Постанова
від 02.11.2021 по справі 910/3183/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. Справа№ 910/3183/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 (повний текст рішення складено 12.08.2021)

та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" і Акціонерного товариства "Банк "Український капітал"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 (повний текст рішення складено 16.09.2021)

у справі №910/3183/21 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Банк "Український капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Комунальне підприємство "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк "Український капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Г, ідентифікаційний код 31169965) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського 20, оф. 3, ідентифікаційний код 43169869). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 135 грн 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 135 грн 00 коп.

Рішення обґрунтовано тим, що оскільки на момент укладення оспорюваного договору предмет договору - право вимоги, було обмежене в цивільному обороті, відповідно до накладеного постановою від 22.10.2020 приватного виконавця арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, тобто, в тому числі, і на право вимоги, про що 23.10.2020 було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28221150, суд дійшов до висновку, що оспорюваний договір є таким, що укладений з порушенням вимог ст. 178 та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову АТ "Банк "Український капітал" у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги АТ "Банк "Український капітал", оскільки укладення договору про відступлення права вимоги за своїм змістом не суперечить вимогам закону, оскільки спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21, відкрите апеляційне провадження у справі №910/3183/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд", розгляд справи призначено на 13.10.2021.

АТ "Банк "Український капітал" подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21 у якому просило суд апеляційну скаргу залишити без змін, а рішення суду - без задоволення з огляду на його законність та обґрунтованість.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21 заяву Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" щодо вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 598 грн 85 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 598 грн 85 коп. У іншій частині задоволення заяви відмовлено.

Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21 та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу АТ "Банк "Український капітал" в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" призначено на 13.10.2021.

Також не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Банк "Український капітал" подало апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження, скасувати додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21 в частині відмови у задоволенні вимог АТ "Банк "Український капітал" на суму 53 197,72 грн, задовольнити заяву АТ "Банк "Український капітал" про стягнення з ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" та ТОВ "Капітал Проперті" судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 клопотання Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21, відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" призначено на 13.10.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 відкладено розгляд справи № 910/3183/21 до 02.11.2021.

02.11.2021 ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" подано до апеляційного господарського суду клопотання про закриття апеляційного провадження. У вказаному клопотанні заявник просить суд скасувати рішення місцевого суду від 11.08.2021 та закрити апеляційне провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що 04.10.2021 між ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" та ТОВ "Капітал Проперті" було укладено договір про розірвання договору відступлення прав вимоги від 29.12.2020. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Згідно з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 26.01.2021 у справі № 910/15374/19, від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20

За таких обставин колегія суддів відмовляє ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх установлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" як первісний кредитор (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" як новий кредитор (відповідач-2) укладено договір відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор приймає і зобов`язується оплатити первісному кредитору за визначеною цим договором ціною, всі права вимоги до Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 12-А, літ Б, ідентифікаційний код 33239981) (надалі - в т.ч. "Боржник"), котрі виникли на підставі рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/12204/17 від 16 жовтня 2019 року, на підставі якого з Боржника було стягнуто збитки у сумі 37 054 272 (тридцять сім мільйонів п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн 96 коп., судовий збір у сумі 81 016 (вісімдесят одна тисяча шістнадцять) грн 33 коп. та витрати за проведення експертизи у сумі 13 502 (тринадцять тисяч п`ятсот дві) грн 72 коп.

Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/12204/17 від 16 жовтня 2019 року, станом на дату укладення цього договору, набрало законної сили та було предметом перегляду Північного апеляційного господарського суду (постанова від 28.01.2020) та Касаційного господарського суду у складі Верховного суду (постанова від 10.06.2020).

У п. 1.4. договору зазначено, що за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від Боржника належного та реального виконання обов`язків щодо сплати всієї заборгованості присудженої рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/12204/17 від 16 жовтня 2019 року (суми збитків, судового збору, витрат на проведення експертизи).

Станом на день укладення цього договору, загальна заборгованість боржника перед первісним кредитором, право вимоги якої відступається за цим договором, складає 37 148 792,01 (тридцять сім мільйонів сто сорок вісім тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 01 коп., з яких: збитки у сумі 37 054 272 (тридцять сім мільйонів п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн 96 коп., судовий збір у сумі 81 016 (вісімдесят одна тисяча шістнадцять) грн 33 коп. та витрати за проведення експертизи у сумі 13 502 (тринадцять тисяч п`ятсот дві) грн 72 коп.

Новий кредитор набуває право вимоги за основним договором, що є предметом цього договору, з моменту набрання чинності цим договором (п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору за передані (відступлені) права вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору 750 000,00 грн без ПДВ, в день укладення цього договору. Розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок первісного кредитора.

У п. 4.3. договору сторони передбачили, що за даним договором допускаються й інші форми розрахунків, не заборонені законодавством України, в т.ч. припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог, передання відступного тощо.

Відповідно до п. 6.1. строк дії договору становить з 29 грудня 2020 року по момент виконання сторонами зобов`язань за ним чи його розірвання у установленому порядку. Цей договір набирає чинності і вважається укладеним при умові його підписання та скріплення печатками сторін з 29 грудня 2020 року.

29.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" (сторона-2) укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про відступлення права вимоги від 29 грудня 2020 року та договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1/25-06 від 25.05.2020, відповідно до умов якого сторонами визначено, що за договором про відступлення права вимоги від 29.12.2020 сторона-2 є боржником а сторона-1 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 750 000,00 грн, а за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.06.2020 № 1/25-06 сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 750 000,00 грн, внаслідок укладення даного договору вказані вище зобов`язання за вищезазначеними зобов`язаннями припиняються, оскільки зустрічні вимоги є рівними, а строк виконання зобов`язань по оплаті за ними настали.

За доводами позивача договір відступлення права вимоги від 29.12.2020 підлягає визнанню недійсним, на підставі ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушення норм чинного законодавства, зокрема ст. 3, 13, 178 ЦК.

Позивач зазначає, що також підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020, яке набрало законної сили 13.10.2020, у справі № 910/11124/19, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" заборгованість за кредитним договором № 40кл-15 від 19.10.2015: заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 20 611 841,00 грн, інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати кредиту у розмірі 4 303 068, 11 грн, інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 324 492, 31 грн, 80% річних від простроченої суми кредиту у розмірі 15 396 014, 47 грн, судовий збір у розмірі 624 531, 24 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 24 178, 00 грн.

20.10.2020 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

22.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження № 63395707 з виконання наказу № 910/11124/19 та відповідно, відомості про ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" автоматизованою системою виконавчого провадження внесені до Єдиного реєстру боржників.

22.10.2020 приватним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд", де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося в межах суми стягнення 46 512 606,63 грн, на підставі якої 23.10.2020 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис № 28221150, термін дії 23.10.2025.

Цією ж датою приватним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти, які містять на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд".

Представник ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" Макеєв Є.Ю. ознайомився 05.11.2020 та отримав копії документів виконавчого провадження про що свідчить відмітка, що містить на листі приватного виконавця від 04.11.2020 (належним чином завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що в ході виконавчого провадження АТ "Банк "Український капітал" стало відомо про рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/12204/17 від 16.10.2019, на підставі якого стягнуто на користь ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" з КП "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) збитки у сумі 37 054 272 (тридцять сім мільйонів п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн 96 коп., судовий збір у сумі 81 016 (вісімдесят одна тисяча шістнадцять) грн 33 коп. та витрати за проведення експертизи у сумі 13 502 (тринадцять тисяч п`ятсот дві) грн 72 коп.

Судом установлено, що позивач звертався до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать третій особі, яка має заборгованість перед боржником, тобто ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" у порядку ст. 336 ГПК України, в межах провадження справи № 910/11124/19. Однак, після пред`явлення указаної заяви, позивачу стало відомо, що у справі № 910/12204/17 призначене судове засідання, в ході якого буде вирішуватиметься питання заміни ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" його правонаступником ТОВ "Капітал Проперті" на підставі договору від 29.12.2020 відступлення права вимоги.

Таким чином відповідачу-1 з 05.11.2020 було відомо про відкриття виконавчого провадження та про вжитті в його межах виконавцем заходів, зокрема накладення арешту на все його майно та грошові кошти, однак останнім в порушення норм чинного законодавства, 29.12.2020 укладено оспорюваний договір відступлення права вимоги, за яким зобов`язання в сумі 37 148 792,01 грн передано відповідачеві-2 в рахунок погашення заборгованості за договором безповоротної фінансової допомоги в розмірі 750 000,00 грн, що відповідно призвело до позбавлення позивача, як стягувача права на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна, яким є право вимоги відповідача-1 стягнення заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/12204/17від 16.10.2019 з КП "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у розмірі 37 148 792,01 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджує, що укладення між відповідачами договору відступлення права вимоги від 29.12.2010 є правочином, що вчинений боржником на шкоду кредитора, зокрема, вчиненим з порушенням вимог ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" та в порушення приписів ст. 3,13, 178 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Приписами ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України установлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зазначає, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В силу ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р (II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 3, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та указано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Так, у постанові Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 у справі №693/624/19 (провадження № 61-6420св21) зроблено висновок, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди). Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- ураховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 (провадження №61-2761св19) зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника".

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.03.2020 у справі № 704/1410/18, будь-який правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19) зроблено висновок, що "однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

З огляду на наведені вище висновки, судом установлено, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору відступлення права вимоги від 29.12.2020) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (спірний договір) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника (відповідач-1).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 29.12.2020 є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору (позивача).

Указане підтверджується наступними обставинами:

- момент вчинення договору (29.12.2021, тобто після винесення рішення судом про стягнення заборгованості з відповідача-1 на користь позивача, набранням рішення законної сили та відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення у справі № 910/11124/19);

- відсутність реальної оплати за оспорюваним договором, оскільки кошти на рахунок відповідача-1 не надійшли, так як сторонами укладено іншу угоду щодо зарахування зустрічних однорідних;

- значне заниження ціни продажу права вимоги, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, договір відступлення права вимоги, за яким зобов`язання в сумі 37 148 792,01 грн передано відповідачеві-2 за ціною 750 000,00 грн, а відповідачем-1 не доведено правомірність такого заниження;

- боржник (відповідач-1) діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний правочин, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майнові права боржника, який відчужив на підставі оспорюваного договору на користь відповідача-2 після прийняття рішення суду щодо стягнення заборгованості на користь позивача. Також, відповідач-1 не надав будь-яких пояснень та доказів того, що спірна угода мала законну господарську мету, що за цими договорам ним були фактично отримані грошові кошти і ці кошти були використані з ціллю, яка спростовує твердження позивача про фраудаторність правочинів.

В силу статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи також свідчать про те, що борг відповідача-1 перед позивачем не погашений, судове рішення у справі № 910/11124/19 про стягнення заборгованості не виконано.

Крім цього, судом також установлено, що на момент вчинення оспорюваного договору від 29.12.2020, приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 63395707 з виконання наказу № 910/11124/19 та 22.10.2020 відомості про ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" автоматизованою системою виконавчого провадження внесені до Єдиного реєстру боржників.

Відповідачем-1 також не заперечується факт обізнаності накладення арешту на все його рухоме та нерухоме майно а також грошові кошти, які знаходяться на рахунках останнього, на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. від 22.10.2020 у виконавчому провадження № 63395707.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених приписами ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки на момент укладення оспорюваного договору, предмет договору - право вимоги, було обмежене в цивільному обороті, відповідно до накладеного постановою від 22.10.2020 приватного виконавця арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, тобто, в тому числі, і на право вимоги, про що 23.10.2020 було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28221150, оспорюваний договір є таким, що укладений з порушенням вимог ст. 178 та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 зроблено висновок, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Щодо апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" і Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 колегія суддів відзначає наступне.

АТ "Банк "Український капітал" звернувся до місцевого господарського суду із заявою щодо вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" на його користь витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 53 197,71 грн з кожного.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано було частково відмовлено у задоволенні указаної заяви, при цьому суд керується наступним.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Причиною апеляційного оскарження у справі стало питання щодо правильності застосування судом першої інстанції норми права - ст. 129 ГПК України у розгляді питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Апеляційним судом установлено, що правова допомога позивачу надавалася Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Онопенко та партнери" (виконавець) на підставі Договору про надання правничої допомоги від 03.12.2018 року, додаткових угод до договору та завдання №17 до договору.

Згідно із п. 1.1. завдання №17 виконавець зобов`язується надати клієнту послуги, передбачені п. 1.2. договору з метою визначення недійсним договору відступлення права вимоги від 29.12.2020, укладеного між ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" та ТОВ "Капітал Проперті", в тому числі скласти та пред`явити позов про визнання такого договору недійсним, а клієнт зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги.

У пункті 2.1. завдання №17 сторони погоди, що за надані послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого складається з суми, визначеної на основі погодинних ставок спеціалістів виконавця, робочий час яких використовується для надання послуг, вказаних в п. 1.1. цього завдання та ставки за участь у судовому засіданні.

Відповідно до п. 2.1.1. завдання №17 вартість 1 (однієї) робочої години спеціалістів виконавця (кожного окремо), яка використовується ними для надання послуг, вказаних у п. 1.1. цього завдання, наступна:

- партнер* - 150 доларів США;

- адвокат* - 100 доларів США;

- молодший спеціаліст/помічник адвоката* - 50 доларів США.

Пунктом 2.1.2 завдання також передбачено фіксовану ставку (150 дол США) за участь у судовому засіданні спеціаліста виконавця.

Відповідно до п.п. 2.1.6, 2.1.7 завдання №17 гонорар виконавця, який сплачується клієнтом, буде відображений в Акті приймання-передачі наданих послуг (або в Актах приймання-передачі наданих послуг). Всі розрахунки проводяться сторонами в національній валюті України - гривні, з прив`язкою до офіційного курсу гривні до долара США, установленого Національним банком України (інформація щодо якого зазначається на офіційному сайті Національного банку України), на день підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов вищевказаного договору між сторонами були складені Акти приймання-передачі наданих послуг від 02.03.2021, від 11 05.2021, від 31.05.2021, від 05.07.2021, від 05.08.2021, від 13.08.2021 на загальну суму 106 395,42 грн, підготовлений виконавцем детальний опис послуг від 16.08.2021 та виставленні останнім рахунки-фактури №5 від 02.03.2021 p., № 3 від 11.05.2021, № 1 від 31.05.2021, № 1 від 05.07.2021, № 3 від 05.08.2021, № 6 від 13.08.2021.

В період з березня по серпень 2021 року вищеуказані рахунки-фактури були оплачені позивачем згідно меморіальних ордерів № 823957 від 22.03.2021 на суму 50 401,26 грн, № 1489722 від 25.05.2021 на суму 19 434,88 грн № 1740167 від 15.06.2021 на суму 8 250,12 грн, № 2095236 від 15.07.2021 на суму 4 111,82 грн № 2405921 від 11.08.2021 на суму 20 182,05 грн, № 2450782 від 16.08.2021 на суму 4 015,29 грн.

Таким чином загальна вартість послуг, наданих Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Онопенко та партнери" та прийнятих клієнтом, у відповідності до умовами договору становить 106 395,42 грн.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 (п. 3.31) зазначено, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

В свою чергу, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України (зокрема, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17 також зазначено, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Так відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У п. 3.29 постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 вказано, що у випадку коли, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, він повинен в судовому рішенні конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має ураховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Обґрунтовуючи прийняте додаткове рішення, суд першої інстанції вказує, що оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на суму 53 197 грн 70 коп., з покладенням на відповідачів обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 598,85 грн з кожного.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду та відзначає, що формально згадуючи критерії реальності, розумності, обґрунтованості та пропорційності витрат, суд першої інстанції не мотивував такий свій висновок та не вказав, які саме пропорції підлягають застосуванню та на яких підставах.

Указане свідчить про порушення місцевим господарським судом норм ст. 129 ГПК України та ст. 126 ГПК України, і неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Отже, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" у цій частині знайшли своє підтвердження.

При цьому колегія суддів вважає доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд", викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими з підстав, викладених вище.

За таких обставин додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі № 910/3183 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" щодо вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу. Заява підлягає задоволенню повністю, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53197,71 грн, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53197,71 грн.

Керуючись ст. 129, 244, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд".

4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21 залишити без задоволення.

5. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21 задовольнити.

6. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/3183/21 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" щодо вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу.

7. Заяву Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" щодо вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Г, ідентифікаційний код 31169965) на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, ідентифікаційний код 22868414) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53197,71 грн.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Проперті" (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського 20, оф. 3, ідентифікаційний код 43169869) на користь Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, ідентифікаційний код 22868414) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53197,71 грн.

10. Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

11. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.11.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран

Дата ухвалення рішення02.11.2021
Оприлюднено16.11.2021

Судовий реєстр по справі —910/3183/21

Постанова від 17.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Постанова від 02.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 09.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 13.10.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 12.10.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 07.10.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 27.09.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Рішення від 15.09.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 06.09.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Рішення від 11.08.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні