Постанова

від 21.09.2007 по справі 17/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

21 вересня 2007 р.                                                                              Справа № 17/167

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача –не з'явився;

відповідача – Бондар А.В., голова правління

розглянув справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до Солотвинського споживчого товариства, смт. Солотвино Тячівського району про стягнення 3882 грн. адміністративно–господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, включаючи пеню в розмірі 65 грн.

          Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі–Закон) не виконав встановлений на 2006 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв'язку з цим адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда, що становить предмет позовних вимог.

Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду заперечує проти позовних вимог, вважаючи, що ним вживалися заходи щодо створення місць для працевлаштування інвалідів, посилаючись на звіт до Тячівського центру зайнятості про наявність вакансій за квітень та жовтень  2006р. Вважає, що обов'язок підприємства працевлаштувати інваліда виникає за наявності відповідної пропозиції  органів працевлаштування або у разі звернення інваліда безпосередньо на підприємство. Оскільки зазначені органи та позивач не направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, інваліди безпосередньо на підприємство на протязі 2006 року з питань працевлаштування також не зверталися, норматив працевлаштування інвалідів відповідачем не міг бути виконаний. Крім того, підставою звільнення від сплати санкцій, що є предметом позову, відповідач  вважає ту обставину, що підприємство є платником єдиного податку.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 19, 20 Закону для підприємств, установ, організацій (далі - підприємства), встановлюється норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається розміром середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір зазначених санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 % облікової ставки НБУ за весь період недоїмки та на всю суму.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачеві, оскільки загальна чисельність працюючих на підприємстві становить 17 осіб, норматив працевлаштування інвалідів встановлено у кількості одного робочого місця. Даний норматив відповідачем у 2006 році не виконаний, що стверджується даними його статистичного звіту „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік” за формою № 10-ПІ, відповідачем не сплачено самостійно у строк до 15.04.07 у встановленому порядку санкції за 1 нестворене робоче місця у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві - 3817 грн.

Разом з тим, відповідачем доведено поданими суду матеріалами, зокрема, звітом форми № 3-ПН за квітень та жовтень 2006р., що ним вживалися заходи для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом нормативу, тобто на протязі зазначених місяців були створені відповідно робочі місця  продавця та буфетника, на яких можна було працевлаштувати інваліда, про що було поінформовано у встановленому порядку Тячівський районний центр зайнятості, тобто орган уповноважений безпосередньо здійснювати працевлаштування інвалідів.

За наведених обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій правомірні і підлягають задоволенню судом згідно вищенаведених приписів Закону частково на суму 3181 грн., в іншій частині цих вимог належить відмовити, оскільки підстави для покладення відповідальності на відповідача за непрацевлаштування інвалідів у квітні та жовтні 2006р. відсутні. За змістом наведених норм підлягають частковому задоволенню вимоги позивача щодо стягнення нарахованої пені за період з 15.04.2007 по 19.06.2007, що становить суму 54, 36 грн. Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума  3235,36 грн., в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача проти позову у цілому з посиланням на те, що недотримання ним нормативу спричинено невиконанням обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, які зобов'язані здійснювати підбір та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця та відсутністю звернень інвалідів з цих питань безпосередньо на підприємство, з огляду на наступне.

Ст. 18 Закону обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці і соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України „Про зайнятість населення”  для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян створюється державна служба зайнятості у складі, зокрема, системи державних центрів зайнятості, до обов'язків яких віднесено ведення обліку вільних робочих місць і громадян,  що звертаються з питань працевлаштування; надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій у підборі необхідних працівників; направлення громадян, які звертаються до служби зайнятості для працевлаштування на підприємства, установи, організації  всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад).    

За змістом Закону та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3.05.1995 р. з наступними змінами та доповненнями за № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (що була чинна станом на час виникнення та існування даних спірних відносин) на підприємства покладено обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів, зазначення їх в колективному договорі, інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а органи працевлаштування –підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних місць для інвалідів.

За змістом ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання  господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не доведено належним чином, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом нормативу, а саме, створено робоче місце для працевлаштування інвалідів та інформовано у встановленому порядку органи уповноважені безпосередньо здійснювати працевлаштування інвалідів. Долучений до матеріалів справи в копії звіт про наявність вакансій за  два місяці 2006р. не може бути належним  доказом вжиття відповідачем покладених на нього обов'язків на протязі 2006року.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що він як суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на спрощеній системі оподаткування, судом нне приймається, оскільки наведене за змістом Указу Президента України від 3.07.98 № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не є підставою звільнення відповідача від сплати адміністративно-господарських санкцій, що є предметом даного спору.  

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 18, 19, 20  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 18, 19 Закону України „Про зайнятість населення”, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 150, 158-163, п. 6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,   

суд постановив:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Солотвинського споживчого товариства (Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Харківська, 6, код 05391643)  на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14) адміністративно-господарські санкції на суму 3235,36 грн. (три тисячі двісті тридцять п'ять грн., 36 коп.), включаючи пеню.

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя                                                                                                      Ушак І.Г.