Ухвала

від 09.11.2021 по справі 509/6243/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/6243/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року смт Овідіополь

Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Бочаров А.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Сорокіна Кирила Олександровича, про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сорокін Кирило Олександрович, робоча адреса: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, пров. Хантадзе, буд. 3, прим. № 6-Н, до ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сорокін Кирило Олександрович робоча адреса: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, пров. Хантадзе, буд. 3, прим. № 6-Н, до ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.11.2021 року провадження у справі відкрито.

08.11.2021 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Сорокіна Кирила Олександровича, надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої він просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на підставі права власності відповідачці ОСОБА_2 , а саме:

- квартиру, загальна площа (кв.м): 60.2, житлова площа (кв.м): 39.4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (номер об`єкта в РПВН: 12815359 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 2438470351237, номер запису про право власності/довірчої власності: 43595858).

- земельну ділянку загальною площею 1,0923 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 5120284800:04:001:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 1884453351202, номер запису про право власності/довірчої власності: 32632232).

В обґрунтування заяви зазначено, що оскільки в порушення умов укладеного між ОСОБА_1 як Позикодавцем та ОСОБА_2 як Позичальником Договору позики від 16.08.2021 року строк, тобто, до 31.10.2021 року, ОСОБА_2 отримані в борг кошти не повернула, Позичальник може здійснити заходи, спрямовані на приховування належного їй майна чи його умисного відчуження з метою уникнення відповідальності, тому є обґрунтовані підстави вважати, що належне Позичальнику майно може зникнути, що зробить неможливим виконання рішення суду або значно утруднить його виконання.

Зокрема зазначено, що позивачу стало відомо про наявність у ОСОБА_2 у власності двох об`єктів нерухомості, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки, кадастровий № 5120284800:04:001:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.11.2021 року.

При цьому квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , була придбана ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 447, бланк НРВ 751961, виданий 20.08.2021. Згідно Протоколу № 549159 проведення електронних торгів від 04.08.2021, вбачається, що вартість квартири становить 321 042,05 грн., тобто, є нижчою за розмір боргу за договором позики від 16.08.2021 року, який ще збільшиться, з огляду на судові витрати позивача та можливі витрати, пов`язані з примусовим виконанням рішення суду. За таких підстав, заявник вважає, що арешт підлягає накладенню і на належну відповідачці земельну ділянку, що буде співрозмірним розміру позовних вимог.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку задоволення заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується серед іншого забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до наданих з приводу такого процесуального питання роз`яснень, що викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить вчинити особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі Новоселецький проти України зазначив, що стаття 1 Протоколу № 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі Христов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Таким чином розглядаючи питання про застосування заходів забезпечення позову суд його вирішує на підставі доказів, які долучені до матеріалів справи, та які оцінюються виключно у контексті необхідних для вирішення питання обставин.

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Як вбачається з доводів заяви та наданих позивачем доказів, зокрема договору позики грошей від 16.08.2021 року, між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення заборгованості за договором позики.

При цьому у власності ОСОБА_2 знаходяться об`єкти нерухомості, а саме: квартира, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки, кадастровий № 5120284800:04:001:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.11.2021 року.

Вимоги про обтяження майна відповідачки сторона позивача обґрунтувала тим, що у зв`язку із значною ціною позову, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову призведе до подальшого унеможливлення виконання рішення суду в порядку виконавчого провадження шляхом примусового звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Згідно до ч.1 ст.150 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі, так як не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.149-152 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: квартиру, загальна площа (кв.м): 60.2, житлова площа (кв.м): 39.4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (номер об`єкта в РПВН: 12815359 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 2438470351237, номер запису про право власності/довірчої власності: 43595858).

Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: земельну ділянку загальною площею 1,0923 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 5120284800:04:001:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 1884453351202, номер запису про право власності/довірчої власності: 32632232).

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя А.І.Бочаров