Рішення

від 06.10.2021 по справі 922/4097/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4097/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд", м. Харків

про стягнення 872575,55 грн

та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фізичної особи - підприємця Марченка Анатолія Петровича

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання за позивачем права власності на кошти.

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за позовом 3-ї особи) - Пантелей В.В., самопредставництво на підставі витягу з ЄДРПОУ,

відповідача за первісним позовом - Гриценко В.О., довіреність б/н від 01.03.2019,

3-ї особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд", в якій просить стягнути з відповідача 872 575,55 грн, як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по вулиці Героїв Праці, будинок 13-А у місті Харкові, на якій знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформило речового права щодо користування такою земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 (суддя Рильова В.В.) вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/4097/20 за правилами загального позовного провадження та розпочато у справі підготовче провадження.

Ухвалою господарського суду від 03.02.2021 суддею Рильовою В.В. заявлено та задоволено самовідвід від участі в розгляді справи № 922/4097/20; матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи, відповідно до статті 32 ГПК України.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021, для розгляду справи № 922/4097/20 визначено суддю Господарського суду Харківської області Кухар Н.М.

08.02.2021 до суду надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Фізичної особи - підприємця Марченка Анатолія Петровича (вх. № 2942) до Харківської міської ради про визнання за позивачем права власності на кошти, які були безпідставно збережені добросовісним набувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд" у розмірі орендної плати в сумі 872575,54 грн за використання з 01.08.2019 по 30.11.2020 земельної ділянки площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 відмовлено у відкритті провадження за позовом ФОП Марченка А.П. про визнання права власності на кошти за добросовісним набувачем.

Ухвалою господарського суду від 06.05.2021 підготовче засідання у справі призначено на 03.06.2021 о 12:45.

06.05.2021 до суду надійшла апеляційна скарга Марченка Анатолія Петровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 по справі № 922/4097/20, якою було відмовлено у прийнятті його позову як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2021 р. провадження у справі № 922/4097/20 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Східного апеляційного господарського суду, ухваленим за результатами розгляду апеляційної скарги Марченка Анатолія Петровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/4097/20.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Марченка Анатолія Петровича на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.04.2021 р. у справі № 922/4097/20 було задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 26.04.2021р. у справі № 922/4097/20 - скасовано, а справу № 922/4097/20 передано на розгляд Господарського суду Харківської області.

01.07.2021 справа була повернута до Господарського суду Харківської області.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2021 суддею Кухар Н.М. заявлено та задоволено самовідвід від участі в розгляді справи № 922/4097/20; матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи, відповідно до статті 32 ГПК України.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021, для розгляду справи № 922/4097/20 визначено суддю Господарського суду Харківської області Шатернікова М.І.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 р. справу № 922/4097/20 було прийнято до провадження суддею Шатерніковим М.І., поновлено провадження у справі № 922/4097/20, призначено до розгляду, розпочато у справі підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання на "11" серпня 2021 р. об 11:30. Цією ж ухвалою, враховуючи правову позицію викладену у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Фізичної особи - підприємця Марченка Анатолія Петровича (вх. № 2942) до Харківської міської ради про визнання за позивачем права власності на кошти для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/4097/20.

У наданих на адресу суду заявах по суті спору відповідач проти позову заперечує та вказує, що у даному спорі слід ураховувати, що саме Харківська міська рада ухиляється від надання спірної земельної ділянки, як у власність, так і в оренду або в постійне користування, зокрема, починаючи з 2016 року посадові особи Харківської міської ради ухиляються від укладення договору оренди земельної ділянки площею 1570 кв.м. з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по АДРЕСА_1 , при цьому, як вказує відповідач, навесні 2017 року посадові особи Харківської міської ради запропонували корумповану схему, в якій замість орендної плати, необхідно сплачувати кошти на вказаний ними приватний рахунок, тобто ці кошти йтимуть не до бюджету, а на їх власний рахунок, що підтверджується ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 року у справі № 640/17813/17. Крім того, відповідач наголошує, що Московським районним судом м. Харкова розглядається справа № 638/13768/20 за позовом Марченка Анатолія Петровича до Харківської міської ради, в якому позивач просить визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати Харківську міську раду розглянути заяву Марченка А.П. про надання в оренду земельної ділянки площею 0,1570 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами. Також відповідач наголошує, що позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не можуть бути задоволені з огляду на те, що земельна ділянка площею 1413 кв.м., за користування якою вимагається плата відповідно до зробленого Харківською міською радою розрахунку, як об`єкт цивільних прав належним чином не сформована; законодавством не передбачено обов`язку сплачувати орендну плату за землекористування власниками нежитлових приміщень (у даному випадку ТОВ "Веліс-Трейд" є власником частини саме нежитлових приміщень, а не будівлі), при цьому відповідач правомірно сплачує земельний податок. Одночасно, відповідач наголошує, що відповідно до договору оренди землі від 06.08.2003, посвідченого Ємельяновою І.Г., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в Харківському регіональному центрі державного земельного кадастру в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 29.08.2003 №7564/03, Харківська міська рада передала СПДФО Шуліка Олені Борисівні земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1570 га. та ФОП Шуліка О.Б. як землекористувач, якій указана земельна ділянка була передана в оренду, продовжує сплачувати орендну плату за указану земельну ділянку; ФОП Шуліка Олена Борисівна має право на вчинення дій в майнових інтересах ТОВ "Веліс-Трейд", у тому числі щодо здійснення плати за користування земельною ділянкою площею 1570 кв.м. (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; з метою отримання указаної земельної ділянки у користування 16.05.2019 до Харківської міської ради звернувся Марченко Анатолій Петрович , який є співвласником 1/10 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому ТОВ "Веліс-Трейд" надало згоду Марченку Анатолію Петровичу на вчинення таких дій; Харківська міська рада порушує приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів).

09 серпня 2021 року відповідачем за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, надано до матеріалів справи відзив на позов (вх. 18552), згідно з яким відповідач (харківська міська рада) заперечує проти позову і вважає його необґрунтованими, безпідставним і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вимоги за первісним позовом та позовом третьої особи (в якому вимоги позивач ґрунтуються на правовідносинах, що склались між ним та відповідачем за первісним позовом - ТОВ "Веліс-Трейд" на підставі укладеного між ними договору про умови користування спільним майном від 01.11.2019 року) не пов`язані підставами цих позовів або поданими доказами, оскільки виникли з різних правовідносин, та задоволення позову третьої особи не призведе до спростування первісного позову частково або у повному обсязі. Одночасно, Харківська міська рада, як відповідач за позовом 3-ї особи, наголошує на безпідставності посилань ФОП Марченка А.П. на положення ст. 330 ЦК України та договір про умови користування спільним майном від 01.11.2019 року, укладений ним, як фізичною особою та ТОВ "Веліс-Трейд", що ґрунтуються на неправильному розумінні норм законодавства. Так, предметом первісного позову є стягнення безпідставно збережених коштів за використання ТОВ "Веліс-Трейд" земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства, оскільки останній, набувши право власності на нерухоме майно, не оформив відповідно до вимог ст. 125, 126 ЗК України право користування земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене майно, тобто правові підстави користування зазначеною спірною земельною ділянкою комунальної власності відсутні. Отже, позовні вимоги ФОП Марченка А.П. ґрунтуються на правовідносинах, що склалися між ним та відповідачем за первісним позовом - ТОВ "Веліс-Трейд" на підставі укладеного між ними договору, та не стосуються правовідносин, які виникли між первісним позивачем та відповідачем на підставі зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою комунальної власності, сформованою як об`єкт цивільних прав на підставі правомірно зробленого розрахунку безпідставно збережених коштів та доведених достатніми і належними доказами щодо розміру земельної ділянки, яку використовує відповідач.

У підготовчому засіданні 11.08.2021 у справі було задоволено усне клопотання представника відповідача за первісним позовом та позивача за позовом 3-ї особи про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 07.09.2021 об 11:30.

У підготовчому засіданні 07.09.2021 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 12.10.2021 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 29 вересня 2021 р. об 11:30 год.

У судовому засіданні 29.09.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України до "06" жовтня 2021 р. об 11:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2021 та у наданих до матеріалів справи поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги повністю з підстав наведених у заявах по суті справи та заперечує проти вимог 3-ї особи з самостійними вимогами, як безпідставного та такого що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, наголошуючи, що правовідносини між відповідачем за первісним позовом та 3-ю особою з самостійними вимогами, урегульовані останніми на власний розсуд шляхом укладення відповідного договору, жодним чином не пов`язані з правовідносинами щодо бездоговірного збереженням грошових коштів відповідачем за первісним позовом та при цьому саме права Харківської міської ради були порушені, оскільки незалежно від наявності вини в поведінці відповідача за первісним позовом, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна (грошових коштів у сумі орендної плати), яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування" що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ. Разом з тим, позивач наголошує, що обов`язок набувача повернути безпідставно збережене майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат, оскільки він зобов`язаний повернути тільки майно, яке безпідставно зберігав.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на недоведення належними доказами обставин на які позивач посилається в позову; на порушення органом місцевого самоврядування права відповідача на мирне володіння своїм майном та користування земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки саме посадові особи Харківської міської ради ухиляються від укладення договору оренди земельної ділянки площею 1570 кв.м. з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по вулиці Героїв Праці, будинок 13-А у місті Харкові; на відсутність саме у відповідача обов`язку з укладання договору оренди; на відсутність станом на час розгляду справи обов`язку зі сплати орендної плати за землю; на необґрунтованість розрахунку позовних вимог.

Позивач за позовом третьої особи з самостійними вимогами у судове засідання свого повноважного представника не направив, що не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі доказами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом та відповідача за позовом 3-ї особи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази та пояснення по суті спору, суд виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України були здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

Здійсненими 16.09.2020 р. заходами самоврядного контролю було встановлено, що на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 загальною площею 0,1570 га по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові розташовані нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:42, II, III, VI, VII, 1, 1б, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:35, V, VI в нежитловій будівлі літ. "А-1"

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2020 №224252243, від 18.12.2020 № 237708275 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:42, II, III, VI, VII загальною площею 381,6 кв.м. та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1б, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:35, V, VI загальною площею 343,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-1" по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові з 03.04.2019 зареєстроване:

- за ТОВ "Веліс-Трейд" на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 № 395, 397 (частка 9/10);

- за Марченко А.П на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 № 395, 397 (частка 1/10).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.07.2020 № НВ-0005213422020 земельна ділянка площею 0,1570 га по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) знаходилась у комунальній власності. Категорія земель землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - код КВЦПЗ - 03.07 Для будівництва та обслуговування торгівлі . Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 03.10.2003; вид використання - до 31.12.2005 року для експлуатації та обслуговування павільйону магазину з прибудовою.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 16.09.2020 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що сформована земельна ділянка (кадастровий номер: 6310137500:10:002:0043) по АДРЕСА_1 використовується Марченком А.П. та ТОВ "Веліс-Трейд" для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень нежитлової будівлі літ. "А-1". ТОВ "Веліс-Трейд" та Марченком А.П. з 01.08.2019 по теперішній час використовують земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) площею 0,1570 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих праву відповідності до ст. 125, 126 ЦК України. За результатами обстеження складено відповідний акт обстеження земельної ділянки.

Разом з тим, позивач повідомляє, що рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/2487/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд" на користь Харківської міської ради стягнуто безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 138643,83 грн. за використання у період з 01.05.2019 по 31.07.2019 земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові. Щодо стягнення з Марченко А.П. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання у період з 01.05.2019 по 31.07.2019 земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) по АДРЕСА_1 , то такий спір знаходиться на розгляді Московського районного суду м. Харкова.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.08.2019 по 30.11.2020 не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ "Веліс-Трейд" про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 (частка 9/10 - 1413 кв.м.). Отже, відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою в сумі 872575,55 грн., виходячи з розміру орендної плати за таку земельну ділянку (пропорційно зайнятої частки 1413 кв.м.) на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1570 га (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) від 28.02.2019 № 533/0/45-19 та 03.07.2020 № 4679, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Крім того, при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів позивачем було враховано приписи ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби" від 02.04.2020 року № 540 на не проводились нарахування безпідставно збережених коштів за березень 2020 року. А також враховано інформацію Головного управління ДПС України, відносно того, що ТОВ "Веліс-Трейд" за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 сплатив 58318,80 грн. та які були вирахувані із загальної суми безпідставно збережених ТОВ "Веліс-Трейд" коштів.

Водночас, позивач стверджує що при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, враховано, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043, належить на праві власності двом особам: ТОВ "Веліс-Трейд" з часткою 9/10; та Марченко А.П. з часткою 1/10, а відтак для розрахунку та диференціації суми безпідставно змережених коштів застосовано відповідну формулу та визначено, що 90% від загальної площі сформовано ділянки дорівнює 1413 кв.м, а 10% від загальної площі сформовано ділянки дорівнює 157 кв.м. Таким чином, позивач наполягає, що ТОВ "Веліс-Трейд" використовувало 90 % земельної ділянки площею 0,1413 га у м. Харкові.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

При цьому, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК),

В силу статті 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2020 №224252243, від 18.12.2020 № 237708275 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:42, II, III, VI, VII загальною площею 381,6 кв.м. та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1б, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:35, V, VI загальною площею 343,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-1" по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові з 03.04.2019 зареєстроване:

- за ТОВ "Веліс-Трейд" на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 № 395, 397 (частка 9/10);

- за Марченко А.П на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 № 395, 397 (частка 1/10).

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1570 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043), за яку згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 07.08.2020 № 16352/9/20-40-04-03-17, ТОВ "Веліс-Трейд" протягом 01.01.2020-30.06.2020 сплачено земельного податку за 2020 рік, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 площею 0,1570 га по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові у сумі 58318,80 грн.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно ч. 1 ст. 21 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 площею 0,1570 га. по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові, у період з 01.08.2019 по 30.11.2020 (спірний період визначений позивачем), перебувала у користуванні відповідача та Марченко А.П без реєстрації відповідного речового права, що також підтверджується наявним у матеріалах справи актом обстеженням та визнається відповідачем. При цьому відповідач не здійснював плату за землю у встановленому законом порядку, таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи та безпідставно зберіг грошові кошти, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Водночас, суд зазначає, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, одне з ключових значень має площа земельної ділянки, яку фактичну використовує відповідач і підтвердження її відповідними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об`єкт цивільних прав з відповідною площею.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2020 №224252243, від 18.12.2020 № 237708275 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:42, II, III, VI, VII загальною площею 381,6 кв.м. та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1б, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:35, V, VI загальною площею 343,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-1" по АДРЕСА_1 з 03.04.2019 зареєстроване:

- за ТОВ "Веліс-Трейд" на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 № 395, 397 (частка 9/10);

- за Марченко А.П на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 № 395, 397 (частка 1/10).

Позивач визначаючи площу земельної ділянки якою, на думку останнього, безпідставно користується відповідач посилається на акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 16.09.2020 та виходячи з частки права власності кожного з співвласників нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці, зокрема при розрахунку відсотку безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 для експлуатації належних ТОВ "Веліс-Трейд" нежитлових приміщень у літ "А-1"від всієї загальної суми безпідставно збережених коштів за використання Марченко А.П. та ТОВ "Веліс-Трейд" земельної ділянки позивачем було застосовано формулу: 1413 кв.м (9/10 частка ТОВ "Веліс-Трейд" у праві власності)/1570 кв.м (загальна площа сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043)

При цьому, розрахунок орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача здійснюється на підставі Витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:10:002:0043.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, як і не передбачено застосування пропорційного підходу для визначення площі земельної ділянки, яка перебуває у використанні відповідачів як співвласників нерухомого майна, у зв`язку з чим, суд вважає, що а ні акт обстеження, а ні розрахунок площі земельної ділянки наданий позивачем, не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує, зокрема, відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Окремо, щодо застосування позивачем пропорційного підходу до визначення долі земельної ділянки, яку використовує відповідач для обслуговування нежитлових приміщень, пропорційно площі займаних будівель, які знаходяться на спірній земельній ділянці, суд зазначає, що такий метод визначення розрахунку площі земельної ділянки не ґрунтується на положеннях чинного законодавства виходячи з наведеного.

Відповідно до приписів п.288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 288.2 288.5 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПКУ, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (п.п. 288.5.3 п. 288.5 ст. 288 ПКУ);

Згідно до приписів п. 288.7 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.6 Податкового кодексу України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд вказує, що дійсно положеннями податкового законодавства визначено порядок нарахування земельного податку у випадку, коли земельна ділянка на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб пропорційно належній частці кожної особи, проте суд констатує, що вказані положення законодавства щодо пропорційного визначення плати за землю можуть бути застосовані для обрахунку плати за землю (саме податку на землю) та лишу у випадку, якщо будівля яка розташована на земельній ділянці, перебуває у спільній власності кількох осіб.

Позивач, обґрунтовуючи доводи про можливість застосування в даному випадку пропорційного підходу для обрахунку площі земельної ділянки, яку використовує відповідач посилається на висновки викладені у Постановах Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 по справі №922/953/20 та від 18.11.2020 у справі №922/648/20, які якраз і стосуються випадку визначення площі земельної ділянки, коли будівля, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, перебуває у спільній власності кількох осіб.

Дійсно у справі, що розглядається на спірній земельній ділянці знаходяться нежитлова будівля що належить двом співвласникам, разом з тим ТОВ "Веліс-Трейд" надано до матеріалів справи докази того, що Марченко А.П. , як співвласником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці загальною площею 0,1570 га (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) було реалізовано право на отримання цієї земельної ділянки як сформованого об`єкту цивільних праві у орендне користування, проте, як зазначає відповідач, у зв`язку з протиправною бездіяльністю Харківської міської ради договір оренди спірної земельної ділянки не було укладено. Вказана бездіяльність стала підставою звернення Марченко А.П. до суду за захистом своїх прав з позовом до Харківської міської ради, в якому просить визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати Харківську міську раду розглянути заяву Марченко А.П. про надання в оренду земельної ділянки площею 0,1570 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами. За вказаним позовом ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.12.2020 р. відкрито провадження у цивільній справі № 638/13768/20.

Одночасно, відповідачем за первісним позовом, як співвласником нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці, надано до суду докази урегулювання між співвласниками права користування нерухомим майном, а відповідно й земельною ділянкою під ним, на власний розсуд.

Що виключає подібність вищезазначених справ, а отже і можливість застосування відповідних правових висновків.

При цьому, суд враховує, що скільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача за первісним позовом безпідставно збережених ним сум саме орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою (0,1413 га), разом з тим, факт формування земельної ділянки позивачем з відповідними розмірами до матеріалів справи не надано, як і не надано належних доказів на підтвердженням безпосереднього фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме у розмірі 0,1413 га й намір та обов`язок відповідача (ТОВ "Веліс-Трейд") взяти в оренду земельну ділянки такого розміру, а отже і розрахована позивачем сума неодержаної ним суми орендної плати, не підтверджена.

Крім того, матеріали справи містять більш вірогідні докази того, що власники спірної земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 з 2016 року намагаються у законний спосіб оформити право орендного користування земельною ділянкою, проте посадові особи Харківської міської ради ухиляються від укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 1570 кв.м., на підтвердження чого відповідач за первісним позовом посилається на ухвалу слідчого судді Київського районного суму м. Харкова від 27.11.2017 року у справі № 640/17813/17 в рамках кримінального провадження № 42017221080000031. Разом з тим, судом враховано, що до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивачем протягом 2016 -2021 року вчинялись будь-які дії щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Обставини зволікання або ухилення співвласників нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, щодо укладення договору оренди сформованої земельної ділянки або зловживання своїми правами у спірний період матеріали справи не містять.

Разом з цим, суд враховує при вирішення даного спору правову позицію викладену в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України", в якій закріплено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, неможливо покладати на відповідача додаткове, необґрунтоване та несправедливе грошове навантаження у зв`язку з неправомірною поведінкою самого позивача, адже це однозначно буде порушенням права, гарантованого ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, а також враховуючи необґрунтованість наданого розрахунку позивача щодо можливості стягнення коштів у розмірі орендної плати саме за використання відповідачем земельної ділянки площею 0,1413 га, саме у вказаній площі, що ставить під сумнів обґрунтованість позовних вимог, а відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача за первісним позовом.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Дослідивши вимоги 3-ї особи, якої заявлені власні вимоги на предмет спору та в рамках розгляду цієї справи пред`явлено позов до Харківської міської ради, в якому 3-я особа - Марченко Анатолій Петрович , просить суд визнати за ним право власності на кошти, які були безпідставно збережені добросовісним набувачем ТОВ "Веліс-Трейд" у розмірі орендної плати у сумі 872575,54 грн за використання з 01.08.2019 року по 30.11.2020 року земельної ділянки площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по АДРЕСА_1 , суд керується наступним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема шляхом подачі позову про визнання права.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, слід відзначити, що правовідносини, що є предметом спру у даній справі, як між позивачем та відповідачем за первісним позовом, так і між 3-ю особою та відповідачем - Харківською міською радою за позовом цієї третьої особи регулюються главою 83 ЦК України як відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Водночас, 3-ю особою заявлено вимогу про визнання права власності на кошти, які були збережені добросовісним набувачем та з посиланням на статтю 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Статтею 392 Цивільного кодексу України, унормовано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, єдиною статтею ЦК України яка унормовує регулювання правовідносин щодо витребування грошей є ст. 389 ЦК України, якою унормовано, що гроші, а також цінні папери на пред`явника, що існують у паперовій формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

З урахуванням встановлених судом обставин справи при розгляді первісного позову щодо стягнення безпідставно збережених ТОВ "Веліс-Трейд" у розмірі 872575,54 грн, заявлена вимога про визнання права власності не може бути ефективним способом захисту порушених прав 3-ї особи (заявника).

При цьому, 3-ю особою у своєму позові, враховуючи стилістичні та пунктуаційні правила, відповідачем визначено саме Харківську міську раду, проте не доведено, що Харківською міською радою оспорюється або не визнається теоретичне право заявника на грошові кошти, яке може виникнути на підставі договору укладеного між співвласниками майна щодо володіння цим нерухомим майном.

Таким чином право порушене право щодо володіння грошовими коштами може бути ефективно захищено шляхом пред`явлення вимоги власника до відповідача, яким ще право не визнається або оспорюєтся.

Крім того слід зазначити, що визначення способу захисту, а саме визначення позовних вимог, обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмету спору, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв`язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування, оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з правовими вимогами та підставами, викладеними саме позивачем.

Виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідних позовних вимог позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Отже, дослідивши вимоги позову 3-ї особи, у сукупності з вимогами первісного позову Харківської міської ради, суд констатує, що обраний позивачем спосіб захисту (щодо визнання права власності на грошові кошти) у цивільних відносинах, які виникли між співвласниками нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці комунальної власності та Харківською міською радою є неефективним, та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України та не може призвести до захисту прав позивача, яким, крім іншого не доведення виникнення у нього права яке підлягає захисту та порушення його саме з боку відповідача, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим Марченко Анатолій Петрович при подачі позову 3-ї особи з самостійними вимогами не сплачував судовий збір, як особа звільнена від сплати судового збору приписами ЗУ "Про судовий збір".

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Харківської міської ради - відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

3. У задоволенні позову 3-ї особи Фізичної особи - підприємця Марченка Анатолія Петровича - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "18" жовтня 2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков