Постанова

від 11.07.2022 по справі 484/588/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.07.22

22-ц/812/381/22

Провадження № 22-ц/812/381/22 Головуючий суду першої інстанції Маржина Т.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 року м. Миколаїв Справа 484/588/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

за участю представника позивача Філатова І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Меркурій Б» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Маржиної Т.В., в залі судового засідання в м. Первомайську, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Меркурій Б», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, про повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «Меркурій Б», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради про повернення земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні майном.

Доводи позову обґрунтовано тим, що 01 вересня 2010 року між ним та ФГ «Меркурій Б» було укладено договір оренди землі, згідно якого він як власник надав ФГ «Меркурій Б» в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,26 га, кадастровий номер 4825487600:09:000:0110, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Цей договір оренди землі був укладений строком на 10 років і був зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді 08 грудня 2010 року за реєстровим номером № 041048300210.

Після спливу строку оренди у 2020 році він не мав наміру надалі продовжувати договірні відносини із ФГ «Меркурій Б».

Однак, у 2019 році від працівників ФГ «Меркурій Б» він дізнався, що дію зазначеного договору оренди землі продовжено без його відома на 20 років.

Із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права йому стало відомо, що 07 червня 2016 року було укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди земельної ділянки, яка нібито була укладена між ним та ФГ «Меркурій Б» та зареєстрована державним реєстратором комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області 22 серпня 2019 року.

Вказаною додатковою угодою було змінено термін дії укладеного договору від 01 вересня 2010 року, а саме продовжено строк договору до 20років, тобто з 02 вересня 2020 року по 01 вересня 2040 року.

Проте він вказану додаткову угоду не підписував, а підпис у графі «Орендодавець» цієї додаткової угоди виконано не ним, а іншою невідомою особою, отже вказана додаткова угода є неукладеною. ФГ «Меркурій Б» позивачу примірник додаткової угоди не надавало.

Враховуючи те, що строк договору оренди землі від 01 вересня 2010року закінчився та не був продовжений сторонами, а додаткова угода до договору оренди є неукладеною, то відсутні правові підстави для використання відповідачем ФГ «Меркурій Б» земельної ділянки

Право оренди земельної ділянки було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 19 серпня 2019 року комунальним підприємством «Миколаївський обласний центр реєстрації» на підставі договору оренди землі від 01 вересня 2010 року та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 07червня 2016 року.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту його права або інтересу у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ФГ «Меркурій Б» повернути йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2556 га, кадастровий номер 4825487600:09:000:0110 та скасувати запис № 32923190 від 19 серпня 2019року про державну реєстрацію права оренди на вищезазначену земельну ділянку, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48352903 від 22 серпня 2019 року.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2021 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради на Первомайську районну державну адміністрацію Миколаївської області.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2021 року позов задоволено.

Зобов`язано ФГ «Меркурій Б» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2556 га кадастровий номер 4825487600:09:000:0110, яка розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Скасовано запис № 32923190 від 19 серпня 2019 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,2556 га кадастровий номер 4825487600:09:000:0110, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області Васалатій Т.М., індексний № 48352903 від 22 серпня 2019 року.

Стягнуто з ФГ «Меркурій Б» на користь ОСОБА_1 7994 грн судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна додаткова угода позивачем не підписувалась, тобто вона не є укладеною, а тому між сторонами відсутні договірні та правові підстави перебування земельної ділянки в оренді ФГ «Меркурій Б» після закінчення дії первісного договору оренди. Отже, земельна ділянка підлягає поверненню власнику, а постільки державна реєстрація зазначеного правочину порушує права та законні інтереси власника на користування та розпорядження земельною ділянкою, то підлягає скасуванню запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Не погодившись з судовим рішенням ФГ «Меркурій Б» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просило його скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу ФГ «Меркурій Б» мотивувало тим, що твердження позивача про не підписання ним додаткової угоди, не відповідають дійсності.

Позивач свої підписи ставить в довільній форму, які між собою різняться. Так, зокрема, в його листі від 28 грудня 2020 року про виплату йому орендної плати його підпис наявно відрізняється від підпису на договорах. Тому відповідач вважає висновок експерта є недостовірним доказом по даній справі.

Після підписання додаткової угоди позивач отримував кожного року по теперішній час орендну плату відповідно до договору оренди землі та заперечень відносно користування земельною ділянкою не було.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник ОСОБА_2 , доводи апеляційної скарги не визнав, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

На день слухання справи від третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,26 га з кадастровим номером 4825487600:09:000:0110, яка розташована в межах території Тарасівської сільської ради, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 084356, виданого 26листопада 2003 року Первомайською РДА. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно точний розмір наданої землі становить 5,2556 га.

01 вересня 2010 року між сторонами було укладено договір оренди б/н зазначеної вище земельної ділянки, який зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільські раді 08 грудня 2010 року за номером 041048300210. Договір укладено строком на десять років.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08 грудня 2010 року вказана земельна ділянка передана орендарю «Меркурій Б». З цього часу відповідач набув право оренди та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. Факт укладення договору оренди земельної ділянки сторонами не оспорюється.

Згідно додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 01вересня 2010 року, укладеної 07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Меркурій Б», зареєстрованої 22 серпня 2019 року за номером 48352903, строк дії договору було продовжено на двадцять років з 02 вересня 2020 року до 01вересня 2040 року. Така угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2019 року за № 32923190.

За висновком судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 05 серпня 2021 року № 21/417 21-496 підпис у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2010 року, укладеній 07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Меркурій Б» в графі «підпис орендодавця» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що додаткову угоду він не підписував, підпис за нього на додатковій угоді вчинено іншою особою.

Згідно частини 1 статті15, частини 1 статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною 1статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Устатті 203 ЦК Українивизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За висновком судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05 серпня 2021 року №21/417 21-496 підпис у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2010 року, укладеній 07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Меркурій Б» в графі «підпис орендодавця» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Статтею 110 ЦПК Українивизначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно врахував, що висновок № 21-496 від 27 серпня 2021 року виготовлений на замовлення учасника справи - представника позивача судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідає положеннямстатті 102 ЦПК України.

Відповідач ФГ «Меркурій Б» зазначені висновки експерту не спростовувало.

Отже, колегії суддів апеляційного суду вважає, що висновок експерта №21-496 від 27 серпня 2021 року судом першої інстанції належно оцінений у сукупності з іншими доказами.

Встановивши, що ОСОБА_1 оспорювану додаткову угоду не підписував, відповідно істотні умови цієї угоди щодо подовження строку оренди його земельної ділянки не погоджував, суд зробив обґрунтований висновок, що у позивача було відсутнє волевиявленняна укладення цієї додаткової угоди, а тому така додаткова угода є неукладеною.

У справі № 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року зробила висновок, відповідно до якогодля визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій,тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якимизаконпов`язує набрання чинності договором, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.Вищевказаний висновок застосовується до тих земельних правовідносин, які виникли до 01 січня 2013 року та пов`язуються з реєстрацією договору оренди земельної ділянки.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина 1 статті 254 ЦК України).

Як встановленодоговір орендиземельної ділянки,укладений міжсторонами 01 вересня 2010 року строком на десять років. Датою державної реєстраціїцього договорує 08грудня 2010року,а томувідповідно до пункту 2Розділу «Змінаумов договору і припинення його дії» дія договору припиняється закінченням строку,на який його було укладено. Отже, 09грудня 2020року договір оренди землі укладений між сторонами 01 вересня 2010 року припинив свою дію.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення земельної ділянки, а тому такі вимоги позивача правильно задоволені судом першої інстанції.

Крім того, однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначенихЗаконом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (пункт 4 частини 1 статті 3 указаного Закону) (в редакції чинній на час реєстрації додаткової угоди).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини 1статті 18 вказаного ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Позивач заявив вимогу проскасування запису державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі за спірною додатковою угодою.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що нікчемний договір не підлягає державній реєстрації, а тому рішення суду першої інстанції в частині скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди від 07 червня 2016 року є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач свої підписи ставить в довільній форму, які між собою різняться про що свідчить лист від 28 грудня 2020 року про виплату позивачу орендної плати, де підпис останнього наявно відрізняється від підпису на договорах, а тому висновок експерта є недостовірним доказом по даній справі не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За вимогами частини 1статті 14 Закону України «Про оренду землі»( у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, підпис у договорі оренди землі є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У справі, що розглядається, стороною додаткової угоди до договору оренди землі, а саме орендодавцем, оспорюються його підпис на спірній додатковій угоді, а отже ідентифікація підпису особи на документах може підтверджуватися тільки висновком почеркознавчої експертизи, що має місце у цій справі. Візуальне порівняння скаржником підпису позивача на інших документах, підписаних останнім, є припущенням скаржника, на яких відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування. Щодо належності такого доказу, то він за положеннями частини 1 статті 77 ЦПК України є належним, оскільки містить інформацію щодо предмета спору. Інших підстав, за якими скаржник не погоджується з висновком експерта, відповідачем не наведено, як і не заявлено будь-яких клопотань з цього приводу ( допит експерта, призначення повторної експертизи та інше).

Аргументи скарги про те, що після підписання додаткової угоди позивач отримував кожного року по теперішній час орендну плату відповідно до договору оренди землі та відсутність заперечень відносно користування земельною ділянкою є неприйнятними, оскільки і факти виплати орендної плати за договором оренди землі, не можуть свідчити про волевиявлення орендодавця на укладення додаткової угоди до договору оренди землі .

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меркурій Б» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Т.В. Крамаренко

Повний текст постанови складено 13 липня 2022 року.