Постанова

від 23.06.2021 по справі 573/2246/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року

м.Суми

Справа №573/2246/20

Номер провадження 22-ц/816/925/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Куянівська сільська рада Білопільського району Сумської області, Білопільська міська рада Сумської області,

третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Шамукова Світлана Фаридівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року в складі судді Терещенко О.І., ухвалене у м. Білопілля, повний текст якого складено 23 березня 2021 року,

в с т а н о в и в:

15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, Білопільської міської ради Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивував тим, що він - ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого, відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка (пай) площею 4,42 га, кадастровий № 5920684900:02:001:0077, що знаходяться на території сільської ради Білопільського району Сумської області, успадкована нею та фактично прийнята після смерті своєї матері (баби сторін) - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що вказаний факт було встановлено рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року, що не підлягає доказуванню. Звернувшись із заявою до приватного нотаріуса Шамукової С.Ф. з метою оформлення своїх спадкових прав на земельну частку (пай), що залишилась після смерті баби ОСОБА_5 , він отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку, тому просив визнати за ним право власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:02:001:0077, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області у порядку спадкування після матері ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 .

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Грицик Г.О., посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції не враховані факти, встановлені рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року, які не підлягають додатковому доказуванню та мають основоположне значення при розгляді справи. А саме, факт прийняття матір`ю позивача - ОСОБА_4 спадщини після смерті її матері ОСОБА_5 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак юридично права на спадщину не оформила. Доводить, що до ОСОБА_1 за спадковою трансмісією, як спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_4 , перейшло право на прийняття належної їй, але не оформленої, частки у спадщині після смерті баби ОСОБА_5 .

Вказує, що мати позивача - ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_5 , проживала разом з нею в АДРЕСА_1 , а тому прийняла спадщину після її смерті шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном своє ї матері.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Білопільської міської ради Сумської області - адвокат Даценко А.М., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грицика Г.О., який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги представника Білопільської міської ради - адвоката Даценка А.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новопетрівка Білопільського району Сумської області померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ Бурякорадгосп Куянівський , посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0274644 від 29 листопада 2000 року, виданим на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації від 27 серпня 2000 року № 358 (а.с. 10, 11).

Із довідки Куянівської сільської ради від 05 лютого 2020 року № 120 вбачається, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала одна по АДРЕСА_1 (а.с. 17).

За даними довідки Куянівської сільської ради від 22 жовтня 2018 року № 594 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею був зареєстрований син ОСОБА_1 , але фактично за місцем реєстрації вони не проживали. Заповіт від імені померлої виконавчим комітетом сільської ради не посвідчувався (а.с. 16).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 21 січня 2021 року спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заведена (а.с. 51).

Постановою нотаріуса від 02 грудня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності ВАТ Бурякорадгосп Куянівський без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), після смерті рідної баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за пропуском строку звернення з відповідною заявою до нотаріуса (а.с. 13).

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21 січня 2021 року та копії спадкової справи № 14/2019 убачається, що 11 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу Шамукової С.Ф. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а.с. 50, 58-71).

Рішенням Білопільського районного суду від 15 березня 2016 року, справа № 573/229/16-ц, яке набрало законної сили 26 березня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_5 була рідною бабою позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по лінії матері ОСОБА_4 (а с. 113-114).

В описовій частині цього рішення вказано, що ухвалою Білопільського районного суду від 15 березня 2016 року, за клопотанням представника заявників вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в частині встановлення факту прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , нині покійною ОСОБА_4 , було залишено без розгляду (а.с. 113).

Отже, цим рішенням суду встановлено лише факт родинних стосунків між позивачем та померлою бабою ОСОБА_5 , а тому аргументи представника позивача про те, що вказаним рішенням встановлено факт прийняття спадщини матір`ю позивача ОСОБА_4 після смерті її матері ОСОБА_5 суд не приймає.

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання за ним права власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:02:001:0077, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 .

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 - баби позивача, здійснювалося за законом відповідно до положень ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з роз`ясненнями п. п. 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Статтею 529 ЦК УРСР визначалося, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги за законом є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого. Онуки і правнуки спадкодавця були спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини не було в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням.

Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 553 ЦК УРСР вважалося, що спадкоємець відмовився від спадщини, якщо він не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, передбачених статтею 549 цього Кодексу.

Спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснювалося за законом відповідно до положень ЦК України 2004 року.

Відповідно до змісту ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За встановлених обставин та вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні докази фактичного прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5 у порядку діючої на час відкриття спадщини ст. 549 ЦК України, оскільки з дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 не вчинила дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті матері шляхом звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини чи з позовом до суду про визначення додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Основним доводом апеляційної скарги є неврахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення фактів, встановлених рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року, при цьому позивач вважає встановленим цим рішенням суду факт прийняття його матір`ю - ОСОБА_4 спадщини після смерті її матері ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року, справа № 2-0-78/11, скасовано рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 червня 2011 року, відмовлено у задоволенні заяви прокурора Білопільського району в інтересах Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання відумерлою спадщини у вигляді земельної ділянки, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 (а.с. 6-9).

Вказане рішення Апеляційного суду Сумської області мотивоване з тим, що суд першої інстанції не застосував норми ЦК Української РСР 1963 року, які підлягали застосуванню при вирішенні заяви прокурора, не перевірив наявність у померлої спадкоємців, не з`ясовував чи усунені вони від спадкування, прийняли або не прийняли спадщину, відмовилися від її прийняття та не залучив до участі у справі всіх заінтересованих осіб.

У рішенні суду зазначено, що спадкоємцем ОСОБА_6 була дочка - ОСОБА_4 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 , але спадкоємці ОСОБА_6 за прийняттям спадщини не зверталися, заповіт від її імені не посвідчувався, спадкова справа не заводилась (а.с. 7).

Тобто, апеляційним судом не встановлювався факт прийняття будь-ким спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Апеляційний суд Сумської області у рішенні від 14 квітня 2016 року погодився з доводами апеляції, що ОСОБА_4 є донькою та спадкоємицею померлої ОСОБА_5 , яка проживала та померла в с. Новопетрівка Білопільського району Сумської області. Довідка, яка видана ВК Куянівської сільської ради від 01 червня 2011 року № 174 не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї матері шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак юридично права на спадщину не оформила , також не свідчать про встановлення судом факту прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , а є посиланням суду щодо наявності підстав для залучення до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як заінтересованих осіб.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження і доводи апеляційної скарги про наявність підстав для на визнання права власності позивача на земельну ділянку у порядку спадкування у порядку спадкової трансмісії.

Відповідно до ст. 551 ЦК УРСР якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

ОСОБА_1 не доведено, що його мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя набула право на спадкування, як спадкоємець першої черги, після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно, не доведено виникнення у нього права на спадкування частини земельної ділянки, що входила до складу спадщини після смерті його баби ОСОБА_5 .

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича залишити без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді : В.І. Криворотенко

О.І. Собина