Постанова

від 26.11.2021 по справі 415/5439/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 415/5439/20

Провадження № 22-ц/810/791/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря

судового засідання Сінько А.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Комунальне підприємство Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5, представник В.В.Бондарєва.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Луньової Д.Ю., в м. Лисичанськ у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28.08.2020 р. позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним наказ № 77-к від 11.08.2020 р. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; визнати незаконним запис у наказі про звільнення № 11-к від 12.08.2020 р. в частині підстав для звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; визнати незаконним запис у трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 від 12.08.2020 р. в частині запису звільнена за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків ст. 40 ч. 1 КЗпП України; зобов`язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення № 11-к від 11.08.2020 р. в частині підстав для звільнення в наступній редакції: Звільнити ОСОБА_1 … у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового/колективного договору за ст. 38 ч.3 КЗпП України ; внести зміни в трудову книжку позивача в частині визначення підстав для звільнення: у зв`язку з невиконанням законодавства про працю, умов трудового/колективного договору за ст. 38 ч.3 КЗпП України ; стягнути з відповідача на її користь компенсацію в порядку ст. 44 КЗпП України в сумі 24675,78 грн., моральну шкоду в розмірі 8225,26 грн. та зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з дня звільнення по день прийняття рішення судом по справі. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 02.09.2019 р. позивачку прийнято на посаду юрисконсульта КП ЛЖЕК № 5. 10.08.2020 р. позивач подала заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із систематичним порушенням відповідачем трудового законодавства, а саме затримки виплати заробітної плати та просила звільнити її з 25 серпня 2020 р. Водночас, відповідач, 11.08.2020 р. видав наказ № 160 про передачу документів, які перебували у віддані позивача ОСОБА_3 , позивачка відмовилась виконати цей наказ, зазначивши про це в своїх письмових запереченнях. В свою чергу відповідач наказом № 77 притягнув позивачку до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Позивач, враховуючи упереджене ставлення до неї з боку роботодавця 12.08.2020 р. подала уточнену заяву про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зазначивши дату звільнення 12.08.2020 р. Однак, відповідачем 12.08.2020 було видано наказ № 11-к про звільнення позивачки за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважає, що її звільнення відбулось з грубим порушенням відповідачем трудового законодавства, що її звільнення мало б відбутися саме за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому вона має право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, яку вона вирахувала в розмірі 24675,78 грн. Також, враховуючи, що відповідачем через неправильне звільнення позивачки не виплачено вчасно вихідну допомогу, вона просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку, починаючи з дня звільнення й до дня ухвалення рішення суду. Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то заподіяння позивачці моральної шкоди виразилося в отриманих нею душевних стражданнях щодо неможливості забезпечити своє життя та життя своєї родини, незаконне формулювання в наказі причин звільнення довгий час заважало позивачці працевлаштуватися та вона перебувала в постійній стресовій ситуації. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в сумі, яка дорівнює розміру її середньомісячного заробітку - 8225,26 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 30 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 № 77-1 від 11.08.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Змінити в наказі Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 № 11-к від 12.08.2020 р. формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта на її звільнення на підставі ст. 38 ч. 3 Кодексу законів про працю України. Зобов`язано Комунальне підприємство Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про зміну формулювання запису про звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, на звільнення у зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП. Стягнуто з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 20 066 (двадцять тисяч шістдесят шість) гривень 28 копійок. Стягнуто з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день ухвалення рішення, тобто з 12.08.2020 р. по 30.06.2021 р. в розмірі 97 656 (дев`яносто сім тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 48 копійок. Стягнуто з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. Стягнуто з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з таких мотивів, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів у виді догани (наказ № 77-к від 11.08.2020 р.). Водночас наказом від 12.08.2020 р. позивача було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, систематичність вбачається в тому, що позивач після притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани (наказ № 77-к від 11.08.2021 р.), в порушення п.п 2.2 та 2.3. посадової інструкції не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству працівникам КП ЛЖЕК № 5. Також суд вважає підозрілим, що всі доповідні записки, на підставі яких відповідачем вбачалось порушення позивачкою своїх трудових обов`язків та посадової інструкції датовані 08.08.2020 р.. Також незрозумілим є те, чому дані доповідні записки не були розглянуті відповідачем під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 11.08.2021 р. Крім того, судом встановлено, що позивач запрошувалась на засідання первинної профспілкової організації щодо розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (наказ 77-к від 11.08.2020 р.) на 15:30 годин, а на засідання первинної профспілкової організації щодо розгляду питання про її звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - на 14:00 годин. Тобто питання про звільнення позивача розглядалось ППО раніше, ніж питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани, на підставі якого, у тому числі, відповідач звільнив позивача в подальшому. Всі ці факти, на думку суду, свідчать про штучний, формальний характер притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності за відсутності законних підстав для цього. Крім того, відповідачем порушений порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. А тому наказ № 77-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є незаконним. Змінити формулювання причини звільнення можна тоді, коли є законна підставі для звільнення. Оскільки, позивачем була подана заява про звільнення її за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, судом встановлено наявність підстав для такого звільнення, а відповідач звільнив позивачку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що, як також установлено судом не відповідає обставинам звільнення і, більш того, суд дійшов переконання про скасування наказу про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, то сам факт звільнення позивачки є законним, але вказана відповідачем підстава - незаконною, тому і підлягає заміні на ту, яка буде законною, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити. Як встановлено зі змісту довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату, видану відповідачем, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці до звільнення складає 6688,76 грн. Відповідно вихідна допомога при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю становить 20 066,28 грн (6688,76*3). Задовольняючи вимоги в цій частині, під час виготовлення вступної та резолютивної частини рішення, суд виходив з розрахунку проведеного позивачем, однак у зв`язку з допущеною арифметичною помилкою при здійсненні розрахунку, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума вихідної допомоги у розмірі 20 066,28 грн. Згідно вищезгаданої довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату (а.с. 27) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 445,92 грн. Період затримки розрахунку при звільненні з 13 серпня 2020 року по 30 червня 2021 року складає 219 робочих днів. Враховуючи викладене, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку дорівнює 97 656,48 грн (445,92х219). При цьому суд визначає суми до стягнення з роботодавця на користь працівника без урахування податків та обов 'язкових платежів. Обов`язок роботодавця відшкодувати працівнику моральну шкоду, завдану внаслідок порушень законних прав останнього, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя закріплений у ст.237-1КЗпП України. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної Позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань Позивача, а також вимоги розумності та справедливості. Відповідно вимоги Позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8225,26 гривень є завищеними і не відповідають дійсним обставинам справи. З урахуванням фактичних обставин по справі суд вважає, що на користь Позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2000 гривень.

Короткий виклад вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем КП ЛЖЕК №5 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 червня 2021 скасувати, та винести рішення, яким в частині задоволенних вимог позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 23.10.2020р. КП ЛЖЕК № 5 подано відзив з додатками на позовну заяву. Разом з відзивом було подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін з посиланням на п.п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, та наміром відповідача і його представника реалізувати свої права, передбачені ч.І ст.43 ЦПК України. Судом першої інстанції, в порушення п.п.4 ч.5 ст.12 та ч.З ст.182 ЦПК України це клопотання взагалі не розглянуто, чим суттєво обмежено відповідача у реалізації процесуальних прав, передбачених ч.І ст.43 ЦПК України, на думку скаржника. Проступком, який став підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що ОСОБА_1 не виконала належним чином обов`язковий наказ начальника КП ЛЖЕК № 5 від 11.08.2020 року № 160 Про передачу документів та в установлений строк, що є саме неналежним виконанням посадових обов`язків і наказу керівника підприємства, виданого у межах його повноважень. 11.08.2020 року начальник КП ЛЖЕК №5 видав наказ № 160 Про передачу документів , який в установленому законом порядку ОСОБА_1 не оскаржувався. Позивачем не виконано цей наказ начальника у встановлений строк (до 12 00 год. 11.08.2020 року), що визнається нею у позовній заяві. При цьому позивач не отримувала від начальника КП ЛЖЕК № 5 жодних вказівок щодо можливості продовження терміну виконання наказу від 11.08.2020 року №160. Знаючи заздалегідь про кінцевий строк його виконання, ОСОБА_1 не надала керівнику підприємства будь-яких письмових обґрунтувань стосовно необхідності продовження терміну виконання наказу. Доказів на підтвердження факту ініціювання перед начальником КП ЛЖЕК № 5 питання про продовження терміну виконання наказу ОСОБА_1 не надала під час притягнення до дисциплінарної відповідальності. Не надано таких доказів позивачем і до суду. Правовий висновок позивача від 11.08.2020 року не є підставою для невиконання наказу від 11.08.2020 року № 160. Скаржник вважав, що позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності 11.08.2020 року, оскільки нею не виконано наказ начальника КП ЛЖЕК №5 від 11.08.2020 року №160 Про передачу документів , що свідчить про порушення нею пункту 1.4 посадової інструкції юрисконсульта № 7, затвердженої начальником КП ЛЖЕК № 5 Полюшко Д.П. 12.12.2019 року, та покладених не неї трудовим договором обов`язків, а також положень статті 139 КЗпП України. Систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та посадовою інструкцією підтверджується наданими до суду документами: службовою запискою майстра ОСОБА_4 від 08.08.2020 року (вх. № 54 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 при зверненні щодо правових відносин між мешканцями будинку на надала належної юридичної консультації; доповідною запискою майстра ОСОБА_5 від 08.08.2020 року (вх. № 55 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 з приводу надання консультацій з правових питань постійно відмовляє; доповідною запискою механіка ОСОБА_6 від 08.08.2020 року (вх. № 56 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 при зверненні не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству наказів та інших документів КП ЛЖЕК № 5; доповідною запискою економіста ОСОБА_7 від 08.08.2020 року (вх. № 57 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству щодо проектів господарських договорів та інших документів КП ЛЖЕК № 5; службовою запискою енергетика ОСОБА_8 від 08.08.2020 року (вх. № 58 від 08.08.2020 року), згідно якої при зверненні до ОСОБА_1 надати консультації з правових питань постійно отримує відмови, консультацій так і не отримав; доповідною запискою економіста ОСОБА_9 (вх. № 59 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству проектів господарських договорів, крім того не надає жодних роз`яснень щодо проведення процедури публічних закупівель; доповідною запискою бухгалтера ОСОБА_10 (вх. № 60 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству щодо наказів та інших документів КП ЛЖЕК № 5; доповідною запискою майстра ОСОБА_11 (вх. №61 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству щодо наказів та інших документів КП ЛЖЕК № 5; доповідною запискою бухгалтера ОСОБА_12 (вх. №62 від 08.08.2020 року), згідно якої ОСОБА_1 не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству щодо наказів та інших документів КП ЛЖЕК № 5; невиконанням ОСОБА_1 наказу начальника КП ЛЖЕК №5 від 11.08.2020 року № 160 Про передачу документів щодо передачі документів, які перебувають у віданні юрисконсульта ОСОБА_1 за актом приймання-передачі іншій особі. Наведені документи свідчать про систематичне порушення ОСОБА_1 посадової інструкції юрисконсульта № 7, затвердженої начальником КП ЛЖЕК № 5 Полюшко Д.П. 12.12.2019 року. Наказом начальника КП ЛЖЕК № 5 від 12.08.2020 року № 163 було зобов`язано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо інформації, зазначеної у доповідних записках працівників КП ЛЖЕК № 5 . Наказом начальника КП ЛЖЕК №5 від 12.08.2020 року № 11-К Про звільнення ОСОБА_1 було звільнено 12.08.2020 року з посади юрисконсульта за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, відповідно до п.З ч.І ст.40 КЗпП України, за порушення п.п.2.2 та п.п.2.3 посадової інструкції юрисконсульта № 7 - не надання юридичних консультацій та правових висновків на відповідність діючому законодавству працівникам КП ЛЖЕК № 5 , враховуючи наказ № 77-К від 11.08.2020 року, яким на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання наказу № 160 від 11.08.2020 року. ОСОБА_1 ознайомлено з наказом 12.08.2020 року. Відповідно до посадової інструкції юрисконсульта № 7, затвердженої начальником КП ЛЖЕК №5 Полюшко Д.П. 12.12.2019 року, юрисконсульт: призначається на посаду і звільняється з посади наказом начальника підприємства з дотриманням вимог чинного законодавства (п.п.1.2); безпосередньо підпорядкований начальнику підприємства (п.п.1.3); -у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями начальника підприємства та цією посадовою інструкцією (п.п. 1.4); -зобов`язаний надавати правову допомогу структурним підрозділам КП ЛЖЕК № 5 (п.п.2.2); зобов`язаний давати висновки стосовно відповідності діючому законодавству проектів наказів та інших документів КП ЛЖЕК № 5 (п.п.2.3); зобов`язаний приймати участь у роботі по оформленню господарських договорів, готувати висновки щодо їх відповідності діючому законодавству (п.п.2.4). У зв`язку з цим має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Згідно із ч.4 ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необгрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Вважаємо, що начальником КП ЛЖЕК № 5 правомірно та обґрунтовано притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а рішення суду взагалі не містить мотивування висновку про нібито відсутність законних підстав для притягнення позивача до відповідальності та незаконність наказу № 77-К від 11.08.2020 року, що є порушенням ч.З ст.89 та ч.4 ст.265 ЦПК України. Судом не надано належної оцінки тому факту, що позов взагалі не містить змісту позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку (не зазначено його розмір), позивачем не наведений розрахунок середнього заробітку станом на дату звернення до суду з позовом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, який підлягає перевірці судом. У зв`язку з відсутністю факту несвоєчасного розрахунку при звільненні, вважаємо що були відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 12.08.2020 р. по 30.06.2021р. в розмірі 97 656,48 грн. Тому вважаємо, що має місце неправильне застосування судом наведених норм матеріального права. Позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди, понесених моральних страждань, не довела наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Доводи інших учасників справи

24 листопада 2021 на адресу Луганського апеляційного суду надійшли документи від представника відповідача (колективний договір 2017-2021 КП Лисичанська ЖЄК №5 та довідки про сплату ЕСВ).

20 вересня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшов відзив від позивача по справі ОСОБА_1 .. Мотивуючи який позивачка зазначає, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК . а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.Оскаржуване рішення вище вказаним вимогам відповідає повністю, оскільки суд всебічно перевірив усі обставини по справі та застосував норми матеріального права, які повинні були бути застосовані, в зв`язку з чим виніс обґрунтоване та законне рішення. Суддя суду першої інстанції, під час розгляду справи дослідила всі надані сторонами докази по справі, надалі відповідну правову оцінку доказам та відповідно поданим доказам прийняла законне та обґрунтоване рішення.Позивач в своєму позові зазначала та в належний спосіб обґрунтовувала упереджене ставлення до неї з боку керівника установи Відповідача, що складені накази про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності є підтвердженням такого ставлення, також Позивач зазначала, що Відповідач в порушення вимог законодавства України, притягнув її до відповідальності та звільнив в незаконний спосіб без погодження звільнення із профспілковим комітетом, членом якого на день звільнення була Позивач. В своїй скарзі Відповідач про ці обставини чомусь не зазначає, а ці доводи є одними із основних. Позивач в своєму позові звертала увагу суду на ті обставини, що Саме по собі закріплення в законодавстві повноважень відповідного органу, що виконує функції власника, звільняти працівників зовсім не означає право звільняти за відсутності законних підстав. Згідно постанові пленума ВСУ № 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів , а саме п 23, зазначено, що за передбаченими п.З ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.У відповідності до роз`яснення Міністерства юстиції України від 01.02.2011 р. шодо порядку розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, прямо зазначено, що «Розірвання трудового договору у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків передбачена пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу... Застосування цієї норми можливе за таких умов:працівником допущено невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових функцій навмисно;зазначене невиконання або неналежне виконання трудових функцій стосується саме трудових обов`язків, визначених трудовим договором;систематичність невиконання обов`язків.За загальним правилом для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен застосувати до працівника заходи дисциплінарного впливу, витребувати у працівника пояснення в письмовій формі стосовно вчиненого проступку.До того ж у відповідності до п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів , «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу ... . Таким чином Позивач довів суду, що Відповідач під час його звільнення прямо порушив вимоги діючого законодавства України, діяв незаконно та упереджено. Діяв незаконно, з метою уникнення здійснення виплат належних Позивачу в разі звільнення його за п. З ст. 38 КЗпП . В своїй позовній заяві Позивач зазначала про завдання їй незаконними діями Відповідача, моральної шкоди та обґрунтовувала їх наступними обставинами: ...за наслідками отримання душевних страждань щодо неможливості в повному обсязі забезпечити можливість за рахунок зароботаних коштів забезпечити своє життя та життя своєї родини, придбати ліки та таке інше в період формування заборгованості. Позивач, за наслідками незаконних дій Відповідача, за весь час боротьби за відновлення своїх прав щодо незаконної видачі наказу про звільнення, пошук нової роботи та коштів, безгрошів`я, незадоволення своїх базових потреб в повному обсязі отримала моральні страждання. До того ж подвійних моральних страждань було завдано Позивачу незаконним формулюванням в наказі про звільнення та незаконного запису в трудовій книжці, що в свою чергу ускладнювало для Позивача пошук гідної роботи та принижувала його честь гідність. Позивачем, моральні втрати були обґрунтовані. Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку, яких начебто не було заявлено, позивач зазначає, що нею ці позовні вимоги були заявлені і Відповідач вводить суд апеляційної інстанції в оману, зловживаючи своїм процесуальним правом. Позивач, приймаючи до уваги довго тривалість розгляду справи не мала можливості самостійно вирахувати розмір середнього заробітку, тому просила суд постановити рішення про стягнення середнього заробітку за обрахунками Відповідача за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з дня звільнення та по день прийняття рішення судом по справі.На підставі вищезазначеного та з урахуванням практики ЄСПЛ справа Сутяжник проти Росії (№ 8269/02) ЄСПЛ про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки, рішення суду першої інстанції вважаю законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Явка сторін

Сторони були повідомлені належним чином про апеляційний розгляд справи шляхом надсилання судових повісток-повідомлень. Заяв, клопотання, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або відкладення судового засідання від сторін не надходило.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у достатній мірі.

Рішенням суду першої інстанції встановлені наступні факти та обставини.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.а.с. 16-17) слідує, що ОСОБА_1 02.09.2019 р. прийнято на посаду юрисконсульта Комунального підприємства Лисичанської житлово-експлуатаційної контори № 5 , 12.08.2020 р. звільнена за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ № 11-к від 12.08.2020 р.

Згідно наказу № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів начальник КП ЛЖЕК № 5 наказав у зв`язку зі звільненням юрисконсульта ОСОБА_1 передати документи, які перебувають у її віданні, актом приймання-передачі ОСОБА_3 до 12-00 години 11.08.2020 р. (а.с.9).

З акту від 11.08.2020 р. (а.с.52) встановлено, що комісією у складі головного інженера ОСОБА_13 , помічника керівника ОСОБА_14 , інспектора з кадрів ОСОБА_15 складено акт про те, що юрисконсульт ОСОБА_1 відмовилась о 07:15 від підпису та ознайомлення з наказом № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів .

З акту від 11.08.2020 р. (а.с.53) встановлено, що комісією у складі головного інженера ОСОБА_13 , помічника керівника ОСОБА_14 , інспектора з кадрів ОСОБА_15 складено акт про те, що юрисконсульт ОСОБА_1 відмовилась в 12:05 надати письмову пояснювальну записку про відмову від передачі документів згідно наказу № 160 від 11.08.2020 р. .

З акту від 12.08.2020 р. (а.с.54) встановлено, що комісією у складі головного інженера ОСОБА_13 , помічника керівника ОСОБА_14 , інспектора з кадрів ОСОБА_15 складено акт про те, що юрисконсульт ОСОБА_1 відмовилась від передачі документів адвокату Бондаревій В.В..

З доповідних записок майстра Магдич, майстра Гетьман, механіка Апічук, економіста Корольової, енергетика Дорошенко, бухгалтера Белоконь, майстра Антюхової, бухгалтера Мішукової, датованих 08 серпня 2020 р. (а.с.а.с.58-66), що юрисконсульт ОСОБА_1 не надає належні консультації, посилаючись на брак часу.

Наказом № 163 від 12.08.2020 р. начальника КП ЛЖЕК № 5 (а.с.67) наказано юрисконсульту ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо інформації, зазначеної в доповідних записках.

Листом від 12.08.2020р. (а.с.68) ОСОБА_1 запрошено на засідання, яке відбудеться 12.08.2020 р. о 15:30 годин по питанню погодження наказу № 77-к від 12.08.2020 р. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності .

З заяви ОСОБА_1 на ім`я голови первинної профспілкової організації КП ЛЖЕК № 5 від 12.08.2020 р. (а.с.15), що ОСОБА_1 просить перенести засідання профспілкової організації призначене на 12.08.2020 р. о 15-30 годин по питанню погодження наказу № 770к від 12.08.2020 р. у зв`язку із її поганим самопочуттям.

12.08.2020 р. адміністрація КП ЛЖЕК № 5 звернулась до голови ППО КП ЛЖЕК № 5 з поданням (а.с.69) про надання згоди на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 по п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин.

Листом від 12.08.2020 р. (а.с.70) ОСОБА_1 запрошено на засідання, яке відбудеться 12.08.2020 р. о 14:00 годин щодо надання згоди на її звільнення.

З акту від 12.08.2020 р. вбачається, що комісією у складі помічника голови ППО Толпенко Ю.М., членів ППО ОСОБА_16 , ОСОБА_17 складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовилась о 13:50 отримувати запрошення на засідання ППО (а.с.71).

З витягу з протоколу № 47/1 від 12.08.2020 р. засідання Первинної профспілкової організації КП ЛЖЕК № 5 від 12.08.2020 р. (а.с.72) встановлено що ППО КП ЛЖЕК № 5 надала згоду на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником обовязків без поважних причин.

ОСОБА_1 11.08.2020 р. надала на ім`я начальника КП ЛЖЕК № 5 правовий висновок (а.с.7), в якому зазначила, що наказ № 160 від 11.08.2020 р. виданий з порушенням вимог Постанови КМУ від 17.01.2018 р. № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності , оскільки передача документів оформлюється актом прийому-передачі знов прийнятому працівнику або комісії зі складу штатних працівників підприємства, передача не може здійснюватися раніше звільнення юрисконсульта; ОСОБА_1 10.08.2020 р. подала заяву про звільнення з 25.08.2020 р. відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням роботодавцем умов колективного договору, а саме систематичною затримкою заробітної плати з вересня 2019 р. по серпень 2020 р. та несплатою ЄСВ за період її праці.

Згідно наказу від 11.08.2020 р. № 77-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с.10) у зв`язку з невиконанням наказу № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів , що підтверджується Актом Про відмову від підпису та ознайомлення з наказом від 11.08.2020 р., Актом Про відмову надати пояснювальну записку від 11.08.2020 р. ОСОБА_1 - юрисконсульту оголошено догану.

З заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника КП ЛЖЕК № 5 від 10.08.2020 р. (а.с.12) встановлено, що ОСОБА_1 просить звільнити її за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з вересня 2019 р. по серпень 2020 р., несплату єдиного соціального внеску за 2019-2020 роки, з виплатою вихідної допомоги відповідно до законодавства.

З заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника КП ЛЖЕК № 5 від 12.08.2020 р. (а.с.11), встановлено, що ОСОБА_1 просить звільнити її з 12.08.2020 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з упередженим ставленням та примусом звільнитися з іншої причини ніж та, що зазначена в її заяві від 10.08.2020 р.

З наказу від 12.08.2020 р. № 11-к Про звільнення (а.с.8) встановлено, що юрисконсульт ОСОБА_1 в порушення п.п. 2.2. та п.п. 2.3 посадової інструкції № 7 юрисконсульта не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству працівникам КП ЛЖЕК № 5, також наказом № 77-к від 11.08.2020 р. було застосовано до даного працівника дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання наказу № 160 від 11.08.2020 р., тому звільнити ОСОБА_1 - юрисконсульта, 12 серпня 2020 р. за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 02.09.2019 р. по 12.08.2020 р. включно у кількості 29 календарних днів. Підстава: доповідні записки працівників підприємства КП ЛЖЕК № 5, наказ № 77-к від 11.08.2020 р., наказ № 160 від 11.08.2020 р. В наказі міститься допис ОСОБА_1 : З приказом незгодна оскільки він не відповідає діючим обставинам та вручений на ознайомлення 12.08.2020 р. .

Згідно довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.27) її середньомісячна заробітна плата становить 6688,76 грн., а середньоденна - 445,92 грн.

Згідно витягу з табелів за червень 2020, серпень 2020 п. (а.с.а.с.28,29) кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 в червні 2020 р. склала 17 днів, у серпні - 8 днів.

З розрахункових листків по заробітній платі за травень 2020, червень 2020, липень 2020 р. (а.с.6) ОСОБА_1 у травні нараховано заробітної плати - 7618,20 грн., у червні 2020 р. - 8034,73 грн., у липні 2020 р. - 8415,79 грн.

З аналізу виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с.а.с.97-103), та форми ОК-7 (а.с.а.с.117-118) що з листопада 2019 р. заробітна плата позивачці виплачувалась відповідачем у неповному обсязі із затримкою, також не сплачувався єдиний соціальний внесок за січень-серпень 2020 року.

В судове засідання апеляційного суду відповідачем було надано Колективний договір 2017-2021 року КП Лисичанська ЖЄК №5 відповідно до п.3.5 зазаначені строки та порядок виплати заробітної плати. Також була надана не персоніфікована інформація загального характеру про сплату відповідачем ЄСВ.

Представник позивача надав письмові пояснення по справі від 19.11.2021 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Оцінивши зібрані у справі докази як в цілому, так і кожний окремо, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно до положень ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути засноване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини. За яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Згідно ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів у виді догани (наказ № 77-к від 11.08.2020 р.). Водночас наказом від 12.08.2020 р. позивача було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, систематичність вбачається в тому, що позивач після притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани (наказ № 77-к від 11.08.2021 р.), в порушення п.п 2.2 та 2.3. посадової інструкції не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству працівникам КП ЛЖЕК № 5. Також судова колегія враховує ту обставину , що всі доповідні записки, на підставі яких відповідачем вбачалось порушення позивачкою своїх трудових обов`язків та посадової інструкції датовані 08.08.2020 р. тобто до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності , крім того в вихідний день і в справі відсутні матеріали які свідчать про вихід працівників які надали пояснення на роботу. Також незрозумілим є те, чому дані доповідні записки не були розглянуті відповідачем під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 11.08.2021 р. . Судом встановлено, що позивач запрошувалась на засідання первинної профспілкової організації щодо розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (наказ 77-к від 11.08.2020 р.) на 15:30 годин, а на засідання первинної профспілкової організації щодо розгляду питання про її звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - на 14:00 годин. Тобто питання про звільнення позивача розглядалось ППО раніше, ніж питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани, на підставі якого, у тому числі, відповідач звільнив позивача в подальшому. Всі ці факти, на думку судової колегії свідчать про порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та відсутності законних підстав для цього. А тому наказ № 77-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

Положеннями ч. 3 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю або умови колективного чи трудового договору з цих питань

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 травня 2013 року у справі № 6-34цс13 для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

У Постанові від 20.06.2018 р. у справі № 161/10759/16-ц Верховний Суд зазначає, що при незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав.

Отже, змінити формулювання причини звільнення можна тоді, коли є законна підставі для звільнення. Оскільки, позивачем була подана заява про звільнення її за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, судом встановлено наявність підстав для такого звільнення, а відповідач звільнив позивачку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що, як також установлено судом не відповідає обставинам звільнення і, більш того, суд першої інстанції дійшов переконання про скасування наказу про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Сам факт звільнення позивачки відбувся з волевиявлення позивачки а тому є законним, однак вказана відповідачем підстава - незаконною, тому і підлягає заміні на ту, яка буде законною, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

У відповідності до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази підтверджуючи порушення відповідачем вимог Колективного договору 2017-2021 року КП Лисичанська ЖЄК №5 відповідно до п.3.5 зазаначені строки та порядок виплати заробітної плати. Також відсутність персоніфікованої по позивачці інформації про сплату відповідачем ЄСВ, судова колегія погоджується з наявними порушеннями відповідачем вимог законодавства про працю.

Оскільки в період роботи позивача зі сторони відповідача допускались порушення вимог законодавства про працю, в зв`язку з чим позивач подала заяву про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому відповідач, згідно ч. 3 ст. 38 та ст. 44 КЗпП України, зобов`язаний був виплатити позивачу вихідну допомогу при припиненні ним трудового договору із зазначених підстав та дати.

Як встановлено зі змісту довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату, видану відповідачем, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці до звільнення складає 6688,76 грн. Відповідно вихідна допомога при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю становить 20 066,28 грн (6688,76*3).

Щодо доводів апелянта, що удом не надано належної оцінки тому факту, що позов взагалі не містить змісту позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку (не зазначено його розмір), позивачем не наведений розрахунок середнього заробітку станом на дату звернення до суду . Зазначені доводи не відповідають змісту позовних вимог (а.с.3), розрахунок не є обовязком позивача а може бути здійсненних судом з врахуванням вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Згідно положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок). Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Згідно пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Щодо доводів відповідача про безпідставне задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди судова колегія зазанчає. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Обов`язок роботодавця про відшкодування працівнику моральної шкоди, завданої внаслідок порушень законних прав останнього, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя закріплений у ст.237-1КЗпП України. На виконання роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд встановив факт наявності протиправного винного діяння Відповідача, яке полягало у порушенні вимог законодавства про працю під час роботи, незаконне звільнення Позивача з роботи, що є порушенням його законних прав, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України, суд першої інстанції враховав характер заподіяної Позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань Позивача, а також вимоги розумності та справедливості. Відповідно вимоги Позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8225,26 гривень визнав є завищеними і не відповідають дійсним обставинам справи. З урахуванням фактичних обставин по справі судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь Позивача моральна шкода в розмірі 2000 гривень.

Доводи відповідача про те, що разом з відзивом було подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін , та наміром відповідача і його представника реалізувати свої права, передбачені ч.І ст.43 ЦПК України. є оціночним судженням відповідача, так як судом першої інстанції взято до уваги та оцінено пояснення свідків.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються переоцінки наявних в справі доказів та викладенням позиції відповідача по справі. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що скаржником за доводами апеляційної скарги, не доведено наявності підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування рішення за доводами, викладеними у апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375 , 381 , 382 ЦПК України , Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5 залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді: