Рішення

від 29.11.2021 по справі 484/588/21

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/588/21

Провадження № 2/484/575/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.

за участю секретаря судового засідання - Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Філатов Іван Леонідович, до Фермерського господарства Меркурій Б , третя особа: Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області, про повернення земельної ділянки,

за відсутності учасників справи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом /а.с.3-7/, мотивуючи тим, що 01.09.2010 між сторонами було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді 08.12.2010 року за реєстровим номером 041048300210. За умовами договору він передав орендарю в оренду строком на десять років належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,26 га кадастровий номер 4825487600:09:000:0110, яка розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Він після закінчення строку дії договору не мав наміру продовжувати договірні відносини. Однак, в 2019 році дізнався, що на підставі додаткової угоди від 07.06.2016 року строк дії договору оренди було продовжено на двадцять років. Він такої додаткової угоди не укладав, ніколи її не підписував. За таких обставин просить зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію додаткової угоди.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання /а.с.1/.

Ухвалою суду від 19.04.2021 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради на Первомайську районну державну адміністрацію Миколаївської області, оскільки суб`єктом державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційної справи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825487600:09:000:0110 є Первомайська районна державна адміністрація /а.с.45/.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 05.05.2021 року /а.с.58/ відповідачем для проведення судово-почеркознавчої експертизи надано оригінал Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2010 року, укладеної 07.06.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Меркурій Б , зареєстрованої 22.08.2019 року за номером 48352903 /а.с.67/.

Судом за клопотанням представника позивача у наданій справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ; провадження було зупинено до отримання висновку експерта, про що 14.06.2021 року постановлено ухвалу /а.с.116/.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року після проведення експертизи та отримання висновку експерта, провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду справи по суті /а.с.162/.

Ухвалою суду від 16.09.2021 року закрите підготовче провадження в наданій справі та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с.169/.

Позич та його представник в судове засідання не з`явились; представник позивача надав заяву про розгляд справи в їх відсутність; просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не явився. Відповідач надав заяву про розгляд справи у відсутність представника. Просив відмовити в задоволенні позову через необґрунтованість.

У письмових запереченнях вказав, що дійсно між сторонами мають місце орендні відносини щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,26 га з кадастровим номером 4825487600:09:000:0110 на підставі договору оренди від 01.09.2010 року. Додатковою угодою від 07.06.2016 року договір оренди за згодою сторін було продовжено, після чого було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 щороку отримував орендну плату і не заперечував з приводу користування орендарем земельної ділянки /а.с.32/.

Третя особа письмових пояснень до суду не подала. Представник в судове засідання не явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Сторонами не подано будь-яких інших заяв і клопотань по суті позовних вимог. Усі необхідні підготовчі дії проведені судом на стадії підготовчого розгляду, у зв`язку із чим, суд вважає за необхідне відповідно до статей 211, 223 ЦПК України здійснювати судовий розгляд справи на підставі наданих сторонами та витребуваних судом письмових доказів у відсутність сторін.

Ознайомившись з позиціями сторін, викладеними у письмових заявах по суті справи, дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно із ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,26 га з кадастровим номером 4825487600:09:000:0110, яка розташована в межах території Тарасівської сільської ради, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 084356, виданого 26.11.2003 року Первомайською РДА /а.с.12/. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно точний розмір наданої землі становить 5,2556 га /а.с.13-14/.

01.09.2010 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки б/н зазначеної вище земельної ділянки, який зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільські раді 08.12.2010 року за номером 041048300210. Договір укладено строком на десять років /а.с.21-22/.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08.12.2010 року вказана земельна ділянка передана орендарю Меркурій Б /а.с.15/. З цього часу відповідач набув право оренди та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. Факт укладення договору оренди земельної ділянки сторонами не оспорюється.

Таким чином, між сторонами склалися відносини з оренди землі, що регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Згідно Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2010 року, укладеної 07.06.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Меркурій Б , зареєстрованої 22.08.2019 року за номером 48352903, строк дії договору було продовжено на двадцять років з 02.09.2020 року до 01.09.2040 року /а.с.67/. Така угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.08.2019 року за номером 32923190 /а.с.13-14/.

Позивач стверджує, що він такої додаткової угоди не укладав, ніколи її не підписував, тому просить усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом повернення земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою ст. 207 ЦПК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього закону договір набирає чинності після його державної реєстрації.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

З урахуванням позицій Верховного Суду, ОСОБА_1 вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним додаткової угоди у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Враховуючи підстави позову, суд вважає, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту своїх порушених прав шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки.

З метою з`ясування питання про те, чи виконаний підпис в оспорюваній додатковій угоді позивачем, судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта з судово-почеркознавчої експертизи від 05.08.2021 року № 21/417 підпис у Додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2010 року, укладеній 07.06.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Меркурій Б в графі підпис орендодавця виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою /а.с.153-161/.

Суд вважає висновок експерта належним, допустимим і достовірним доказом, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування; одержаний в порядку, встановленому законом; на його підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Тобто, ОСОБА_1 не підписував з ФГ Меркурій Б додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, а відтак не погоджував продовження строку дії договору оренди на двадцять років.

Надані відповідачем докази на підтвердження виплати позивачу орендної плати за 2018-2020 року /а.с.83-89/ суд не бере до уваги при вирішенні справи, оскільки такі виплати здійснювались під час дії основного договору оренди земельної ділянки, тобто на виконання умов договору, а не під час дії додаткової угоди.

Таким чином, судом встановлено відсутність договірних та правових підстав перебування земельної ділянки в оренді ФГ Меркурій Б , після закінчення дії первісного договору оренди, тому вона підлягає поверненню власнику, тобто позов цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Даний висновок суду базується на правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2020 року у справі № 125/702/17.

Враховуючи, що спірна додаткова угода позивачем не підписувалась, тобто вона не є укладеною, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права та законні інтереси на користування та розпорядження земельною ділянкою, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрація права оренди земельної ділянки (номер запису про речове право 32923190 від 19.08.2019 року).

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Оскільки позов задоволено повністю, а позивачем понесено витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у наданій справі /а.с.130/, він має право на відшкодування з відповідача судових витрат. З відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 1 816 грн. (за дві вимоги немайнового характеру) та витрати на проведення експертизи в сумі 6 178 грн., а всього 7 994 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 280, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Меркурій Б про повернення земельної ділянки задовольнити повністю.

Зобов`язати Фермерське господарство Меркурій Б повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2556 га кадастровий номер 4825487600:09:000:0110, яка розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Скасувати запис номер 32923190 від 19.08.2019 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,2556 га кадастровий номер 4825487600:09:000:0110, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Комунального підприємства Миколаївський обласний центр реєстрації Кумарівської сільської ради Миколаївської області Васалатій Тетяною Миколаївною, індексний номер 48352903 від 22.08.2019 року.

Стягнути з Фермерського господарства Меркурій Б на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7 994 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: 55247, Миколаївська область, Первомайський район, с. Бандурка; РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 23.06.2017 року органом 4814.

Відповідач - Фермерське господарство Меркурій Б , адреса: 55247, Миколаївська область, Первомайський район, с. Бандурка; код ЄДРПОУ 34450622.

Третя особа - Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області, адреса: 55201, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Чкалова, 12; код ЄДРПОУ 04056546.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 листопада 2021 року.

СУДДЯ: