Постанова

від 13.02.2022 по справі 922/4097/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/4097/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

позивача за первісним позовом Дейнега К.В.,

відповідача за первісним позовом Гриценко В.О., статут, положення про Виконавчий орган ТОВ Веліс-Трейд, довіреність №б/н від 01.03.2019,

третя особа не з`явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №3400Х/3) та апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Марченка Анатолія Петровича (вх. №3663Х/3)

на рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021

у справі №922/4097/20 (суддя Шатерніков М.І., повний текст рішення підписано 18.10.2021)

за позовом Харківської міської ради, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веліс-Трейд», м.Харків

про стягнення 872.575.55 грн, -

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Фізичної особи підприємця Марченка Анатолія Петровича, м.Харків

до Харківської міської ради, м.Харків

про визнання за позивачем права власності на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд", в якій просить стягнути з відповідача 872.575,55 грн, як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по вулиці Героїв Праці, будинок 13-А у місті Харкові, на якій знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформило речового права щодо користування такою земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 01.08.2019 по 30.11.2020, в порушення вимог ст.ст. 125-126 ЗК України, використовує спірну земельну ділянку, без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка залишається в комунальній власності, відповідач, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою. Таким чином на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України, на думку позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Також до суду із позовом звернувся співвласник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Фізична особа - підприємець Марченко Анатолій Петрович до Харківської міської ради про визнання за позивачем права власності на кошти, які були безпідставно збережені добросовісним набувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд" у розмірі орендної плати в сумі 872575,54 грн за використання з 01.08.2019 по 30.11.2020 земельної ділянки площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по вулиці Героїв Праці, будинок 13-А у місті Харкові з посиланням на статтю 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 у задоволенні позову Харківської міської ради - відмовлено повністю. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача. У задоволенні позову 3-ї особи Фізичної особи - підприємця Марченка Анатолія Петровича - відмовлено повністю.

Позивач за первісним позовом, Харківська міська рада, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не застосував практику Верховного Суду сформовану при розгляді аналогічних справ.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- суд першої інтенції фактично встановив наявність кондиційних зобов`язань (бездоговірних та безделіктних) правовідносин між ХМР та ТОВ «Веліс-Трейд», проте відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим щодо можливості стягнення коштів у розмірі орендної плати саме за використання відповідачем спірної земельної ділянки площею 0,1413 га;

- судом першої інстанції не надана правова оцінка доказам, які обґрунтовують факт використання спірної земельної ділянки ТОВ «Веліс-Трейд», сформованої як об`єкт цивільних прав, за період з 01.08.2019 по 30.11.2020 без оформлення права власності або користування нею;

- господарським судом було проігноровано сформовані Верховним Судом висновки, зроблені щодо правовідносин про застосування норм ст..ст. 1212-1214 ЦК України;

- Харківська міська рада, під час розрахунку безпідставно збережених коштів застосувала площу земельної ділянки, яка міститься в земельному кадастрі, а не встановлена актом обстеження, як зазначив суд в оскаржуваному рішенні;

- судом зроблено висновок про застосування ст.286.6. Податкового кодексу України під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів, проте не взято до уваги правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у справі №922\1646\20 від 16.06.2020, яка була винесена з аналогічних правовідносин, а саме при застосуванні математичної формули при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок без достатніх на те підстав;

- під час розгляду даної справи судом першої інстанції була встановлена наявність кондиційних відносин між позивачем та відповідачем, зроблено висновок щодо доцільності застосування ст.286.6 ПК України під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів, але відмову в позові обґрунтовано бездіяльністю ХМР щодо укладення договору оренди, яка є обставиною, що не входить до предмету доказування та оцінки судом у даній справі;

- судом першої інстанції факт достовірності та належності розрахунку безпідставно збережених коштів, здійсненого ХМР із застосуванням площі 0,1314 га, яка була розрахована пропорційно площі нежитлових приміщень, які перебувають у власності відповідача, встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі №922\2487\19.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової між суддями від 09.11.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради і призначено її до розгляду на 13.12.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

Третя особа із самостійними вимогами на предмету спору ФОП Марченко А.П., з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову 3-ї особи, та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати за Марченко А.П. право власності на кошти, які були безпідставно збережені добросовісним набувачем ТОВ «Веліс-Трейд» у розмірі орендної плати у сумі 872.575,54 грн за використання з 01.08.2019 по 30.11.2020 земельної ділянки площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не застосував практику Верховного Суду сформовану при розгляді аналогічних справ.

Так, на думку другого апелянта помилковими є висновки суду щодо недоведеності виникнення у Марченка А.П. права власності на спірні кошти; натомість заявлена, в даному спорі вимога ФОП Марченка А.П. до ХМР про визнання за ним права власності на спірні кошти є ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку; в зв`язку з чим підлягають встановленню нові обставини справи, зокрема щодо незаконності застосування у розрахунках ставки орендної плати у розмірі 8% та недоведеності права ХМР перераховувати плату за землю у формі орендної плати без узгодження з орендарем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Марченко А.П. і призначено її до розгляду на 13.12.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмових пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

Враховуючи те, що апеляційні скарги Харківської міської ради та ФОП Марченко А.П. стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, предметом оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 у справі №922/4097/20, колегія суддів вважає доцільним об`єднати зазначені скарги в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.

З метою забезпечення законних прав та інтересів всіх учасників судового процесу, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів оголошувала перерву на 24.01.2022, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 у справі №922/4097/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Радіонова О.О.; суддя Стойка О.В., в зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О.

24.01.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом ТОВ «Веліс-Трейд» надійшла заява (вх. №796) про відвід головуючого судді Істоміної О.А., в задоволенні якої відмовлено, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, в зв`язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач за первісним позовом ТОВ «Веліс-Трейд» надав відзив на апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№13969 від 01.12.2021), в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 у справі №922/4097/20 в частині відмови в задоволенні позову Харківської міської ради залишити без змін. В обґрунтування доводів відповідач за первісним позовом зазначив, що ХМР, висловлюючи свою позицію по справі, не навела доказів саме часткового використання ТОВ «Веліс-Трейд» спірної земельної ділянки; не врахувала наявність угоди між ТОВ «Веліс-Трейд» та ФОП Марченко А.П. про спільне використання нерухомого майна; ХМР протиправно перешкоджає у здійсненні ТОВ «Веліс-Трейд» права користування спірною земельною ділянкою; ХМР невірно застосовано позивачем норм глави 83 ЦК України; в даному випадку застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України, нормами якого передбачено що співвласники нерухомого майна платять відповідний земельний податок, а не орендну плату, тобто з боку ХМР має місце грубе порушення законодавства в зв`язку із застосуванням до спірних правовідносин норм саме Цивільного кодексу України, замість Податкового кодексу України, що суперечить принципу розумності; судом першої інстанції не було досліджено питання застосування ХМР базової річної ставки орендної плати в розмірі 8% (коефіцієнт 0,08 від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки), який в даному випадку є нерелевантним, в той час як ставка 2% відповідає приписам Податкового кодексу України; ХМР перекладає наслідки своєї бездіяльності на ТОВ "Веліс-Трейд"; ХМР порушено ст.8 Бюджетного кодексу України з огляду на те, що не наведено мотивації на підставі яких норм бюджетного законодавства орендна плата за землю повинна стягуватись на бюджетний рахунок, який відповідно до коду бюджетної класифікації не призначений для даного виду платежів.

В ході судового засідання 14.02.2022 представник ТОВ Веліс-Трейд повністю підтримав апеляційну скаргу ФОП Марченка А.П.

Представник позивача за первісним позовом повністю підтримав апеляційну скаргу Харківської міської ради, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ФОП Марченко А.П.

Третя особа по справі (другий апелянт) в судове засідання попри належне повідомлення, не з`явився, про причини неявки не повідомив, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення його належним чином та достатність матеріалів справи для апеляційного перегляду, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даних апеляційних скарг не надходило.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області встановлені наступні обставини:

- 16.09.2020 заходами самоврядного контролю було встановлено, що на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 загальною площею 0,1570 га по вул.Героїв Праці, 13-А у м.Харкові розташовані нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:42, II, III, VI, VII, 1, 1б, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:35, V, VI в нежитловій будівлі літ. А-1;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:42, II, III, VI, VII загальною площею 381,6 кв.м. та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1б, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:35, V, VI загальною площею 343,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-1 по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові з 03.04.2019 зареєстроване: за ТОВ Веліс-Трейд на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 №395, 397 (частка 9/10); за Марченко А.П на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 № 395, 397 (частка 1/10), що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №224252243 від 16.09.2020, №237708275 від 18.12.2020;

- земельна ділянка площею 0,1570 га по вул.Героїв Праці, 13-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) знаходилась у комунальній власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - код КВЦПЗ - 03.07 Для будівництва та обслуговування торгівлі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005213422020 від 08.07.2020);

- 03.10.2003 проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки, вид використання - для експлуатації та обслуговування павільйону магазину з прибудовою, до 31.12.2005;

- 16.09.2020 Департаментом територіального контролю ХМР здійснено обстеження земельної ділянки за результатами чого складено відповідний акт обстеження;

- під час обстеження встановлено, що сформована земельна ділянка (кадастровий номер: 6310137500:10:002:0043) по вул.Героїв Праці, 13-А у м.Харкові використовується ОСОБА_1 та ТОВ "Веліс-Трейд" для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень нежитлової будівлі літ. А-1,

ТОВ "Веліс-Трейд" та ОСОБА_1 з 01.08.2019 по теперішній час використовують земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих праву відповідності до ст. 125, 126 ЦК України,

- рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі №922/2487/19 з ТОВ "Веліс-Трейд" на користь ХМР стягнуто безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 138.643,83 грн за використання у період з 01.05.2019 по 31.07.2019 земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043),

- спір щодо стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання у період з 01.05.2019 по 31.07.2019 земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043), знаходиться на розгляді Московського районного суду м. Харкова.

Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Підставою для звернення до суду ХМР визначає те, що відповідач ТОВ «Веліс-Трейд», набувши право власності на частку об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою не уклавши договір оренди та не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у період з 01.08.2019 по 30.11.2020, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти в сумі 872.575,55 грн.

Розраховуючи розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, міська рада, керувалась розміром орендної плати за таку земельну ділянку (пропорційно зайнятої частки 1413 кв.м.) та даними витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1570 га (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) №533/0/45-19 від 28.02.2019 та №4679 від 03.07.2020, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Водночас, в межах періоду позовних вимог, при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів позивачем було враховано приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби" №540 від 02.04.2020, згідно якого не проводились нарахування безпідставно збережених коштів за березень 2020 року. А також враховано інформацію ГУ ДПС України, відносно того, що ТОВ "Веліс-Трейд" за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 сплатив 58.318,80 грн, які були вирахувані із загальної суми безпідставно збережених ТОВ "Веліс-Трейд" коштів.

Відповідач ТОВ «Веліс-Трейд» категорично не згодний із заявленим ХМР позовом, зазначає, що неоформлення спірної земельної ділянки належним чином є наслідком дій саме Харківської міської ради, яка ухиляється від надання земельної ділянки, як у власність, так і в оренду або в постійне користування. Також відповідач заперечує проти задоволення позову ХМР з огляду на те, що стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1413 кв.м., як об`єкт цивільних прав належним чином не сформована, тобто заперечує проти пропорційного методу розрахунку безпідставно збережених коштів із врахуванням належної йому частки нерухового майна.

Один із співвласників нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці ФОП Марченко А.П. також звернувся із самостійним позовом до господарського суду, в якому просив визнати за ним право власності на кошти, які були безпідставно збережені добросовісним набувачем ТОВ "Веліс-Трейд" у розмірі орендної плати у сумі 872.575,54 грн за використання в період з 01.08.2019 по 30.11.2020 земельної ділянки площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові з посиланням на статтю 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ХМР в повному обсязі, визнав, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 у спірний період визначений позивачем, перебувала у користуванні відповідача та ОСОБА_1 без реєстрації відповідного речового права. При цьому відповідач не здійснював плату за землю у встановленому законом порядку, фактично збільшив свої доходи та безпідставно зберіг грошові кошти, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Однак, щодо застосування позивачем пропорційного підходу до визначення долі земельної ділянки, яку використовує відповідач для обслуговування нежитлових приміщень, пропорційно площі займаних будівель, які знаходяться на спірній земельній ділянці, суд зазначив, що такий метод визначення розрахунку площі земельної ділянки не ґрунтується на положеннях чинного законодавства виходячи з наведеного, в зв`язку з чим відмовив в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову третьої особи по справі із самостійними вимогами ФОП Марченка А.П., місцевий господарський суд зазначив, що заявлена вимога про визнання права власності не може бути ефективним способом захисту порушених прав 3-ї особи (заявника).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом ХМР- підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 872.575,55 грн на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,1570 га га кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 по вул.Героїв Праці, 13-А у період з 01.08.2019 по 30.11.2020.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

Так, з матеріалів справи вбачається, з 03.04.2019 за ТОВ «Веліс-Трейд» по вул. Героїв Праці, 13-А зареєстровані нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:42, II, III, VI, VII, 1, 1б, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:35, V, VI в нежитловій будівлі літ. А-1 на підставі договору купівлі-продажу №395, №397 в частині 9/10.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1570 га по вул. Героїв Праці, 13-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043), за користування якою відповідачем протягом 01.01.2020 - 30.06.2020 сплачено земельного податку за 2020 рік у сумі 58.318,80 грн.

В той же час, звертаючись до господарського суду із даною позовною заявою, позивач ХМР просить стягнути з відповідача 872.575,55 грн за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,1413 га кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 по вул. Героїв Праці, 13-А, у період з 01.08.2019 по 30.11.2020.

Колегія суддів зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини:

- чи є спірна земельна ділянка об`єктом цивільних прав;

- чи використовується вона без достатніх підстав відповідачем;

- чи обґрунтований порядок та підстави здійснення нарахування коштів, заявлених до стягнення.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України),

У силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Частиною 1 ст.79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 площею 0,1570 га по вул. Героїв Праці, 13-А, сформована, як об`єкт цивільних прав, у період з 01.08.2019 по 30.11.2020, перебувала у користуванні, зокрема, відповідача без реєстрації відповідного речового права, і цей факт визнається відповідачем.

На користь безпідставного фактичного використання площі спірної земельної ділянки свідчать такі документи, наявні в матеріалах справи:

- витяг з Держземкадастру №НВ-0005213422020 від 08.07.2020;

- витяг з Реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 237708275 від 18.12.2020;

- акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043, складений департаментом територіального контролю ХМР від 16.09.2020;

- лист ГУ ДПС у Харківській області №16352/9/20-40-04-03-17 від 07.08.2020 про сплату земельного податку,

- звіт геодезичної зйомки спірної земельної ділянки.

В даному випадку, матеріалами справи також підтверджується, що договір оренди між позивачем та відповідачем з приводу передачі останньому у строкове платне володіння і користування земельної ділянки для розміщення та обслуговування майна відповідача - не укладався, орендна плата відповідачем позивачеві за фактичне володіння і користування земельною ділянкою у визначений спірний період - не сплачувалась. Отже, кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе.

Однак, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що позивачем не надано до суду доказів існування протягом заявленого у позові періоду: з 01.04.2020 по 30.06.2020 земельної ділянки саме площею 0,1413 га кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 - як об`єкту цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

В той же час, вищенаведене свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, адже за змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання відповідачем об`єкту нерухомого майна, яке належать йому, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Кваліфікація спірних правовідносин як кондикційних означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, в зв`язку з користуванням відповідачем частиною нежитлових приміщень презюмується його користування спірною земельною ділянкою комунальної форми власності, що кореспондується з правовою позицією, Верховного суду наведеною у постанові від 02.06.2020 по справі №922/2417/19. При цьому, слід відмітити, що позивач не просить стягнення коштів за окрему частину земельної ділянки, а чітко заявляє вимоги про стягнення таких коштів за користування саме спірною землею площею 0,1570 га, а зазначення Містом у розрахунку площі окремої частини земельної ділянки викликано виключно необхідністю обґрунтування розміру заявлених позовних вимог (такі висновки наведені в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/1646/20).

Щодо розміру неотриманої орендної плати із застосуванням пропорційного підходу для визначення площі земельної ділянки, яка перебуває у використанні відповідача, а також висновку суду першої інстанції про відсутність у національному законодавстві норм права, які дозволяли би прийняти запропонований позивачем розрахунок позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції наступне.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач ТОВ «Веліс-Трейд» не є власником або постійними землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з частиною 1 ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Міська рада, визначаючи площу земельної ділянки якою, безпідставно користується відповідач, виходячи з частки права власності кожного з співвласників нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці, застосовує формулу: 1413 кв.м (9/10 частка ТОВ Веліс-Трейд у праві власності)/1570 кв.м (загальна площа сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043), тобто пропорційно. При цьому, розрахунок орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача здійснюється на підставі Витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Формула, яка покладена в основу здійсненого міською радою розрахунку містить в собі існуючи та зареєстровані загальнодоступні дані, зокрема: площу будівель, право власності на які зареєстроване за відповідачем; загальна площа будівель, які розташовані на спірній земельній ділянці; площа всієї земельної ділянки в межах якої розташована нежитлова будівля. Всі розрахунки, коефіцієнти та їхні значення здійснені на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043, наданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до ч. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Таким чином, положеннями податкового законодавства визначено порядок нарахування земельного податку у випадку, коли земельна ділянка на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб пропорційно належній частці кожної особи.

При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постанові від 16.06.2020 у справі №922/1646/20 зазначив, що не бачить жодних перешкод для застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах і як наслідок з цього доходить до висновку (відповідаючи на ключове питання спору), що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Крім того, колегія суддів враховує висновки, здійснені Східним апеляційним господарським судом в постанові від 21.11.2019 у справі №922/2487/19 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «Веліс-Трейд» про стягнення 138.643,83 грн, яка набрала законної сили та не скасована, в межах якої судом була надана оцінка достовірності та належності розрахунку безпідставно збережених коштів, здійсненого ХМР, із застосуванням розміру площі 0,1413 га, яка була пропорційно розрахована площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності ТОВ «Веліс-Трейд».

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, встановлені вказаними рішенням суду обставини є преюдиціальними для цієї справи та не потребують повторного доказування.

Аналізуючи текст оскаржуваного рішення, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції під час розгляду справи встановив наявність кондиційних відносин між позивачем та відповідачем, а також зробив висновок щодо доцільності застосування ст. 286.6 ПК України під час розрахунку безпідставно збережених коштів. В той же час, суд однією з підстав відмови від позову зазначає бездіяльність Харківської міської ради стосовно укладення з відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки, посилаючи при цьому на «вірогідність доказів».

Колегія суддів зазначає, що предметом спору в даному випадку є правовідносини щодо стягнення безпідставно збережених коштів, що регулюються вимогами ст. 1212-1214 ЦК України, тож дослідження питання дії/або бездіяльності ХМР щодо укладення договору оренди землі з відповідачем є обставиною, яка підлягає встановленню у справі при оскарженні таких дій (або бездіяльності), проте в межах даної справи зі спору про стягнення безпідставно збережених коштів вказана обставина, не входить до предмету доказування.

Висновки, про те, що неналежне виконання своїх обов`язків міською радою не можуть бути підставою звільнення власника нерухомого майна від обов`язку слачувати за користування сформованою земельною ділянкою, наведено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на укладений між ТОВ Веліс-Трейд та ФОП Марченко договір про умови користування спільним нерухомим майном від 01.11.2019 (т.1 а.с.66), з огляду на те, що правовідносини за згаданим договором лежать поза межами правовідносин, що склалися між Харківською міською радою та ТОВ «Веліс-Трейд» з підстав не оформленого належним чином користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Таким чином, судом першої інстанції не надана правова оцінка усім наявним у матеріалах справи доказам в частині первісного позову, в тому числі не досліджені та не перевірені здійснені позивачем розрахунки, наслідком чого стало не встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення спору. Отже, місцевий господарський суд не дослідив у даних правовідносинах наявність усіх трьох умов в сукупності, необхідних для задоволення позовних вимог щодо безпідставного збереження коштів в світлі вимог статті 1212 ЦК України. В той же час, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому скарга Харківської міської ради підлягає задоволенню.

Щодо власних позовних вимог на предмет спору третьої особи по справі ФОП Марченка А.П. до Харківської міської ради, про визнання за ним права власності на кошти, які були безпідставно збережені добросовісним набувачем ТОВ "Веліс-Трейд" у розмірі орендної плати у сумі 872.575,54 грн за використання з 01.08.2019 по 30.11.2020 земельної ділянки площею 0,1570 га з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що така вимога про визнання права власності не може бути ефективним способом захисту порушених прав 3-ї особи (заявника).

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Правовідносини, що є предметом спору у даній справ за позовом цієї третьої особи між нею та відповідачем - Харківською міською радою, регулюються главою 83 ЦК України як відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права.

При цьому, ФОП Марченко А.П. заявив вимогу про визнання права власності на кошти, які були збережені добросовісним набувачем та з посиланням на статтю 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 392 Цивільного кодексу України, унормовано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 389 ЦК України унормовано регулювання правовідносин щодо витребування грошей, в якій зазначено, що гроші, а також цінні папери на пред`явника, що існують у паперовій формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

З урахуванням обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, при розгляді первісного позову щодо стягнення безпідставно збережених ТОВ "Веліс-Трейд" у розмірі 872.575,54 грн, заявлена вимога про визнання права власності не може бути ефективним способом захисту порушених прав 3-ї особи (заявника).

Таким чином, враховуючи вимоги позову третьої особи, в сукупності з вимогами первісного позову Харківської міської ради, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту (щодо визнання права власності на грошові кошти) у цивільних відносинах, які виникли між співвласниками нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці комунальної власності та Харківською міською радою є неефективним, з урахуванням положень статті 1212 ЦК України не може призвести до захисту прав позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

На підставі пункту 2 частини четвертої, частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача за первісним позовом в повному обсязі, скасуванням рішення суду першої інстанції в цій частині і ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат таким чином: судовий збір за подачу позову в розмірі 13.088,63 грн та подачу апеляційної скарги в розмірі 19.632,94 грн підлягає стягненню з ТОВ «Веліс-Трейд» на користь позивача. Витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги третьої особи по справі - відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275-277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Марченка Анатолія Петровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 у справі №922/4097/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Харківської міської ради та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Харківської міської ради задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веліс-Трейд» (61032, м.Харків, проспект Московський, 300Б, код ЄДРПОУ 42809602) на користь Харківської міської ради (61200, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 872.575,55 грн, судові витрати за подачу позову в розмірі 13.088,63 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 19.632,94 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22.02.2022 (з урахуванням відпустки головуючого судді 21.02.2022).

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.В. Стойка