Постанова

від 25.11.2021 по справі 826/14117/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа №826/14117/14

адміністративне провадження № К/9901/55295/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудкомплекс на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (колегія суддів у складі: Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудкомплекс до Завідувача сектору ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві Залюбовського Віктора Броніславовича, Головного державного інспектора Сектора ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві Устенка Олександра Олександровича, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю України, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобудкомплекс звернулось з позовом до Завідувача сектору ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві Залюбовського Віктора Броніславовича, Головного державного інспектора Сектора ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю України, за участю третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії завідувача сектору ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві Залюбовського В.Б. та головного державного інспектора Сектору ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві Устенко О.О. з проведення 29 травня 2014 року перевірки та складання Акту № 06 пп планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, Акту № 5/06-Іпп виявлення достовірних відомостей у документах, поданим суб`єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії та неможливість суб`єктів будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов;

- визнати протиправним та скасувати п. 6 Наказу №27-Л Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08 липня 2014 року в частині анулювання ліцензії суб`єкта господарської діяльності ТОВ "Житлобудкомплекс" серії АЕ № 279129 від 13 вересня 2013 року.

В обґрунтування вимог вказано, що оскаржуваний п. 6 Наказу №27-Л в частині, що стосується позивача, винесено безпідставно, оскільки перевірка підприємства проведена незаконно та відбулася із порушенням порядку її проведення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п. 6 Наказу №27-Л Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08 липня 2014 року в частині анулювання ліцензії суб`єкта господарської діяльності ТОВ "Житлобудкомплекс" серії АЕ № 279129 від 13 вересня 2013 року. В решті вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що жодних доручень Держархбудінспекції чи запиту правоохоронного органу уповноваженим особами позивача перевіряючими надано не було. Крім того, відповідачем проведено позаплановий захід, однак складено акт планової перевірки, який не містить інформації про особу, яка здійснила запис про відмову в отриманні екземплярів актів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 13.09.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ Житлобудкомплекс видано ліцензію на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури серії АЕ № 279129.

Відповідачами - Завідувачем Сектору ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві Залюбовським В.Б. та Головним державним інспектором Сектору ліцензування Інспекції ДАБК у місті Києві Устенко О.О., на підставі доручення Держархбудінспекції України № 8/2/54301 від 05 травня 2014 року за зверненням Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 05 травня 2014 року № 8/2/5-4301, у період з 23 травня 2014 року по 29 травня 2014 року проведено позапланову перевірку дотримання Позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 року №47, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 року за №226/16242.

Як установлено з листа Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби Безпеки України № 8/2/5-4301 від 08 травня 2014 року, ним отримано інформацію щодо порушення службовими особами Позивача вимог чинного законодавства під час отримання дозволу для провадження діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури - надання до Державної архітектурно-будівельної інспекції України неправдивої інформації щодо кількості співробітників відповідного фаху та спеціалізації.

За результатами проведеної перевірки складено Акт планової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури від 29 травня 2014 року № 5/06 пп та Акт виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб`єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії та неможливість суб`єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов №5/06-1 пп.

Як убачається зі складеного за результатом відповідної перевірки Акта, у довідці Пенсійного фонду України стосовно кількості працюючих працівників зазначено, що Позивачем надано недостовірні відомості на момент отримання ліцензії щодо відповідної кількості його працівників (за довідкою Пенсійного фонду України станом на 13.09.2013 - дату отримання ліцензії, на підприємстві працювало 7 працівників, а за відомістю суб`єкта господарювання, наданою Позивачем до органу ліцензування для отримання ліцензії заявлено 17 Інженерно-технічних працівників та 36 робітників); з переліку працівників наданого Товариством для проведення перевірки, вбачається, що відсутні робітники для виконання заявлених робіт (п.6.2.2.-7.2.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури), а саме: фахівці з реставрації, консервації, реабілітації пам`яток культурної спадщини; виконроб (ВК); виконроб (інженер-електрик); виконроб (інженер-електрозв`язку); майстер (інженер з автоматизації та управління); каменотес, різьбяр по дереву, липник архітектурних деталей, художник, коваль, монтажник систем вентиляції, кондиціонування повітря, монтажник водопроводу та каналізації, монтажник зв`язку, монтажник контрольно-вимірювальних приладів і автоматики; відсітній договір з акредитованою будівельною лабораторією для виконання лабораторних випробувань матеріалів і конструкції; не надано інформації стосовно місцезнаходження та стану виробничо-технічної бази; не надано інформації щодо повірки вимірювальних приладів.

Таким чином за результатами перевірки встановлено, що Товариством згідно з абзацами 5 та 10 пункту 21 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Про ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури від 05 грудня 2007 року № 1396 (виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб`єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії та неможливістю суб`єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов) порушено ліцензійні умови.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано відповідні докази, що спростовують інкриміновані йому порушення, в тому числі і щодо кількості працівників, з урахуванням наявних цивільно - правових угод з роботодавцем.

Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що Цивільно-правові угоди, які оформлено саме згідно з вимогами цивільного законодавства України, не є трудовими договори за вимогами Кодексу законів про працю України.

Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року №3038-VІ встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон №3038-VІ).

Статтею 41 Закону №3038-VІ передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю від 23.05.2011 року № 553 (надалі - Порядок № 553), цей порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Пунктом 5 указаного Порядку закріплено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб`єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки (пункт 7 Порядку №553).

За результатами перевірки суб`єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов`язану з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках.

Зазначений акт є підставою для прийняття органом ліцензування рішення щодо спроможності суб`єкта господарювання провадити господарську діяльність, пов`язану з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (пункт 8 Порядку №553).

Пунктом 18 Порядку закріплено, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням (пункт 21 Порядку №553).

Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки. При цьому, підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як установлено судом, перевірку ініційовано листом Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби Безпеки України, тобто фактично на вимогу правоохоронного органу.

За результатами позапланової перевірки складено відповідні акти, як передбачено вимогами законодавства, чинного на момент проведення перевірки.

При цьому жодних імперативних застережень щодо необхідності ідентифікації особи, яка зробила запис про відмову у отриманні екземплярів актів перевірки ані Закон №3038-VІ ані Порядок №553 не містять.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з позицією апеляційного суду, що перевірку проведено правомірно, акти складено відповідно до вимог законодавства.

Що стосується виявлених порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, на підставі відповідних актів перевірок, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про архітектурну діяльність від 20.05.1999 року № 687-ХІV (далі - Закон № 687-ХІV), для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Статтею 17 указаного Закону закріплено, що господарська діяльність, пов`язана із створенням об`єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Порядок ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Органом ліцензування є орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 1 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року №1396 (далі - Порядок №1396) визначено, що вказаний Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - будівельна діяльність).

Юридична особа та фізична особа (підприємець) - суб`єкти господарської діяльності (надалі - суб`єкти будівельної діяльності), що мають намір провадити будівельну діяльність, повинні отримати ліцензію згідно з цим Порядком (п. 2 Порядку №1396).

Положеннями пункту 3 указаного Порядку закріплено, що ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування).

Відповідно до п. 5 Порядку №1396, суб`єкт будівельної діяльності подає або надсилає поштою до органу ліцензування: заяву про видачу ліцензії, в якій повинні міститися такі відомості про суб`єкта будівельної діяльності - заявника:

- для юридичної особи - найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер, контактні телефони, електронна адреса, а також наявність філій, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність, із зазначенням їх назви та місцезнаходження;

- для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім`я та по батькові, серія і номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання, контактні телефони, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті), електронна адреса, а також у разі наявності місць провадження заявленої діяльності - їх місцезнаходження;

перелік робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які заявник має намір виконати.

До заяви додаються:

копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав документи.

За наявності у заявника відокремленого структурного підрозділу, який має намір провадити будівельну діяльність, додаються копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт, про виконані заявником будівельно-монтажні роботи за формою, яка визначається ліцензійними умовами провадження будівельної діяльності.

Судом апеляційної інстанції установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобудкомплекс , як Замовником, та Випробувальною лабораторією науково-дослідного інституту в`яжучих речовин та матеріалів при Київському національному університеті будівництва і архітектури, як Виконавцем (атестат акредитації від 11 липня 2011 року №2Т243), укладено Договір про взаємодію при проведенні контрольних випробувань будівельних матеріалів та виробів від 01 жовтня 2011 року, за п. 1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе проведення за галуззю акредитації лабораторії контролю будівельних матеріалів і виробів; контрольних випробовувань будівельних матеріалів і виробів в процесі будівництва.

Також до матеріалів справи додано Довідку про наявність обладнання та матеріально-технічної бази із зазначенням адреси матеріальної технічної бази станом на травень 2014 року, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 20 вересня 2013 року №№ 23-21/0001102, 23-21/0001101.

Вказані докази в своїй сукупності спростовують викладені в Актах перевірки доводи щодо відсутності Договору з акредитованою будівельною лабораторією для виконання лабораторних випробувань матеріалів і конструкції; ненадання інформації стосовно місцезнаходження та стану виробничо-технічної бази та повірки вимірювальних приладів.

Згідно положень п. 3 Порядку №1396, кваліфікаційні, організаційні та інші вимоги щодо провадження господарської діяльності у будівництві встановлюються ліцензійними умовами провадження такої діяльності, які затверджуються в установленому законодавством порядку.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27.01.2009 року №47, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 року за №226/16242 (надалі - Ліцензійні умови) встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

Пунктом 1.4 Ліцензійних умов закріплено, що вони є обов`язковими для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (далі - суб`єкти господарської діяльності), які виконують роботи, пов`язані із створенням об`єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури (далі - Перелік робіт), згідно з додатком.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2. Розділу ІІ Ліцензійних умов, господарську діяльність у будівництві, пов`язану із створенням об`єктів архітектури, здійснюють суб`єкти господарської діяльності за дотримання таких організаційних умов:

наявність затвердженої організаційної структури підприємства відповідно до Переліку робіт, що заявляються;

наявність у організаційній структурі підприємства підрозділів та/або спеціалістів, які забезпечать виконання адміністративно-керівних, виробничо-технічних, планово-договірних, виробничих, юридичних і допоміжних функцій та функцій з контролю якості, промислової безпеки та охорони праці, ведення та збереження нормативної та виконавчої документації;

наявність затверджених положень про відповідні структурні підрозділи та посадових інструкцій працівників згідно з розподілом обов`язків, повноважень та відповідальності осіб, штатного розпису;

укомплектованість підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій відповідно до організаційної структури підприємства, положень Класифікатора професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.04.2010 № 327 (далі - КП), та вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.99 № 249;

дотримання установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення громадян на роботу відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України (укладання трудового договору з найманим працівником)

З аналізу указаної норми убачається, що суб`єкт господарювання має бути укомплектований відповідними працівниками, яких прийнято на роботу виключно з дотриманням порядку працевлаштування, передбаченого КЗпП.

Як установлено судом апеляційної інстанції, з наданих Товариством наказів По особовому складу вбачається, що на час звернення із заявою про отримання ліцензії на роботу прийнято лише 14 осіб, а з 39 особами укладено цивільно-правові угоди.

Разом з цим ототожнити чи прирівняти цивільно - правові угоди та трудові договори є неможливим, так як трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Така диференціація проведена судом у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про доведеність порушення ліцензійних умов з боку позивача, відтак також не вбачає підстав для скасування спірного рішення.

Не дають підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудкомплекс залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук