Рішення

від 24.09.2021 по справі 483/784/21

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/784/21

Провадження № 2/483/436/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Куцарова В.І.,

за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Коренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Очакові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім", ПСП "Козирське", про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

24 травня 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Коренко Т.В., звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" та ПСП "Козирське" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок.

В подальшому позовні вимоги змінив та просив визнати недійними договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825182800:02:000:0412, площею 3,43 га та 4825182800:01:000:1322 площею 0,74 га. та витребування земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №068913, виданого 15.08.2005 на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005 за №49, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 4825182800:02:000:0412 площею 3,43 га., що розташована на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №068914, виданого 15.08.2005 на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.10.2005 за №49, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 48254182800:01:000:1322 площею 0,74 га., що розташована на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вищевказані земельні ділянки згідно Договору оренди землі, зареєстрованого від 21.05.2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за №482510004003410 та Договору оренди землі, зареєстрованого 21.05.2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003411, перебувають в оренді ТОВ Очаківський райагрхім .

10 квітня 2020 року між ТОВ "Очаківський райагрохім" та ПСП "КОЗИРСЬКЕ" був укладений Договір на виконання робіт № 10/04-20, за яким ПСП "КОЗИРСЬКЕ" зобов`язалось виконати сільськогосподарські роботи по внесенню агрохімікатів та регуляторів росту рослин, обробітку ґрунту та посівів, перевезенню вантажів та інші роботи за домовленістю сторін - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що обумовлені Договором, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи. Однак, ПСП КОЗИРСЬКЕ роботи не проводяться по посіву зернових на вищевказаних земельних ділянках. По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі. На підстав вказаних обставин Позивач в травні 2020 року звернувся до ТОВ "Очаківський райагрохім" з вимогами про повернення належних йому земельних ділянок.

Крім того, вказані договори оренди позивач не підписував. Дана обставина підтверджується висновком експерта, згідно якого у договори оренди були підписані не позивачем.

18 червня 2021 року на адресу суду від представника відповідача - ТОВ "Очаківський райагрохім" надійшов відзив на позовну заяву, у якій останній заперечив проти позову, посилаючись на те, що з моменту укладення договорів оренди земельних ділянок та на теперішній час ТОВ "Очаківський райагрохім" використовує земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В травні 2020 року позивач звернувся до товариства з вимогою повернути земельні ділянки власнику, однак йому було відмовлено, оскільки ТОВ "Очаківський райагрохім" щороку здійснює обробку ділянок та строк договорів ще не закінчився. Крім того, доказом використання земельних ділянок позивача є відомості про отримання орендної плати, в яких позивач розписувався за отримання коштів. 10.04.2020 року ТОВ "Очаківський райагрохім" уклало з ПСП "Козирське" договір на виконання робіт, відповідно до якого ПСП "Козирське" зобов`язалось виконати сільськогосподарській роботи на земельних ділянках, що перебувають в оренді ТОВ "Очаківський райгрохім". На виконання вказаного договору ПСП "Козирське" здійснило дискування, передпосівну культивацію та посів озимих зернових культур на земельних ділянках, власником яких є позивач. Посилання позивача на той факт, що нібито ним самим оброблялись спірні земельні ділянки викликає сумніви в їх правдивості, оскільки посів озимого ячменю був здійснений ПСП "Козирське" на виконання умов договору № 10/04-20. Посилаючись на те, що ТОВ "Очаківський райагрохім" не порушувалися умови договорів оренди, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з огляду на висновок експерта. Просила визнати недійними договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825182800:02:000:0412, площею 3,43 га та 4825182800:01:000:1322 площею 0,74 га., витребувати вказані земельні ділянки та повернути у власність позивача ОСОБА_1 .

Представник відповідачів ТОВ "Очаківський райагрохім" та ПСП "Козирське" у судове засідання не з`явився. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача та його представника - адвоката Коренко Т.В., дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації №49 від 28 лютого 2005 року позивач ОСОБА_1 одержав державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею 3,43 та 0,74 га за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а. с. 10-11).

Вищевказані земельні ділянки, згідно копії договору оренди землі, зареєстрованого від 21.05.2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003410 та копії договору оренди землі, зареєстрованого 21.05.2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003411, перебувають в оренді ТОВ Очаківський райагрохім ( а.с.12-18).

Як вбачається з копії висновку експерта №21-497 з судово-почеркознавчої експертизи від 10.08.2021 року, виготовленого на підставі заяви адвоката Коренко Т.В., - підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться в оригіналі Договору оренди землі, зареєстрованого 21.05.2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за №482510004003410 та оригіналі Договору оренди землі, зареєстрованого 21.05.2012 відділу Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003411, у графі "Піписи сторін" (на 4 сторінці) від імені Орендодавця виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.179-192).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі підставою визнання договору оренди недійсним є відсутність у договорі однієї з істотних умов.

Як зазначено в ч.4 ст.15 Закону України Про оренду землі , невід`ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України Про оренду землі передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом прийому-передачі. При цьому порушення вимог статті 17 Закону України Про оренду землі є самостійною підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі підлягає визнанню недійсним у разі відсутності в ньому хоча б однієї із істотних його умов.

Згідно вимог ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно вимог ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Із ч.1 ст.215 ЦК України слідує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Так, в судовому засіданні позивачем доведено порушення його права відповідачем ТОВ "Очаківський райагрохім" в результаті укладення договорів оренди землі, оскільки належними та допустимими доказами доведено той факт, що ОСОБА_1 не підписував вищевказаних договорів оренди землі та акту прийому-передачі, не висловлював своє волевиявлення, передбачене законодавством, відповідно до вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Разом з тим, позивачем та його представником не надано доказів про порушення будь-яких прав позивача з боку відповідача ПСП "Козирське".

Як вбачається з копії Договору на виконання робіт № 10/04-20 від 10.04.2020 року, між ПСП "Козирське" (Виконавець) та ТОВ "Очаківський райагрохім" (Замовник) укладено договір за умовами якого ПСП "Козирське" зобов`язується на території сільгоспугідь Замовника на власному пальному виконати сільськогосподарські роботи по внесенню агрохімікатів та регуляторів росту рослин, обробітку ґрунту та посівів, збирання врожаю, перевезенню вантажів та інші роботи, пов`язані з вирощуванням сільськогосподарських культур - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в договорі, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконання роботи (а.с.88).

Твердження позивача та його представника про те, що ТОВ "Очаківський райагрохім" передав право оренди іншому орендарю - ПСП "Козирське", судом не приймаються до уваги, оскільки вони не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Відповідно до ст.ст. 321, 387 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном за правилами ст. 391 ЦК України.

Оскільки позивач є власником спірних земельних ділянок, що включає у себе не тільки право володіння та розпорядження нерухомим майном, але й користування ним, суд дійшов висновку, що використання відповідачем спірних земельних ділянок без правових підстав порушує право позивача, яке в даному випадку підлягає захисту.

Відповідно до статті 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним і, відповідно, наслідки недійсності такого правочину не застосовуються.

У такому випадку власник земельної ділянки захищає своє порушене право шляхом подання негаторного позову, виходячи з того, що між сторонами виникли правовідносин з приводу фактичного користування земельною ділянкою.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного суду у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, в якій ВП ВС відступила від правової позиції Верховного суду України і дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин доктрини заборони суперечливої поведінки з огляду на таке.

Вчинення стороною правочину конклюдентних дій, як прийняття оплати за користування земельною ділянкою (надання згоди на вирощування певних видів культур тощо) не може свідчити про наявність волевиявлення, спрямованого на укладення правочину, який за законом може бути укладений виключно у письмовій формі.

З урахуванням викладеного, до вказаних правовідносин не може бути застосована доктрина заборони суперечливої поведінки , суд дійшов висновку, що сторони в належній формі не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому такий договір не є укладеним, а відтак належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з негаторним позовом.

Факт нарахування відповідачем ТОВ "Очаківський райагрохім" орендної плати за користування земельними ділянками позивача не має істотного значення для вирішення спору щодо повернення земельних ділянок, а лише свідчить про фактичне оплатне користування вказаними земельними ділянками.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

29 жовтня 2020 року між адвокатом Коренко Т.В. та Топчевським І.Б. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (а.с.39-40).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що позивачем, окрім договору про надання правової допомоги від 29 жовтня 2021 року, надано копію ордеру серії ВЕ № 1026104, квитанцію від 01.12.2020 року на суму 7000 грн. (а.с.38, 177).

Таким чином, з відповідача - ТОВ "Очаківський райагрохім" підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі: 1816 грн. - за подання позову та 6589,90 грн. - за виготовлення судово-почеркознавчої експертизи,а всього - 8405 грн. 90 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім", ПСП "Козирське" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім", зареєстрованого від 21.05.2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003410.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:02:000:0412 площею 3,43 га, що розташована в межах Парутинської сільської ради, та повернути її у власність ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім", зареєстрованого від 21.05.2012 відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003411.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:01:000:1322 площею 0,74 га, що розташована в межах Парутинської сільської ради, та повернути її у власність ОСОБА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" (ЄДРПОУ 054901671 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень, в рахунок відшкодування витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи - 6589 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 90 копійок,а також 7000 (сім тисяч) гривень - в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, в сього 15405 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ять) гривень 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2021 року.

Головуючий