Ухвала

від 27.10.2021 по справі 578/603/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №578/603/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/435/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ТОВ «База відпочинку Глибнянське» адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу директора ТОВ «База відпочинку Глибнянське» ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області від 11.06.2021 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області капітана поліції ОСОБА_10 та накладено арешт на майно ТОВ « База відпочинку «Глибнянське» із забороною користування та розпорядження цим майном, а саме:

1) будинок відпочинку (позначений на плані літерою «А-2»), двоповерховий загальною площею 135,4 кв.м., з яких основна площа - 45,6 кв.м., допоміжна -89,8 кв.м.;

2) громадський будинок-сауна (позначений на плані літерою «Б-1»), одноповерховий загальною площею 34,6 кв.м, з яких основна площа 31,4 кв.м., допоміжна 3,2 кв.м.;

3) громадський будинок будинок персоналу (позначений на плані літерою «В-2»), двоповерховий загальною площею - 18,4 кв.м. (основна площа);

4) погріб з цегли (позначений на плані літерами «п/г»), площею - 11,4 кв.м., висотою -2 метри, об`ємом - 23 куб.м.;

5) погріб з металу (позначений на плані літерами «п/г 1»), площею 40 кв.м., висотою 2,5 метри, об`ємом 100 куб.м.;

6) навіс (позначений на плані літерою «Г»), площею 66,4 кв.м., висотою 2,25 метри, об`ємом 149 куб.м.;

7) альтанка (позначена на плані літерою «Д»), площею 10,6 кв.м., висотою 3,5 метри, об`ємом 37 куб.м.;

8) навіс (позначений на плані літерою «Е»), площею 20,1 кв.м., висотою 3,3 метри, об`ємом 46 куб.м.;

9) навіс (позначений на плані літерою «Ж»), площею 24 кв.м., висотою 2,85 метри, об`ємом 68 куб.м.;

10) навіс (позначений на плані літерою «З»), площею 21,2 кв.м., висотою 2,85 метри, об`ємом 60 куб.м.;

11) навіс (позначений на плані літерою «И»), площею 23,9 кв.м., висотою 2,35 метри, об`ємом 56 куб.м.;

12) навіс (позначений на плані літерою «К»), площею 49,1 кв.м., висотою 2,23 метри, об`ємом 109 куб.м.;

13) навіс (позначений на плані літерою «Л»), площею 19,0 кв.м., висотою 1,85 метри, об`ємом 35 куб.м.;

14) навіс (позначений на плані літерою «М»), площею 13,0 кв.м., висотою 1,85 метри, об`ємом 24 куб.м.;

15) убиральня (позначена на плані літерою «Н»), площею 4,9 кв.м., висотою 2 метри, об`ємом 10 куб.м.;

16) навіс (позначений на плані літерою «О»), площею 61,5 кв.м., висотою 3 метри, об`ємом 185 куб.м.;

17) навіс (позначений на плані літерою «П»), площею 21,8 кв.м., висотою 2,6 метри, об`ємом 57 куб.м.;

18) навіс (позначений на плані літерою «Р»), площею 14,5 кв.м., висотою 2,4 метри, об`ємом 35 куб.м.;

19) навіс (позначений на плані літерою «С»), площею 9 кв.м., висотою 2,4 метри, об`ємом 22 куб.м.;

20) навіс (позначений на плані літерою «Т»), площею 25 кв.м., висотою 2,1 метри, об`ємом 53 куб.м.

Накладаючи арешт на майно слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого відповідає положенням ст. 170-173 КПК, а тому, з метою збереження речових доказів та недопущення його відчуження, вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно з забороною користуватися та розпоряджатися ним. Таке обмеження права власності на це майно слідчий суддя вважав розумним і співмірним завданням кримінального провадження.

Однак, не погодившись з таким рішенням слідчого судді директор ТОВ «База відпочинку Глибнянське» ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу в якій просила ухвалу слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області від 11.06.2021 року, скасувати та відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна товариства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказувала, що слідчим відділом Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 197-1 КПК України за фактом незаконного самовільного будівництва будівель та інших споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці лісового фонду та у прибережно-захисній смузі.

Апелянт розуміє висновки слідства, що ТОВ База відпочинку «Глибнянське» є особою, що самовільно зайняла земельну ділянку та здійснила самовільне будівництво, оскільки інших осіб, які б користувалися цією земельною ділянкою немає.

Водночас, апелянт звертав увагу і на наступні обставини, зокрема на те, що базу відпочинку товариство придбало у ТОВ «Демпург-М» у 03.05.2016 році, про що уклало з ним договір купівлі-продажу. На час придбання майна земельна ділянка під ним була в оренді ТОВ «Демпург-М», що узгоджується з договором оренди від 05.09.2003 року. Сам же майновий комплекс належав на праві власності ТОВ «Демпург-М». Зареєстровані права на майновий комплекс продавця було перевірено нотаріусом, а при укладенні договору про купівлю-продаж, також проводилась інвентаризація майна та складено технічний паспорт на майновий комплекс від 15.02.2016 року ФОП ОСОБА_11 . Відповідно до договору технічні характеристики майна фактично відповідають тим, які зазначені у технічному паспорті від 15.02.2016 року та самочинні його переобладнання, перепланування, перебудови і реконструкції відсутні. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений та інформація щодо права власності ТОВ База відпочинку «Глибнянське» внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апелянт стверджував, що органу досудового розслідування і прокуратурі ними надавалась інформація про те, що після придбання комплексу будь-які будівельні роботи на його території не проводились, а саме майно перебуває у тому ж стані, що і на час його придбання.

Також, апелянт звертав увагу, що починаючи з 2017 року ТОВ База відпочинку «Глибнянське» зверталась до Самотоївської сільської ради, Краснопільської райдержадміністрації, Державного підприємства «Краснопільське лісове господарство», Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства із заявами для укладення договору довгострокового користування земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку, однак отримували формальні відповіді.

Таким чином, апелянт зазначала, що до цього часу право користування земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку, дійсно ними не оформлене і договір не укладений.

Водночас, на думку апелянта, вказаний факт, не свідчить про самовільне зайняття ними земельної ділянки, оскільки вважає, що право користування землею, до них перейшло від попереднього власника, який це право отримав у 2003 році і строк його дії встановлено до 2033 року. Разом з тим, апелянт вказував і те, що договір оренди був розірваний рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2017 року за позовною заявою прокурора у зв`язку з несплатою ТОВ «Демпург-М» орендних платежів з липня 2016 року. При цьому, суд вказав у рішенні і таку підставу розірвання договору, як перехід права на майно та набуття права користування цією ділянкою ТОВ База відпочинку «Глибнянське».

Апелянт просив звернути увагу суду на те, що за наданою ДП «Краснопільське лісове господарство» інформацією, викладеною в листі від 21.04.2021 року, земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру 07.05.2015 року, а державна реєстрація прав в Державному реєстрі прав відбулася тільки 28.07.2020 року. Тобто, до часу реєстрації права державної власності жодних претензій до ТОВ База відпочинку «Глибнянське» не було.

Не оспорюючи право державної власності на земельну ділянку та закріплення її за державним лісогосподарським підприємством в постійне користування, апелянт вважає, що він має право на укладення договору на довгострокове користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

На переконання апелянта клопотання про арешт майна слідчий суддя розглянув формально, без з`ясування та дослідження документів щодо користування спірною земельною ділянкою. Апелянт переконаний, що слідчий суддя мав відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки необхідність такого арешту відсутня, як визначені ст. 170 КПК України ризики.

Вказував, що жодних намірів знищити земельну ділянку та майно апелянт не має, оскільки майно є його власністю. Досудове розслідування здійснюється за ч. 3 ст. 197-1 КК України, відповідальність за цією статтею була визначена законом від 11.01.2007 року. Договір оренди земельної ділянки був посвідчений нотаріусом у 2003 році, тим самим, ще в 2003 року Краснопільський держлісгосп складав схему та зазначав межі ділянки, які передавались ТОВ «Демпург-М», а в 2021 році цей же Краснопільський держлісгосп від ТОВ База відпочинку «Глибнянське» інформацію про підстави перебування на погодженій ними в користування ділянці нерухомого майна та підстави користування цією ділянкою.

Апелянт знову просив звернути увагу, що ТОВ База відпочинку «Глибнянське» жодних дій по самовільному визначенню меж ділянки, встановлення огорожі, будівництва об`єктів не вчиняло.

Водночас, арештовуючи майно, слідчий суддя унеможливив здійснення товариством господарської діяльності, не звернув уваги, що майно знаходиться в лісі, потребує догляду. Крім цього, договір купівлі-продажу незаконним не визнаний, слідчим та прокурором не вказано, яке саме майно є самовільно збудованим. Жодній особі в кримінальному провадженні про підозру не повідомлялось, а строк на який власник позбавлений права користуватись своїм майном не визначений, що ставить під загрозу збереження цього майна.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників власника майна ТОВ «База відпочинку Глибнянське» адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які апеляційну скаргу підтримали, просили ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити слідчому у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно товариства, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила ухвалу слідчого судді залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Відповідно до положень ч. 2 п.1 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та належне обґрунтування необхідності арешту.

Як вбачається з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.06.2021 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021202540000005 від 26.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК.

В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування з метою забезпечення збереження речових доказів звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Слідчий суддя районного суду задовольнив дане клопотання та наклав арешт.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, а саме з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Крім того, постановою органу досудового розслідування від 11.05.2021 року вищезазначене майно визнано речовими доказами.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, в клопотанні органу досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, у відповідності до яких необхідно накласти арешт на майно з метою його збереження, зокрема, оскільки за матеріалами доданими до клопотання вони можуть містити інформацію про об`єкт досудового розслідування.

Колегія суддів погоджується з тим, що на даний час у слідства є підстави вважати, що нерухомість, яка визнана речовими доказами, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, її розміщення у прибережно-захисній смузі негативно впливає на природне середовище навкруги, використання товариством вказаної нерухомості не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій вона розміщена.

За таких обставин, посилання апелянта на відсутність будь-яких правових підстав для накладення арешту на майно, не може прийматися до уваги.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170- 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Щодо доводів апеляційної скарги, де апелянт веде мову про договір-купівлі продажу комплексу у попереднього власника ТОВ «Демпург-М», який мав договір на оренду землі, яка в даному провадженні визнається самовільно зайнятою, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вказаний факт жодним чином не виключає необхідності забезпечення арештованого майна, як речового доказу в кримінальному провадженні з метою забезпечення проведення належного досудового розслідування.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на доводи самого апелянта в частині того, де він і сам не заперечує факту відсутності в нього права на користування та розпорядження земельною ділянкою на якій розміщено його нерухоме майно.

Щодо тверджень апелянта про можливе псування майна, так як воно знаходиться в лісі та потребує догляду, то з ними суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки майно нерухоме, ним є будинки відпочинку, погріб та навіси, які не є тим делікатним майном, що може зазнати псування.

Факт вжиття директором товариства заходів по узаконенню користування земельною ділянкою не спростовує факту відсутності документів на таке узаконення, що і стало фактично підставою для початку досудового розслідування за ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Щодо посилань про недоведеність застосування такого заходу кримінального провадження як арешт майна, то вони також є недоведеними, оскільки із врахуванням викладених обставин вказане майно підлягає арешту, за наявності для цього правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

У зв`язку з цим, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводах, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області від 11.06.2021 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області капітана поліції ОСОБА_10 та накладено арешт на майно ТОВ « База відпочинку «Глибнянське» із забороною користування та розпорядження цим майном, залишити без зміни, а апеляційну скаргу директора ТОВ «База відпочинку Глибнянське» ОСОБА_9 , на цю ухвалу, без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4