Рішення

від 09.06.2021 по справі 591/4726/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/4726/19

Провадження № 2/591/165/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський

про захист прав споживачів, визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський про захист прав споживачів, визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії і свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01 квітня 2011 року між його матір`ю ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір №190 Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території . Вважає, укладений договір недійсним з причин невідповідності законодавству України, невідповідності вимогам Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства Про затвердження Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя № від 27.08.2003 р. № 141, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 12.12.2003 року за № 1155/8476, таким що обмежує права споживача, передбачені п.1,3,8, 9 п.п.2) п.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , просить визнати вищезазначений договір недійсним, просить шляхом проведення взаєморозрахунку , врахувати в оплату 4400 грн., як сплачені ним за послуги відповідно ст.10 Закону України Про захист прав споживачів … вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором та договорів на виконання сантехнічних робіт і актів прийому-передавання робіт, просить зобов`язати ОСББ Харківський укласти з власником квартири АДРЕСА_2 Договір у відповідності до Наказу Голови Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 року №141 з зазначенням переліку робіт які будуть здійснювати ОСББ Харківський у відповідності до Наказу Голови державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004року №150, власними співробітниками або найманими, згідно відповідних Договорів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях в задоволені позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що з тексту позовної заяви неможливо встановити які правовідносини виникли між сторонами, яке право або законний інтерес існує у позивача, чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним, якщо здійснюватиметься в той спосіб, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Позивач ОСОБА_1 - в режимі ВКЗ, його представник адвокат Семиволос В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю.

Представник відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський адвокат Сенченко А.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного:

Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , частину якої (2/3) він успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.01.2019 року та частину набув за договором купівлі-продажу 1/3 частки квартири від 22.06.2018 року.

01 квітня 2011 року між його матір`ю ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір №190 Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території , предметом якого є залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг власникам приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу, належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання послуг відповідно переліку викладеному в.п.4 Договору,забезпечення відповідними умовами користування неподільним та загальним майном власників об`єднання співвласників.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Вищезазначені обставини не заперечуються сторонами.

Предметом позовних вимог є визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем за позовом особи позивача ОСОБА_1 , яка не є стороною за спірним договором.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 , 15 , 16 ЦК України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається низка процесуальних питань, як-то: питання належного способу захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Крім того, вирішуючи спір про визнання правочину недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Згідно з вимогами ч.ч.1.2,3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положенням ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Як зміст позовних вимог розуміють запропоновані позивачем способи захисту свого права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Всупереч цьому, міркування позивача з посиланням на норми законодавства викладені в позовній заяві є неконкретними , з тексту позовної заяви , пояснень позивача та його представника неможливо встановити чи існує у позивача право або законний інтерес, чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем і відповідно чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним, якщо здійснюватиметься в той спосіб, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Позивач не навів доводів на обґрунтування протиправних дій (бездіяльності ) відповідача з посиланням на відповідне повноваження, визначене Законом України. Крім цього, позивач не зазначив, які конкретно правовідносини виникли між ним і ОСББ Харківський , у межах яких необхідно поновити його порушені права, свободи чи інтереси.

Таким чином, з тексту позовної заяви, пояснень позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Семиволос В.В. в судовому засіданні неможливо встановити чи існує у позивача право або законний інтерес, чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним, якщо здійснюватиметься в той спосіб, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Заявлені позивачем позовні вимоги щодо визнання спірного договору недійсним та одночасне відшкодування збитків за спірним договором є взаємовиключними за своєю правовою природою, що свідчить про необгунтованість таких вимог.

Щодо вимоги позивача зобов`язати ОСББ Харківський укласти з власником квартири АДРЕСА_2 Договір у відповідності до Наказу Голови Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 року № 141 з зазначенням переліку робіт які будуть здійснювати ОСББ Харківський у відповідності до Наказу Голови державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150, власними співробітниками або найманими, згідно відповідних Договорів, суд зазначає наступне:

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-III , згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2866-III основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі статтею 10 Закону № 2866-III вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Статтею 15 Закону № 2866-III співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону №417-VIII .

Згідно зі статтею 23 Закону № 2866-III внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За частиною другою статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону № 417-VIII витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом , входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону № 417-VIII .

У зв`язку з чим рішення загальних зборів ОСББ "Харківський", у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для позивача, як власника квартири по АДРЕСА_3 , який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

При цьому, виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України ), із принципу свободи договору, передбаченого ст.627 ЦК України, чинне законодавство не передбачає механізму захисту прав співвласника майна, зокрема не встановлює права примусового укладення договору між власником майна та ОСББ у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 382, 627 ЦК України, ст.ст. 11 - 13 , 81 , 133 , 141 , 223 , 259 , 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківський про захист прав споживачів, визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії -відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 червня 2021 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО