Рішення

від 23.11.2021 по справі 902/727/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2021 р. Cправа № 902/727/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. ,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача - Машкіної В.М..;

відповідача - Дремлюги Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011)

до: Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" (вул. Миру, буд. 4, село Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044)

про стягнення 2 244 903,04 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" подано позов до Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" про стягнення 5 282 504,84 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-040820 від 04.08.2020 та Договором поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-200418 від 20.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого "ФА Інтертрейдінг Україна" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" 5 282 504,84 грн заборгованості, з яких: 3 939 529,09 грн - основного боргу; 262 659,01 грн - процентів річних та 1 080 316,74 грн - пені.

Ухвалою суду від 09.08.2021 з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/727/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2021.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого протокольною ухвалою від 26.08.2021 продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій:

- відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 127-155, т. 1) з урахуванням продовження судом строку на подання відзиву відповідно до ухвали від 26.08.2021, постановленої у протокольній формі;

- протокольною ухвалою від 02.09.2021 учасникам справи встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, однак сторони таким правом не скористалися.

- ухвалою суду від 02.11.2021, постановленою у протокольній формі, в порядку ст. 46 ГПК України прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вих. №б/н від 10.09.2021) з урахуванням уточненої заяви про зменшення розміру позовних вимог (вих. №б/н від 19.10.2021);

- ухвалою від 09.11.2021 позивачу повернуто надмірно сплачений судовий збір, враховуючи зменшення розміру позовних вимог;

- в межах встановленого судом строку (протокольна ухвала від 14.09.2021) відповідачем подано пояснення щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Так, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 2 244 903,04 грн заборгованості, з яких: 992 311 грн 87 коп. (сума боргу за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 13 751 грн 99 коп. (пеня за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 15 855 грн 00 коп. (15 % річних за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 1013 977 грн 29 коп. (сума пені за договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018), 209 006 грн 89 коп. (сума 3% річних за договором № VAITUA-200418 від 20.04.2018).

Окремо слід зазначити, що учасникам справи забезпечено участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи Easycon.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію судового процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.11.2021, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначену дату та час у судове засідання з`явилися усі учасники справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Представник позивача заявлений позов підтримала з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву з урахуванням пояснення щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суть заперечень відповідача зводиться до того, що позивач неправильно здійснив розрахунок заборгованості за Договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018, зокрема, не врахував приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. При цьому відповідач, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 просить зменшити неустойку та нарахування в порядку ст. 625 ЦК України до 5% від несплаченої відповідачем суми за Договорами; також просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо пені та розрахувати гривневий еквівалент заборгованості в євро по міжбанківському курсу продажу іноземної валюти за попередній день на дату винесення рішення.

Окрім того, у поясненні на заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідач вказує на наявність переплати за Договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018 станом на 03.08.2021, яку, на його думку, слід зарахувати на погашення заборгованості за Договором №VAITUA-040820 від 04.08.2020.

Також Фермерське господарство "ГЕЛІОС-П-А" констатує наявність основного боргу за Договором № VAІTUA-200418 в сумі 7 159, 27.

У свою чергу, з урахуванням уточненої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог , Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" зазначає, що відповідно до здійснених відповідачем проплат основний борг за Договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018 погашено в повному обсязі, а тому позивач вважає за необхідне стягнути лише пеню та 3% річних за період прострочення оплати з 21.01.2020 по 27.07.2021 за таким Договором.

Щодо заборгованості за Договором №VAITUA-040820 від 04.08.2020, позаяк строк оплати останнього платежу (04.08.2021) настав, то до суми основного боргу за позовною заявою (361 563,87 грн) додано основний борг в сумі 630 748 грн, який виник з 04.08.2021. При цьому нараховано 13 751,99 грн пені та 15 855 грн - 15 % річних за вказаним Договором.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Геліос-П-А" (Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки сільськогосподарської техніки № VAІTUA-200418 (Договір № VAІTUA-200418), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність сільськогосподарську техніку (Товар), Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його ціну у розмірі передбаченому цим Договором.

Найменування Товару, його кількість, асортимент, ціна у гривні та її еквівалент в іноземній валюті, строки оплати та строки поставки встановлені у Додатку №1 (Специфікація), який є невід`ємною частиною цього Договору. При поставці Товару з нестандартним комплектом поставки деталі щодо такого комплекту визначаються у Специфікації (п. 1.2. Договору № VAІTUA-200418).

Пунктом 2.2.1. Договору № VAІTUA-200418 сторони погодили, що в разі будь-яких обмежень, введених Національним Банком України щодо купівлі будь-якої іноземної валюти, всі грошові кошти, сплачені Покупцем за товар у гривні зараховуються Постачальником у рахунок вартості Товару у валюті цього Договору відповідно до міжбанківської ставки, що діє на день, що передував дню зарахування (встановлюється чинною постановою НБУ щодо умов купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб).

Згідно із п. 2.3.2. Договору № VAІTUA-200418 сума чергового платежу, що підлягає сплаті за Товар у гривні має бути еквівалентна сумі, що підлягає сплаті за товар в іноземній валюті, як зазначено в Специфікації до Договору, помноженої на Міжбанківську ставку, що діяла на 17:00 годину (GMT+2) дня, що передує дню фактичної оплати, зазначеному у Специфікації.

Відповідно до п. 2.3.4. Договору № VAІTUA-200418 сторони визначили, що у випадку порушення Покупцем графіку оплати, зазначеному у Специфікації та застосування Постачальником пені та/або штрафів у зв`язку з цим, черговість зарахування грошових коштів Покупця у рахунок існуючих зобов`язань визначається ст. 534 ЦКУ.

Датою переходу права власності Покупцю вважатиметься дата підписання Акту прийому-передачі товару у Місці поставки, зазначеного у специфікації до цього Договору. Зобов`язання Постачальника поставити товар виникає з моменту фактичного зарахування попередньої оплати від Покупця на рахунок Постачальника у повному обсязі та в межах строків, що зазначаються у цьому Договорі (п.п. 4.1.1., 5.1. Договору № VAІTUA-200418).

Згідно із п. 5.2. Договору № VAІTUA-200418 останній набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами та діятиме до його виконання.

За умовами п. 7.3. Договору № VAІTUA-200418 сторони погодили, що Покупець несе відповідальність за необґрунтовану затримку оплати товару шляхом сплати пені, що дорівнює розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний момент часу, стосовно суми простроченої заборгованості, за кожен день затримки.

Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору № VAІTUA-200418) сторони обумовили поставку відповідачу Товару (Сівалки Bednar OMEGA 6000 Ferti та Трактора Deutz-Fahr Agrotron 9340 (TTV) загальною вартістю 9 718 715,10 грн з ПДВ (299 500 євро) на умовах попередньої оплати, визначивши здійснення остаточного розрахунку до 15.10.2019.

Факт поставки відповідачу обумовленого у Специфікації Товару за Договором № VAІTUA-200418 підтверджується Актом приймання-передачі Товару від 19.10.2018 та товарно-транспортними накладними №137 від 17.04.2018 та №138 від 16.04.2018 (а.с. 59-61, т. 1).

Оплату за отриманий Товар відповідач здійснював з простроченням, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" неодноразово зверталося до Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" з вимогами щодо своєчасного погашення заборгованості. При цьому станом на 20.01.2020 у відповідача виник основний борг за Договором № VAІTUA-200418 в сумі 170 180,27 євро, що підтверджується обопільно підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за період 20.04.2018-20.01.2020

Разом з тим 20.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору № VAІTUA-200418, за умовами п. 1 якої Покупець зобов`язується оплатити заборгованість за Договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018 поставки сільськогосподарської техніки в сумі еквівалентної 170 180,27 євро в гривні та за курсом, як визначено в розділі 2 Договору, а також пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі еквівалентної 24 000 євро в гривні та за курсом згідно Договору не пізніше 01.09.2020.

Згідно із п. 3 Додаткової угоди №1 до Договору № VAІTUA-200418 Постачальник підтверджує, що за умови своєчасного та повного здійснення Покупцем всіх зобов`язань, перелічених в п. 1 та п. 2 цієї Додаткової угоди, не здійснюватиме нарахування та стягнення штрафних санкцій з Покупця, за виключенням пені, вказаної в п.1 цієї Додаткової угоди. Призупинення процедури стягнення гарантується за умови повного та своєчасного виконання положень цієї Додаткової угоди. В разі порушення положень цієї Додаткової угоди Покупцем, Постачальник продовжить стягнення усіх належних до сплати платежів з урахуванням штрафних санкцій та будь-яких додаткових витрат, які виникнуть в процесі стягнення за Договором.

Окрім того, 04.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Геліос-П-А" (Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-040820 (Договір № VAITUA-040820), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність сільськогосподарську техніку (Товар), Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його ціну у розмірі передбаченому цим Договором.

Найменування Товару, його кількість, асортимент, ціна у гривні та її еквівалент в іноземній валюті, строки оплати та строки поставки встановлені у Додатку №1 (Специфікація), який є невід`ємною частиною цього Договору. При поставці Товару з нестандартним комплектом поставки деталі щодо такого комплекту визначаються у Специфікації (п. 1.2. Договору № VAITUA-040820).

Відповідно до п. 2.3. Договору № VAITUA-040820 сума кожного платежу, що підлягає сплаті за Товар у гривні має бути еквівалентна сумі, що підлягає сплаті за Товар в іноземній валюті, як зазначено в Специфікації до Договору, помноженої на Міжбанківську ставку на 17:00 год. чинну на день, що передує дню фактичної оплати за Товар Покупцем або на Міжбанківську ставку на 10:00 год. чинну на день фактичної оплати за Товар у разі збільшення останньої більше ніж на 0,5% порівняно з Міжбанківською ставкою за попередній день.

Згідно із п. 4.2. Договору № VAITUA-040820 факт передання Товару Покупцю підтверджується Актом прийому-передачі Товару та ТТН.

Договір набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами та діятиме до його повного виконання (п. 5.2. Договору № VAITUA-040820).

Пунктом 7.3. Договору № VAITUA-040820 сторони погодили, що Покупець несе відповідальність за необґрунтовану затримку оплати Товару, шляхом сплати пені, що дорівнює розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний момент часу, стосовно суми простроченої заборгованості, за кожен день затримки за весь час існування заборгованості, а також сплати пені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦКУ у розмірі 15% річних стосовно суми простроченої заборгованості, за кожен день затримки за весь час існування заборгованості.

За умовами п. 10.3. Договору № VAITUA-040820 пеня, передбачена цим Договором нараховується та може бути заявлена до стягнення на розсуд Постачальника з дня наступного за днем виникнення прострочення та до останнього дня прострочення (без обмежень, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Сторони домовились, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань Покупцем застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору № VAITUA-040820) сторони погодили поставку Товару (Плуг Kverneland RN 100 7+1) загальною вартістю 1 332 536,16 грн з ПДВ (40 800 євро) на таких умовах оплати:

30% - попередня оплата до 05.08.2020 в сумі 399 760,85 грн (12 240 євро);

20% - черговий платіж до 15.05.2021 в сумі 266 507,23 грн (8 160 євро);

50% - остаточний платіж до 04.08.2021 в сумі 666 268,08 грн (20 400 євро).

Позивач взяті на себе зобов`язання за Договором № VAITUA-040820 щодо поставки Товару відповідачу виконав у повному обсязі, що підтверджується Актом прийому-передачі товару за договором поставки № VAITUA - 040820 від 04.08.2020 та товарно-транспортною накладною № 681 від 18.08.2020 (а.с. 34-35, т. 1).

Водночас відповідач сплату обумовлених у Специфікації (Додатку №1 до Договору № VAITUA-040820) здійснював частково та з простроченням.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений Товар за Договором поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-040820 від 04.08.2020 та Договором поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-200418 від 20.04.2018 слугувало підставою для звернення із відповідним позовом про стягнення заборгованості.

З урахуванням зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 2 244 903,04 грн заборгованості, з яких: 992 311 грн 87 коп. (сума боргу за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 13 751 грн 99 коп. (пеня за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 15 855 грн 00 коп. (15 % річних за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 1013 977 грн 29 коп. (сума пені за договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018), 209 006 грн 89 коп. (сума 3% річних за договором № VAITUA-200418 від 20.04.2018).

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладені між сторонами Договір поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-040820 від 04.08.2020 та Договір поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-200418 від 20.04.2018.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як слідує з матеріалів справи за фактом здійснених відповідачем проплат основний борг за Договором №VAITUA-200418 відповідачем погашено, що констатує позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог. При цьому обставини, викладені відповідачем у поясненні на заяву про зменшення розміру позовних вимог щодо наявності переплати за Договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018 станом на 03.08.2021, яку, на його думку, слід зарахувати на погашення заборгованості за Договором №VAITUA-040820 від 04.08.2020, не беруться судом до уваги, позаяк вирішення питання взаємозаліку за різними договорами є прерогативою сторін в межах свободи договору.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано наявність у Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" основного боргу Договором №VAITUA-040820 від 04.08.2020 в сумі 992 311,87 грн, внаслідок чого суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

Визначаючись щодо решти позовних вимог про стягнення 13 751 грн 99 коп. (пені за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 15 855 грн 00 коп. (15 % річних за договором № VAITUA-040820 від 04.08.2020), 1 013 977 грн 29 коп. (пені за договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018), 209 006 грн 89 коп. (сума 3% річних за договором № VAITUA-200418 від 20.04.2018) суд враховує такі законодавчі приписи.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. Договору № VAITUA-040820 сторони погодили, що Покупець несе відповідальність за необґрунтовану затримку оплати Товару, шляхом сплати пені, що дорівнює розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний момент часу, стосовно суми простроченої заборгованості, за кожен день затримки за весь час існування заборгованості , а також сплати пені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦКУ у розмірі 15% річних стосовно суми простроченої заборгованості, за кожен день затримки за весь час існування заборгованості .

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 ЦК України.

Таке твердження відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (ОП КГС ВС), викладеній у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

ОП КГС ВС звертає увагу на судову практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13. У цих справах сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення. При цьому ОП КГС ВС відступила від правової позиції, викладеної у постанові ВС від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17 про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, за умовами зазначеного пункту Договору сторони передбачили подвійне стягнення пені, що є неприпустимим, оскільки одночасне застосування одного виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому нарахування пені не здійснюється за приписами ст. 625 ЦК України, тому суд вважає правомірним нарахування пені, визначене сторонами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснений позивачем перерахунок пені за період прострочення з 06.08.2020 по 09.06.2021 за Договором №VAITUA-040820 від 04.08.2020, судом встановлено, що такий розрахунок є методологічно правильним та обґрунтованим в сумі 13 751,99 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені за Договором №VAITUA-040820 в сумі 13 751,99 грн. При цьому у стягненні 15 585 грн 15% річних, що по своїй суті є пенею, слід відмовити з вищенаведених підстав.

Визначаючись щодо обґрунтованості нарахування пені за Договором №VAITUA-200418 від 20.04.2018, суд констатує, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що за умовами п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору № VAІTUA-200418 сторони змінили період прострочення виконання зобов`язання щодо оплати поставленого Товару, визначивши обов`язок Покупця оплатити заборгованість за Договором № VAІTUA-200418 від 20.04.2018 поставки сільськогосподарської техніки в сумі еквівалентної 170 180,27 євро в гривні та за курсом, як визначено в розділі 2 Договору, а також пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі еквівалентної 24 000 євро в гривні та за курсом згідно Договору не пізніше 01.09.2020.

Відтак прострочення виконання зобов`язання розпочинається з 02.09.2020.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" власний розрахунок пені за період прострочення з 02.09.2020 по 02.03.2021 з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, а також з урахуванням здійснених відповідачем проплат, судом встановлено обґрунтованість нарахування пені за вказаний період в сумі 9 426,37 євро, що становить 317 433,01 грн (з визначенням курсу міжбанківської ставки євро, що діяла на 17:00 год. 01.03.2021 (33,6750 грн) як дню, що передує дню фактичної оплати (кінцевої дати нарахування пені) згідно із умовами п. 2.3.2. Договору № VAІTUA-200418).

Оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню за Договором № VAІTUA-200418 в сумі 1 013 977,29 грн, тобто у більшому розмірі, аніж встановлено судом, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені у визначеній судом сумі - 317 433,01 грн. При цьому у стягненні 696 544,28 грн пені слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за Договором № VAІTUA-200418, судом встановлено, що позивач також не врахував умови п.1 Додаткової угоди №1 до такого Договору, яким змінено кінцеву дату виконання зобов`язання покупцем щодо оплати товару, визначивши таку дату 01.09.2020.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" власний розрахунок 3% річних за період прострочення з 02.09.2020 по 27.07.2021 з урахуванням здійснених відповідачем проплат, судом встановлено обґрунтованість нарахування 3% річних за вказаний період в сумі 3 295,29 євро, що становить 104 952,68 грн (з визначенням курсу міжбанківської ставки євро, що діяла на 17:00 год. 26.07.2021 (31,8493 грн) як дню, що передує дню фактичної оплати (кінцевої дати нарахування 3% річних) згідно із умовами п. 2.3.2. Договору № VAІTUA-200418).

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 3% річних за Договором № VAІTUA-200418 в сумі 209 006,89 грн, тобто у більшому розмірі, аніж встановлено судом, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних у визначеній судом сумі - 104 952,68 грн. При цьому у стягненні 104 054,21 грн 3% річних слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Окремо слід зазначити, що твердження відповідача про пропуск позовної давності щодо нарахування пені за Договором № VAІTUA-200418 є безпідставним, оскільки п. 1 Додаткової угоди №1 до такого Договору змінено кінцеву дату виконання зобов`язання покупцем щодо оплати товару, визначивши таку дату 01.09.2020, зокрема щодо сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання погодженої сторонами в сумі еквівалентної 24 000 євро в гривні та за курсом.

Разом з тим відповідач повного погашення заборгованості в строк до 01.09.2020 не здійснив. При цьому п. 3 Додаткової угоди №1 встановлено, що у разі порушення положень цієї додаткової угоди покупцем, постачальник продовжить стягнення усіх належних до сплати платежів з урахування штрафних санкцій та будь-яких додаткових витрат, які виникнуть в процесі стягнення за договором.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки та нарахування в порядку ст. 625 ЦК України до 5% від несплаченої відповідачем суми за Договорами, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, то, на переконання суду, таке клопотання є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави вважати, що наслідки невиконання відповідачем зобов`язання вочевидь більш вигідні для позивача, ніж належне виконання такого зобов`язання. При цьому зменшення неустойки до 5% від несплаченої відповідачем суми за Договорами порушує принцип балансу інтересів сторін, позаяк не враховує інтересів позивача у даному спорі.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з урахуванням здійсненого перерахунку заборгованості та мотивів щодо неправомірності подвійного стягнення пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 21 426,74 грн, при цьому витрати на сплату судового збору в сумі 12 246,81 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" (вул. Миру, буд. 4, село Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044; код ЄДРПОУ 34303551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 32708773) 992 311,87 грн - основного боргу; 13 751,99 грн - пені (за Договором №VAITUA-040820 від 04.08.2020), а також 317 433,01 грн - пені; 104 952,68 грн - 3% річних (за Договором №VAITUA-200418 від 20.04.2018) та 21 426,74 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні 15 855 грн 15% річних (за Договором №VAITUA-040820 від 04.08.2020), а також 696 544,28 грн пені та 104 054,21 грн 3% річних (за Договором №VAITUA-200418 від 20.04.2018) - відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 12 246,81 грн залишити за позивачем.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відповідні адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3

Повне рішення складено 03 грудня 2021 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3,4 - позивачу - абонентська скринька №27, м. Київ, 04053 (адреса для листування - адвокату Кузьмичу Сергію Олександровичу); ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

5,6 - відповідачу - вул. Миру, буд. 4, село Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044; ІНФОРМАЦІЯ_3