Постанова

від 09.11.2021 по справі 569/13705/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 569/13705/20

провадження № 61-15121св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Споживчий житлово-будівельний кооператив Котедж плюс ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Споживчого житлово-будівельного кооперативу Котедж плюс на постанову Рівненського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, апеляційної скарги і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Споживчого житлово-будівельного кооперативу Котедж плюс (далі - СЖБК Котедж плюс ) про розірвання договору про асоційоване членство і стягнення суми пайових внесків, посилаючись на те, що 22 листопада 2019 року між ним та СЖБК Котедж плюс було укладено договір щодо асоційованого членства №28/11/19-26, за умовами якого він зобов`язався сплатити СЖБК Котедж плюс пайові внески в розмірах та в порядку, визначених договором, а кооператив зобов`язався організувати будівництво, здати об`єкт будівництва в експлуатацію і передати йому у власність приміщення в цьому об`єкті. Приміщенням, яке визначено договором для передачі йому у власність, була квартира АДРЕСА_1 (ІІ черга будівництва), вартість якої складала 1 175 000 грн. На виконання умов договору 22 листопада 2019 року він сплатив пайовий внесок і отримав довідку про його повну сплату. Цього ж дня сторони склали акт прийому-передачі майна - квартири АДРЕСА_1 (ІІ черга будівництва) загальною площею 78,82 кв. м. Для проведення державної реєстрації права власності на згадану квартиру 11 серпня 2020 року він звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора Виконавчого комітету Корнинської сільської ради. Однак державний реєстратор виніс рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку з тим, що спірний об`єкт нерухомого майна вже зареєстрований за іншою особою - ОСОБА_2 . Як наслідок, виконавши всі зобов`язання за договором, він позбавлений можливості зареєструвати право власності на спірну квартиру через невиконанням СЖБК Котедж плюс своїх зобов`язань, що свідчить про істотне порушення умов договору. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив розірвати укладений 22 листопада 2019 року між сторонами договір про асоційоване членство № 28/11/19-26 і стягнути із СЖБК Котедж плюс на свою користь 1 175 000 грн сплачених пайових внесків.

У жовтні 2020 року СЖБК Котедж плюс звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про асоційоване членство, посилаючись на те, що статутом СЖБК Котедж плюс не визначено прав та обов`язків, а також повноважень голови правління, які надавали б йому право діяти одноособово від імені кооперативу. Тобто всі рішення щодо господарської діяльності, віднесені до повноважень виконавчого органу, повинне приймати правління СЖБК Котедж плюс як колегіальний, а не одноособовий орган управління. Тому укладення оспорюваного договору головою правління СЖБК Котедж плюс ОСОБА_3 суперечить вимогам закону і статуту кооперативу. Правлінням СЖБК Котедж плюс не приймалося жодних рішень стосовно ОСОБА_1 , зокрема й про розгляд його заяви на вступ до кооперативу чи щодо укладення договору на асоційоване членство. В кооперативу взагалі відсутні будь-які звернення ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів про сплату ним 1 175 000 грн в рахунок пайового внеску, що свідчить про невиконання ним договірних зобов`язань щодо оплати вартості спірної квартири. СЖБК Котедж плюс не міг 22 листопада 2019 року передати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 до реєстрації сертифікату щодо готовності об`єкта до експлуатації та присвоєння поштової адреси. Такий сертифікат кооператив отримав лише 16 липня 2020 року, а поштову адресу об`єкту будівництва присвоєно 21 липня 2020 року, тобто після укладення оспорюваного договору. Враховуючи зазначене, СЖБК Котедж плюс просив визнати недійсним договір про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26, укладений 22 листопада 2019 року між ним і ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року зустрічний позов СЖБК Котедж плюс прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 і об`єднано їх в одне провадження.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2021 року у складі судді Левчука О. В. в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26, укладений між СЖБК Котедж плюс і ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь СЖБК Котедж плюс 2 102 грн судового збору.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з принципу змагальності та обов`язку особи, яка звернулася з позовом, довести порушення свого права. ОСОБА_1 не підтвердив належними і допустимими доказами сплату ним пайових внесків згідно з договором про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26 в сумі 1 175 000 грн. Також у процесі судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 не передавав СЖБК Котедж плюс будівельних матеріалів - цегли М-100 в кількості 378 000 штук. Тому місцевий суд виходив з недоведеності вимог за первісним позовом. Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір було укладено з перевищенням головою правління кооперативу ОСОБА_3 своїх повноважень, про що знав ОСОБА_1 , який був стороною договору, однак уклав оспорюваний договір. При цьому подальшого схвалення кооперативом договору про асоційоване членство не відбулося. Крім цього, перед підписання акта прийому-передачі майна -квартири АДРЕСА_1 загальною площею 78,82 кв. м, житловою площею 51,83 кв. м позивач (відповідач за зустрічним позовом) мав би проявити розумну обачність та дізнатися, чи введений об`єкт будівництва в експлуатацію. Таким чином, ОСОБА_1 діяв недобросовісно та нерозумно.

В лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оспанов Р. О. подав апеляційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2021 року, в якій зазначив про незгоду з висновком місцевого суду про те, що при підписанні оспорюваного договору голова правління кооперативу ОСОБА_3 перевищив свої повноваження, а ОСОБА_1 знав про наявність обмеження повноважень щодо підписання договору головою правління. Зміни до статуту СЖБК Котедж плюс не вносилися з 2016 року, а питання обізнаності ОСОБА_1 про обсяг повноважень голови правління кооперативу не досліджувалося. Статут не містить вказівки про осіб, яким надано право підпису документів, зокрема договорів від імені кооперативу. Про цей факт свідчить і тотожність підписантів в оспорюваному договорі та в договорі між кооперативом та ОСОБА_2 , яка набула право на спірну квартиру пізніше. Крім цього, на час укладення оспорюваного договору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підписантом зазначався ОСОБА_3 і лише з грудня 2019 року - ОСОБА_4 . Також суд першої інстанції не врахував правових висновків щодо застосування статей 9, 10 Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , статті 92 Цивільного кодексу України, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 669/794/17. Апеляційний суд не дослідив наявну у справі довідку від 22 листопада 2019 року № 22/11/19-26 про те, що ОСОБА_1 є членом СЖБК Котедж плюс та сплатив пайові внески в повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оспанова Р. О. задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2021 року скасовано. Первісний позов задоволено. Розірвано договір про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26, укладений між СЖБК Котедж плюс і ОСОБА_1 . Стягнуто із СЖБК Котедж плюс на користь ОСОБА_1 1 175 000 грн завданих збитків і 31 528,80 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 є асоційованим членом СЖБК Котедж плюс , він повністю сплатив пайові внески і йому де-юре було передано квартиру АДРЕСА_1 (в подальшому будинку присвоєно АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним договором, довідкою від 22 листопада 2019 року № 22/11/19 та актом прийому-передачі від 22 листопада 2019 року, то договірні зобов`язання ним виконано в повному обсязі. Що стосується СЖБК Котедж плюс , то його зобов`язання за оспорюваним договором не було виконано і спірної квартири фактично не було та не може бути передано ОСОБА_1 у власність, так як право власності на неї вже зареєстровано за іншою особою. Тобто через односторонню відмову СЖБК Котедж плюс від договірних зобов`язань ОСОБА_1 не може одержати ту річ, на яку він розраховував при укладенні договору про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року №28/11/19-26. Ці факти свідчать про істотне порушення СЖБК Котедж плюс умов оспорюваного договору щодо ОСОБА_1 , що є підставою для його розірвання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

08 вересня 2021 року СЖБК Котедж плюс подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2021 року.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно зі статутом СЖБК Котедж плюс всі рішення щодо господарської діяльності, які віднесені до повноважень виконавчого органу, має приймати виключно правління кооперативу - колегіальний орган. Тому, укладаючи та підписуючи оспорюваний договір без рішення правління з цього питання, голова правління кооперативу ОСОБА_3 перевищив свої повноваження, діяв не в інтересах кооперативу та незаконно. В судовому засіданні 25 січня 2021 року ОСОБА_1 підтвердив, що читав оспорюваний договір і знав, що ОСОБА_3 діяв на підставі статуту. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) в частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй не було відомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги належні, достовірні, достатні та допустимі докази, які встановлюють обставини, якими обґрунтовані вимоги СЖБК Котедж плюс , а саме - показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Крім цього, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив здійснити дослідження матеріалів справи, що обґрунтовують вимоги СЖБК Котедж плюс , а саме аудіозапису судового засідання Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2021 року в частині допиту ОСОБА_1 як свідка.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.

04 жовтня 2021 року справа № 569/13705/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 22 листопада 2019 року між ОСОБА_1 і СЖБК Котедж плюс в особі голови правління ОСОБА_3 укладено договір про асоційоване членство № 28/11/19-26, за умовами якого учасник зобов`язався сплатити на користь кооперативу пайові внески у розмірах та в порядку, визначених договором, а відповідач зобов`язався організувати будівництво, здати об`єкт будівництва до експлуатації та передати учаснику у власність приміщення в об`єкті будівництва. Приміщенням, яке повинно бути передано у власність ОСОБА_1 , була квартира АДРЕСА_1 (ІІ черга будівництва). Вартість приміщення визначено в розмірі 1 175 000 грн. Покупець має право оплатити всі пайові внески достроково. Датою оплати вважається дата зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок кооперативу або дата внесення коштів у касу кооперативу. Довідка про повну оплату суми пайового внеску видається кооперативом учаснику після здійснення остаточного розрахунку учасником за приміщення. У 30-денний строк після здійснення учасником повної оплати вартості приміщення, за умови, що об`єкт будівництва уведений в експлуатацію (а якщо об`єкт будівництва не уведений в експлуатацію, а повна оплата вартості приміщення здійснена учасником, то у 30-денний строк після введення об`єкта будівництва в експлуатацію) для проведення державної реєстрації права власності на приміщення кооператив зобов`язується надати учаснику такі документи: 1) копію документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту будівництва адреси; 3) копію документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва; 4) довідку про повну оплату учасником пайових внесків; 5) список асоційованих членів кооперативу, затверджений загальними зборами членів (власників) кооперативу (пункти 2.1, 2.2, 3.1, 3.7, 3.8, 6.1 договору про асоційоване членство).

Того ж дня сторони склали акт прийому-передачі майна - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 78,82 кв. м, житловою площею 51,83 кв. м.

У справі наявні: квитанція до прибуткового касового ордера № 22/11/19-26, в якій вказано про сплату ОСОБА_1 3 200 грн членських внесків згідно з оспорюваним договором; акт № 22/11/19-26 на передачу матеріалів - пайового внеску від 22 листопада 2019 року, за яким ОСОБА_1 передав на користь СЖБК Котедж плюс цегли М-100 в кількості 378 000 штук на суму 1 171 800 грн.

Також до справи долучено довідку № 22/11/19, видану СЖБК Котедж плюс 22 листопада 2019 року, про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу і станом на 22 листопада 2019 року ним сплачено всі пайові внески.

16 липня 2020 року Управлінням архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Рівненської міської ради видано сертифікат РВ 122200716861, який засвідчує введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Наказом Управлінням архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21 липня 2020 року № 74 об`єкту будівництва Будівництво житлових будинків (ІІ черга), що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером: 5610100000:01:039:0281 , присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

11 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності на квартиру АДРЕСА_3 ), однак йому було відмовлено у зв`язку з тим, що право власності на вказану квартиру вже зареєстроване за ОСОБА_2 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 є, зокрема договір про асоційоване членство від 10 березня 2020 року № 10/03/20-26, укладений між СЖБК Котедж плюс в особі голови правління ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (частини друга, п`ята статті 653 ЦК України).

Поняття істотності порушення договору є оціночним, яке законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Отже, надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, а також її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Отже у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/22259/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/3568/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/4427/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 910/5001/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 926/1557/18, від 29 січня 2020 року у справі № 920/221/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/185, від 18 березня 2021 року у справі № 910/3104/20.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, врахувавши правові висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/22259/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/3568/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/4427/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 910/5001/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 926/1557/18, від 29 січня 2020 року у справі № 920/221/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/185, від 18 березня 2021 року у справі № 910/3104/20, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду і ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову та задоволення первісного позову з огляду на те, що ОСОБА_1 став асоційованим членом СЖБК Котедж плюс , так як повністю сплатив пайові внески і йому де-юре було передано квартиру АДРЕСА_1 (в подальшому будинку присвоєно АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним договором, довідкою від 22 листопада 2019 року № 22/11/19 та актом прийому-передачі від 22 листопада 2019 року, а тому договірні зобов`язання він виконав у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про істотність порушення СЖБК Котедж плюс взятих на себе зобов`язань за договором про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26, оскільки це призвело до неможливості одержання ОСОБА_1 речі (спірної квартири), на яку він розраховував при укладенні договору.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо доводів заявника, наведених на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Аргументуючи свою позицію про недійсність договору про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26 у зв`язку з відсутністю, згідно із статутом, в голови правління кооперативу ОСОБА_3 повноважень на підписання такого договору, СЖБК Котедж плюс вказало на необхідність застосування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19, про те, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом наведених правових висновків Верховного Суду є безпідставними з огляду на таке.

Судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий висновок викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, з`ясування наявності права заявника на касаційний перегляд судового рішення з підстав, наведених у пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як: подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 94 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження . (частини перша, третя статті 92 ЦК України).

У справі № 906/100/17 встановлено, що згідно зі статутом приватного підприємства повноваження його директора на вчинення правочинів були обмежені сумою, що не перевищує 50 000 грн, або її еквіваленту в іноземній валюті за курсом Національного банку України на день вчинення правочину.

У справі № 927/976/17 встановлено, що за статутом товариства його директор уповноважений був укладати договори, контракти, інші правочини, сума яких не перевищує 1 000 000 грн, або еквівалент в іноземній валюті на одного контрагента.

Постановою від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16 Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду у зв`язку з порушенням цим судом норм процесуального права і передав справу на новий апеляційний розгляд, та не викладав правового висновку, про який зазначив заявник.

У справі № 904/2178/18 встановлено, що оспорюваний договір і додаткову угоду до нього було підписано від імені товариства особою, прізвище та посадове становище якої не відповідає зазначеному в цих документах.

У справі № 910/22198/17 встановлено, що згідно зі статутом товариства його директор уповноважений був укладати правочини, в тому числі кредитні на суму, що не перевищує п`ятдесят відсотків загального обсягу майна товариства.

У справі № 911/1634/19 встановлено, що за статутом товариства його директор уповноважений був укладати угоди і здійснювати юридичні дії від імені товариства на суму, що не перевищує 100 000 грн.

Статтею 101 ГК України передбачено, що управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу. Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено спостережну раду кооперативу. Члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть бути членами його правління (головою кооперативу) чи спостережної ради.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про кооперацію статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно з пунктами 8.1, 8.11, 8.12 статуту СЖБК Котедж плюс , затвердженого рішенням загальних зборів СЖБК Котедж плюс протокол № 1 від 21 вересня 2016 року, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке складається з трьох чоловік та очолюється головою. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу, зокрема укладає угоди між кооперативом та іншими особами.

Тобто у справах № 906/100/17, № 927/976/17, № 910/22198/17, № 911/1634/19 було встановлено, що статути юридичних осіб містили пряму заборону (обмеження) на вчинення їх директором правочинів, сума яких перевищує певний грошовий чи майновий ліміт.

Положення статуту СЖБК Котедж плюс не містять як таких, так і будь-яких інших прямих обмежень (заборон) щодо діяльності голови правління кооперативу, тому посилання заявника на судові рішення Верховного Суду у вказаних справах є нерелевантним. При цьому власне тлумачення СЖБК Котедж плюс його статуту, з огляду на його суперечливу поведінку щодо подальшого укладення і підписання аналогічних договорів від імені кооперативу саме головою правління (до прикладу наявний у справі договір про асоційоване членство від 10 березня 2020 року № 10/03/20-26), а не виконавчим органом у складі трьох осіб, як на цьому наполягав СЖБК Котедж плюс у відзиві на позов ОСОБА_1 , не може свідчити про укладення оспорюваного договору про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26 не уповноваженою на те особою, чи з перевищенням наданих повноважень.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Також в цій справі не встановлено обставин підписання договору від імені кооперативу особою, прізвище та посадове становище якої не відповідає зазначеному в цьому документі, як це було встановлено у справі № 904/2178/18.

Отже, висновки у наведених заявником постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19 та в цій справі (№ 569/13705/20) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах заявник послався, виокремивши їх з контексту судових рішень, не врахувавши викладених в цих судових рішеннях правових висновків Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмета спору, в контексті досліджуваних судами доказів та встановлених фактичних обставин.

Щодо доводів заявника, наведених на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Посилаючись на наявність підстав касаційного оскарження судового рішення, заявник вказав, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) та необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про дослідження доказів (аудіозапису судового засідання Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2021 року в частині допиту ОСОБА_1 як свідка).

В оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд вказав, що показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 не можуть братися судом до уваги, так як не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на змісті абзацу 2 частини першої статті 218 ЦК України, згідно з яким заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків .

Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення/невчинення правочину прямо визначені в ЦК України (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК України).

Що стосується посилання заявника на те, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про дослідження доказів (аудіозапису судового засідання Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2021 року в частині допиту ОСОБА_1 як свідка), то воно також не заслуговує на увагу, так як апеляційний суд не відмовляв у дослідженні вказаного доказу, а вказав на необґрунтованість і відхилив клопотання представника СЖБК Котедж плюс про відтворення зазначеного доказу в судовому засіданні апеляційного суду.

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судового рішення з точки зору застосування норм права, які стали підставою для вирішення справи по суті, дійшла висновку, що апеляційним судом було ухвалене судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Обставини справи встановлені апеляційним судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки під час здійснення касаційного провадження в цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, Верховним Судом не встановлено застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постановах Верховного Суду, а також порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого житлово-будівельного кооперативу Котедж плюс залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко