Постанова

від 23.09.2021 по справі 591/4726/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м.Суми

Справа №591/4726/19

Номер провадження 22-ц/816/1305/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Клименко А.Я., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 17 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський (далі - ОСББ Харківській , ОСББ) про захист прав споживача, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що 01 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСББ Харківський укладено договір № 190 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Вважає вказаний договір недійсним, таким, що не відповідає законодавству України, вимогам наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141 Про затвердження Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2003 року за № 1155/8476, та таким, що обмежує права споживача відповідно до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів . Крім того, вважає, що відповідач неналежним чином здійснює свої обов`язки, передбачені договором, зокрема, у 2014-2016 роках не вчинив ніяких дій щодо ремонту стояків холодної води, виконання сантехнічних послуг по заміні зіпсованих приладів опалення або запірної арматури, у зв`язку з чим позивач для виконання вказаних робіт наймав сторонніх спеціалістів. У 2018 році відповідачем при нарахуванні плати не було враховано пільги мешканців квартири АДРЕСА_2 тощо.

Посилаючись на вказані обставини, просить:

- визнати договір № 190 від 01 квітня 2011 року Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території недійсним, так як він не відповідає законодавству України та не виконується взагалі;

- відповідно до ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів … вимагати відшкодувати збитки, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором… та договорів № 190 від 16.08.2016, № 190-2 від 02.11.2016, № 190-3 від 11.02.2017 на виконання сантехнічних робіт, актів № 190 від 12.09.2016, № 190-2 від 02.11.2016, № 193-3 від 14.02.2017 прийому-передавання виконання робіт, за якими власниками квартири сплачено 3300 грн, 450 грн, 650 грн, відповідно на загальну суму 4400 грн, які підлягають відшкодуванню, шляхом проведення взаєморозрахунку вважати як сплату за послуги ОСББ Харківський за 2014-2019 роки;

- зобов`язати ОСББ Харківський укласти з власником квартири АДРЕСА_2 Договір у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141 з зазначенням переліку робіт, які будуть здійснюватися ОСББ Харківський у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, власними співробітниками або найманими, згідно відповідних договорів;

- зобов`язати ОСББ Харківський зробити перерахунок щодо оплати послуг ОСББ Харківський з квітня 2011 року по серпень 2019 року з урахуванням пільг за кількістю пільговиків за вказаний період.

Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Семиволос В.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не дав належної оцінки доказам по справі, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов невірного висновку про неможливість встановити існування у позивача права або законного інтересу, та чи має місце його порушення.

Вказує на те, що основною причиною звернення позивача до суду є відсутність належної налагодженої комунікації між відповідачем та позивачем, як одним із співвласників, задля потреб якого це об`єднання створювалося. Позивач неодноразово звертався до відповідача за вирішенням питань, пов`язаних з експлуатацією належної йому квартири, проте не тільки не отримав послуг, але й більш-менш зрозумілих пояснень з приводу неможливості їх виконання чи надання.

На думку позивача, саме непрозора діяльність керівництва ОСББ та ігнорування звернень позивача дали йому підстави вважати, що існуючий договір укладався відповідачем без мети реального настання правових наслідків, обумовлених договором, що відповідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, 234 ЦК України є підставою для визнання договору судом недійсним.

Зазначає, що позовна заява містить обґрунтування невиконання з боку відповідача умов існуючого договору, проте відповідачем жодного доводу не спростовано.

Крім того, звертає увагу суду на те, що ОСББ вже має свій типовий договір, позивач не наполягає на укладенні договору виключно у якійсь власній редакції, в судовому засіданні ні відповідач, ні суд не визначилися, чи є договір з попереднім власником квартири на сьогодні чинним чи ні.

Також не спростування відповідачем претензій щодо невиконання ним своїх обов`язків робить актуальним і питання зарахування внесених ОСОБА_1 на ремонтні роботи коштів в рахунок платежів на користь ОСББ, як це передбачено п. 5.3 Договору.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує на те, що в апеляційній скарзі скаржник не зазначає, у чому саме конкретно полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції, обґрунтування порушення норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката Семиволоса В.В., які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача адвоката Сенченка А.В., який заперечує проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , 2/3 частки якої він успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим 25 січня 2019 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Коваль Н.М. (а. с. 110) та 1/3 частку квартири набув за договором купівлі-продажу 1/3 частки квартири від 22 червня 2018 року.

01 квітня 2011 року між ОСББ Харківський в особі Голови Правління ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як власником квартири АДРЕСА_2 , укладено Договір № 190 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а. с. 61-63).

Згідно п. 1 Договору ОСББ згідно рішення Правління шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для послуг власникам приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу забезпечує належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання послуг відповідно до переліку викладеному в п. 4 договору, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном власників об`єднання співвласників. Власник кватири бере участь у відшкодуванні експлуатаційних витрат та на підтримку життєдіяльності ОСББ пропорційно загальної площі квартири, згідно рішень загальних зборів.

П.п. 4.3 Договору визначено, що до складу експлуатаційних витрат відносяться витрати по обслуговуванню та вказаним підпунктом визначено їх перелік.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України ).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В даній справі, рішення в якій переглядається, до суду з позовом про визнання недійсним Договору від 01 квітня № 190 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території звернувся син ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Оспорюваний договір 01 квітня 2011 року укладався між відповідачем та на той час власницею квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , яка в свою чергу, в період з 01 квітня 2011 року по 10 червня 2018 року не порушувала питання про визнання договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з позову ОСОБА_1 , який не є стороною оспорюваного договору, в частині визнання договору недійсним, неможливо встановити чи існує у позивача право чи законний інтерес, чи має місце його порушення, невизнання чи оспорювання відповідачем і відповідно чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним, якщо здійснюватиметься в той спосіб, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Крім того, слід зазначити, що неналежне виконання відповідачем умов договору не є підставою для визнання його недійсним, а тягне за собою відповідальність, яка передбачена положеннями договору та нормами законодавства.

Не обґрунтував позивач та не підтвердив належними доказами свою вимогу про зобов`язання ОСББ Харківський укласти з власником квартири АДРЕСА_2 Договір у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141 з зазначенням переліку робіт, які будуть здійснюватися ОСББ Харківський у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, власними співробітниками або найманими, згідно відповідних договорів.

Стосовно відшкодування збитків на суму 4400 грн шляхом проведення взаєморозрахунку в рахунок сплати за послуги ОСББ Харківській за 2014-2019 року, слід зазначити, що відповідно до п.п. 5.3 договору ОСББ відшкодовує власнику приміщення матеріальні збитки, завдані невиконанням обов`язків, передбачених договором, в порядку, визначеному законодавством та цим договором. Проте, в своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про факти неналежного виконання відповідачем обов`язків та надає відповідні договори, акти-претензії за 2016-2017 роки, що мали місце, коли власником квартири АДРЕСА_2 була його мати, а не він, а тому з вимогами про відшкодування шкоди за життя мала права звертатися його мати ОСОБА_2 як власниця квартири АДРЕСА_2 та відповідно сторона договору. Крім того, відшкодування збитків шляхом проведення взаємозаліку не є належним способом захисту, оскільки це не передбачено ні положеннями договору, ні чинним законодавством.

Щодо вимог позивача про проведення перерахунку послуг з урахуванням пільг за кількістю пільговиків, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів, що він звертався з вимогами щодо проведення перерахунку до відповідача та йому було відмовлено, а отже він не довів порушення свого права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України вказана справа є малозначною, а тому рішення в ній касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 червня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2021 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: В.І. Криворотенко

О.І. Собина