Ухвала

від 09.11.2020 по справі 569/13705/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/13705/20

УХВАЛА

09 листопада 2020 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Крижова В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Споживчого житлово-будівельний кооперативу "Котедж плюс"

про розірвання договору про асоційоване членство №28/11/19-26 від 22.11.2019 року та стягнення суми пайових внесків

за зустрічним позовом Споживчого житлово-будівельний кооперативу "Котедж плюс"

до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про асоційоване членство №28/11/19-26 від 22.11.2019 року

В засіданні приймали участь:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Оспанов Р. О.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Солімчук І. М.

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2020 року до Рівненського міського суду надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого житлово-будівельного кооперативу "Котедж плюс" про розірвання договору про асоційоване членство №28/11/19-26 від 22.11.2019 року та стягнення суми пайових внесків.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання 21 вересня 2020 року.

21 вересня 2020 року розгляд справи було відкладено судом на 19 жовтня 2020 року, а 19.10.2020 відкладено на 09 листопада 2020 року.

06 листопада 2020 року від представника позивача вчергове надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача у межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 1 175 000, 00 грн.

В обгрунтування заяви представник зазначає, що у випадку списання грошових коштів з рахунків відповідача виконання рішення суду буде значно утруднене. Вважає, що накладення арешту на майно та рахунки відповідача у межах суми заявленого позову є співмірною вимогою

Суд, заслухавши у судовому засіданні представників сторін дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року N 9).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Споживчого житлово-будівельного кооперативу "Котедж плюс" про розірвання договору про асоційоване членство №28/11/19-26 від 22.11.2019 року та стягнення суми пайових внесків в розмірі 1 175 000, 00 грн.

Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем.

При цьому, заявником не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Крім того, згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться, на яких рахунках, в якій сумі та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача у межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 1 175 000, 00 грн, позивач не надав доказів, які б підтверджували відомості про майно та рахунки, суму грошових коштів та місце їх розміщення.

Відсутність відомостей про майно та рахунки відповідача не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Керуючись ст. 153, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого житлово-будівельний кооперативу "Котедж плюс" про розірвання договору про асоційоване членство №28/11/19-26 від 22.11.2019 року та стягнення суми пайових внесків, за зустрічним позовом Споживчого житлово-будівельний кооперативу "Котедж плюс" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про асоційоване членство №28/11/19-26 від 22.11.2019 року, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня їїскладення до Рівненського апеляційного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/sud1715/.

Суддя Левчук О. В.