Рішення

від 22.03.2021 по справі 573/2246/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2246/20

Номер провадження 2/573/68/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

22 березня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, Білопільської міської ради Сумської області , третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Шамукова Світлана Фаридівна про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування ,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що у червні 2011 року прокурор Білопільського району звернувся до суду в інтересах Куянівської сільської ради із заявою про визнання відумерлою спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті останньої відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай) розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Куянівської сільської ради. Заповіту ОСОБА_5 не складала, протягом десяти років з дня смерті спадкоємці останньої до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталися. Рішенням Білопільського районного суду від 15 червня 2011 року вказану вище заяву прокурора було задоволено, спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 визнано відумерлою та передано територіальній громаді Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області. У подальшому рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року зазначене рішення суду було скасоване. Рішенням апеляційної інстанції встановлено, а тому доказуванню не підлягає, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новопетрівка, відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах, її єдиною спадкоємицею була ОСОБА_6 , він та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є онуками ОСОБА_5 та дітьми ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його мати ОСОБА_6 , яка є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_5 , фактично спадщину прийняла шляхом володіння та управління спадковим майном, однак юридично не оформила. З метою оформлення своїх спадкових прав на земельну частку (пай), що залишилась після смерті баби ОСОБА_5 , позивач звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Шамукової С.Ф., яка у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) відмовила. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/3 частину земельної ділянки у порядку спадкування після матері ОСОБА_6 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , з кадастровим номером 5920684900:02:001:0077, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Ухвалою від 28 грудня 2020 року позовна заява залишена без руху. На виконання вказаної ухвали 15 січня 2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява разом з доданими до неї документами.

Ухвалою від 18 січня 2021 року відкрито провадження і справу призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою від 08 лютого 2021 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 , залучено у справі співвідповідачем Білопільську міську раду Сумської області.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду на 22 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено у прийнятті визнання позову.

03 березня 2021 року представник позивача - адвокат Грицик Г.О. направив заяву про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви і просив визнати за позивачем право власності на 1/3 частину земельної ділянки у порядку спадкування після смерті рідної баби ОСОБА_5 , по лінії матері ОСОБА_6 , з кадастровим номером 5920684900:02:001:0077, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 126).

19 березня 2021 року представник відповідача Білопільської міської ради Сумської області - адвокат Даценко А.М. направив відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем пропущено строки прийнятття спадщини, а також не доведено факту родинних відносин (а. с. 136-140).

22 березня 2021 року представник позивача - адвокат Грицик Г.О. направив заяву про збільшення позовних вимог і просив визнати за позивачем право власності на всю земельну ділянку, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від своїх часток на земельну ділянку (а. с. 147).

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року заява представника позивача про збільшення позовних вимог залишена без розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник - адвокат Грицик Г.О. позов підтримав з урахуванням поданої ним заяви про описку у позовній заяві і просив визнати за позивачем право власності на земельну ділянку саме після смерті баби.

Представник відповідача Білопільської міської ради Сумської області - адвокат Даценко А.М. проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, позов визнали.

Представник відповідача Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання не з`явився, староста ОСОБА_7 направила листа, в якому зазначила, що Куянівську сільську раду Білопільського району Сумської області реорганізовано шляхом приєднання до Білопільської міської ради Сумської області, яка є правонаступником всіх прав та обов'язків сільської ради.

Третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Шамукова С.Ф. у судове засідання не з`явилась, причин неприбуття не повідомила, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача після закриття підготовчого засідання і призначення справи до судового розгляду 03 березня 2021 року направив заяву, яку назвав заявою про виправлення описки, але фактично ця заява свідчить про зміну підстав позову, оскільки представник позивача спочатку просив визнати за позивачем право власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 , яку вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 . А у заяві про виправлення описки він вказав про визнання права власності на земельну ділянку, яку позивач фактично успадкував після смерті баби ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі.

Оскільки позивачем своєчасно, до закінчення підготовчого засідання, не була подана письмова заява про зміну підстав позову, тому суд даний спір вирішує в межах заявлених позовних вимог з підстав позову, зазначених позивачем у позовній заяві, поданій 15 січня 2021 року (а. с. 33-36).

Заслухавши представника позивача - адвоката Грицика Г.О., представника Білопільської міської ради Сумської області - адвоката Даценка А.М., повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новопетрівка Білопільського району Сумської області померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ Бурякорадгосп Куянівський , посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ №0274644 від 29 листопада 2000 року, виданим на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації від 27 серпня 2000 року №358 (а. с. 10, 11).

Рішенням Білопільського районного суду від 15 березня 2016 року у справі № 573/229/16-ц, яке набрало законної сили 26 березня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_5 була рідною бабою позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по лінії матері ОСОБА_6 (а. с. 113-114).

Як зазначено у описовій частині вказаного рішення, ухвалою Білопільського районного суду від 15 березня 2016 року, за клопотанням представника заявників, вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в частині встановлення факту прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , нині покійною ОСОБА_6 , було залишено без розгляду.

Отже, вказаним рішенням суду встановлено лише факт родинних стосунків між позивачем та померлою бабою ОСОБА_5 , а тому аргументи представника позивача про те, що вказаним рішенням встановлено факт прийняття спадщини матір`ю позивача ОСОБА_6 після смерті її матері ОСОБА_5 суд не приймає.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У свою чергу, суд не приймає аргументи представника відповідача ОСОБА_8 про те, що позивач не довів своє рідство з померлою ОСОБА_5 .

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 , матір позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 60).

Рішенням Білопільського районного суду від 15 червня 2011 року спадщину у вигляді земельної ділянки, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , визнано відумерлою та передано територіальній громаді Куянівської сільської ради у зв`язку з тим, що після смерті останньої пройшло більше десяти років та до часу прийняття судом рішення спадщина ніким не прийнята.

Надалі рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року вказане вище судове рішення скасоване у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не застосував норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, які підлягали застосуванню при вирішенні заяви прокурора, не перевірив наявність у померлої спадкоємців, не з`ясовував чи усунені вони від спадкування, прийняли або не прийняли спадщину, відмовилися від її прийняття та не залучив до участі у справі всіх заінтересованих осіб (а. с. 6-9).

Згідно з довідкою Куянівської сільської ради від 22 жовтня 2018 року №594 ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею був зареєстрований син ОСОБА_1 , але фактично за місцем реєстрації вони не проживали. Заповіт від імені померлої виконавчим комітетом сільської ради не посвідчувався (а. с. 16).

Як вбачається з довідки Куянівської сільської ради від 05 лютого 2020 року №120 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала одна по АДРЕСА_1 (а. с. 17).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21 січня 2021 року спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена (а. с. 51).

Постановою нотаріуса від 02 грудня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності ВАТ Бурякорадгосп Куянівський без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), після смерті рідної баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за пропуском строку звернення з відповідною заяволю до нотаріуса (а. с.13).

Отже, судом встановлено, що ніхто із спадкоємців спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняв ні шляхом подання відповідної заяви нотаріусу чи уповноваженій на це посадовій особі, ні шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21 січня 2021 року та копії спадкової справи №14/2019, 11 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу Шамукової С.Ф. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а. с. 50, 58-71).

Вказане свідчить про те, що позивач прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 .

Як вбачається з матеріалів справи, баба позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто коли діяв ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п. п. 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року Цвільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги за законом були в рівних частках діти, дружина і батьки померлого. Онуки і правнуки спадкодавця були спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини не було в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем (ст. 529 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та(або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 553 ЦК УРСР вважалося, що спадкоємець відмовився від спадщини, якщо він не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, передбачених статтею 549 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Отже, виходячи із встановлених судом фактичних обставин та наведених вище положень ЦК УРСР 1963 року, положеннями цього Кодексу не передбачалося право онуків на спадщину, яка відкрилася після смерті діда чи баби, якщо на час її відкриття були живими діти померлих, а тому позивач ОСОБА_1 , який є онуком померлої ОСОБА_5 по материнській лінії, не має права на спадкування після смерті останньої, оскільки на час відкриття спадщини була живою його мати - ОСОБА_9 , яка в сою чергу, будучи донькою ОСОБА_5 та являючись спадкоємицею першої черги, в установленому статтею 549 ЦК УРСР порядку спадщину не прийняла.

Окрім того, суд враховує, що 01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, може застосуватися книга шоста цього Кодексу.

Але з 15 березня 2001 року, коли померла ОСОБА_5 , та до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 так і не вчинила дій, спрямованих на прийняття спадщини шляхом звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини чи з позовом до суду про визначення додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, як того вимагає ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Доказів фактичного прийняття ОСОБА_6 спадщини після своєї матері ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року та ч. 3 ст. 1268 ЦК України 2004 року позивач суду не надав.

Отже, незважаючи на скасування Апеляційним судом Сумської області від 14 квітня 2016 року рішення Білопільського районного суду від 15 червня 2011 року про визнання відумерлою спадщини, що залишилася після померлої ОСОБА_5 , у позивача не виникло право на спадщину, яка відкрилася після смерті останньої.

Доводи представника позивача про протилежне не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах чинного на час відкриття спадщини ЦК УРСР 1963 року та ЦК України 2004 року.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику в справах про спадкування при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Суд зазначає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину після смерті баби та матері не прийняли, а тому у цій справі вони є неналежними відповідачами.

Їх заяви від 12 березня 2021 року про відмову від своєї частки у розмірі 1/3 частки у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_6 та баби ОСОБА_5 доказом фактичного прийняття ними спадщини не є, оскільки такі заяви подаються протягом шести місяців з часу відкриття спадщини (а. с. 149-150).

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини (п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, проаналізувавши докази та давши їм правову оцінку щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності, застосувавши правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:02:001:0077, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (Сумська область, Білопільський район, с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2), Білопільської міської ради Сумської області (Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70), третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Шамукова Світлана Фаридівна ( АДРЕСА_5 ) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23 березня 2021 року.

Суддя