Постанова

від 02.12.2021 по справі 573/2246/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 573/2246/20

провадження № 61-13081св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Куянівська сільська рада Білопільського району Сумської області, Білопільська міська рада Сумської області,

третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Шамукова Світлана Фаридівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Білопільського районного суду Сумської області

від 22 березня 2021 року у складі судді Терещенко О. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, Білопільської міської ради Сумської області, третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Шамукова С. Ф., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та відповідачі: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого, відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка (пай) площею 4,42 га, кадастровий № 5920684900:02:001:0077, що знаходяться на території сільської ради Білопільського району Сумської області, успадкована нею та фактично прийнята після смерті своєї матері (баби сторін) - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначав, що вказаний факт було встановлено рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року, що не підлягає доказуванню. Звернувшись із заявою до приватного нотаріуса

Шамукової С. Ф. з метою оформлення своїх спадкових прав на земельну частку (пай), що залишилась після смерті баби ОСОБА_6 , він отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:02:001:0077, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області у порядку спадкування після матері ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання за ним права власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:02:001:0077, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері

ОСОБА_6 .

Постановою Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

02 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового з?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга, мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від

25 березня 2020 року в справі № 305/235/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білопільського районного суду Сумської області.

21 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ Бурякорадгосп Куянівський , посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0274644 від 29 листопада 2000 року, виданим на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації від

27 серпня 2000 року № 358.

Згідно довідки Куянівської сільської ради від 05 лютого 2020 року № 120,

ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала одна по АДРЕСА_1 .

За даними довідки Куянівської сільської ради від 22 жовтня 2018 року № 594 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею був зареєстрований син ОСОБА_1 , але фактично за місцем реєстрації вони не проживали. Заповіт від імені ОСОБА_5 виконавчим комітетом сільської ради не посвідчувався.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 21 січня 2021 року спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заведена.

Постановою нотаріуса від 02 грудня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності ВАТ Бурякорадгосп Куянівський без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), після смерті рідної баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за пропуском строку звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21 січня 2021 року та копії спадкової справи № 14/2019 убачається, що 11 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу Шамукової С. Ф. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна.

Рішенням Білопільського районного суду від 15 березня 2016 року, справа

№ 573/229/16-ц, яке набрало законної сили 26 березня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_6 була рідною бабою позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по лінії матері ОСОБА_5 .

В описовій частині цього рішення вказано, що ухвалою Білопільського районного суду від 15 березня 2016 року, за клопотанням представника заявників вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в частині встановлення факту прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , було залишено без розгляду.

Отже, цим рішенням суду встановлено лише факт родинних стосунків між позивачем та ОСОБА_6 .

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 - баби позивача, здійснювалося за законом відповідно до положень ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з роз`ясненнями пунктів 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до пункту 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України

2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 524, 525 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Статтею 529 ЦК УРСР визначалося, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги за законом є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого. Онуки і правнуки спадкодавця були спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини не було в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем.

Відповідно до частини першої статті 548, частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням.

Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 553 ЦК УРСР вважалося, що спадкоємець відмовився від спадщини, якщо він не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, передбачених статтею 549 цього Кодексу.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Спадкування після смерті ОСОБА_5 здійснювалося за законом відповідно до положень ЦК України 2004 року.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За встановлених обставин та вимог закону, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні докази фактичного прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті матері ОСОБА_6 у порядку діючої на час відкриття спадщини статті 549 ЦК України, оскільки з дня смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 не вчинила дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті матері шляхом звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини чи з позовом до суду про визначення додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Є безпідставними посилання заявника на рішення апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року у справі № 2-о-78/11 за заявою прокурора Білопільського району в інтересах Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання спадщини відумерлою, оскільки вказаним рішенням не встановлювався факт прийняття будь-ким спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в ній висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська