Рішення

від 09.11.2021 по справі 520/15087/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09 листопада 2021 р. справа № 520/15087/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Турко А.В.

представника відповідача - Ганаги Р.Є,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису, -

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 13.08.2021 року.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 07.09.2021р., 30.09.2021р., 26.10.2021р.

У перелічених засіданнях представники учасників справи надали пояснення про те, що правові позиції сторін (як вимоги позову, так і заперечення проти позову) сформульовані остаточно, усі доводи наведені, а докази подані.

Тому 26.10.2021 року судом була постановлена усна ухвала із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 09.11.2021р.

Так, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Харків - Еко (далі за текстом заявник, Товариство) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 10/08-10 від 19.02.2021 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративний орган здійснив перевірку Товариства незаконно після закінчення дводенного строку для її проведення, передбаченого Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а також вийшов за межі питань, що стали підставою для призначення позапланової перевірки. Також, перевірка проведена на земельній ділянці, господарська діяльність на якій Товариством не здійснюється. В зв`язку з цим, Акт перевірки з додатками не можна визнати допустимими доказами скоєних Позивачем порушень, оскільки вказані документи складені з порушенням вимог чинного законодавства. З викладеними в приписі порушеннями заявник не згоден.

Відповідач, Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі за текстом адміністративний орган, владний суб`єкт, Інспекція) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що перевірка була призначена правомірно, проведена з дотриманням процедури, заявник правом недопуску до перевірки посадових осіб адміністративного органу не скористався. Інспекція діяла в межах та в спосіб, визначений чинним законодавством. Наполягав, що спірний припис є цілком правомірним та частково виконаний Позивачем.

У відповіді на відзив заявник підтримав правову позицію викладену в позовній заяві та наполягав на незаконності оскаржуваного припису за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів порушення Позивачем природоохоронного законодавства під час здійснення господарської діяльності.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань під кодом 36626459.

Відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2016 року № 294 на підставі пункту 6 статті 21 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , Товариству переоформлено на безстрокову та видано ліцензію з поводження з небезпечними відходами за операціями: збирання, перевезення, зберігання, утилізація за встановленим переліком. Визнано недійсною раніше видану ліцензію з поводження з небезпечними відходами від 22.08.2013 серія АЕ № 272288.

30.08.2018р. Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації на підставі Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 29.08.2018 №4.2/13038, заявникові було видано дозвіл №6310138500-4278 від 30.08.2018р. із необмеженим строком дії на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на твердопаливний котел ИНКА-100 , п`ять складів зберігання відходів за адресою: 61099, м. Харків, вул.Лодзька, 7А.

Зі змісту обґрунтувань вбачається, що цей дозвіл охоплює поводження з відходами 1-4 класів небезпеки щодо збирання, перевезення, зберігання за переліком, зокрема, але не виключно, відходи, що містять сполуки ртуті, шестивалентного хрому, гальванічний шлам, розчини після травлення металів, відходи азбесту тощо; та поводження 3-4 класів небезпеки щодо збирання, перевезення, зберігання та утилізації за переліком, в тому числі, відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні маслі та їх суміші), відходи, забруднені нафтопродуктами - промаслене ганчір`я, тирса, пісок, ґрунт, відпрацьовані фільтри; відходи упаковок та контейнерів, забруднені (за винятком використаної тари з-під пестицидів та гербіцидів) тощо, за адресою: 61099, м. Харків, вул. Лодзька, 7А.

04.02.2021р. Інспекцією було видано наказ №130/12-02 про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У тексті наказу Інспекції від 04.02.2021р. №130/12-02 указано, що підставою для призначення перевірки стало звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021 (вх. №Б-14 від 18.01.2021), за погодженням Державної екологічної інспекції України від 20.01.2021 №4.2/87ПГ.

Заявник цього наказу до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржував.

Строк проведення перевірки за наказом Інспекції від 04.02.2021р. №130/12-02 складав: 05, з 08 по 12, з 15 по 18 лютого 2021р., отже з 05.02.2021р. по 18.02.2021р.

З 05.02.2021р. по 18.02.2021р. владним суб`єктом, Інспекцією відносно заявника було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Предметом цієї перевірки були охоплені питання: охорони атмосферного повітря, охорони і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорони земель, поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 18.02.2021р. №130/12-02/08-04 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження Інспекції про вчинення Товариством низки правопорушень актів природоохоронного законодавства, а саме: 1) ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , пов`язане з перевищенням вмісту викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, зафіксоване актом відбору проб від 12.02.2021 № 130; 2) ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря за рахунок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що розташовані за адресою: вул. Лодзька, буд.7-А. м. Харків, в період з 05.02.2018 по 29.08.2018 за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. 12.02.2021 керівнику ТОВ Харків-Еко вручено запит (вимогу) щодо надання інформації про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) по кожному джерелу викиду (утворення), але інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) по кожному джерелу викиду (утворення) до Інспекції не надано; 3) ст. ст. 3,9, 17 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , за рахунок здійснення Товариством господарської діяльності з недотриманням умови, викладеної у Висновку державної екологічної експертизи від 24.01.2013 № 09, тобто за відсутності бетонної огорожі по периметру території промислового майданчика; 4) ст. 35 Закону України Про охорону земель за рахунок розміщення відходів (відпрацьованих покришок за кодом відходів за класифікатором ДК 005-96 - 6000.2.9.03) у несанкціонованому місці на частині земельної ділянки площею 325 м 2 об`ємом 357,5 м 3 з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, за адресою: вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, на якій заявником здійснюється господарська діяльність, що призвело до її засмічення.

19.02.2021р. з посиланням на Акт Інспекцією було видано припис №10/08-10 (далі за текстом Припис), яким на Товариство покладено низку обов`язків, а саме:

1) вжити заходів по дотриманню встановлених нормативів гранично-допустимих викидів на джерелі № 1 (Котел марки ИНКА-100 потужністю 100,0 кВт) по вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, Харківська обл., 61099, у строк до 19.04.2021р.;

2) надати до Інспекції інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) за період з 05.02.2018 по 29.08.2018 по кожному джерелу википів (утворення), а саме: джерело № 1 твердопаливний котел ИНКА-100 ; джерело № 2 склад зберігання відходів; джерело № 3 склад зберігання відходів; джерело № 4 склад зберігання відходів; джерело № 5 склад зберігання відходів; джерело № 6 склад зберігання відходів, у строк до 04.03.2021р.;

3) забезпечити дотримання умов висновку державної екологічної експертизи від 24.01.2013 № 09, а саме: встановити бетонну огорожу по периметру промислового майданчику у строк до 19.04.2021р.;

4) привести територію в придатний екологічний стан, а саме: ліквідувати розміщення відходів у несанкціонованому місці на земельній ділянці поряд із нежитловою будівлею складу зберігання відходів на відкритій поверхні ґрунту за адресою: вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, Харківська обл., 61099 у строк до 04.03.2021р.

Не погодившись із відповідністю закону управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації у процедурі проведення перевірки, а також із відповідністю закону положень правового акту індивідуальної дії у формі Припису, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу змісту та обсягу повноважень органів Державної екологічної інспекції України по контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, а також приводів, способів та порядку реалізації таких повноважень унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Закону України "Про охорону земель", Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Так, ч.2 ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

При цьому, згідно з ст.1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною, а відповідно до ст.2 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Предметом регламентування Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" є правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

При цьому, за визначенням п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" під впливом на довкілля (далі - вплив) слід розуміти будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Як передбачено абзацом 1 ч. 1 та абзацом 2 пункту 8 ч. 2 ст.3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення).

Згідно з частинами 1 та 2 ст.9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Частинами 2 та 3 ст.17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що громадяни України зобов`язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; г) вносити штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

У силу ч.1 ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

За визначенням ст.50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

За правилами ст.51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Зокрема, у процесі експлуатації підприємств, споруд, інших об`єктів, використанні технологічних процесів і устаткування забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

Відтак, Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" є невід`ємною частиною національного законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, спрямований на захист екологічних прав громадян України шляхом досягнення рівня екологічної безпеки, а тому компетенція Інспекції поширюється на перевірку дотримання суб`єктами права вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" після події набуття чинності цим актом законодавства.

У розумінні ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, в тому числі: рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання;

гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Відповідно до абзаців 5-6 ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Абзацом 11 ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною 4 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Згідно з ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною 7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що 18.02.2021р., який зазначено як останній день перевірки, Акт перевірки з додатками на ознайомлення та підписання Товариству не надавався, а був відправлений заявнику рекомендованим листом.

Інспекція рекомендованим листом від 19.02.2021р. № 769-08-04 направила заявнику Припис, в якому також повідомила Товариство про необхідність прибути 25.02.2021 року на 10.00 год. до Інспекції відповідальним особам ТОВ Харків-Еко для розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд відзначає, що у спірних правовідносинах у передбаченому законом порядку заявником не оскаржувалось рішення Інспекції про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки.

Враховуючи, що працівники Інспекції були допущені Товариством до проведення перевірки, то Інспекція вважає дії з проведення позапланової перевірки та з оформлення результатів проведеного заходу державного нагляду (контролю) у спосіб складання акту перевірки узгоджуються із положеннями ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що виключає неправомірність цих управлінських дій адміністративного органу.

Однак, суд вважає, що таке твердження Інспекції слід визнати юридично неспроможним, оскільки 04.02.2021р. було постановлено ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Демчиної Т.Ю. від 04.02.2021 року по справі № 646/565/21 у кримінальному провадженні за № 12020220060001761.

Цим судовим актом слідчому СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області Елізбарян І. А., іншим визначеним в ній посадовим особам, в тому числі залученим спеціалістам Державної екологічної інспекції у Харківській області, було: 1) надано дозвіл на огляд нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7-а, які належать низці підприємств, в тому числі, ТОВ Харків-Еко ; 2) надано дозвіл на огляд земельних ділянок за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7-а, з кадастровими номерами 6310138500:12:005:0066 та 6310138500:12:005:0065; 3) надано дозвіл на відшукання та вилучення документів, що стосуються приймання та утилізації використаного автомобільного мастила. Ухвала може бути використана для реалізації права на проникнення до вказаного іншого володіння з метою проведення огляду один раз. Ухвала діє у строк до 04 березня 2021 року.

Метою огляду приміщень та земельних ділянок згідно з ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Демчини Т.Ю. від 04.02.2021 року по справі № 646/565/21 у кримінальному провадженні за № 12020220060001761 є виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 УК України (шахрайство).

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами заявника про відсутність правових підстав для вчинення працівниками заявника недопуску до проведення перевірки у спірних правовідносинах.

За твердженням представника заявника інші, передбачені абз.6 ч.1 ст.6 та ч.5 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" документи (а саме: направлення на проведення позапланової перевірки від 04.02.2021р. №130/12-02/08-04, службові посвідчення, що засвідчують посадових особу органу державного нагляду (контролю), та погодження Державної екологічної інспекції України від 20.01.2021 № Б-14/П-12/П-12/1) були вручені заявнику після допуску посадових осіб Інспекції на підставі ухвали слідчого судді.

З матеріалів справи вбачається, що направлення на проведення позапланової перевірки від 04.02.2021р. №130/12-02/08-04 були вручені представниками Інспекції директору ТОВ "Харків-Еко" Полякову С.О. як уповноваженому представнику суб"єкта господарювання - 05.08.2021р.

Продовжуючи вирішення спору, суд зауважує, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 08.07.2021р. у справі №160/674/19: 1) коли йдеться про вчинення дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).; 2) Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.; 3) Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.; 4) Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.; 5) Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.; 6) Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.07.2019р. у справі № 826/13000/18.

Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Згідно з ч.3 ст.55 Господарського кодексу України, суб`єктами мікропідприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь - якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб`єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь - якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Поданими заявником до матеріалів справи документами (а саме - фінансовою звітністю за 2020 рік) підтверджені обставини належності ТОВ Харків - Еко до категорії суб`єктів мікропідприємництва.

Відтак, у силу ч.4 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" строк здійснення позапланового заходу відносно заявника не може перевищувати двох робочих днів, а продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Позапланова перевірка була розпочата Інспекцією 05.02.2021р.

Строк проведення перевірки не мав перевищувати двох робочих днів і тому збігав 08.02.2021р.

Відтак, оформлення Інспекцією будь-яких документів поза межами 08.02.2021р. не має жодного юридичного значення.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021р., в якому зазначено про незадовільну роботу заявника з утилізації відходів, що призвело до їх накопичення.

В направленні на перевірку визначений перелік питань щодо проведення позапланової перевірки за додержанням вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", законодавства: про охорону атмосферного повітря, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про використання та охорону земель, про поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами.

Абзацом 11 ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

У тексті звернення гр. ОСОБА_1 указано, що, зокрема, ТОВ Харків - Еко відмовилось у гр. ОСОБА_1 прийняти його відходи на утилізацію та під час виїзду на місце знаходження підприємства гр. ОСОБА_1 щодо ТОВ "Харків -Еко" зазначив, що "уявіть собі промислову зону, пустир на якому стоїть саморобна піч у якій спалюють відходи. Я такого ще не бачив. Поруч знаходяться відвали колишнього заводу ХТЗ. Навколо все усипано відходами, що свідчить про "гарну" роботу підприємства."

Враховуючи це заявник просив перевірити, зокрема, ТОВ Харків - Еко на дотримання чинного природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами, атмосферного повітря, охорони земель та забруднення вод (а.с. 138-140).

Таким чином, предмет проведеної Інспекцією перевірки не співпадає із предметом означеного звернення громадянина, що прямо суперечить положенням абз.11 ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Отже, жоден з наданих до матеріалів справи документ не містить приводів і підстав для реалізації Інспекцією у даному конкретному випадку повноважень на проведення заходів, які вчинено Інспекцією 12.02.2021р. під час перебування за адресою заявника по АДРЕСА_1 , як-то: 1) вимірювання вмісту забруднюючих речовин на джерелі викиду № 1 (Котел марки ИНКА-100 потужністю 100,0 кВт); 2) складання Акт відбору проб викидів від 12.02.2021 № 130; 3) здійснення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062.

Звідси слідує, що 12.02.2021р. працівники Інспекції діяли відносно заявника поза межами прямо передбаченого законом строку на проведення перевірки, поза межами предмету звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021р., поза межами ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Демчини Т.Ю. від 04.02.2021 року по справі № 646/565/21 у кримінальному провадженні за № 12020220060001761.

Тому здобуті 12.02.2021р. Інспекцією об`єктивні дані слід кваліфікувати у якості отриманих із порушенням установленої законом процедури, а тому такими, що не можуть бути визнані допустимими у розумінні ст.74 КАС України.

Подальше листування між заявником та Інспекцією не здатне легалізувати вад/недоліків/дефектів у реалізації владної управлінської функції, допущених Інспекцією 12.02.2021р.

Додатково відносно викладеного у тексті Акту епізоду порушення ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" за рахунок перевищення вмісту вуглецю оксиду у 4,5 рази, та оксиду азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту у 1,2 рази, виявлені 12.02.2021 відділом інструментально - лабораторного контролю Інспекції, під час перевірки шляхом проведення вимірювання вмісту забруднюючих речовин на джерелі викиду № 1 (Котел марки ИНКА-100 потужністю 100,0 кВт) по вул. Лодзька. буд. 7-А, м. Харків, суд зазначає, що за визначенням ст.1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Відповідно до ст. 10 цього закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об`єкт якого належить до другої групи, - десять років, об`єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни.

В ході розгляду справи заявник надав до суду докази отримання ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів за видом господарської діяльності: поводження з небезпечними відходами, виданої безстроково на підставі рішення від 09.08.2016 року № 294, на здійснення діяльності за операціями: збирання, перевезення, зберігання, утилізація відходів за встановленим переліком, та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310138500-4278 (термін дії не обмежений, з 30.08.2018р.), виданого Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації 30.08.2018 року (а.с. 62-67).

В ході позапланової перевірки 12.02.2021р. Інспекцією проведено вимірювання вмісту забруднюючих речовин на джерелі викиду № 1 (Котел марки ИНКА-100 потужністю 100,0 кВт) по вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, за результатами якого складений Акт відбору проб викидів від 12.02.2021 № 130.

Водночас, судом встановлено, що вказані управлінські діяння Інспекцією були вчинені за відсутності законодавчо встановлених приводів та підстав, поза межами визначеного законом присікального (преклюзивного) строку тривання перевірки, поза межами предмету звернення громадянина та поза межами відповідного судового рішення кримінального суду у досудовому розслідуванні кримінального провадження.

Тому наслідки цих управлінських діянь органу публічної адміністрації не мають юридичного значення у даному конкретному випадку.

Відтак, позов за цим епізодом підлягає до задоволення, а п.1 Припису - скасуванню.

Відповідно викладеного у тексті Акту епізоду порушення ст.11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" за рахунок не надання заявником під час здійснення Інспекцією позапланової перевірки інформації про фактично відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) за період з 05.02.2018 по 29.08.2018 по кожному джерелу викидів, суд зазначає, що до матеріалів справи надано копію наказу від 29.01.2018 року № 1, яким у зв`язку з переоформленням Дозволу на викиди з 30.01.2018р. оператору печі ОСОБА_2 призупинити роботу печі-утилізатора ІНКА- 100 до моменту отримання звіту з інвентаризації стаціонарних джерел викидів; копію наказу від 30.08.2018 року № 32, яким у зв`язку з отриманням Дозволу на викиди з 30.08.2018 р. оператору печі ОСОБА_2 поновити роботу печі-утилізатора ІНКА- 100 (а.с. 53-61, т.2).

Згідно з ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд зазначає, що під час розгляду справи в суді Інспекцією не надано до матеріалів справи доказів про роботу стаціонарних джерел викидів заявника за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в період з 05.02.2018 по 29.08.2018. Даний факт, також, не міг бути встановлений відповідачем під час проведення позапланової перевірки з 05.02.2021р. по 18.02.2021р., отже не підтверджений жодними належними доказами. Лист від 08.04.2021р. не підтверджується об`єктивними даними. Відтак, позов в частині цього епізоду підлягає до задоволення, а п.2 Припису - скасування.

Відносно викладеного у тексті Акту епізоду порушення ст.ст.3, 9, 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" за рахунок недотримання умов висновку державної екологічної експертизи від 24.01.2013 № 09 (а саме: не встановлення бетонної огорожі по периметру промислового майданчику), суд зазначає, що відповідно до абз.1 ч.1 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Пунктом 8 ч.2 ст.3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачено, що перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає поводження з відходами, зокрема, операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення).

Згідно з ч.4 ст.3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", уповноважений територіальний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Як то указано у ч.1 ст. 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

Вказаний Закон був опублікований в офіційному виданні 17.06.2017 року, набрав чинності 18.06.2017 року, введений в дію 18.12.2017 року.

Частиною 2 та 3 ст.17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про екологічну експертизу", що діяв до 2017 року, висновки екологічної експертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно - узагальнюючої) частин.

У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну експертизу, склад експертів, час проведення, найменування об`єкта екологічної експертизи, його кількісні та якісні показники, відомості про виконавців і замовників екологічної експертизи та про орган, який приймає рішення щодо реалізації об`єкта екологічної експертизи.

У констатуючій частині подається коротка характеристика видів запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

У заключній частині містяться узагальнена оцінка об`єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об`єкта екологічної експертизи.

В ході розгляду справи судом досліджено висновок Державної екологічної експертизи від 24.01.2013 р. № 09, що складений до набрання чинності Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" (18.06.2017р.) з урахуванням вимог Закону України "Про екологічну експертизу", та встановлено відсутність в ньому жодних умов щодо покладання на заявника обов`язку встановити бетонну огорожу по периметру промислового майданчика. Будь-яких доказів протилежному Інспекцією до суду не подано.

В тексті висновку міститься опис, що територія промислового майданчику по периметру огороджено бетонною огорожею.

Однак, з висновку вбачається, що саме за результатами аналізу наданих матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище діяльності розміщення проммайданчика і котла-утілізатора відходів "ІНКА-100" Управління дійшло висновку за можливе визнати, що зазначена діяльність є екологічно допустимою та надало їй позитивну оцінку.

Отже, Інспекцією не подано до суду доказів того, що за відсутністю цієї бетонної огорожі діяльності підприємству було б надано негативну оцінку та наявність бетонної огорожі є обов`язковою умовою для отримання висновку державної екологічної експертизи.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом Інспекцією не доведено події скоєння заявником протиправного діяння, а рівень суспільних інтересів (в обсязі матеріалів судової справи) не вимагає від суду вжиття за власною ініціативою будь-яких правових механізмів превентивної дії.

Відтак, позов за цим епізодом підлягає до задоволення, п.3 Припису - скасуванню.

Стосовно викладеного у тексті Акту епізоду порушення ст. 35 Закону України "Про охорону земель за рахунок розміщення відходів (відпрацьованих покришок з кодом відходів за класифікатором ДК 005-96 - 6000.2.9.03) у несанкціонованому місці на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 площею 325 м 2 , об`ємом 357,5 м 3 , що розташована впритул до нежитлової будівлі Товариства за адресою: вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, та призвело до засмічення земельної ділянки, на якій заявник здійснює господарську діяльність, суд зазначає, що відповідно до ст.35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що обов`язкової передумовою для притягнення винної особи до відповідальності є або існування права власності на земельну ділянку, або існування права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п.1 та 2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов`язковій державній реєстрації прав підлягають:

право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою, що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; інші речові права відповідно до закону.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В судовому засіданні Товариство наполягало, що не здійснює господарську діяльність на земельні ділянці за кадастровим номером: 6310138500:12:005:0062, та не використовує вказану земельну ділянку для розміщення відходів.

В підтвердження наведеного заявником до матеріалів справи надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якою земельна ділянка за кадастровим номером: 6310138500:12:005:0062 площею 8,44 га, форма власності комунальна, на праві власності належить Харківській міській раді.

Дослідивши надані документи, судом встановлено, що в Державному реєстрі відсутні будь-які відомості про передачу земельної ділянки за кадастровим номером: 6310138500:12:005:0062 у власність, постійне або тимчасове користування (оренду) позивачу, отже Товариство не є власником або користувачем (орендатором) цієї земельної ділянки.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Суд зазначає, що аргументи Інспекції про здійснення Товариством господарської діяльності на земельній ділянці за кадастровим номером: 6310138500:12:005:0062 не підтверджено жодними належними доказами, до матеріалів справи відповідачем не надано право встановлювані документи на земельну ділянку, що перевірялася.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено документи, згідно з якими відпрацьовані покришки були вивантажені Товариством на земельній ділянці тимчасово, та сталося це внаслідок раптової та непередбачуваної поломки службового автомобіля МАЗ 53366, державний номер НОМЕР_1 , під час транспортування відпрацьованих покришок як вторинної сировини на переробку за господарським договором, для передачі переробнику - ПАТ Регенерат , місцезнаходження якого розташовано: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Незалежності, 128.

Зазначена інформація була також доведена до відома відповідача 12.02.2021р. під час обстеження земельної ділянки за кадастровим номером: 6310138500:12:005:0062.

Крім того, Інспекцією на підставі складеного Акту перевірки, за Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. №171, проведений розрахунок шкоди, зумовленої засміченням частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 відпрацьованими покришками, чим державі заподіяно шкоду у загальному розмірі 3418350,00 грн. (претензія від 15.03.2021р. №29). У квітні 2021р. позивачем отримано Зміни до претензії № 29 від 13.04.2021р., якими розмір заподіяної ТОВ Харків - Еко державі шкоди Інспекцією збільшено до 5127525,00 грн.

Суд зауважує, що згідно з п.3.2 глави 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Главою 2 даної Методики передбачено, що забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін; забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

Відповідно до підпункту 3.1 глави 3 Методики, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому, зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

З системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що наявність сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою, і як наслідок, робити висновок про виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку відшкодувати шкоду.

Відповідачем до матеріалів справи надано відзив на позовну заяву, та долучено протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 05.08.2021 №39-2021/103-104, складений на підставі акту відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104, в якому зазначено, що проведеним вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на території земельної ділянки позивача, встановлено перевищення вмісту забруднюючих речовин (у порівнянні з фоновими значеннями) по таких показниках: мінеральні добрива, а саме: амоній (обмінний) у перерахунку на амоній - у 1,9 рази; нітрати, у перерахунку на нітрати - у 2,5 рази; фосфор (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору - у 2 рази та неполярні вуглеводні (або нафтопродукти ) - у 3,2 рази.(а.с 211-212)

Дослідженням змісту наданих відповідачем документів судом встановлено, що відбір проб ґрунтів відбувся лише 22.06.2021р., тобто більш ніж через 4 місяці після проведеної позапланової перевірки. Крім того, з наданого документу неможливо встановити, з якої земельної ділянки здійснено відбір проб ґрунтів.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що за адресою: вул. Лодзька, 7-А, м. Харків розташована промислова зона, територія якої розподілена на значну кількість окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами. Крім того, за даною адресою зареєстровані та здійснюють підприємницьку діяльність багато інших суб`єктів господарювання.

Суд зазначає, що в наданому Інспекцією протоколі встановлено факт забруднення земельної ділянки амонієм (обмінним), неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами), нітратами, фосфором (рухомі форми), але не вказано час виникнення забруднення ґрунтів та не зазначено причинно-наслідковий зв`язок між розміщенням відпрацьованих покришок на земельній ділянці і забрудненням ґрунтів мінеральними добривами та неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами).

Крім того, судом встановлено, що вказані дії відповідачем вчинено за відсутності законодавчо встановлених повноважень на їх проведення.

Згідно з ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом Інспекцією не доведено події скоєння заявником протиправного діяння по засміченню земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, а саме, розміщення відходів у несанкціонованому місці, що призвело до забруднення навколишнього природного середовища, тобто, завдало негативного і екологонебезпечного впливу на земельні ресурси.

Відтак, позов за цим епізодом підлягає до задоволення, а п.4 Припису - скасуванню.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю взагалі не з`ясував реальних обставин фактичної дійсності, припустився помилки у тлумаченні змісту належної норми права, надав неправильну кваліфікацію діянню приватної особи, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані з дійсним змістом нормативного регламентування, ані з характером, предметом та наслідками вчинків приватної особи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення владних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи.

Судовим розглядом підтверджено, що покладені в основу власних суджень про вчинення приватною особою протиправного діяння відомості та об"єктивні дані були отримані органом публічної адміністрації із суттєвим/істотним порушенням правової процедури (а саме: поза межами присікального строку на проведення перевірки, поза межами звернення громадянина та поза межами судового рішення кримінального суду), а тому не можуть бути кваліфіковані у якості легітимних доказів.

Ознак порушення заявником публічного інтересу суспільства у спірних правовідносинах судом не виявлено.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, заявником при зверненні до суду було сплачено 2379,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №1449 від 05.08.2021р. на відповідну суму. Проте, заявлені у межах даної справи вимоги підлягали оплаті судовим збором у сумі 2270,00 грн. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, стягненню з відповідача-владного суб`єкта на користь заявника підлягає сума у розмірі 2270,00 грн.

При цьому, зайво сплачений судовий збір може бути повернуто за процедурою згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", натомість підстав для його стягнення з владного суб`єкта немає.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 19.02.2021 року №10/08-10.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (код ЄДРПОУ 37999518, адреса: вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" (код ЄДРПОУ 36626459, адреса: вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, 61099) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 17.11.2021р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева