Ухвала

від 23.11.2021 по справі 591/4726/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 591/4726/19

провадження № 61-18760ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 09 червня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський про захист прав споживачів, визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ Харківський про захист прав споживача, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати договір від 01 квітня 2011 року № 190 Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території недійсним, так як він не відповідає законодавству України та не виконується взагалі;

- відповідно до статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , на підставі договорів від 16 серпня 2016 року № 190, від 02 листопада 2016 року № 190-2, від 11 лютого 2017 року № 190-3 на виконання сантехнічних робіт, актів прийому-передавання виконання робіт від 12 вересня 2016 року № 190, від 02 листопада 2016 року № 190-2, від 14 лютого 2017 року № 193-3, за якими власниками квартири сплачено 3 300 грн, 450 грн, 650 грн, а всього на загальну суму 4 400 грн, здійснити відшкодування, шляхом проведення взаєморозрахунку як сплату за послуги ОСББ Харківський за 2014-2019 роки;

- зобов`язати ОСББ Харківський укласти з власником квартири АДРЕСА_1 договір у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141 з зазначенням переліку робіт, які будуть здійснюватися ОСББ Харківський у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, власними співробітниками або найманими, згідно відповідних договорів;

- зобов`язати ОСББ Харківський зробити перерахунок щодо оплати послуг ОСББ Харківський з квітня 2011 року по серпень 2019 року з урахуванням пільг за кількістю пільговиків за вказаний період.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 09 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 через систему Електронний Суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 09 червня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в цій справі є вимоги про захист прав споживача.

Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 5 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 09 червня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський про захист прав споживачів, визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко