Рішення
від 17.11.2021 по справі 369/6015/20
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6015/20

Провадження № 2/369/1624/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарях судових засідань Мазурик Д.С.,

за участю представника позивача Вотінцева Є.Г.,

представника відповідача

ТОВ Юридична компанія Право та гроші Кузіної І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Право та гроші , товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Груп , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю Траєкторія , товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Хедж Девелопмент про визнання зобов`язання таким, що виконується належним чином, визнання вимогу такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміну кредитора у зобов`язанні, відновлення становища, що існувало до порушення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ТОВ ФК Фактор Груп укладено договір про надання фінансового кредиту в розмірі 593530 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 9,6% річних і строком дії до 07 вересня 2032 року. У якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань було укладено договір поруки між ним, ТОВ ФК Фактор Груп і ТОВ Траєкторія , а також між ним та ТОВ ФК Фактор Груп договір іпотеки майнових прав на квартиру, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, він видав нотаріальну посвідчену довіреність на ТОВ ФК Фактор Груп для оформлення правовстановлюючих документів на квартиру та укладення договору іпотеки нерухомого майна.

Після завершення будівництва він самостійно оформив всі правовстановлюючі документи та неодноразово звертався до кредитора для укладення договору іпотеки, але останній постійно ухилявся. Його звернення до кредитора щодо надання інформації про розмір заборгованості також залишились без реагування, хоча всі платежі він своєчасно сплачував та не мав жодної заборгованості по платежам. Натомість ТОВ ФК Фактор Груп почало вимагати підвищення процентної ставки за кредитним договором, на що він не погоджувався.

У січні 2020 року з відкритого реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо про зміну кредитора: з ТОВ ФК Фактор Груп на ТОВ ЮК Право та гроші . На його запит отримав інформацію, що його кредит був проданий, оскільки він не погоджувався на підвищення ставки. А саме: між відповідачами, без його відому, був укладений договір поруки на забезпечення виконання його кредитного договору. У подальшому кредитор ТОВ ФК Фактор Груп пред`явив вимогу до нового поручителя ТОВ ЮК Право та гроші про виконання зобов`язань за кредитним договором, яка була повністю задоволена на суму 557 35,08 грн. Тому новим кредитором стало ТОВ ЮК Право та гроші та надіслав вимогу про сплату ним коштів, яку він не отримував.

Вказав, що відповідачі між собою розробили схему, спрямовану на відібрання нерухомого майна, що прямо заборонено чинним законодавством і є проявом нечесної агресивної підприємницької діяльності. Так, за весь період дії кредитного договору він належним чином виконував свої зобов`язання та сплачував грошові кошти за графіком, жодних істотних порушень ним не було допущено, що могло стати підставою для дострокового припинення кредитного договору. Жодних вимог він не отримував, кредитор не пред`являв вимоги до поручителя ТОВ Траєкторія , а лише до нового поручителя, інформації про розмір заборгованості умисно не надавали, ухилялись він укладення договору іпотеки, новий кредитор вимагає сплати ним всієї заборгованості, хоча кредитним договором передбачено сплата частинами. Вищевказані дії відповідачів суперечать вимогам ст.ст. 3, 13, 16, 216, 512, 553, 554, 610, 611, 627, 629, 526, 1050, 1054 ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про іпотеку , тому заміна кредитора, укладений договір поруки мають бути визнані недійсними у судовому порядку, а вимога нового кредитора про сплату заборгованості такою, що не підлягає виконанню.

Просив суд:

визнати зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ОСОБА_1 станом на 19 травня 2020 року таким, що виконується належним чином, а вимогу №27/11-2 від 27 листопада 2019 року ТОВ ЮК Право та гроші щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 557 375,08 грн. такою, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір поруки №18/10-п від 18 жовтня 2019 року, укладений між ТОВ ФК Фактор Груп та ТОВ ЮК Право та гроші ;

визнати недійсним заміну кредитора у зобов`язанні за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року з ТОВ ФК Фактор Груп на ТОВ ЮК Право та гроші ;

відновити становище, що існувало до порушення права, а саме до заміни кредитора у зобов`язанні за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року з ТОВ ФК Фактор Груп та ТОВ ЮК Право та гроші .

23 жовтня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви ТОВ ЮК Право та гроші . Не погоджуючись з позовом, вказали, що між ними та ТОВ ФК Фактор Груп укладений договір поруки щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з ОСОБА_1 . При цьому чинним законодавством не встановлений обов`язок повідомляти або отримувати згоди про це позичальника за основним договором, що відповідає судовій практиці. А укладеним кредитним договором передбачений обов`язок боржника застрахувати предмет іпотеки. У разі невиконання цієї умови, кредитор має право на дострокове припинення кредитування та вимагати від позичальника достроково повернути кредит. Оскільки позивач порушив умови договору, а саме п.1.3 та п. 2.7договору іпотеки, кредитні кошти на вимогу не повернув, тому ними був виконаний обов`язок за договором поруки і сплачений кредит, у зв`язку з чим вони є новим кредитором і мають право як вимагати сплати коштів, так і звертати стягнення на предмет іпотеки. Всі дії відповідачів відповідають як договорам, так і чинному законодавству. Просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 серпня 2020 року витребувано від ТОВ ЮК Право та гроші документи, на підставі яких товариство стало новим іпотекодержателем, зокрема копію договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки (майнових прав).

На виконання даної ухвали 23 жовтня 2020 року ТОВ ЮК Право та гроші надано договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки майнових прав.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю СТОУН Хедж Девелопмент .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судове засідання 29.07.2021 позивач та представник позивача не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача ТОВ ЮК Право та гроші в судове засідання 29.07.2021 не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в попередніх судових засіданнях проти позову заперечувала. Просила відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання 29.07.2021 представник відповідача ТОВ ФК Фактор Груп та представники третіх осіб не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив не подали, не повідомили суду причини неможливості подати відзив, докази.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наведених нижче підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При розгляді справи судом встановлено, що 07 вересня 2017 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 на умовах строковості, повернення, цільового характеру використання, платності та забезпечення. Згідно п.1.1 договору кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 593 530,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом - 9,6% річних, що в грошовому виразі становить 528 527,24 грн., на строк до 07 вересня 2032 року.

У якості забезпечення виконання кредитного договору укладено 03 жовтня 2017 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ОСОБА_1 - договір іпотеки (майнових прав), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. Предметом іпотеки є майнові права на закріплений за ОСОБА_1 обєкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобовязання кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

03 жовтня 2017 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ТОВ Траєкторія , ОСОБА_1 укладено договір поруки.

Також 18 жовтня 2019 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ТОВ ЮК Право та гроші укладено договір поруки №18/10-п. За даним договором поручитель зобовязується перед кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно наданого кредитором розрахунку. У випадку невиконання позичальником зобовязань, передбачених кредитним договором, поручитель несе відповідальність перед кредитором як солідарний боржник в однаковому обсязі з позичальником всім своїм майном, грошовими коштами, майновими правами.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення чи порушує (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Таке розуміння визначення правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається лише за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Частинами першою, другою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Як вказав позивач договір поруки з ТОВ ЮК Право та гроші є недійсним, оскільки суперечить ч.6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , а саме правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ФК Фактор Груп кредитний договір є договором споживчого кредиту, тому на нього розповсюджується дія Закону України Про захист прав споживачів .

За змістом частини першої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з частиною шостою вказаної вище статті правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, зокрема, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У ст.19 Закону України Про захист прав споживачів закріплено: якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред`явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім`ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв`язку із припиненням суб`єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Натомість позивач ні у позовній заяві, ні при розгляді справи не обґрунтував яким чином дія даного закону поширюється на правочин, який укладений не ним, як споживачем, а між юридичними особами, а також те, яким чином укладений договір поруки впливає на його права та обовязки за кредитним договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Договір поруки укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, містять істотні умови, його укладення не впливає на права на обов`язки ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором, спірний договір поруки не породжує у позивача інших прав та обов`язків, крім тих, що він як позичальник за кредитним договором вже має перед товариством як кредитором за кредитним договором. Укладення Договору поруки та прийняття поручителем ТОВ ЮК Право та гроші обов`язку солідарно відповідати за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_1 не змінює розміру заборгованості позичальника за кредитним договором.

Доводи позивача про те, що при укладенні договору поруки сторони такого правочину зобов`язані були повідомити його, також не заслуговують на увагу. Так, у позовній заяві відсутнє посилання на норми чинного законодавства, якими встановлений такий обов`язок.

Також суд звертає увагу на те, що суть поруки полягає в тому, що в разі невиконання зобов`язання боржником обов`язок з його виконання додатково покладається, крім боржника, на особу, яка добровільно погодилася на це, ставши поручителем такого боржника.

Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов`язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно, відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи, враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання договору поруки недійсним, та те, що чинним законодавством України не встановлено обов`язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов`язань перед кредитором, положення кредитного договору не містять також умов щодо необхідності згоди позивача на укладення договору поруки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання договору поруки недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 1050 ЦК України зазначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимоги ТОВ ФК Фактор Груп №21/10 від 21 жовтня 2019 року: ОСОБА_1 порушив зобовязання, передбачені договором іпотеки майнових прав. Керуючись п.5.1.3 кредитного договору товариство неодноразово повідомляв позичальника про дострокове припинення кредитування та вимагав від позичальника достроково повернути кредит, оплатити проценти за користування кредитом, однак позичальником до цього часу не повернуто товариству суму кредиту та проценти за користування ним. На підставі п.1.2 та п.3.3 договору поруки вимагали від ТОВ ЮК Право та гроші , як поручителя, в повному обсязі погасити заборгованість в сумі 557 375,08 грн. протягом 10 банківських днів з дня отримання вимоги.

На виконання вимоги ТОВ ЮК Право та гроші сплатити на загальну суму 557 375,08 грн., а саме за платіжними дорученнями: №94 від 24 жовтня 2019 року на суму 500 грн., №96 від 25 жовтня 2019 року - 290 000 грн., №98 від 25 жовтня 2019 року - 6000 грн., №99 від 25 жовтня 2019 року - 260 875,08 грн.

21 листопада 2019 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ТОВ ЮК Право та гроші укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (майнових прав), укладений між ТОВ ФК Фактор Груп та ОСОБА_1 03 жовтня 2017 року.

У п.1.1.договору вказано, що первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права за договором іпотеки (майнових прав), посвідчений 03 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., що укладений в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року, укладеного між ТОВ ФК Фактор Груп та ОСОБА_1 .

Передача прав за договором іпотеки здійснюються у зв`язку з повним виконанням новим іпотекодержателем своїх зобов`язань як поручителя за договором поруки №1/10-п від 18 жовтня 2019 року.

У вимозі ТОВ ЮК Право та гроші №27/11-2 від 27 листопада 2019 року вказано, що на виконання вимоги ТОВ ФК Фактор Груп та договору поруки, ними було сплачено грошові кошти у розмірі 557 375,08 грн. у якості повного погашення поручителем заборгованості позичальника, таким чином відповідно до п.3.5 договору поруки вони є новим кредитором за кредитним договором.

Враховуючи встановлені обставини та пояснення сторін судом встановлено, що виконання поручителем своїх обов`язків за договором поруки було наслідком невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором та вимоги кредитора. Натомість позивач стверджував, що всі зобовязання виконував належним чином.

Так, з Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року вбачається, що щомісячний платіж ОСОБА_1 за договором становить 6233,65 грн.

На підтвердження внесення платежів ОСОБА_1 надав суду копії квитанцій з 04 вересня 2017 року по 23 квітня 2020 року на суму 6233,65 грн або 6300 грн.

З довідки ТОВ ФК Фактор Груп №20/05.21 від 20 травня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору, починаючи з 23 жовтня 2017 року по 08 жовтня 2019 року сплачував щомісячно платіж в розмірі 6300 грн., крім першого платежу - 6233,65 грн. Вказано також, що станом на 24 жовтня 2019 року заборгованість становила 557 375,08 грн., що складається з тіла кредиту в розмірі 554 790,40 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 2 584,64 грн.

З поданих сторонами доказів вбачається, що ОСОБА_1 належним чином виконував умови кредитного договору щодо внесення всіх щомісячних платежів до квітня 2020 року. Дані обставини не заперечувались відповідачами при розгляді справи.

Інші обов`язки, крім внесення щомісячних платежів, боржника ОСОБА_1 закріплені в п.4.2 кредитного договору, встановити чи виконувались всі зобовязання позивачем належним чином з 07 вересня 2017 року по 19 травня 2020 року не вбачається за можливе, оскільки сторони пояснень та доказів щодо цих обставин справи не надавали. Враховуючи встановлені судом обставини, подані сторонами докази, а також те, що кредитор не вказував про прострочення сплати щомісячних платежів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання зобовязання за кредитним договором таким, що виконується ОСОБА_1 належним чином в частині сплати щомісячних платежів до 23 квітня 2020 року. В іншій частині суд відмовляє через недоведеність позовних вимог.

З поданих сторонами вимог №27/11-2 від 27 листопада 2019 року ТОВ ЮК Право та гроші (а.с.29), №21/10 від 21 жовтня 2019 року ТОВ ФК Фактор Груп (а.с.127) вбачається, що наслідком дострокового припинення кредитування стало порушення боржником договору іпотеки. Разом з тим, з них не можливо встановити яке саме порушенням умов іпотечного договору допустив ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях ТОВ ЮК Право та гроші зазначили, що ОСОБА_1 порушив п.1.3 та п.2.7 іпотечного договору (а.с.118-122).

Так, у п.4.2.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний укласти договір, зазначений у п.1.5 цього договору, а також договір з кредитодавцем щодо забезпечення виконання зобов`язання позичальником перед кредитором за цим договором, якщо забезпечення зобов`язання підлягає оформленню окремим договором.

А саме: укладення кредитного договору пов`язано з необхідністю отримання позичальником додаткових чи супутніх послуг третіх осіб відповідно до договору страхування, договору іпотеки, договору поруки, договору про надання послуг, довіреності у разі, якщо вони необхідні для укладення договору про споживчий кредит (п.1.5 кредитного договору).

У п.1.3 іпотечного договору сторони погодили, що після того як об`єкт інвестування внаслідок завершення будівництва стане окремим нерухомим майном, сторони оформлять договір іпотеки на новостворене нерухоме майно (квартиру) на умовах, визначених цим договором, якщо сторони не домовляться про інше. Для цього іпотекодавець видає вказаній іпотекодержателем особі довіреність на вчинення всіх необхідних для такого оформлення дій, включаючи, оформлення правовстановлюючих документів, укладення договору іпотеки, тощо.

П.2.7 договору встановлено, що іпотекодавець протягом 30 робочих днів, наступних за днем укладення цього Договору, зобов`язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну ринкову вартість від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування, шляхом укладення відповідного договору страхування на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває права вимоги до страховика. Іпотекодавець зобов`язаний надавати іпотекодержателю копію договору страхування предмету іпотеки та доказ сплати страхового платежі. Іпотекодержатель зобов`язаний продовжувати строк дії договору страхування предмету іпотеки протягом строку дії цього договору. За 30 календарних днів до закінчення строку дії договору страхування предмету іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний надати іпотекодаржателю доказ продовження строку дії договору страхування предмету іпотеки.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Посилання відповідача, що ОСОБА_1 не уклав договори страхування іпотечного майна, суд оцінює критично, оскільки жодних доказів цим обставинам ними не подано. Відсутні взагалі будь-які запити, листи, вимоги, адресовані боржнику для отримання такої інформації, які ним були отримані. Аналогічно відсутні докази ухилення позивача від укладення договору іпотеки майна. Хоч і договором встановлений обовязок подавати докази продовження строку дії договору страхування, але з матеріалів справи взагалі не можливо встановити чи укладався такий договір з 2017 року, чи укладався новий або було продовжено дію минулого. Відповідач не заявив клопотань про витребування таких доказів, у разі складнощів в їх отриманні, не повідомив про причини неможливості подати такі докази.

Поданий лист ТОВ ФК Фактор Груп №14/03-1 від 14 березня 2019 року, адресований ТОВ Внутрішня виконавча служба та лист ТОВ Внутрішня виконавча служба №29/03 від 29 березня 2019 року, як доказ ухилення позивача від укладення договору іпотеки, суд до уваги не бере. Так, за договором іпотеки сторонами було погоджено видача довіреності особі, вказаній іпотекодержателем, в тому числі й укладення договору іпотеки (п.1.3 договору іпотеки). При цьому іпотекодежатель зобов`язувався передати на строк дії даного договору передати іпотекодержателю на відповідальне зберігання правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна, в тому числі довіреність від 03 жовтня 2017 року, реєстровий №2099 (п.2.9 договору іпотеки). З поданих сторонами доказів не можливо встановити на кого саме було видано довіреність при укладення договору іпотеки і чому саме ТОВ ФК Фактор Груп звертався до ТОВ Внутрішня виконавча служба , жодних витягів з реєстру довіреностей сторона не подала, не заявила клопотань про витребування таких доказів, в тому числі з ТОВ Внутрішня виконавча служба або у нотаріуса, який посвідчував правочин.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст.16 ЦК України.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, тобто має бути дотриманий принцип процесуальної економії (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Враховуючи встановлені судом обставини та те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, що є його обов`язком, на підтвердження своїх доводів щодо порушення ОСОБА_1 умов договору іпотеки, тому позовні вимоги про визнання вимоги ТОВ ЮК Право та гроші №27/11-2 від 27 листопада 2019 року такою, що не підлягає виконанню, суд задовольняє.

Щодо заміни кредитор слід вказати наступне.

18 жовтня 2019 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ТОВ ЮК Право та гроші укладено договір поруки №18/10-п. За даним договором поручитель зобов`язується перед кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно наданого кредитором розрахунку.

Про укладення даного договору ОСОБА_1 не було повідомлено, що не оспорювалось сторонами при розгляді справи.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (стаття 553 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Судом встановлено, що станом на 21 жовтня 2019 року (дата направлення вимоги поручителю) у ОСОБА_1 простроченої заборгованості за кредитним договором не було, інших порушень договору іпотеки кредитором не доведено та судом не встановлено, тому підстави для дострокового виконання зобов`язання відсутні. Також поручитель не має право завчасно виконати зобов`язання, за яке він поручився, і таке право не залежить від законності вимоги кредитора чи від розміру прострочення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Дострокове погашення кредитної заборгованості є правом позичальника (стаття 531 ЦК України), тому поручитель не може на власний розсуд вирішувати питання щодо зміни порядку погашення кредиту, зокрема, здійснювати його достроково оплату, що фактично призведе до заміни кредитора у зобов`язанні.

Суд враховує вимоги ст.555 ЦК України, за якою у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

П.8.6 кредитного договору сторони погодили, що у разі встановлених порушень кредитодавець у будь-який момент вправі шляхом письмового повідомлення на адресу позичальника вимагати негайного повернення кредиту та сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом за цим договором. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцеві та сплатити проценти за користування кредитним коштами не пізніше 10 робочих днів з моменту одержання позичальником письмового повідомлення кредитодавцеві про розірвання договору.

У матеріалах справи відсутні взагалі будь-які повідомлення боржника щодо дострокового припинення кредитування та фактично розірвання договору.

Крім того, як статтею 554 ЦК України, так і умовами укладеного з ТОВ ЮК Право та гроші договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя настає у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань (у випадку невиконання позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором, поручитель несе відповідальність перед кредитором як солідарний боржник в однаковому обсязі з позичальником всім своїм майном, грошовими коштами, майновими правами). За таких обставин суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що він має право достроково погасити кредитну заборгованість позичальника незалежно від порушення ним своїх зобов`язань.

Банківською операцією у даному випадку є переведення коштів з рахунку на рахунок, проте наслідки цієї операції, а саме зарахування грошових коштів у рахунок дострокового погашення кредитної заборгованості, є правочином у розумінні ЦК України, оскільки спрямоване на набуття цивільних прав у подальшому. Зважаючи на те, що поручитель виконав зобов`язання за відсутності заборгованості та іншого встановленого кредитором порушення, тому зміна кредитора відбулась з порушенням вимог кредитного договору і вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст.16 ЦК України.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, тобто має бути дотриманий принцип процесуальної економії (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

У задоволенні позовних вимог про відновлення становища суд відмовляє, оскільки позивачем не уточнено при розгляді справи така вимога та по суті обрано неналежний спосіб захисту.

З огляду на часткове задоволення позову та вимоги ст. 141 ЦПК України, так як позивач звільнений від сплати судового збору згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , суд стягує з відповідачів до Державного бюджету України 2522,40 грн. судового збору.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.15, 16, 76, 77, 81, 82, 89, 203, 258, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 230, 525, 526,530, 553-556, 626-628, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст..19 ЗУ Про захист прав споживачів суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Право та гроші , товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Груп , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю Траєкторія , товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Хедж Девелопмент про визнання зобов`язання таким, що виконується належним чином, визнання вимогу такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміну кредитора у зобов`язанні, відновлення становища, що існувало до порушення - задовольнити частково.

Визнати зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року між ТОВ ФК Фактор Груп та ОСОБА_1 станом на 23 квітня 2020 року таким, що виконується належним чином в частині внесення щомісячних платежів.

Визнати вимогу №27/11-2 від 27 листопада 2019 року ТОВ ЮК Право та гроші щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 557 375,08 грн. такою, що не підлягає виконанню.

Визнати недійсною заміну кредитора у зобов`язанні за договором про надання фінансового кредиту №КД-Ф55 від 07 вересня 2017 року з ТОВ ФК Фактор Груп на ТОВ ЮК Право та гроші .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Право та гроші до Державного бюджету України 1261,20 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Груп до Державного бюджету України 1261,20грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Право та гроші , ЄДРПОУ 39165528, місцезнаходження: м.Київ, Кудрявський узвіз, буд.2.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Груп , ЄДРПОУ 40911449, місцезнаходження: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 129.

Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю Траєкторія , ЄДРПОУ 32069278, місцезнаходження: вул. Солом`янська, буд.3, м.Київ.

Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Хедж Девелопмент , ЄДРПОУ 41250230, місцезнаходження: Вінницька область, Гайсинський район, місто Гайсин, вул. 1 травня буд. 30.

Суддя Т.В. Дубас

Дата ухвалення рішення17.11.2021
Оприлюднено18.11.2021

Судовий реєстр по справі —369/6015/20

Постанова від 28.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 18.07.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 26.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 28.04.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

Ухвала від 17.04.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 14.03.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

Ухвала від 14.03.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

Рішення від 17.11.2021

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

Ухвала від 04.02.2021

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

Ухвала від 29.07.2021

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні