Постанова

від 08.11.2021 по справі 639/1347/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 639/1347/20

провадження № 61-15409св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року, постановлену суддею Єрмоленко В. Б., та постанову Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що останній є власником нежитлових будівель літ. А-1 загальною площею 162 кв. м, літ. Б -1 загальною площею 156 кв. м, літ. В-1 загальною площею 48,9 кв. м, літ. Г-1 загальною площею 91,1 кв. м, літ. И-1 загальною площею 228,1 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,1295 га, на якій розміщені ці будівлі, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Позивач зазначив, що ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати.

Враховуючи викладене, Харківська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 262 929 грн 77 коп.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати закрито.

Судові рішення мотивовані тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач є фізичною особою - підприємцем та використовує приміщення на спірній земельній ділянці в господарській діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що нежитлові приміщення, які розміщені на спірній земельній ділянці, зареєстровані за відповідачем як за фізичною особою, тому підстав для передачі справи на розгляд господарського суду немає. Крім того, заявник посилається на порушення відповідачем норм процесуального права щодо порядку подання доказів у справі.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на законність та обгрунтованість судових рішень та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу Харківської міської ради - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За положеннями частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року).

Тобто для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності сторона має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 922/3204/17 та від 27 серпня 2020 року у справі № 350/874/17.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) та власником нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 07 лютого 2020 року, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Розрахунок за користування земельною ділянкою за вказаною адресою проведено для відповідача, як для фізичної особи. Але у вказаному розрахунку, витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що цільове призначення земельної ділянки є 03.07- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

У матеріалах справи містяться: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16 травня 1993 року; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця; свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 Izolon , наказ ГУ ДФС у Харківській області від 15 лютого 2019 року про проведення перевірки господарських об`єктів, в яких здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , у тому числі за адресою: АДРЕСА_1 ; акт інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Харківській області за вказаною адресою; договори оренди нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , укладені ФОП ОСОБА_1 ; договори про охорону нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 цілодобово, надання послуг з обслуговування системи протипожежного захисту цих нежитлових приміщень; договори на постачання електроенергії, централізованого водопостачання та водовідведення на об`єкті ФОП ОСОБА_1 - склад-магазин по АДРЕСА_2 ; договори поставки товару на цей склад.

Оцінивши вказані вище докази, суди дійшли висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Харківською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці.

Такі висновки судів узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18).

Підстав вважати, що оскаржувані судові рішення, прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права немає.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки позивачем встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров