Постанова

від 07.12.2021 по справі 483/784/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.12.21

22-ц/812/2014/21

Провадження № 22-ц/812/2014/21 Головуючий суду першої інстанції Куцаров В.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Миколаїв Справа 483/784/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

його представника - ОСОБА_2 ,

представника ТОВ Очаківський райагрохім - Родіонової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Куцарова В.І., в залі судового засідання в м. Очаків, о 10 год 13 хв, повний текст якого складено 24 вересня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім , Приватного сільськогосподарського підприємства Козирське про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Коренко Т.В., звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім (далі - ТОВ Очаківський райагрохім ) та Приватного сільськогосподарського підприємства Козирське (далі - ПСП Козирське ) про розірвання договорів оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку, йому належить на праві приватної власності дві земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами 4825182800:02:000:0412 площею 3,43 га, та № 48254182800:01:000:1322 площею 0,74 га, що розташовані на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані земельні ділянки, він згідно з Договорами оренди землі, зареєстрованих 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі передав в оренду строком на 20 років ТОВ Очаківський райагрохім .

Однак, з квітня 2020 року ТОВ Очаківський райагрохім належним чином не виконує умови договорів, а саме обов`язки, покладені пунктом 30 даних договорів, що може призвести до знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки

10 квітня 2020 року між ТОВ Очаківський райагрохім та ПСП Козирське був укладений Договір на виконання робіт № 10/04-20, за яким ПСП Козирське зобов`язалось виконати сільськогосподарські роботи по внесенню агрохімікатів та регуляторів росту рослин, обробітку ґрунту та посівів, перевезенню вантажів та інші роботи за домовленістю сторін - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що обумовлені Договором, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи. Однак, ПСП Козирське роботи по посіву зернових на вищевказаних земельних ділянках не проводить.

На підставі вказаних обставин він в травні 2020 року звернувся до ТОВ Очаківський райагрохім з вимогами про повернення належних йому земельних ділянок, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до її цільового призначення та збереження якості землі.

Між тим, вказані вимоги не були виконані, тому він в липні 2020 року виготовив нову технічну документацію на спірні земельні ділянки про виділ земельних ділянок в натурі, зареєстрував її в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку 10 липня 2020 року та почав її самостійно обробляти з метою збереження якості землі та її цільового призначення, що підтверджується актами обстеження земельних ділянок.

Залучення орендарем третіх осіб до обробки землі та плати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки в суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої в орендодавця земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України Про оренду землі та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

16 серпня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла представник ОСОБА_2 , з посиланням на частину 3 статті 49 ЦПК України звернувся до суду з письмовою заявою про зміну предмету позову, де просив визнати недійними договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825182800:02:000:0412, площею 3,43 га і 4825182800:01:000:1322 площею 0,74 га, укладені між ним та ТОВ Очаківський райагрохім , зареєстровані 21 травня 2021 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за №№ 482510004003410, 482510004003411, та витребувати ці земельні ділянки; судові витрати в загальній сумі 15 405.90 грн покласти на відповідача.

Свою заяву мотивував тим, що в процесі судового розгляду після проведення судово-почеркознавчої експертизи та отримання висновку експерта від 10 серпня 2021 року йому стало відомо, що підписи в договорах оренди були виконані не ним, а іншою особою.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2021 року, занесену до протоколу судового засідання, зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням того ж суду від 23 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Очаківський райагрохім , зареєстрований від 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003410. Витребувано у ТОВ Очаківський райагрохім земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:02:000:0412, площею 3,43 га, що розташована в межах Парутинської сільської ради та повернуто її у власність ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Очаківський райагрохім , зареєстрований 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003411. Витребувано у ТОВ Очаківський райагрохім земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:01:000:1322, площею 0,74 га, що розташована в межах Парутинської сільської ради та повернуто її у власність ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ Очаківський райагрохім на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору 1 816 грн, в рахунок відшкодування витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи - 6 589,90 грн, а також 7 000 грн - в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а всього - 15 405, 90 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що в судовому засіданні позивачем доведено порушення його права відповідачем ТОВ Очаківський райагрохім в результаті укладення договорів оренди землі, оскільки належними та допустимими доказами доведено той факт, що ОСОБА_1 не підписував вищевказаних договорів оренди землі та акту прийому-передачі, не висловлював своє волевиявлення, передбачене законодавством, відповідно до вимог частини 3 статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Оскільки позивач є власником спірних земельних ділянок, що включає у себе не тільки право володіння та розпорядження нерухомим майном, але й користування ним, суд дійшов висновку, що використання відповідачем спірних земельних ділянок без правових підстав порушує право позивача, яке в даному випадку підлягає захисту.

Разом з тим, позивачем та його представником не надано доказів про порушення будь-яких прав ОСОБА_1 з боку відповідача ПСП Козирське , оскільки доводи позивача про те, що ТОВ Очаківський райагрохім передало право оренди іншому орендарю - ПСП Козирське , не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Не погодившись з судовим рішенням, ТОВ Очаківський райагрохім подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просило оскаржене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що спірні земельні ділянки

перебувають в оренді товариства та з моменту укладення договорів оренди земельних ділянок та на теперішній час використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В травні 2020 року позивач звернувся до товариства з вимогою повернути земельні ділянки власнику, однак йому було відмовлено, оскільки ТОВ Очаківський райагрохім щороку здійснює обробку ділянок та строк договорів ще не закінчився. Крім того, доказом використання земельних ділянок позивача є відомості про отримання орендної плати, в яких позивач розписувався за отримання коштів.

Зі змісту позову, поданого ОСОБА_1 вбачається, що вимоги про визнання недійсними договорів оренди зводяться до того, що вони не підписувались ним або його повноважним представником, а вчинені на договорі підписи нібито йому не належать. Проте зі змісту укладених договорів, вони є зареєстрованими, у них містяться також відтиски печатки відділу Держкомзему в Очаківському районі, справжність яких ним не заперечується.

За таких обставин незалежно від того, хто підписував договори оренди - позивач чи інша особа, договори оренди вважаються укладеними від імені позивача в силу їх реєстрації і щодо них діє презумпція дійсності правочину, передбачена у статті 204 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Отже наступне схвалення особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. При цьому, наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення такого правочину, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду про те, що договори оренди не можуть бути визнані недійсними, а земельні ділянки витребувані з підстав, на які посилається позивач, оскільки поведінка позивача після їх укладення свідчить про схвалення ним цих договорів.

Схвалення позивачем договорів оренди підтверджується тими обставинами, що позивач отримував орендну плату за цими договорами, знав що їх використовує відповідач у своїй господарській діяльності, що відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України є схваленням правочину.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем надано договір про надання правової допомоги, ордер та квитанцію. Відомості про надання опису робіт відсутні. У зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

У відзиви на апеляційну скаргу позивач, в інтересах якого діє представник Коренко Т.В., доводи апеляційної скарги не визнав, просив оскаржене рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації № 49 від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1 отримав у власність дві земельні ділянки площею 3,43 та 0,74 га за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що підтверджено Державними актами на право власності на земельну ділянку.

Вищевказані земельні ділянки окремо кожна за договорами оренди землі, укладеними між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ Очаківський райагрохім , та зареєстрованими 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі, були передані в оренду строком на 20 років.

28 травня 2020 року позивач письмово звертався до ТОВ Очаківський райагрохім з питань повернення орендованих земельних ділянок на підставі виявленого бажання самостійно обробляти ці земельні ділянки. На це звернення відповідач надав відповідь про відмову у розірванні договорів оренди.

За даними відомостями від 21 січня 2021 року позивач отримував орендну плату за укладеними договорами.

Відповідно до договору на виконання робіт № 10/04/20 ПСП Козирське зобов`язалось на території сільгоспугідь ТОВ Очаківський райагрохім на власному пальному виконувати сільськогоспдарські роботи по внесенню агрохімікатів та регуляторів росту росли, обробку ґрунту та посівів, збиранню врожаю, перевезенню вантажів та інші роботи, пов`язані з вирощуванням сільськогосподарських культур.

Актом прийому -передачі від 17 листопада 2020 року підтверджено виконання робіт за цим договором.

Згідно з висновком експерта з судово-почеркознавчої експертизи № 21-497 від 10 серпня 2021 року, виготовленого судовим експертом Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на підставі заяви адвоката Коренко Т.В. - підписи від імені ОСОБА_1 в оригіналі Договору оренди землі, зареєстрованого 21 травня 2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за №482510004003410 та оригіналі Договору оренди землі, зареєстрованого 21 травня 2012 відділу Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003411, у графі "Підписи сторін" (на 4 сторінці) від імені Орендодавця виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що оспорювані договори він не підписував, підпис у них вчинено іншою особою.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Висновками експерта № 21-497 від 10 серпня 2021 року, складеним на підставі заяви представника позивача, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у договорах оренди землі за кадастровими номерами 482510004003410 та 482510004003411 , зареєстрованих 21 травня 2012 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно врахував, що висновок № 21-497 від 10 серпня 2021 року виготовлений на замовлення учасника справи - представника позивача судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Відповідач ТОВ Очаківський райагрохім зазначені висновки експерту не заперечувало та не спростовувало.

Отже, колегії суддів апеляційного суду вважає, що висновок експерта № 210-497 від 10 серпня 2021 року судом першої інстанції належно оцінений у сукупності з іншими доказами.

Встановивши, що ОСОБА_1 оспорювані договори оренди землі не підписував, відповідно, істотні умови цього договору не погоджував, суд зробив обґрунтований висновок, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення спірних договорів.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

Крім того, правові наслідки недійсності правочину, в тому числі з підстав установлення факту відсутності волевиявлення особи на його укладення, чітко унормовані статтею 216 ЦК України, за положеннями якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Між тим суд першої інстанції, дійшовши висновку про доведеність позовних вимог у частині недійсності договорів (внаслідок його підписання невстановленою особою), помилково без урахування положень статті 216 ЦК України також задовольнив позовні вимоги, пов`язані з його недійсністю, зобов`язавши повернути земельні ділянки власнику.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірні договори оренди землі є неукладеними, тому у задоволенні позовних вимог про недійсність спірних договорів та (витребування) повернення земельних ділянок, слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладені правочини недійсними.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково визнав оспорені позивачем договори недійсними та повернув земельні ділянки.

Між тим Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди землі, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови його не погоджував, а орендар ТОВ Очаківський райагрохім відмовляє в поверненні земельних ділянок позивачу.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Такі вимоги позивачем не заявлялись, а відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Проте це не позбавляє позивача звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Доводи апеляційної скарги про те, що незалежно від того, хто підписував договори оренди - позивач чи інша особа, договори оренди вважаються укладеними від імені позивача в силу їх реєстрації та визнання позивачем з огляду на отримання ним орендної плати і щодо них діє презумпція дійсності правочину, передбачена у статті 204 ЦК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони протирічать правовій позиції Великої палати Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладеній у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Обставини державної реєстрації договорів оренди, як і факти виплати орендної плати за цими договорами, не можуть свідчити про волевиявлення орендодавця на укладення спірних договорів.

Посилання скаржника на неврахування судом правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду: від 04 березня 2021 року у справі № 905/1132/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 926/2308/19, від 23 січня 2020 року у справі № 915/1734/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 910/12786/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 910/5137/19, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/8287/18, від 19 червня 2019 року у справі № 904/9795/16, від 12 червня 2019 року у справі № 922/2178/18, від 30 травня 2019 року у справі № 920/346/18, від 16 квітня 2019 року, у справі № 911/1352/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 13 листопада 2018 року у справі № 910/19179/17, від 10 квітня 2018 року № 910/11079), є неприйнятними, оскільки фактичні обставини у перерахованих справах відрізняються від тих, що установлені судом у цій справі. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що відсутнє в наведених постановах.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не застосував до спірних правовідносин правові позиції Великої Палати Верховного Суду, то ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог до ТОВ Очаківський райагрохім та ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до ПСП Козирське не оскаржувалося, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не перевірялося.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції слід віднести за рахунок позивача.

За подачу апеляційної скарги відповідачем ТОВ Очаківській райагрохім було сплачено 5 448.00 грн. З урахуванням задоволення апеляційної скарги за подачу апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ Очаківський райагрохім підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 448.00 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року в частині вирішення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім про визнання недійсними договорів оренди землі, зареєстрованих 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі Миколаївської області за № 482510004003410 і № 482510004003411 щодо земельних ділянок з кадастровим номерами 4825182800:02:000:0412, 4825182800:01:000:1322, площею 3,43 га та 0,74 га, розташованих в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, та витребування цих земельних ділянок, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім 5 448.00 грн судового збору.

В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 08 грудня 2021 року.