Рішення

від 30.06.2021 по справі 415/5439/20

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

415/5439/20

2/415/510/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Рибки Я.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2020 р. позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним наказ № 77-к від 11.08.2020 р. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; визнати незаконним запис у наказі про звільнення № 11-к від 12.08.2020 р. в частині підстав для звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; визнати незаконним запис у трудовій книжці позивача № 23 від 12.08.2020 р. в частині запису звільнена за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків ст. 40 ч. 1 КЗпП України; зобов`язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення № 11-к від 11.08.2020 р. в частині підстав для звільнення в наступній редакції: Звільнити ОСОБА_1 … у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового/колективного договору за ст. 38 ч.3 КЗпП України ; внести зміни в трудову книжку позивача в частині визначення підстав для звільнення: у зв`язку з невиконанням законодавства про працю, умов трудового/колективного договору за ст. 38 ч.3 КЗпП України ; стягнути з відповідача на її користь компенсацію в порядку ст. 44 КЗпП України в сумі 24675,78 грн., моральну шкоду в розмірі 8225,26 грн. та зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з дня звільнення по день прийняття рішення судом по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 02.09.2019 р. позивачку прийнято на посаду юрисконсульта КП ЛЖЕК № 5. 10.08.2020 р. позивач подала заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із систематичним порушенням відповідачем трудового законодавства, а саме затримки виплати заробітної плати та просила звільнити її з 25 серпня 2020 р. Водночас, відповідач, 11.08.2020 р. видав наказ № 160 про передачу документів, які перебували у віддані позивача ОСОБА_2 , позивачка відмовилась виконати цей наказ, зазначивши про це в своїх письмових запереченнях. В свою чергу відповідач наказом № 77 притягнув позивачку до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Позивач, враховуючи неупереджене ставлення до неї з боку роботодавця 12.08.2020 р. подала уточнену заяву про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зазначивши дату звільнення 12.08.2020 р. Однак, відповідачем 12.08.2020 було видано наказ № 11-к про звільнення позивачки за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважає, що її звільнення відбулось з грубим порушенням відповідачем трудового законодавства, що її звільнення мало відбутися саме за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому вона має право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, яку вона вирахувала в розмірі 24675,78 грн. Також, враховуючи, що відповідачем через неправильне звільнення позивачки не виплачено вчасно вихідну допомогу, вона просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку, починаючи з дня звільнення й до дня ухвалення рішення суду. Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то заподіяння позивачці моральної шкоди виразилося в отриманих нею душевних стражданнях щодо неможливості забезпечити своє життя та життя своєї родини, незаконне формулювання в наказі причин звільнення довгий час заважало позивачці працевлаштуватися та вона перебувала в постійній стресовій ситуації. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в сумі, яка дорівнює розміру її середньомісячного заробітку - 8225,26 грн.

Відповідач позов не визнав, 23.10.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Наказом начальника КП ЛЖЕК № 5 від 11.08.2020 р. № 160 було зобов`язано юрисконсульта Горбенко О.Ю. передати документи, які перебувають у її віданні ОСОБА_2 до 12:00 годин 11.08.2020 р. Факт відмови ОСОБА_1 від підпису й ознайомлення з цим наказом підтверджується Актом від 11.08.2020 р.; факт відмови ОСОБА_1 надати письмові пояснення про відмову від передачі документів підтверджується актом від 11.08.2020 р.; факт відмови ОСОБА_1 від передачі документів ОСОБА_2 підтверджується актом від 12.08.2020 р. Наказом начальника КП ЛЖЕК № 5 від 11.08.2020 р. № 77-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу № 160 від 11.08.2020 р. Таким чином, позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності 11.08.2020 р. Систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та посадовою інструкцією, підтверджується службовою запискою майстра Магдич від 08.08.2020 р., доповідною запискою майстра Гетьман від 08.08.2020 р., доповідною запискою механіка Апічук від 08.08.2020 р., доповідною запискою економіста Корольової від 08.08.2020 р., доповідною запискою енергетика Дорошенко від 08.08.2020 р., доповідною запискою бухгалтера ОСОБА_3 від 08.08.2020 р., доповідною запискою майстра Антюхової від 08.08.2020 р., доповідною запискою бухгалтера Мішукової від 08.08.2020 р., невиконанням ОСОБА_1 наказу начальника КП ЛЖЕК № 5 від 11.08.2020 р. № 160. Щодо заяви позивача про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, то позивач подала заяву про звільнення від 10.08.2020 р. за власним бажанням з 25.08.2020 р. за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а не відкликавши цю заяву, подала іншу про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, але вже з 12.08.2020 р., яку подала вже після звільнення її з посади за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то відповідач зазначає, що позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди. Таким чином, відповідач стверджує, що при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани та при звільненні позивача не було порушено вимог законодавства про працю, оскільки з представлених доказів вбачається наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, їй відповідачем була надана можливість надати пояснення, однак вона не скористалася такою можливістю, про що свідчить акт, відповідач вживав заходи щодо з`ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку. Оскільки позивач притяглася протягом року до дисциплінарної відповідальності, належних висновків для себе не зробила і знову здійснила порушення трудової дисципліни, що виразилося у неодноразових відмовах виконувати обов`язки, передбачені п.п.2.2, п.п.2.3 Посадової інструкції юрисконсульта - надавати правову допомогу структурним підрозділам, давати висновки відповідності діючому законодавству проектів наказів та інших документів підприємства, відповідач з урахуванням тяжкості вчиненого проступку та попередньої поведінки позивача обґрунтовано вважав, що звільнення в даному випадку є єдиним заходом дисциплінарного стягнення, а тому відповідачем після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності об`єктивно та правомірно прийнято рішення про звільнення із займаної посади на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.а.с. 16-17), що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято на посаду юрисконсульта Комунального підприємства Лисичанської житлово-експлуатаційної контори № 5 , 12.08.2020 р. звільнена за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ № 11-к від 12.08.2020 р.

Згідно наказу № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів начальник КП ЛЖЕК № 5 наказав у зв`язку зі звільненням юрисконсульта ОСОБА_1 передати документи, які перебувають у її віданні, актом приймання-передачі ОСОБА_2 до 12-00 годин 11.08.2020 р. (а.с.9).

З акту від 11.08.2020 р. (а.с.52) встановлено, що комісією у складі головного інженера ОСОБА_4 , помічника керівника ОСОБА_5 , інспектора з кадрів Рогай І.Ю. складено акт про те, що юрисконсульт ОСОБА_1 відмовилась о 07:15 від підпису та ознайомлення з наказом № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів .

З акту від 11.08.2020 р. (а.с.53) встановлено, що комісією у складі головного інженера ОСОБА_4 , помічника керівника ОСОБА_5 , інспектора з кадрів Рогай І.Ю. складено акт про те, що юрисконсульт ОСОБА_1 відмовилась в 12:05 надати письмову пояснювальну записку про відмову від передачі документів згідно наказу № 160 від 11.08.2020 р.

З акту від 12.08.2020 р. (а.с.54) встановлено, що комісією у складі головного інженера ОСОБА_4 , помічника керівника ОСОБА_5 , інспектора з кадрів Рогай І.Ю. складено акт про те, що юрисконсульт ОСОБА_1 відмовилась від передачі документів адвокату Бондаревій В.В.

З доповідних записок майстра ОСОБА_6 , майстра ОСОБА_7 , механіка ОСОБА_8 , економіста ОСОБА_9 , енергетика ОСОБА_10 , бухгалтера ОСОБА_3 , майстра ОСОБА_11 , бухгалтера ОСОБА_12 , датованих 08 серпня 2020 р. (а.с.а.с.58-66), що юрисконсульт ОСОБА_1 не надає належні консультації, посилаючись на брак часу.

Наказом № 163 від 12.08.2020 р. начальника КП ЛЖЕК № 5 (а.с.67) наказано юрисконсульту ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо інформації, зазначеної в доповідних записках.

Листом від 12.08.2020 р. (а.с.68) ОСОБА_1 запрошено на засідання, яке відбудеться 12.08.2020 р. о 15:30 годин по питанню погодження наказу № 77-к від 12.08.2020 р. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності .

З заяви ОСОБА_1 на ім`я голови первинної профспілкової організації КП ЛЖЕК № 5 від 12.08.2020 р. (а.с.15), що ОСОБА_1 просить перенести засідання профспілкової організації призначене на 12.08.2020 р. о 15-30 годин по питанню погодження наказу № 770к від 12.08.2020 р. у зв`язку із її поганим самопочуттям.

12.08.2020 р. адміністрація КП ЛЖЕК № 5 звернулась до голови ППО КП ЛЖЕК № 5 з поданням (а.с.69) про надання згоди на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 по п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин.

Листом від 12.08.2020 р. (а.с.70) ОСОБА_1 запрошено на засідання, яке відбудеться 12.08.2020 р. о 14:00 годин щодо надання згоди на її звільнення.

З акту від 12.08.2020 р. вбачається, що комісією у складі помічника голови ППО Толпенко Ю.М., членів ППО ОСОБА_13 , ОСОБА_14 складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовилась о 13:50 отримувати запрошення на засідання ППО (а.с.71).

З витягу з протоколу № 47/1 від 12.08.2020 р. засідання Первинної профспілкової організації КП ЛЖЕК № 5 від 12.08.2020 р. (а.с.72) встановлено що ППО КП ЛЖЕК № 5 надала згоду на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин.

ОСОБА_1 11.08.2020 р. надала на ім`я начальника КП ЛЖЕК № 5 правовий висновок (а.с.7), в якому зазначила, що наказ № 160 від 11.08.2020 р. виданий з порушенням вимог Постанови КМУ від 17.01.2018 р. № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності , оскільки передача документів оформлюється актом прийому-передачі знов прийнятому працівнику або комісії зі складу штатних працівників підприємства, передача не може здійснюватися раніше звільнення юрисконсульта; ОСОБА_1 10.08.2020 р. подала заяву про звільнення з 25.08.2020 р. відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням роботодавцем умов колективного договору, а саме систематичною затримкою заробітної плати з вересня 2019 р. по серпень 2020 р. та несплатою ЄСВ за період її праці.

Згідно наказу від 11.08.2020 р. № 77-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с.10) у зв`язку з невиконанням наказу № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів , що підтверджується Актом Про відмову від підпису та ознайомлення з наказом від 11.08.2020 р., Актом Про відмову надати пояснювальну записку від 11.08.2020 р. ОСОБА_1 - юрисконсульту оголошено догану.

З заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника КП ЛЖЕК № 5 від 10.08.2020 р. (а.с.12) встановлено, що ОСОБА_1 просить звільнити її за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з вересня 2019 р. по серпень 2020 р., несплату єдиного соціального внеску за 2019-2020 роки, з виплатою вихідної допомоги відповідно до законодавства.

З заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника КП ЛЖЕК № 5 від 12.08.2020 р. (а.с.11), встановлено, що ОСОБА_1 просить звільнити її з 12.08.2020 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку також з упередженим ставленням та примусом звільнитися з іншої причини ніж та, що зазначена в її заяві від 10.08.2020 р.

З наказу від 12.08.2020 р. № 11-к Про звільнення (а.с.8) встановлено, що юрисконсульт ОСОБА_1 в порушення п.п. 2.2. та п.п. 2.3 посадової інструкції № 7 юрисконсульта не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству працівникам КП ЛЖЕК № 5, також наказом № 77-к від 11.08.2020 р. було застосовано до даного працівника дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання наказу № 160 від 11.08.2020 р., тому звільнити ОСОБА_1 - юрисконсульта, ІНФОРМАЦІЯ_2 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 02.09.2019 р. по 12.08.2020 р. включно у кількості 29 календарних днів. Підстава: доповідні записки працівників підприємства КП ЛЖЕК № 5, наказ № 77-к від 11.08.2020 р., наказ № 160 від 11.08.2020 р. В наказі міститься допис ОСОБА_1 : З приказом незгодна оскільки він не відповідає діючим обставинам та вручений на ознайомлення 12.08.2020 р. .

Згідно довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.27) її середньомісячна заробітна плата становить 6688,76 грн., а середньоденна - 445,92 грн.

Згідно витягу з табелів за червень 2020, серпень 2020 п. (а.с.а.с.28,29) кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 в червні 2020 р. склала 17 днів, у серпні - 8 днів.

З розрахункових листків по заробітній платі за травень 2020, червень 2020, липень 2020 р. (а.с.6) ОСОБА_1 у травні нараховано заробітної плати - 7618,20 грн., у червні 2020 р. - 8034,73 грн., у липні 2020 р. - 8415,79 грн.

З аналізу виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с.а.с.97-103), та форми ОК-7 (а.с.а.с.117-118) що з листопада 2019 р. заробітна плата позивачці виплачувалась відповідачем у неповному обсязі із затримкою, також не сплачувався єдиний соціальний внесок за січень-серпень 2020 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Оцінивши зібрані у справі докази як в цілому, так і кожний окремо, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно до положень ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути засноване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини. За яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Згідно ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу № 160 від 11.08.2020 р. Про передачу документів у виді догани (наказ № 77-к від 11.08.2020 р.). Водночас наказом від 12.08.2020 р. позивача було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, систематичність вбачається в тому, що позивач після притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани (наказ № 77-к від 11.08.2021 р.), в порушення п.п 2.2 та 2.3. посадової інструкції не надає юридичні консультації та правові висновки на відповідність діючому законодавству працівникам КП ЛЖЕК № 5. Також суд вважає підозрілим, що всі доповідні записки, на підставі яких відповідачем вбачалось порушення позивачкою своїх трудових обов`язків та посадової інструкції датовані 08.08.2020 р.. Також незрозумілим є те, чому дані доповідні записки не були розглянуті відповідачем під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 11.08.2021 р. Крім того, судом встановлено, що позивач запрошувалась на засідання первинної профспілкової організації щодо розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (наказ 77-к від 11.08.2020 р.) на 15:30 годин, а на засідання первинної профспілкової організації щодо розгляду питання про її звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - на 14:00 годин. Тобто питання про звільнення позивача розглядалось ППО раніше, ніж питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани, на підставі якого, у тому числі, відповідач звільнив позивача в подальшому. Всі ці факти, на думку суду, свідчать про штучний, формальний характер притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності за відсутності законних підстав для цього. Крім того, відповідачем порушений порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. А тому наказ № 77-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

Положеннями ч. 3 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю або умови колективного чи трудового договору з цих питань

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 травня 2013 року у справі № 6-34цс13 для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

У Постанові від 20.06.2018 р. у справі № 161/10759/16-ц Верховний Суд зазначає, що при незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав.

Отже, змінити формулювання причини звільнення можна тоді, коли є законна підставі для звільнення. Оскільки, позивачем була подана заява про звільнення її за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, судом встановлено наявність підстав для такого звільнення, а відповідач звільнив позивачку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що, як також установлено судом не відповідає обставинам звільнення і, більш того, суд дійшов переконання про скасування наказу про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, то сам факт звільнення позивачки є законним, але вказана відповідачем підстава - незаконною, тому і підлягає заміні на ту, яка буде законною, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Далі, у відповідності до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки в період роботи позивача зі сторони відповідача допускались порушення вимог законодавства про працю, в зв`язку з чим позивач подала заяву про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому відповідач, згідно ч. 3 ст. 38 та ст. 44 КЗпП України, зобов`язаний був виплатити позивачу вихідну допомогу при припиненні ним трудового договору із зазначених підстав та дати.

Як встановлено зі змісту довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату, видану відповідачем, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці до звільнення складає 6688,76 грн. Відповідно вихідна допомога при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю становить 20 066,28 грн (6688,76*3). Задовольняючи вимоги в цій частині, під час виготовлення вступної та резолютивної частини рішення, суд виходив з розрахунку проведеного позивачем, однак у зв`язку з допущеною арифметичною помилкою при здійсненні розрахунку, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума вихідної допомоги у розмірі 20 066,28 грн.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Згідно вищезгаданої довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату (а.с. 27) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 445,92 грн. Період затримки розрахунку при звільненні з 13 серпня 2020 року по 30 червня 2021 року складає 219 робочих днів.

Враховуючи викладене, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку дорівнює 97 656,48 грн (445,92х219). При цьому суд визначає суми до стягнення з роботодавця на користь працівника без урахування податків та обов 'язкових платежів.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Обов`язок роботодавця відшкодувати працівнику моральну шкоду, завдану внаслідок порушень законних прав останнього, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя закріплений у ст.237-1КЗпП України.

На виконання роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд встановив факт наявності протиправного винного діяння Відповідача, яке полягало у порушенні вимог законодавства про працю під час роботи, незаконне звільнення Позивача з роботи, що є порушенням його законних прав, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної Позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань Позивача, а також вимоги розумності та справедливості. Відповідно вимоги Позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8225,26 гривень є завищеними і не відповідають дійсним обставинам справи. З урахуванням фактичних обставин по справі суд вважає, що на користь Позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2000 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України згідно якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 2, 4, 21, 38, 40, 44, 43 КЗпП України статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 274, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 № 77-1 від 11.08.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Змінити в наказі Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 № 11-к від 12.08.2020 р. формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта на її звільнення на підставі ст. 38 ч. 3 Кодексу законів про працю України.

Зобов`язати Комунальне підприємство Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про зміну формулювання запису про звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, на звільнення у зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП.

Стягнути з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 20 066 (двадцять тисяч шістдесят шість) гривень 28 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день ухвалення рішення, тобто з 12.08.2020 р. по 30.06.2021 р. в розмірі 97 656 (дев`яносто сім тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 48 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.07.2021 р.

Суддя: Д.Ю. Луньова