даном у пункті, не буде вивезено Від повідачем за межі ділянки, во но автоматично переходить у власність ПП «Парк»(без дода ткової оплати).

ПП «Парк», посилаючись на на ведені положення договору ві д 13.05.2004 р., заявило позов про визн ання за ним права власності н а майно, що знаходиться в межа х земельної ділянки (кадастр овий номер № 91:179:142) та складаєть ся з полігону залізобетонних виробів, площадки для стоянк и автотранспорту та залізобе тонної огорожі, про визнання недійсними договорів купівл і-продажу від 19.04.2007 р. та від 30.11.2007 р . та скасування державної реє страції майнового комплексу будівель та реєстраційного посвідчення Позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім п ереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об' єктивного розгляді в судовом у засіданні всіх обставин сп рави в сукупності, суд вважає , що вимоги ПП «Парк»не підляг ають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Акта прий мання-передачі від 13.05.2004 р. до до говору купівлі-продажу № 6 від 13.05.2004 р., Відповідач передав, а ПП «Парк»прийняв згідно умов д аного Договору наступне майн о: кран козловий у неробочому стані, рейкові шляхи козлово го крану та комплектуючі. Заг альна продажна вартість пере даного майна за Договором № 6 т а вказаним Актом до нього становить 3 073 грн. 89 коп. ПП «Пар к»не було надано доказів пер едачі йому від Відповідача б удь-якої технічної і реєстра ційної документації, яка є не від' ємною частиною договор у на інше майно, зокрема, спірн е майно, що не перелічено в акт і прийому-передачі.

Відповідно до ст. 655 ЦК Україн и за договором купівлі-прода жу одна сторона (продавець) пе редає або зобов'язується пер едати майно (товар) у власніст ь другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'я зується прийняти майно (това р) і сплатити за нього певну гр ошову суму.

Згідно зі статтею 638 ЦК Украї ни договір є укладеним, якщо с торони в належній формі дося гли згоди з усіх істотних умо в договору. Істотними умовам и договору є умови про предме т договору, умови, що визначен і законом як істотні або є нео бхідними для договорів даног о виду, а також усі ті умови, що до яких за заявою хоча б одніє ї із сторін має бути досягнут о згоди.

При укладенні господарськ ого договору сторони зобов'я зані дійти згод з істотних ум ов, таких як предмет, ціна та с трок дії договору.

Як вбачається із договору к упівлі-продажу від 13.05.2004р. сторо ни не погодили, яке саме майно (окрім майна визначеного в ак ті) переходить до покупця, і ві дповідно його ціну та порядо к передачі.

Судом було встановлено, що д о складу спірного майна вход ить полігон залізобетонних в иробів, площадка для стоянки автотранспорту з підпорними стінами і залізобетонним по криттям та залізобетонна ого рожа. Зазначене майно, яке зна ходиться на земельній ділянц і по вул. Сирецькій, 49 у м. Києві , являє собою основну будівлю з фундаментом із з/б блоків та два випарювачі з фундаменто м котловинного типу та бетон ними стінами, при його перемі щенні за межі земельної діля нки втратить функціональну, технічну та господарську при датність. Зважаючи на зміст п . 1.2. договору від 13.05.2004 р. суд прихо дить до висновку, що сторонам и договору не було передбаче но вивезення за межі ділянки зазначеного майна і, відпові дно, право власності на нього не могло перейти до ПП «Парк» за цим договором.

Відповідно до договорів ку півлі-продажу від 19.04.2007 р. та 30.11.2007 р. право власності на полігон залізобетонних виробів, пло щадку для стоянки автотрансп орту з підпорними стінами і з алізобетонним покриттям та з алізобетону огорожу на момен т укладення цих договорів на лежало Відповідачу. ПП «Парк »не надав належних доказів, я кі б підтверджували виникнен ня у нього права власності на спірне майно.

Сторонами не було надано до казів того, що на момент уклад ення договору від 13.05.2004 р. спірн е майно належало до нерухомо сті. Однак, предмет договору к упівлі-продажу від 13.05.2004 р. вклю чав в себе все рухоме і нерухо ме майно, яке знаходиться на з емельній ділянці (кадастрови й номер 91:179:142), що прилягає до неж илої будівлі (літера «І»), яка належить ПП «Парк»і знаходит ься в м. Києві на вул. Сирецькі й, 49, з відповідною технічною і реєстраційною документаціє ю, які є невід' ємною частино ю Договору.

Як було встановлено судом, м айно визначене в акті прийом у-передачі від 13.05.2004 р.: кран козл овий у неробочому стані, рейк ові шляхи козлового крану та комплектуючі не належить до нерухомого майно і з приводу нього спір між особами, які бе руть участь у справі відсутн ій. Тобто, в частині купівлі-пр одажу даного майна договір в ід 13.05.2004 р. є дійсним і відповідн о до нього до ПП «Парк»перейш ло право власності на зазнач ене майно.

Однак, суд не може погодитис я, що на підставі договору від 13.05.2004 р. у ПП «Парк» виникло прав о на спірне майно, яке не визна чене сторонами у акті прийом у-передачі. Як вбачається з ма теріалів справи, ПП «Парк»є в ласником складських приміще нь (літ. «І») загальною площею 612,60 кв.м., що знаходиться за адре сою: м. Київ, вул. Сирецька, 49, які перейшли до нього відповідн о до нотаріально посвідченог о договору ВАР № 767736 від 21.11.2003 р., ук ладеного з Відповідачем.

Після реєстрації за третьо ю особою права власності на с кладські приміщення ПП «Парк » було розпочато процедуру о формлення в оренду земельної ділянки, на якій розташовані ці приміщення. У 2003 р. щодо зазн аченої земельної ділянки бул о здійснено комплекс проектн о-вишукувальних робіт по інв ентаризації та підготовлено Технічний звіт по становлен ню зовнішніх меж землекорист ування. ПП «Парк»було отрима но відповідну Довідку про но рмативно-грошову оцінку земе льної ділянки та вчинялися д ії по оформленню проекту від ведення земельної ділянки.

Оскільки майно, що було пере дано ПП «Парк» за договором к упівлі-продажу від 13.05.2004 р., не ві дносилося до нерухомості, а п редмет зазначеного договору , що був укладений у простій пи сьмовій формі, включав також і нерухоме майно, яке знаходи ться на земельній ділянці (ка дастровий номер 91:179:142), що приля гає до нежилої будівлі (літер а «І»), яка належить ПП «Парк»і знаходиться в м. Києві на вул. Сирецькій, 49, то суд приходить до висновку, що дійсною метою укладення договору купівлі- продажу була власне саме зем ельна ділянка, яка є об' єкто м нерухомості.

Відповідно до ст. 228 ЦК Україн и правочин вважається таким, що порушує публічний порядо к, якщо він був спрямований на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особ и, держави, Автономної Респуб ліки Крим, територіальної гр омади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує пу блічний порядок, є нікчемним .

Пунктом 18 Постанови ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсн ими»передбачено, що правочин ами, що посягають на суспільн і, економічні та соціальні ос нови держави, зокрема, є право чини, спрямовані на незаконн е відчуження або незаконне в олодіння, користування, розп орядження об'єктами права вл асності українського народу - землею як основним націонал ьним багатством, що перебува є під особливою охороною дер жави.

Відповідно до ст. 235 ЦК Україн и удаваним є правочин, який вч инено сторонами для прихован ня іншого правочину, який вон и насправді вчинили. Якщо буд е встановлено, що правочин бу в вчинений сторонами для при ховання іншого правочину, як ий вони насправді вчинили, ві дносини сторін регулюються п равилами щодо правочину, яки й сторони насправді вчинили.

13.05.2004 р. між Відповідачем та ПП «Парк»було укладено договір купівлі-продажу майна, який о крім переходу прав на рухоме майно, визначене сторонами в акті, також включав положенн я щодо переходу прав на нерух оме майно (земельну ділянку).

Статтею 657 ЦК України визнач ено, що договір купівлі-прода жу земельної ділянки, єдиног о майнового комплексу, житло вого будинку (квартири) або ін шого нерухомого майна уклада ється у письмовій формі і під лягає нотаріальному посвідч енню та державній реєстрації . Частиною 1 ст. 220 ЦК України вст ановлено, що у разі недодержа ння сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нік чемним.

При укладенні Відповідаче м та третьою особою договору купівлі-продажу від 13.05.2004 р. ним и було недодержано вимоги пр о його нотаріальне посвідчен ня, яка розповсюджується на д аний договір, з огляду на наяв ність у ньому положень, якими передбачався перехід прав н а нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 Постанови ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову пр актику розгляду цивільних сп рав про визнання правочинів недійсними»якщо позивач пос илається на нікчемність прав очину для обґрунтування іншо ї заявленої вимоги, суд не впр аві посилатися на відсутніст ь судового рішення про встан овлення нікчемності правочи ну, а повинен дати оцінку таки м доводам позивача.

Відповідно до ст. 217 ЦК Україн и недійсність окремої частин и правочину не має наслідком недійсності інших його част ин і правочину в цілому, якщо м ожна припустити, що правочин був би вчинений і без включен ня до нього недійсної частин и. Частиною 2 ст. 215 ЦК України пе редбачено, що недійсним є пра вочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчем ний правочин). У цьому разі виз нання такого правочину недій сним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, суд п риходить до висновку, що поло ження п. 1.1. та п. 1.2. договору купі влі-продажу № 6 від 13.05.2004 р. на під ставі ст. ст. 220, 228, 235 ЦК України є н ікчемними в частині, що стосу ється продажу ПП «Парк»нерух омого майна та переходу до нь ого прав власності на майно, щ о не вивезено за межі земельн ої ділянки.

Недійсний правочин не ство рює юридичних наслідків, крі м тих, що пов'язані з його неді йсністю. У зв' язку із чим суд приходить до висновку про ві дмову у задоволенні позовних вимог ПП «Парк»про визнання за ним права власності на спі рне майно та про визнання нед ійсними договорів купівлі-пр одажу від 19.04.2007 р. та від 30.11.2007 р., оск ільки заявлені вимоги ґрунту ються на правочині, який є нед ійсним в силу закону.

Позовні вимоги ПП «Парк»що до скасування державної реєс трації права власності Позив ача на майновий комплекс та в ідповідного реєстраційного посвідчення не підлягають з адоволенню, оскільки відпові дна державна реєстрація була здійснена на підставі судов ого рішення, яке було скасова не Вищим господарським судом України.

Водночас, суд приходить до в исновку, що позов Позивача до Відповідача є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Договором від 19.04.2007 р. передба чено, що продавець зобов' яз ується передати покупцеві за актом прийому-передачі майн о, яке є предметом договору, те хнічну документацію на нього в день підписання договору (п ункт 2.2.). Покупець зобов' язує ться провести розрахунок про тягом трьох днів з дня нотарі ального посвідчення договор у.

Пунктом 5 договору передбач ено, що продавець має передат и майно, що є предметом купівл і-продажу в 3-денний строк з ча су повного розрахунку шляхом укладення акта прийому-пере дачі. Право власності виника є у покупця з моменту повного розрахунку за цим договором (пункт 6).

Договором від 30.11.2007 р. передба чено, що протягом 3-х банківськ их днів після повного розрах унку, Відповідач зобов' язан ий передати Позивачу за акто м приймання-передачі майно, я ке є предметом договору за ак том прийому-передачі.

Позивач виконав умови зазн ачених Договорів купівлі-про дажу від 19.04.2007 р. та 30.11.2007 р. та розра хувався за придбане майно в п овному обсязі (квитанція № 207893 від 28.01.2008 р.).

Відповідач в порушення вим ог пункту 2.2. договору від 19.04.2007 р . та пункту 5 договору від 30.11.2007 р. не здійснив передачу придба ного Позивачем майна по акта м прийому-передачі, не надав П озивачу технічну документац ію на відповідне майно, чим ст ворив для Позивача перешкоди у користуванні майном, поста вив під загрозу збереження ц ілісності та функціональног о призначення придбаного май на, яке знаходиться в м. Києві по вул. Сирецькій, 49.

Суд приймає до уваги позиці ю Відповідача, викладену у ві дзиві, з приводу фактичного в изнання позовних вимог Позив ача у зв' язку із тим, що підст ави з яких Відповідач запере чував проти задоволення позо ву на момент розгляду справи відпали, оскільки Позивачем було проведено повний розра хунок.

Матеріалами справи підтве рджується, що Позивачу на пра ві власності належить будівл я адміністративного корпусу (літ «А»), яка розташована в м. К иєві по вул. Сирецькій, 49. Право власності позивача посвідче но Свідоцтвом про право влас ності серії САА № 181791 від 30.06.2004 р.

Відповідно до матеріалів т ехнічної інвентаризації адм іністративного корпусу літ. «А» та будівлі полігону з/б ви робів літ. «Л»зазначені буді влі (приміщення) належать до о б' єктів нерухомості. Матері алами технічної інвентариза ції підтверджено, що полігон залізобетонних виробів явля є собою будівлю літ. «Л»площе ю 28,8 м2 з фундаментом із залізоб етонних блоків та два випарю вачі загальною площею 118,7 м2 з ф ундаментом котловинного тип у та бетонними стінами, що вка зує на приналежність полігон у залізобетонних виробів до нерухомих речей. Залізобетон на огорожа, а також площадка д ля стоянки автотранспорту зн аходиться у безпосередній бл изькості до полігону залізоб етонних виробів та призначен і для відокремлення виробнич ого комплексу від несанкціон ованого доступу сторонніх ос іб та забезпечення безпеки г ромадян під час виробництва (залізобетонна огорожа), а так ож для завантаження та розва ження технологічного трансп орту під час виробництва зал ізобетонних виробів, обслуго вування транспорту та його н алежної експлуатації (площад ка для стоянки автотранспорт у).

Неможливість переміщення полігону залізобетонних вир обів, залізобетонної огорожі та площадки для стоянки авто транспорту без втрати їх тех нічних та експлуатаційних ха рактеристик випливає з функц іонального призначення тако го майна, розташування його с кладових частин та інших пар аметрів, встановлених під ча с проведення інвентаризації .

Відповідно до ст.181 ЦК Україн и до нерухомих речей (нерухом е майно, нерухомість) належат ь земельні ділянки, а також об ' єкти, розташовані на земел ьній ділянці, переміщення як их є неможливим без їх знецін ення та зміни їх призначення .

Оскільки майно, що знаходит ься за адресою м. Київ, вул. Сир ецька, 49, яке перебуває у власн ості і було придбане Позивач ем пов' язане між собою за те хнічним, експлуатаційним та функціональним призначення м, то на підставі ст.ст. 186-188, 190,191 ЦК України воно може бути об' є днане в єдиний майновий комп лекс будівель (споруд), який ск ладається з будівлі адмініст ративного корпусу - літ. «А» , полігону залізобетонних ви робів (основна будівля - літ . «Л»та випарювачі), площадки д ля стоянки автотранспорту та залізобетонної огорожі.

Статтею 182 ЦК України визнач ено, що право власності та інш і речові права на нерухомі ре чі, обмеження цих прав, їх вини кнення, перехід і припинення підлягають державній реєстр ації.

Враховуючи те, що право влас ності на спірне майно набуте Позивачем правомірно, на під ставах, що не заборонені зако ном, суд вважає що заявлені По зивачем вимоги є обґрунтован ими та такими, що підлягають з адоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 182, 186, 187, 190, 191, 220, 228, 235, 321 , 392 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК У країни, Господарський суд мі ста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні по зову Приватного підприємств а «Парк»відмовити повністю.

2. Позов Товариства з об меженою відповідальністю « Геліос і М»задовольнити по вністю.

3. Визнати за Товариств ом з обмеженою відповідальні стю «Геліос і М»(04073, м. Київ, проспект Московський, 6, корп. 1, код ЄДРПОУ 32914822) право власнос ті на майновий комплекс буді вель (споруд) за адресою м. Киї в, вул. Сирецька, 49, який складає ться з будівлі адміністратив ного корпусу - «літ. А», поліг ону залізобетонних виробів ( основна будівля - літ. «Л»та випарювачі), площадки для сто янки автотранспорту та заліз обетонної огорожі.

4. Стягнути з Відкритого акц іонерного товариства «Ремон тно-будівельне управління № 1»(04078, м. Київ, вул. Сирецька, 49 код ЄДРПОУ 0333395) на користь Товарис тва з обмеженою відповідальн істю «Геліос і М»04073, м. Київ , проспект Московський, 6, корп . 1, код ЄДРПОУ 32914822) 85 (вісімдесят п ' ять) грн. 00 коп. державного ми та, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-техн ічне забезпечення судового п роцесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної с или після закінчення десятид енного строку з дня його прий няття.

Суддя П.П. Чеберяк