Рішення

від 17.11.2021 по справі 753/20253/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20253/20

провадження № 2/753/2533/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Проценко Я.Б.,

за участю:

позивач ОСОБА_1 ,

представники відповідача Кобцева М.О. , Гришекін В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу № 2, третя особа Дев`ята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу № 2 (далі по тексту - відповідач, ГБК № 2), за участю третьої особи: Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, в якій просив суд визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 у Гаражно-будівельному кооперативі № 2 в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті він звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Батько на момент смерті був членом ГБК №2 та набув права власності на гаражне приміщення (гараж № НОМЕР_1 ), оскільки повністю сплатив пай, у розмірах встановлений статутом кооперативу. Листом від 04.06.2020 за № ГЖ-2020 №1450 КП КМР Київське МБТІ повідомило нотаріальну контору про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, гараж № НОМЕР_1 в ГБК АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований. Позивач зазначає, що його батько з 2009 був членом вказаного кооперативу, у його володінні знаходився гараж № НОМЕР_1 , у 2009 році він ремонт вказаного приміщення, він постійно сплачував членські внески. Після смерті батька позивач повідомив голову кооперативу Гришекіна В.В. про бажання вступити до членів кооперативу та оформити батьків гараж у спадщину. На неодноразові усні звернення до голови ГБК № 2 з питанням про прийняття його в члени кооператиу, останній однозначної відповіді не надав, документів для оформлення спадщини також не надав. Натомість на початку вересня 2020 повідомив, що було проведено засідання правління ГБК №2 та гараж № НОМЕР_1 був переданий іншій особі. Вважає посилання Голови ГБК № 2 на те, що його батько не був членом вказаного кооперативу, безпідставним, таким, що фактично спрямоване на заволодіння гаражем та наявним у ньому майном. З урахуванням того, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на гараж № НОМЕР_1 у ГБК №2, в тому числі довідка про повну сплату його покійним батьком всієї суми паю на гараж, позивач позбавлений можливості оформити у встановленому порядку спадщину, у зв`язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

04.12.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на гараж № НОМЕР_1 та заборони ГБК № 2 вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження вказаним гаражем до вирішення справи по суті.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 08.12.2020 заяву про забезпечення позову задоволено частково, заборонено державному реєстратору вчинення реєстраційних дій щодо гаражу № НОМЕР_1 у ГБК № 2 та заборонено ГБК №2 вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження гаражем.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 16.12.2020 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

03.03.2021 до суду надійшли пояснення представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розгляд справи за відсутності представника третьої особи та ухвалення по справі справедливого, законного та обґрунтованого рішення.

16.03.2021 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення щодо позову обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 ніколи не був членом ГБК № 2, ніколи не набував та не мав підстав для набуття права власності на гаражне приміщення (гараж № НОМЕР_1 ), ніколи не сплачував вступний та пайовий внесок, у розмірах встановлених статутом кооперативу. ОСОБА_1 було передано в оренду гараж № НОМЕР_1 та до 2017 року він користувався ним безоплатно. Заяви про вступ до кооперативу від нього не поступало, відповідно і рішення Правління кооперативу про прийняття його до кооперативу ніколи не приймалося і не затверджувалося. В той же час, від підписання будь-яких договорів ОСОБА_1 відмовлявся. Починаючи з 2017 сплачував компенсацію за експлуатаційні витрати, що передбачено Статутом. Тому твердження позивача, що його батько був членом ГБК №2 є помилковим та не відповідає дійсності, а тому і в позивача відсутнє право вступу до кооперативу у якості спадкоємця члена ГБК №2. Твердження позивача про проведення капітального ремонту не підтверджено належними доказами. Копії доданих до позовної заяви документів не є доказами, на підставі яких можна встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача.

01.06.2021 до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що виходячи з інформації, повідомленої батьком, та з того, що сам позивач допомагав батьку проводити ремонт гаражу № 11 у 2009 році, а також документів про сплату щомісячних внесків як самим батьком, так і позивачем до ГБК №2, позивач переконаний, що гараж № НОМЕР_1 належав батькові як члену кооперативу, а відповідач вживає заходів для приховування даного факту. Позивач виходить з того, що якби батько позивача не був членом ГБК №2, то він би не мав права проводити будь-який ремонт гаражу № НОМЕР_1 , оскільки такий обов`язок належить лише членам кооперативу. Сам факт користування покійним гаражем № НОМЕР_1 відповідачем не заперечується, але заперечується що батько був членом ГБК.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.06.2021 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Також ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.06.2021 витребувано у ГБК №2 документи.

06.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу до відповідача у зв`язку з невиконанням ухвали суду про забезпечення позову.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 85 том 1).

Відповідно до довідки завідувача Девятої Київської державної нотаріальної контори від 08.07.2020 за № 2523/02-14, після смерті ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 317/2020 (номер у спадковому реєстрі 65911514). Спадкоємцем за заповітом після його смерті є його син - ОСОБА_1 , який подав заяву про прийняття спадщини (а. с. 84 том 1).

Відповідно до Інформаційної довідки, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 04.06.2020, виданої на запит нотаріуса, гараж № НОМЕР_1 в ГБК АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований (а. с. 75 том 1).

Позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою, посилається на те, що його батько був членом Гаражно-будівельного кооперативу № 2, мав у власності гараж № НОМЕР_1 , за який сплачено пайовий внесок, постійно сплачував членські внески в ГБК № 2, однак у нього відсутні документи, які підтверджують право власності батька на гараж № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим він не має можливості оформити спадщину.

Чинним законодавством передбачено, що лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Однак позивачем до суду не надано відмови нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до довідок ГБК № 2 від 01.03.2021 за № 10 та № 11, згідно облікових даних ГБК №2, ОСОБА_1 , не є і ніколи не був членом кооперативу. Заяв про вступ у члени кооперативу від ОСОБА_1 ніколи не надходило до кооперативу (а. с. 176, 177 том 1).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона являється членом ГБК №2, їй відомо що ОСОБА_1 користувався гаражем № НОМЕР_1 , однак чи був він членом кооперативу їй не відомо. Членські внески вони сплачують бухгалтеру по журналу, в якому ставлять підпис про сплату. Квитанції про сплату внесків наручно не видаються. Пригадала, що позивач допомагав своєму батькові відновлювати гараж.

Свідок ОСОБА_5 , який є учасником кооперативу з 2003 року, в судовому засіданні пояснив, що покійний батько позивача користувався гаражем № НОМЕР_1 . Для того, щоб вступити у кооператив, необхідно придбати гараж. Щомісячна оплата внесків членів відбувається за прибутковим касовим ордером, в якому він зазначає за користування гаражем та за електроенергію.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що він регулярно сплачував кошти для відновлення гаражу. В первісному стані у гаражу були стіна та ворота, даху не було, а одна стіна була завалена. Вони з батьком провели ремонт. Зазначив, що лише члени ГБК мають право проводити капітальний ремонт в гаражах. Після смерті батька він не знайшов документів, що підтверджують право власності батька на гараж, а голова кооперативу повідомив, що у кооперативі також таких документів немає.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено Законом України Про кооперацію .

Статтею 1 цього Закону встановлено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Вказана норма також дає визначення обслуговуючого кооперативу як кооперативу, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Відповідно до статті 6 Закону України Про кооперацію , кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Стаття 10 Закону України Про кооперацію визначає, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

За приписами статті 11 цього Закону, вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Відповідно до статті 19-1 Закону України Про кооперацію , член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Ч.3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

За обставинами справи судом встановлено, що у покійного ОСОБА_1 відсутні передбачені законом документи, що засвідчують його членство у ГБК № 2 та підтверджують внесення ним пайового внеску за гаражний бокс, при цьому членство позивача в кооперативі відповідач не визнає, а гаражний бокс, на який претендує позивач, не зареєстрований на праві власності.

Показання свідків суд відхиляє як недопустимий доказ.

Квитанції, надані позивачем на підтвердження сплати членських внесків його батьком, суд не вважає належним доказом зазначених обставин, оскільки з довідки ГБК №2 вбачається здійснення ОСОБА_1 платежів за користування гаражем № НОМЕР_1 та наявність заборгованості по вказаним платежами. Статутом ГБК передбачено, що особи, які не є членами кооперативу зобов`язані щомісячно компенсувати витрати кооперативу за користування землею, зберіганню та утриманню гаража, надання експлуатаційних послуг, послуг охорони та інше.

Копії платіжних документів на купівлю будівельних матеріалів також не є належним доказом членства ОСОБА_1 в кооперативі та набуття ним права власності на спірний гаражний бокс.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову, оскільки позивачем відповідно до ст. 81 ЦПК України не доведено свої позовні вимоги.

В порядку ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 206, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О.Заставенко

Повний текст рішення складено 03.12.2021.