Постанова

від 19.10.2021 по справі 907/762/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 907/762/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Рибченка О. Г. (адвокат), Шаблатовича О. Г. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"

до: 1) Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ",

про визнання протиправним відчуження майна та визнання права власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 24.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (далі - ТОВ "Енергополіс", Інвестор) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" (далі - Підприємство "ЦСТРІ м. Києва", Підприємство) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" (далі - ТОВ "Центр Квітка", Товариство) про: 1) визнання протиправним і здійсненим без згоди позивача відчуження Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" у власність ТОВ "Центр Квітка" спального корпусу літ. "В" загальною площею 2399,3 м 2 , розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, Санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а" (далі - спірне нерухоме майно, спірний об`єкт, об`єкт інвестування); 2) визнання за ТОВ "Енергополіс" права власності на частку в розмірі 5295/10000 спального корпусу літ. "В" загальною площею 2399,3 м 2 , розташованого за вказаною адресою, та з клопотанням про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності, з посиланням на положення статей 267, 321, 328, 358, 1130, 1132, 1134 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) на виконання укладеного між Інвестором і Підприємством інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7 (далі - інвестиційний договір № 7) у результаті здійснення ними спільної діяльності створено спірний об`єкт (спальний корпус), який став спільною частковою власністю учасників такої спільної діяльності; 2) у подальшому внаслідок виділу з Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" було утворено нову юридичну особу - ТОВ "Центр Квітка", якій в порушення умов інвестиційного договору № 7 без згоди позивача як співвласника безоплатно за розподільчим балансом та актом приймання-передачі передано об`єкт інвестування в цілому, а 15.04.2013 Товариство зареєструвало за собою право власності на спірне нерухоме майно в цілому; 3) оскільки відповідачами частку позивача у спільному майні (об`єкті інвестування) визначено не було, хоча Інвестор виконав усі умови договору про спільну діяльність і є титульним володільцем предмета договору, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання розміру частки у праві спільної часткової власності на об`єкт інвестування; 4) саме з дати оголошення (15.04.2013) судового рішення у справі № 5/160-8/41 остаточно було визначено балансову вартість об`єкта нерухомості, створеного у результаті реконструкції, а з метою реалізації зобов`язань за інвестиційним договором № 7 між ТОВ "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" підписано акт звірки розрахунків від 27.06.2013, яким підтверджено обсяг інвестицій ТОВ "Енергополіс" у новостворений об`єкт нерухомості та визначено розмір частки Інвестора у новоствореному об`єкті у 52,95 %; 5) ТОВ "Енергополіс" звернулося до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" з листом від 18.02.2014 № 5, у якому запропонувало виконати зобов`язання за інвестиційним договором № 7, однак 27.02.2014 Підприємство відмовило в оформленні за позивачем права спільної часткової власності на об`єкт інвестування, наслідком чого стало звернення Інвестора з позовом до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визнання права власності на частку у новоствореному об`єкті нерухомості. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2015 у справі № 907/584/14, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 20.04.2016, відмовлено у задоволенні зазначеного позову з підстав спливу позовної давності; 6) причини пропуску позовної давності слід визнати поважними зважаючи на те, що для визначення частки позивача у новоствореному об`єкті нерухомості необхідно було з`ясувати остаточну балансову вартість цього об`єкта, з урахуванням, у томі числі проінвестованих ТОВ "Енергополіс" коштів на реконструкцію, що стало можливим лише після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі № 5/160-8/41 зі спору Підприємства з генеральним підрядником.

Короткий зміст і підстави заяви про ухвалення додаткового рішення

3. 13.05.2021 ТОВ "Енергополіс" звернулося до Західного апеляційного господарського суду із заявою (вх. № 01-05/1670/21) про ухвалення додаткового рішення щодо нового розподілу судових витрат шляхом стягнення з ТОВ "Центр Квітка" на користь ТОВ "Енергополіс" 157620,20 грн судового збору.

4. Зазначена заява аргументована тим, що: 1) в оголошеній Західним апеляційним господарським судом резолютивній частині постанови від 11.05.2021 не було зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених ТОВ "Енергополіс" до розгляду даної справи судом апеляційної інстанції; 2) Господарський суд Закарпатської області при розгляді справи та ухваленні рішення від 15.11.2019 у цій справі не розподілив судові витрати, тому позивач подав заяву від 01.07.2020 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, а саме про стягнення з ТОВ "Центр Квітка" на користь ТОВ "Енергополіс" понесених під час розгляду справи № 907/762/16 судових витрат у виді сплати судового збору у загальній сумі 157620,20 грн, проте суд першої інстанції зазначену заяву не розглянув у зв`язку з поданням Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" (далі - КМВ ВГО "УСІ", третя особа) апеляційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 907/762/16; 3) оскільки постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 907/762/16 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, то відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України обов`язок щодо нового розподілу судових витрат покладено на Західний апеляційний господарський суд.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) апеляційну скаргу КМВ ВГО "УСІ" задоволено частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано відносно ТОВ "Центр Квітка" право власності за ТОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 частки спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 м 2 , розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а". Стягнуто з КМВ ВГО "УСІ" на користь ТОВ "Енергополіс" 29869,49 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 заяву ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення щодо нового розподілу судових витрат у справі № 907/762/14 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Центр Квітка" на користь ТОВ "Енергополіс" судовий збір у загальній сумі 156777 грн.

7. Додаткова постанова аргументована положеннями статей 2, 123, 129, 237, 244, 282 ГПК України, зважаючи на які апеляційний суд зазначив про наявність підстав для відшкодування судом витрат позивача зі сплати судового збору в загальній сумі 156777 грн з огляду на її підтвердження належними доказами, тоді як судовий збір у сумах 43,20 грн і 800 грн, сплачених згідно з квитанціями від 28.03.2017 № 82049 та від 11.12.2017 № 26781 відповідно, не підлягають стягненню з ТОВ "Центр Квітка", оскільки вказані суми судового збору сплачувалися заявником за повторне виготовлення копій рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 907/762/14, а також за подання позивачем заяв про забезпечення позову від 12.12.2017 та від 18.01.2018, у задоволенні яких було відмовлено ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2018 у цій справі, яку (ухвалу) ТОВ "Енергополіс" навіть не оскаржувало.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, КМВ ВГО "УСІ" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену додаткову постанову скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу

9. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 123, 129, 233, 244 ГПК України, наголошуючи, що: 1) оскаржувана додаткова постанова підлягає скасуванню разом зі скасуванням постанови від 11.05.2021 як "основного" судового рішення; 2) апеляційним судом не враховано пункт 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", відповідно до якого в разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід`ємна складова; 3) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 244 ГПК України у подібних правовідносинах, зокрема, з таких питань:

а) чи потрібно окремо оскаржувати додаткове рішення суду, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, у разі оскарження первісного (основного) судового рішення по справі;

б) чи підлягає перегляду додаткове судове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, як похідне - в сукупності з первісним (основним) судовим рішенням, у разі оскарження лише первісного (основного) судового рішення;

в) чи підлягає виконанню додаткове судове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, у разі скасування первісного (основного) судового рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Позивач і відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КМВ ВГО "УСІ" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 907/762/16 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 19.10.2021 о 15:00.

12. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2021 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. визначено у справі № 907/762/16 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Берднік І. С.

Фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

13. На підтвердження понесення витрат зі сплати судового збору заявник подав копії квитанцій:

№ 70483 від 22.11.2016 на суму 34380 грн (за подання позовної заяви);

№ 70450 від 22.11.2016 на суму 1378 грн (за подання позовної заяви);

№ 83555 від 06.112.2016 на суму 689 грн (за подання заяви про забезпечення позову);

№ 82049 від 28.03.2017 на суму 43,20 грн (за виготовлення копії рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у цій справі);

№ 26781 від 11.12.2017 на суму 800 грн (за подання заяви про забезпечення позову);

№ 32904 від 04.06.2018 на суму 51570 грн (за подання апеляційної скарги);

№ 50411 від 27.08.2018 на суму 68760 грн (за подання касаційної скарги).

14. З квитанції від 28.03.2017 № 82049 вбачається, що судовий збір у сумі 43,20 грн сплачено за повторне виготовлення копій рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у цій справі, яка не підлягає стягненню з ТОВ "Центр Квітка".

15. З квитанції від 11.12.2017 № 26781 вбачається, що судовий збір у сумі 800 грн сплачено за подання заяви про забезпечення позову б/н від 12.12.2017 (вх. ГС ЗО 0231-11/15286/17 від 12.12.2017). Однак, розглянувши подані позивачем заяви про забезпечення позову від 12.12.2017 (вх.ГС ЗО 0231-11/15286/17 від 12.12.2017) та про забезпечення позову (у новій редакції) від 18.01.2018 (вх. ГС ЗО 0231-09/922/18 від 24.01.2018), Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 04.05.2018 у цій справі відмовив у задоволенні зазначених заяв ТОВ "Енергополіс" про забезпечення позову, яка (ухвала) позивачем не оскаржувалася.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. В основу оскаржуваної додаткової постанови покладено висновок апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо нового розподілу судових витрат у справі № 907/762/14 шляхом стягнення з ТОВ "Центр Квітка" на користь ТОВ "Енергополіс" судового збору в загальній сумі 156777 грн, оскільки судовий збір у сумах 43,20 грн і 800 грн, сплачених згідно з квитанціями від 28.03.2017 № 82049 та від 11.12.2017 № 26781, не підлягає стягненню з ТОВ "Центр Квітка" з тих мотивів, що вказані суми судового збору сплачувалися заявником за повторне виготовлення копій рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 907/762/14, а також за подання позивачем заяв про забезпечення позову від 12.12.2017 та від 18.01.2018, у задоволенні яких було відмовлено ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2018 у цій справі, яку (ухвалу) ТОВ "Енергополіс" навіть не оскаржувало.

18. Колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

19. Частиною 1, 2 статі 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

20. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

21. За змістом підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України у випадку скасування або зміни судового рішення на апеляційний господарський суд покладається обов`язок здійснити новий розподіл судових витрат, про що має бути зазначено у резолютивній частині постанови.

22. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

23. Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

24. Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання. Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв`язати нові питання, що не досліджувалися при судовому розгляді. Додаткове рішення є засобом саме для виправлення неповноти основного судового рішення і через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту, а неповнота судового рішення може полягати у невирішеності деяких питань, що стояли перед судом (зазначені правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/19565/17 і від 17.06.2020 у справі № 904/12170/16).

25. Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено і скаржником (третьою особою) навіть не заперечується факт понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в загальній сумі 156777 грн за весь час розгляду цієї справи судами різних інстанцій, які в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 129 і підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-2 у зв`язку з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення (постанова від 11.05.2021).

26. Наявні ж заперечення скаржника зводяться передусім до необхідності скасування оскаржуваної додаткової постанови внаслідок припущення про можливе скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 як "основного" судового рішення за результатами її касаційного перегляду.

27. Проте, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2021 постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі № 907/762/16 залишено без змін, чим спростовується необґрунтоване твердження скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови.

28. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на неврахування апеляційним судом пункту 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 910/4540/20, від 13.09.2021 у справі № 910/3616/21, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20).

29. Водночас колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 244 ГПК України у подібних правовідносинах з огляду на таке.

30. Так, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду з таких питань:

1) чи потрібно окремо оскаржувати додаткове рішення суду, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, у разі оскарження первісного (основного) судового рішення по справі;

2) чи підлягає перегляду додаткове судове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, як похідне - в сукупності з первісним (основним) судовим рішенням, у разі оскарження лише первісного (основного) судового рішення;

3) чи підлягає виконанню додаткове судове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, у разі скасування первісного (основного) судового рішення.

31. Відповідно до частини 5 статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

32. Таким чином, за змістом частини 5 статті 244 ГПК України оскарження додаткового рішення, ухваленого, зокрема, щодо питання про розподілу судових витрат, є правом, а не обов`язком заінтересованої сторони у справі, та реалізація такого права не залежить від оскарження первісного (основного) судового рішення у справі.

33. Крім того у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19 сформульовано такий правовий висновок щодо застосування норми частини 5 статті 244 ГПК України:

"Додаткове рішення (в даному випадку - додаткова постанова апеляційного суду) є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду (постанови апеляційного суду) і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України".

34. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 244 ГПК України в аспекті того, чи потрібно окремо оскаржувати додаткове рішення суду, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, у разі оскарження первісного (основного) судового рішення по справі.

35. Разом з тим колегія суддів зазначає про відсутність у Верховного Суду будь-яких підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведеної скаржником норми процесуального права (статті 244 ГПК України) у подібних правовідносинах в аспекті того: 1) чи підлягає перегляду додаткове судове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, як похідне - в сукупності з первісним (основним) судовим рішенням, у разі оскарження лише первісного (основного) судового рішення; 2) чи підлягає виконанню додаткове судове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, у разі скасування первісного (основного) судового рішення, оскільки у цій справі третя особа окремо оскаржила як первісне (основне) судове рішення (постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021), так і додаткове судове рішення (додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021), а не лише первісне (основне) судове рішення, що наразі виключає можливість спільного касаційного перегляду зазначених судових рішень.

36. Крім того постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2021 постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі № 907/762/16 залишено без змін, що наразі зумовлює чинність первісного (основного) судового рішення, та, в свою чергу, свідчить про передчасність і необґрунтованість порушеного скаржником питання про те, чи підлягає виконанню додаткове судове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, у разі скасування первісного (основного) судового рішення.

37. Схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 917/677/20, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20.

38. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

39. Ураховуючи положення статей 123, 129, 233, 244 ГПК України та дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи первинні платіжні документи, які в їх сукупності підтверджують понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в загальній сумі 156777 грн, які (витрати) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-2, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо нового розподілу судових витрат у справі № 907/762/16, і колегія суддів погоджується з таким висновком.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження з мотивів, наведених у пунктах 33- 37 цієї постанови.

42. Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо нового розподілу судових витрат у цій справі. Такий висновок ґрунтується на вимогах чинного законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

43. Таким чином, доводи, викладені скаржником у поданій касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження і не спростовують висновку апеляційного суду щодо покладання на відповідача-2 судових витрат позивача у виді судового збору в загальній сумі 156777 грн, а тому наразі немає підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови за касаційною скаргою третьої особи.

44. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

45. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Зважаючи на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо нового розподілу судових витрат у цій справі відповідає положенням статей 86, 236, 244, 269 ГПК України, як наслідок, оскаржувану додаткову постанову ухвалено судом апеляційної інстанції без порушень норм процесуального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Розподіл судових витрат

47. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" залишити без задоволення.

Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 907/762/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік