Рішення

від 03.11.2021 по справі 947/8909/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/8909/20

Провадження № 2/947/507/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.,

За участю - секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійснення права власності шляхом встановлення заборони, знесення самовільно збудованого, визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Одеської міської ради, в якому просить усунути позивачу перешкоди у здійсненні права влас ності на гараж, розміром 4,47*5,1 м, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 заважати (перешкоджати) ОСОБА_1 здійснювати відновлювальний ремонт цього гаражу (будівельних ро біт, які необхідно виконати для відновлення конструктивних елементів цього гаражу); усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права влас ності та користування гаражем, розміром 4,47*5,1 м, за адресою: АДРЕСА_1 , та на спільне майно і прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 , включаючи загальний вхід (заїзд) під № 3 шириною 4,03 м у двір будинку згідно схематичного плану КП БТІ ОМР від 07.10.2005 садибної ділянки у АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 самовільно побудованого кам`яного паркану та будови "(від вулиці і далі вглиб двору будинку довжиною до квартири АДРЕСА_2 будинку за цією адресою), ролетних воріт (з боку вулиці замість загального входу (заїз ду) під № 3 шириною 4,03 м, розташованих юридично за адресою; АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер: 5110136900:39:005:0021), а також всього по будованого в цих межах; визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради № 2103-VII від 26.04.2017р Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0437 га, за ад ресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Представник позивача зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться багатоквартирний будинок, про що свідчать: лист комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвента ризації та реєстрації об`єктів нерухомості (КП ОМБТІ та РОН) від 14.04.04, згідно якої цей будинок має 5 квартир, схематичні плани садибної ділянки у АДРЕСА_1 , виготовлений комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Одеської місь кої ради (КП БТІ ОМР) 18.07.1997, 07.10.2005, лист від 01.02.17 Департаменту комуналь ної власності Одеської міської ради (ОМР).

В цьому будинку та за цією адресою ОСОБА_1 на праві власності належать:

-квартира АДРЕСА_3 (договір дарування від 23.04.09),

-квартира АДРЕСА_4 (договір дарування від 08.09.99),

-гараж розміром 4,47*5,1 (рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.05.04 по справі № 2-2987/04, яке набуло законної сили 07.06.04, витяг про реєстрацію права влас ності від 26.12.2005; лист від 14.09.2017 КП БТІ ОМР, техпаспорт від 12.12.2005, інформа ційна довідка від 05.02.2018 № И2838104).

Будинок за вказаною адресою розташований на земельній ділянці спільного корис тування загальною площею 3 733 кв. м, із двором спільного користування (прибудинковою територією) - 2 504 кв. м, зазначені вище квартири є частинами цього будинку. Про це, се ред іншого, свідчать: схема КП БТІ ОМР від 18.07.1997, від 07.10.2005, техпаспорт від 15.03.2002 на кв. АДРЕСА_5 в будинку, техпаспорт від 07.10.2005 на кв. АДРЕСА_4 в будинку.

Доступ (прохід) до квартири АДРЕСА_4 до двору будинку АДРЕСА_1 , а та кож в`їзд автомобілем до своїх квартир та двору здійснювався позивачем через вхід (проїзд) загального користування з АДРЕСА_1 , у двір будинку АДРЕСА_6 , шириною 4,03 м, який безпосередньо примикає до належного ОСОБА_3 гаражу розміром 4,47*5,1 (схема КП БТІ ОМР від 07.10.2005, техпаспорт від 07.10.2005 накв. З, техпаспорт від 15.03.2002 накв. 1).р

Позивачка зазначає, що до квітня 2016 вона корис тувалася своїм майном та входом (в`їздом) під № 3 шириною 4,03 м. Але 11.04.16 побачила, що двір, де розташований багатоквартирний будинок, в якому вона проживає, перекопаний, стіна гаражу розміром 4,47*5,1 зруйнована та ворота зняті. Належний ОСОБА_1 гараж розміром 4,47*5,1 був зруйнований, на його місці зі сторони вулиці частково по ширині колишнього гаражу була встановлена хвіртка для про ходу у двір, ключі від якої ОСОБА_1 не дали;

вхід (проїзд) загального користування з АДРЕСА_1 , у двір будин ку АДРЕСА_6 , шириною 4,03 м, який безпосередньо примикав до гаражу, зник повністю;

замість стінки гаражу, яка безпосередньо примикала до вказаного входу (проїзду) загального користування з АДРЕСА_1 впродовж його фундаменту зі сторони вулиці в бік двору було встановлено кам`яний паркан, в результаті чого земельна ділянка площею понад 200 кв.м. (частина прибудинкової території будинку - двору загального користування), де також розташовані внутрішньо домові комунікації (кана лізація будинку із внутрішньо будинковим оглядовим люком, яка також є частиною системи каналізації належних позивачу кв. АДРЕСА_3 ), опинилась огородженою ОСОБА_2 , яка за цим парканом розпочала будівництво нерухомого майна (на цей момент завершено).

На підтвердження своєї позиції позивачкою надано:

лист від 01.06.2016 Департаменту комунальної власності ОМР, яким підтверджено факт встановлення паркану за вказаною адресою, зроблено запити щодо порядку користу вання землею загального користування, яка перекрита парканом ОСОБА_4 (відповідно до заяви від 04.04.2017 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 ОСОБА_5 є її матерю, якій ОСОБА_1 нібито перешкоджає отримати у власність земе льну ділянку);

лист від 03.06.2016 Департаменту муніципальної безпеки ОМР, згідно якого за зая вою ОСОБА_1 було проведено обстеження та встановлено, що за спірною адресою розміщено кам`яну огорожу, однак у зв`язку із відсутністю особи, яка проводила роботи по їх встановленню, встановити законність її розташування на місці не надалось можливим;

акт від 18.06.2016 органу самоорганізації населення Золотий берег , згідно якого на підставі заяви ОСОБА_1 проведено обстеження та з`ясовано: територія загального користування перегороджена високим кам`яним парканом висотою 3 м та довжиною 12-15 м, біля забору знайдено залишки фундаменту, де знаходився гараж ОСОБА_1 ;

лист від 29.06.2016 Департаменту комунальної власності ОМР із додатком - план- схемою земельної ділянки, згідно якого мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_7 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші не заперечують щодо приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 0,04 га відповідно до погоджених меж у план-схемі, тоді як ОСОБА_1 взагалі не зазначена як особа, із якою погоджувалися відповідні межі та приватизація, а ОСОБА_7 ніякої згоди, як це зазначено в цьому листі, не давав, будь-які письмові згоди від нього відсутні;

лист від 25.07.2016 Київської районної адміністрації ОМР, згідно якого в результаті виходу за адресою: вул. Золотий Берег, 4, м. Одеса спеціалістів районної адміністрації та проведеної Департаментом комунальної власності ОМР перевірки встановлено, що спірна огорожа встановлена гр. ОСОБА_2 ; мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_7 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші не заперечують щодо приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 0,04 га відповідно до погоджених меж у план-схемі, тоді як ОСОБА_1 взагалі не зазначена як особа, з якою погоджувалися відповідні межі та приватизація, а ОСОБА_7 ніякої згоди, як це зазначено в цьому листі, не давав;

акт від 29.07.2016 органу самоорганізації населення Золотий берег , згідно якого на підставі заяви ОСОБА_1 проведено обстеження та з`ясовано: територія загального користування перегороджена високим парканом висотою 3 м та довжиною 12-15 м, робітник здійснюють будівництво на території користувача земельної ділянки ОСОБА_6 відмо вились допустити, документи не надалі; за парканом візуально видно металеві конструкції висотою 3,2 м, ведуться будівельні роботи;

акт від 23.01.2017 огляду земельної ділянки, згідно якого прибудинкова територія - прохід з боку АДРЕСА_7 до будинку ОСОБА_8 площею 6,0162 га огороджена кам 'яним парканом, з боку АДРЕСА_7 - ролетними воротами; зазначену територію використовує ОСОБА_2 ; гараж ОСОБА_1 відсутній;

висновок експерта ОНДІСЕ № 19-2580/2581 від 30.07.2019, виготовленого в рамках кримінального провадження № 22016160000000356, внесеного до ЄРДР 11.10.16 за заявою ОСОБА_1 (КП № 22016160000000356), згідно якого гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_7 , належний потерпілий ОСОБА_1 , по факту не існує, та є не придатним для його подальшої експлуатації внаслідок знищення; вартість будівель них робіт, які необхідно виконати для відновлення конструктивних елементів цього гаражу складає 183 390 грн.;

протокол від 12.10.2016 допиту потерпілої ОСОБА_1 в КП № 22016160000000356, згідно якого ОСОБА_2 із іншими особами зруйнували стіну її гара жу, прохід загального користування перекрили, усі мешканці стали ходити через її вже зруйнований гараж з вулиці у двір, використовуючи місце, де він був розташований, як про хід до двору спільного користування, фактично відгороджено понад 200 кв. м. землі, де розта шовані комунікації, там ведеться будівництво, відгороджену частину двору ОСОБА_6 хоче приватизувати;

протокол від 04.11.16 огляду місця події (ОМП) в КП № 22016160000000356, згідно якого гараж за адресою: АДРЕСА_1 , зруйнований; замість нього є прохід у двір будинку; ліворуч розташовані ворота світло-зеленого кольору із написом № 4-Б; пра воруч - ворота із написом Золотий берег,4 ;

протокол від 10.11,16 допиту свідка ОСОБА_9 в КП № 22016160000000356, згі дно якого зараз прохід у двір будинку адресою: АДРЕСА_1 , загального користування здійснюється через прохід через місце, де раніше була будова, побудована да вно; зараз її немає, прохід здійснюється через іншій прохід, ОСОБА_10 знесла раніше існую чу будову та побудувала нову, також паркан, який розділяє нові входи у двір будинку; існу вала територія загального користування - двір за вказаною адресою, вхід до якого здійсню вався з АДРЕСА_7 беріг, цей вхід на момент допиту поділяє збудований ОСОБА_6 паркан; зараз прохід здійснюється через місце, де раніше була будова з ракушняка; її знесла ОСОБА_6 та запропонувала йому, що вона побудує паркан, і перенесе вхід у двір поруч замість цієї будови, на що він погодився, нові ворота поставила також вона;

протокол від 22.02.17 допиту свідка ОСОБА_11 (інженер ТОВ Веоконсадтинг , яка здійснила 22.07.16 геодезичну зйомку земельної ділянки у АДРЕСА_1 , на замовлення ОСОБА_2 ), в КП № 22016160000000356, яка підтвердила, що на зйомці дільниці 2014 був прохід, замість якого 22.07.16 вже був паркан, відповідні результати зйом ки вона здала в КП Одеспроект та ТОВ ІМПЕРІЯ - 2010 ;

висновок експерта № 004/2019 від 25.03.2019 будівельно-технічного дослідження, яким, серед іншого, встановлено, місце розташування ємнісної каналізаційної споруди, куди здійснюється злив каналізаційних стоків квартир будинку, в тому числі, з кв. АДРЕСА_8 (ма люнок № 3, додаток № 10 - топографічний план земельної ділянки за вказаною адресою від 04.02.2008)

Також в рамках розслідування КП № 22016160000000356 було з`ясовано, що 06.06.2016 ОСОБА_6 подарувала своїй матері ОСОБА_2 житловий будинок за адре сою: АДРЕСА_7 шляхом підписання різних договорів на 1/2 частку у рі зних нотаріусів в один день, а саме: на 1/2 частку - за договором дарування серія та номер: 196, виданий 06.06.2016 о 16:49:47 у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калганова М.В; 1/2 частку - за договором дарування серія та номер: 17, виданий 06.06.2016, о 17:21:25 у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пет рова О.А.; 06.09.2016 в.о. начальника управління архітектури та містобудування ОМР Шайденко М.О. було затверджено висновок по проекту землеустрою щодо відведення земе льної ділянки № 01-11/3907-505пз-К від 06.09.2016 за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_12 ; 16.08.2016 ТОВ ІМПЕРІЯ - 2010 направила до управління архітектури та містобудування ОМР для погодження проект землеустрою, де містяться: акт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами) та акт приймання передачі межових знаків на зберігання; у вказаних актах не вказано дату їх складання, а вказано лише 2016 рік та у переліку суміжних землевласників (землекористува чів) вказано ОСОБА_13 та її підпис, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка згідно даних Управління державної реєстрації ГТЮ в Одеській області померла 13.01.2011; також геодезична служба м. Одеси 26.07.16 прийняло схему розташування ділянки за цим висновком, відповідно до якої земельна ділянка за адре сою: АДРЕСА_1 розташована впритул до місця, де був гараж ОСОБА_1 , займає увесь прохід (в ширину) під № 3 вглибину двору від вулиці аж до кварти ри АДРЕСА_2 ( ОСОБА_14 ). Наведене підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою від 08.09.2018, листом від 02.03.2017 начальника 3-го відділення СВ УСБ України в Одеській області до голови ОМР із повідомлення вказаних обставин для врахування в роботі, який за лишився без реагування.

Не зважаючи на викладене, відповідні клопотання ОСОБА_1 , зокрема, від 12.01.2017 про зняття з розгляду питання про передання у власність земельної ділянки відповідачу, її заява від 03.02.17 серед іншого, щодо того, що вона не підписувала акту розділення відповідної земельної ділянки, не давала своєї згоди на передання у власність відпові дачу земельної ділянки, яка є двором спільного користування, знов залишись без належного реагування. Рішенням ОМР № 2103-VII від 26.04.2017р Про затвердження проекту землеус трою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0437 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для бу дівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було передано у власність відповідну ділянку ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 спробувала самостійно відновити гараж, на її замовлення було підготовлено проект відновлення конструкції гаражу за адре сою: АДРЕСА_7 . Але ОСОБА_2 почала перешкоджати їй у віднов ленні гаражу як фізично (шляхом усних заперечень, погроз, висловлювань заборони таких дій, користуванням місцем, де був розташований гараж, як проходом у двір замість раніше існуючого проходу поруч, захопленого ОСОБА_2 ), так і шляхом написання безпідстав них звернень щодо нібито незаконних дій позивачки, змушуючи її виправдовуватися за те, що вона бажає відновити зруйнований гараж, який нібито є самочинним будівництвом пози вачки, за твердженням ОСОБА_2 (див. зокрема, акт від 06.05.2016 огляду земельної ді лянки).

На думку позивачки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню, зокре ма, ст. 386 ч. 2 ЦК, ст. 391 ЦК, згідно яких вона яка власник гаражу, який зруйновано із по дальшим будівництвом ОСОБА_2 на його фундаменті кам`яного паркану та нового про ходу до двору, має підстави передбачати можливість порушення свого права власності ОСОБА_5 у вигляді подальшого перешкоджання відновити конструкції гаражу, та має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення ОСОБА_2 дій, які можуть пору шити її право на відповідні ремонтні роботи.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представника позивача, представника відповідачач, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вважає суд, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що майно, яке є предметом спору, було побудовано без належних не те правових підстав, а також не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 зруйнувала або зайняла будь-яке майно, що належало ОСОБА_1 , або є частиною спільної прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_9 ,,

Позовні вимоги про визнаним незаконним та скасування рішення Одеської міської ради № 2103 У-ІІ від 26.04.2017 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність земельної ділянки є похідними від позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом встановлення заборони, знесення самовільно збудованого, яким вже була надана оцінка в рамках розгляду справи № 520/4717/16, а тому задоволенню не підлягають.

Суду не надані переконливі докази того, що відбулося порушення прав ОСОБА_1 шляхом будівництва ОСОБА_2 кам`яного паркану, будови (від вулиці і далі в глиб двору будинку довжиною до квартири АДРЕСА_2 ) ролевих воріт (з боку вулиці замість загального входу (заїзду) під № 3 шириною 4,3 м, розташованих юридично за адресою: АДРЕСА_9 .

Під час судового розгляду з`ясовано, що в рамках розгляду справи № 520/4717/16 досліджувалися обставини зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_9 , шляхом демонтажу самовільно збудованого паркану та звернення незаконно побудованої будови.

Не встановлено, хто саме та коли зруйнував ( та взагалі руйнував) належний ОСОБА_1 нерухоме майно.

Вказане підтверджується: листом Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради від 03.06.2016 року № 01.1-14/Т-116; листом першого заступника Одеської місцевої прокуратури № 1 від 25.05.2016 року № 100-р-16; листом в.о. начальника Київського відділу поліції в м. Одесі ГУПП в Одеській області; листом першого заступника начальника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/488 від 09.08.2016 року.

Свідок ОСОБА_15 пояснив у судовому засіданні, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 з 1986 року, з дня народження. Гаражу там ніколи не було. На місті, де, за словами позивачки, був гараж, було дві стіни без даху. Там було сміття, траплялися пожежі. Все існувало в розібраному виді; було вирішено це прибрати.

ОСОБА_2 проживає через 2 квартири від ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 з 1980-х р.р. Гаражу у вказаному місці ніколи не було; був смітник і огорожа.

Свідок ОСОБА_17 надав пояснення у судовому засіданні, що там, де нібито був гараж, насправді був смітник, а також 2 стіни літерою Г , які він побудував особисто. До межі ОСОБА_2 фундамент не примикав. Позивачка і відповідачка мешкають через 2 квартири один від одного.

Ніхто зі свідків не бачив, щоб ОСОБА_2 брала участь у руйнуванні гаражу.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів предмету доказування, а саме факту знищення саме ОСОБА_2 гаражу розміром 4,47 х 5,1 м., розташованого за адресою: АДРЕСА_7 .

Згідно договорів дарування від 06.06.2016 року, (реєстр. № 17, реєстр. № 196) житловий будинок належить гр. ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_9 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.06.2016 року, номер інформаційна довідка 60898946, номери запису про право власності 14838510, 14835671).

У відповідності до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно- правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Закон України Про об`єднання співлісників багатоквартирного будинку в даному випадку застосованню не підлягає.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 , розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІЯ- 2010 , згідно з договором на виконання робіт № 34*1 від 20.07.2016 року, завдання на виконання робіт, затвердженого ТОВ ІМПЕРІЯ-2010 та замовником, рішення Одеської міської ради № 892-VII від 30.06.2016 р.

Згідно довідки управління архітектури та містобудування від 20.07.2016 р. № 213 правовстановлюючі документи на землекористування за адресою: АДРЕСА_1 , в архіві УАМ відсутні.

Згідно договорів дарування від 06.06.2016 року, (реєстр. № 17, реєстр. № 196) житловий будинок в цілому належить гр. ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_9 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.06.2016 року, номер інформаційної довідки 60898946, номери запису про право власності 14838510, 14835671).

Рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 892-VІІ гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_9 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Межі та площа земельної ділянки, що проектувалася до відведення, були визначені в результаті геодезичних вимірів в натурі та даними державного земельного кадастру, з урахуванням обмежень. За результатами геодезичних вимірів в натурі площа земельної ділянки по АДРЕСА_9 , за фактичним користуванням та з урахуванням даних державного земельного кадастру складає 0,0437 га.

Земельна ділянка має: форму багатокутника, рельєф спокійний; під`їзд буде виконуватися з АДРЕСА_7 .

Земельна ділянка, що була відведена по АДРЕСА_9 , межує: зі сходу -землі м. Одеси (Фонтанська дорога); з півдня - гр. ОСОБА_13 , гр. ОСОБА_18 , гр. ОСОБА_19 , гр. ОСОБА_6 ; із заходу - землі Одеської міської ради не передані у власність та не надані у користування; з півночі - землі гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_20 , що у свою чергу спростовує твердження Позивача щодо обов`язкової необхідності погодження меж земельної ділянки з ОСОБА_1 .

Межі земельної ділянки погоджені із суміжними землевласниками (землекористувачами), яких було повідомлено про дату і час проведення робіт через оголошення у пресі.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України земельна ділянка віднесена до категорії земель --землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) земельна ділянка віднесена до земель населених пунктів, Розділ 02 Секція В Підрозділ 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка).

Відповідно до переліку обмежень щодо використання земельних ділянок, передбачених додатком 6 до "Порядку ведення державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, було рекомендовано встановити наступні проектні обмеження щодо використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 : код 06 - інше обмеження - діє на земельній ділянці площею 0,0437 га; код 07 - земельні І сервітути: 07.09 -право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд - діє на земельній ділянці площею 0,0041 га; І код 01 - охоронна зона: 01.08 - охоронна зона навколо інженерних комунікацій - діє на І земельній ділянці площею 0,0162 га.

Згідно з ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних | рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, ; водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Згідно з Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської ради № 6489-VІ від 25.03.2015 року, земельна ділянка, площею 0,0437 га, за адресою: АДРЕСА_9 , розташована в проектній водоохоронній зоні Чорного моря (код 05.01 - водоохоронна зона - згідно додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р., ст. 87 Водного кодексу України).

Даними документами, відповідно до Земельного кодексу України, стаття 118, передбачено відвести у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0437 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_9 Розшифровка земель по землекористувачам та угіддям приведена в експлікації.

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки, площею 0,0437 га, за адресою: АДРЕСА_9 та пояснювальної записки відведення земельної ділянки не впливало на використання суміжних земельних ділянок. Вирахування координат зйомочних пунктів проведено в системі координат 1963 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 318, ст. 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Приписами ч. 1 ст. 79, ч. 1, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 80, ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого

самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями ст. 90 Земельного кодексу України врегульовано, що власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою для реалізації особою наданого законом права на судовий захист є наявність у неї відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд повинен першочергово встановити факт наявності порушеного права або інтересу позивача, що випливає із спірних правовідносин.

ОСОБА_7 11.03.2016 року було надано згоду на будівництво та встановлення паркану в середині двору на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_7 згідно схеми.

ОСОБА_1 не надано доказів того, що у випадку задоволеним позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом встановлення заборони, знесення самовільно збудованого, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради № 2103 У-ІІ від 26.04.2017 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність земельної ділянки відбудеться відновлення її порушеного права або інтересу.

Позивачем не доведено наявність правових підстав вважати рішення Одеської міської ради № 2103 У-ІІ від 26.04.2017 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність земельної

ділянки, незаконними.

Згідно договорів дарування від 06.06.2016 року, (реєстр. № 17, реєстр. № 196) Житловий будинок в цілому належить гр. ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_9 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.06.2016 року, номер інформаційна довідка 60898946, номери запису про право

власності 14838510,14835671).

Рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 892-УІІ гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_9 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Одеської міської ради № 2103 V-ІІ від 26.04.2017 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність з гр. ОСОБА_2 земельну ділянки за адресою: АДРЕСА_9 .

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних прав або обов`язків, в тому числі обов`язок забезпечити виконання наданого відповідно до підпорядкованості доручення.

Акт індивідуальної дії є різновидом правового акта, особливими ознаками якого є правозастосовний характер, персоніфікованість застосування, наявність припису (або констатації) про виконання конкретної дії, однократність застосування, припинення дії після реалізації фактом його виконання. Якщо акт індивідуальної дії прийнятий із порушенням установленого порядку, поза межами компетенції органу або приписи такого акта порушують права, свободи чи охоронювані законом інтереси особи, така особа має право звернутись до суду за захистом. Ефективний захист відбувається лише за умови забезпечення реального поновлення порушених прав, що неможливо здійснити шляхом визнання протиправним і скасування індивідуально-правового акту в разі, якщо такий акт вичерпав свою дію фактом його ' реалізації та виникли інші правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскаржуване рішення за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії одноразового застосування, за положеннями якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Оспорюване рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, зокрема, видачею свідоцтва про право власності та реєстрацією права власності.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

У свою чергу, акти індивідуальної дії породжують права та обов`язки тільки того суб`єкта, якому його адресовано. Відсутність у будь-кого прав чи обов`язків у зв`язку із оскарженим актом не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із відповідною позовною заявою.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що предметом оскарження визначено правовий акт індивідуальної дії, який адресований іншим аніж позивач особам та не передбачає виникнення у позивача будь-яких прав та обов`язків, такий акт не міг бути ним оскаржений, що виключає підстави для задоволення судом першої інстанції заявленого позову про скасування відповідного акту органу місцевого самоврядування.

Відповідна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України, постановлених у справах про оскарження актів індивідуальної дії, зокрема, у постановах від

24.02.2015року у справі № 21-34а15, від 11.11.2015 року у справі № 2а-2885/12/1470, від

15.11.2016року у справі № 800/264/16, від 27.10.2015 року у справі № 800/210/15 тощо, в ухвалі Верховного Суду від 26.12.2017 року у справі № П/9901/11/17.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (в редакції чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об`єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити

підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Згідно із п. 9 листа ВАСУ від 31.01.2001 р. N 01-8/98 Про деякі _ приписи законодавства, яке регулює питання, пов`язані із здійсненням права власності та його захистом свідоцтва про право власності на певний об`єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права

власності на об`єкт нерухомого майна.

Згідно фотофіксації спірний гараж не знаходиться на території ОСОБА_1 та жодним чином не примикає до неї.

Актом погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами від 23.08.2016 року встановлені власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, серед яких відсутня ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Так, предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійснення права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони здійснювати ремонт, знесення самовільно збудованого кам`яного паркану та будови за адресою: АДРЕСА_1 , визнання незаконним та скасування рішення ОМР № 2103-VII від 26.04.2017 року, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 13.11.2021 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.