Постанова

від 17.11.2021 по справі 379/1320/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 379/1320/18

провадження № 61-6524св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Сільськогосподарське підприємство Дубівське ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест на рішення Таращанського районного суду Київської області від 07 листопада 2019 року у складі судді Зінкіна В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М.,Білич І. М., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест (далі - ТОВ Інтерагроінвест ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського підприємства Дубівське (далі - СП Дубівське ) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Позов обгрунтований тим, що 27 серпня 2012 року між Сільськогосподарським підприємством Світанок (далі - СП Світанок ), правонаступником якого є ТОВ Інтерагроінвест , та власником земельної ділянки ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 371 (далі - договір оренди), кадастровий номер 3224487700:02:002:0037, строком на 5 років. Земельна ділянка сільськогосподарського виробництва площею 4,7546 га розташована в адміністративних межах Калиновецької (раніше Чапаєвської) сільської ради Таращанського району Київської області та використовувалась позивачем за цільовим призначенням.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29 грудня 2012 року в Управлінні Державного комітету із земельних ресурсів у Таращанському районі Київської області за № 322440004005248.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди орендар має право на першочергове право поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Маючи наміри використати своє переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки з орендодавцем ОСОБА_1 , СП Світанок як орендар 19 квітня 2017 року за вих. 371/126 від 05 квітня 2017 року надіслало на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СП Світанок проєктом додаткової угоди від 05 квітня 2017 року до договору оренди, згідно з яким договір оренди пролонгується до 31 грудня 2024 року, який відповідач отримав, що підтверджується повідомленням про вручення, тобто з дотриманням встановленої процедури.

12 серпня 2017 року до СП Світанок поштовим відправленням надійшла заява ОСОБА_1 від 09 березня 2017 року, в якій він просив розірвати договір оренди земельної ділянки, оскільки планує земельну ділянку використовувати для ведення особистого підсобного господарства.

Жодних інших листів-повідомлень про прийняте орендодавцем рішення про згоду укласти додаткову угоду або ж обґрунтування відмови в її підписанні на лист-повідомлення позивача, надісланий 19 квітня 2017 року до СП Світанок , не надходило.

У жовтні 2018 року ТОВ Інтерагроінвест (правонаступник СП Світанок ) отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про ділянку, а саме, що 05 січня 2018 року, тобто через декілька днів після закінчення договору з СП Світанок , ОСОБА_1 уклав новий договір оренди земельної ділянки № 434 , кадастровий номер 3224487700:02:001:0037, площею 4,7546 га з іншим орендарем - СП Дубівське . Право оренди за вказаним договором зареєстроване 02 лютого 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право № 24721999.

Позивач повністю виконував умови договору. ОСОБА_1 порушив право позивача на поновлення з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк. Водночас ОСОБА_1 запропоновано укласти договір оренди землі на кращих умовах.

Оскільки між сторонами в добровільному порядку згоди не досягнуто, позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права. З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Таращинського районного суду Київської області від 07 листопада 2019 року відмовлено в позові.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що у позивача є переважне право на поновлення договору оренди землі. Позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає вимогам закону.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Інтерагроінвест залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що право ТОВ Інтерагроінвест на користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою припинилось у зв`язку зі спливом строку дії договору та у зв`язку з відсутністю домовленості про його продовження на змінених умовах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що якщо одна із сторін договору не має наміру досягнути домовленості щодо зміни істотних умов договору, переважне право припиняється відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі . Отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін, обумовлені ним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 квітня 2020 року ТОВ Інтерагроінвест звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Таращанського районного суду Київської області від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення та задовольнити позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 233/844/18 вказано, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити, у тому числі, що орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Відповідач не розглянув заяви про поновлення договору на новий строк. У постанові від 22 травня 2019 року у справі № 233/844/18 Верховний Суд зазначив, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде при укладенні договору оренди з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб. Відповідач виявив бажання використовувати земельну ділянку для власних потреб, проте у подальшому передав її в оренду новому орендареві.

У постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 Верховний Суд зазначив, що у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною. За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проєкту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а, отже, і на укладення додаткової угоди до договору. Враховуючи допущені відповідачем порушення порядку розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, позов підлягає задоволенню.

Протокол перемовин керівників агропідприємств не може підтверджувати обставини повернення землі СП Світанок та відмову підприємства від поновлення строку оренди.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів .

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до акта про право власності на землю від 16 червня 2005 року, серія ЯА №495556, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3224487700:02:002:0037, площею 4,7546 га, яка розташована у с. Чапаєвка Таращанського району Київської області.

27 серпня 2012 між СП Світанок і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 371.

Предметом договору була земельна ділянка, кадастровий номер 3224487700:02:002:0037, площею 4,7546 га, розташована в адміністративних межах Чапаєвської сільської ради Київської області, терміном на 5 років, розмір орендної плати становив 4 799, 02 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має першочергове право поновлення його на певний строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Договір оренди зареєстрований 29 грудня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005248.

01 серпня 2017 року запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 21736091. Термін дії договору оренди, з урахуванням дати реєстрації договору, завершився 29 грудня 2017 року.

19 квітня 2017 року СП Світанок надіслало на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення від 05 квітня 2017 року за вих. 371/126 з підписаним СП Світанок проєктом додаткової угоди від 05 квітня 2017 року до договору оренди, згідно з якою договір оренди пролонгується до 31 грудня 2024 року, який відповідач отримав, що підтверджується повідомленням про вручення.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 березня 2017 року він просив розірвати договір оренди земельної ділянки, оскільки планує земельну ділянку використовувати для ведення особистого підсобного господарства.

Позиція Верховного Суду щодо суті спору

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою відкриття касаційного провадження є те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 22 травня 2019 року у справі № 233/844/18, від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17;встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЗК України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV ) в редакції 2017 року .

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначені також статтею 33 Закону № 161-XIV , яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк та застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина перша - п`ята статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).

Відповідно до частини першої - п`ятої статті 33 Закону № 161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону № 161- XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другої - п`ятої цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Друга самостійна підстава для поновлення орендних відносин передбачена частиною шостою статті 33 Закону№ 161- XIV.

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 33 Закону № 161-XIV в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця із запереченням у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону № 161-XIV, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Водночас поновлення договору передбачає іншу ситуацію між сторонами договору, коли проти фактичного подальшого користування орендованою земельною ділянкою орендарем після закінчення строку дії договору не заперечує орендодавець, земля продовжує перебувати в користуванні орендаря та сторони уклали додаткову угоду про подальші орендні відносини, яка укладається на той же строк і на тих же самих умовах.

Зміна умов договору у будь-якій частині виключає продовження договору з підстав, передбачених частиною першою статті 33 Закону№ 161- XIV.

Згідно з частиною четвертою статті 33 Закону № 161-XIV при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

З огляду на наведений аналіз правових норм, якими врегульовані відносини оренди землі, Верховний Суд зауважує, що пропонуючи орендодавцю ОСОБА_1 укласти договір на нових умовах, ТОВ Інтерагроінвест повинно було дотриматись процедури, визначеної частинами другої - п`ятої статті 33 Закону № 161- XIV .

ТОВ Інтерагроінвест не дотримано процедури, визначеної частинами другої - п`ятої статті 33 Закону № 161-XIV.

Отже, переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Суди встановили, що на час розгляду справи договір оренди землі між ОСОБА_1 та СП Дубівське розірвано і власник земельної ділянки самостійно обробляє її.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці 1 частини першої статті 31 Закону № 161- XIV, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Тому, якщо одна із сторін договору не має наміру досягнути домовленості щодо змін щодо істотних умов договору, переважне право припиняється як це унормовано частиною четвертою статті 33 Закону № 161-XIV. Отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін, обумовлені ним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 312/344/17 (провадження № 61-41452св18), від 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17 (провадження № 61-44899св18), від 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17 (провадження № 61-43640св18), від 06 березня 2019 року у справі № 312/333/17 (провадження № 61-41192св18), від 06 березня 2019 року у справі № 312/246/17 (провадження № 61-43639св18).

Таким чином, у цій справі право ТОВ Інтерагроінвест на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 припинилося у зв`язку зі спливом строку дії договору та у зв`язку з відсутністю домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31 Закону № 161-XIV).

Верховний Суд звертає увагу на те, що не мають значення для розгляду цієї справи доводи заявника про переважене право на укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки орендодавець, завчасно, до закінчення строку дії договору оренди землі, повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, а тому відсутні підстави для задоволення позову ТОВ Інтерагроінвест . Незгода орендодавця на поновлення договору оренди землі відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону № 161-XIV виключає можливість визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику.

Суди врахували, що відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161- XIV , а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору.

Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що право орендаря, яке передбачено частиною шостою статті 33 Закону № 161- XIV , і може підлягати захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, не порушено, а отже, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга не містить посилань на помилкову/неправильну оцінку судами доказів, порушення правил щодо належності і допустимості доказів у контексті наведених вище роз`яснень, а тому відсутні підстави вважати, що висновки судів є помилковими.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов складений без викладення змісту додаткової угоди.

Належним способом захисту порушеного права, у цьому випадку, є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим, за своєю суттю, є встановленням факту, який має юридичне значення і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина восьма статті 33 Закону № 161- XIV).

Отже, позивачем, у цьому випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, обрано неефективний спосіб захисту своїх порушених прав. Обраний спосіб захисту, який не відповідає вимогам закону, є підставою для відмови у позові незалежно від інших, встановлених судом обставин.

Аналогічні правові висновки щодо належного способу захисту права орендаря на поновлення договору оренди за статтею 33 Закону № 161-XIV викладені в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 903/847/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 905/174/18, від 19 березня 2019 року у справі № 908/1805/17, від 19 березня 2019 року у справі № 908/2484/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/600/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 915/1401/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/3225/17, від 16 січня 2019 року у справі № 908/127/17, від 15 січня 2019 року у справі № 922/1464/18, від 11 грудня 2018 року у справі № 921/43/18, від 06 грудня 2018 року у справі № 908/1634/17, від 06 грудня 2018 року у справі № 915/456/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 911/1170/17.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, суд першої інстанції правильно зауважив щодо обраного способу захисту позивача, який не відповідає вимогам закону, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову з цих підстав, незалежно від інших установлених судом обставин.

Доводи касаційної скарги, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 22 травня 2019 року у справі № 233/844/18, оскільки у справах на які посилається заявник і у справі, що переглядається, правовідносини є подібними, однак встановлені різні фактичні обставини, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права.

Аргументи касаційної скарги, що суди не врахували правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, є необгрунтованими, оскільки правовідносини у справі, на які посилається заявник, не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належне мотивування, за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин та оцінки доказів у справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик