Рішення

від 03.10.2007 по справі 35/359

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/359

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№                                                                                                           р.

За позовом   Закритого акціонерного товариства «Тюмень –Медико –Сміла»

до                   Закритого акціонерного товариства «Луч АО»

про                стягнення  135 883,66 грн.     

                                                                              Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача      Селиванов М.П. –предст. за довір. № 257 від 05.09.07р. ;

                             Артеменко В.І. – генеральний директор.                        

Від відповідача  Павленко С.М. –предст. за довір. №287 від 22.08.06р.

          Рішення прийняте 03.10.2007р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою  з 26.09.2007р. по 03.10.2007р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Закритого акціонерного товариства «Тюмень –Медико –Сміла»до Закритого акціонерного товариства «Луч АО»про стягнення 135 883,66 грн. заборгованості за Договором №010/06 від 26.04.2006року.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2007 року порушено провадження у справі № 35/359, розгляд справи призначений на 06.09.2007 року.

          На адресу суду 05.09.2007р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його повноважного представника взяти участь у судовому засіданні.

          Представники позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечували, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

          В судовому засіданні представники позивача надали додаткові докази до матеріалів справи.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/359 від 10.08.2007р. не виконав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.09.2007р.

          До початку судового засідання, через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав вищевказану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Представник відповідача проти вказаної заяви заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останньої.

Заслухавши пояснення представників сторін щодо поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вирішив відмовити в задоволенні вказаної заяви, як неогрунтованої з наступних підстав.

          Відповідно до роз”яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Представником позивача не було надано суду належного обґрунтування та доказів (в розумінні ст. 33 ГПК України) того, що грошові кошти, які є у відповідача можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

          В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          В судовому засіданні 26.09.2007р. судом оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву для прийняття рішення у справі та виготовлення його повного тесту.

          В судовому засіданні 26.09.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 03.10.2007р.   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,  Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Тюмень –Медико –Сміла»(надалі позивач) та Закритим акціонерним товариством «Луч АО»(надалі відповідач) було укладено Договір №010/06 (надалі Договір).

Предметом даного Договору є регулярні поставки продавцем покупцю виробів медичного призначення (надалі –Товари) на умовах, викладених в даному Договорі.

Вартість та асортимент Товару буде узгоджуватись сторонами та вказуватись в рахунках –фактурах і накладних, котрі будуть виконувати роль специфікацій та є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1. Договору).

Загальна вартість Товарів, що постачаються по даному Договору, буде складатись з вартості всіх Товарів, вказаних у всіх рахунках –фактурах  (накладних) (п. 2.2. Договору).

За твердженням позивача, останнім було поставлено відповідачеві Товарів медичного призначення на загальну суму 149 073,30 грн.

Однак, з боку відповідача було здійснено лише часткову оплату отриманого товару, а саме сплачено суму в розмірі 29 073,30 грн.

В зв'язку з наведеними обставинами, позивачем було направлено відповідачу претензію №353 від 13.12.2006р. з проханням сплатити суму заборгованості за отриманий товар.

Проте, вказана претензія була залишена з боку відповідача без реагування.

Крім того, між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків від 06.02.2007р., відповідно до якого відповідачем було підтверджено заборгованість за отриманий товар на загальну суму 139 073,30 грн.

Відповідно до п. 8.1. Договору, у випадку просрочки покупцем оплати поставлених товарів, продавець має право вимагати від покупця виплату пені в розмірі 0,05% від розміру простроченого платежу за кожен день прос рочки.

На підставі викладеного позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 14 421 грн. 45 коп.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за отриманий товар в розмірі 120 000,00 грн., та пені в розмірі 14 421,45 грн.

Відповідач з позовними вимогами не погоджувався, у відзиви на позов посилався на наступне.

Видаткові накладні: №РН -00148 від 17 серпня 2006р., №РН –00174 від 19 вересня 2006р., надані позивачем суду в якості доказів поставки товару не можуть братися до уваги так як вони без довіреності і без печатки одержувача. Такі накладні не є доказом отримання відповідачем товару.

Видаткові накладні: №РН-00125 від 27 липня 2006р.; №РН –00150 РН-00161 від 29 серпня 2006р., №РН –00170 від 12 вересня 2006р.; від 21 серпня 2006р. хоча і з довіреностями, але підписи особи яка нібито отримувала товар на накладних і довіреностях різні. Виходячи з цього ці накладні також не повинні братися до уваги судом як доказ.

Крім того, за твердженням відповідача, акт звірки розрахунків був підписаний колишнім бухгалтером відповідача перед самим її звільненням і без детальної перевірки. Таким чином, вказаний акт звірки розрахунків відповідач не визнає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст. 712 ЦК України)

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не визнаючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що видаткові накладні надані позивачем на підтвердження факту отримання відповідачем товару, а також підтвердження наявної заборгованості, не містять відбитку печатки підприємства та підписані невідомою особою, а  отже не є належним доказом, що підтверджують наведені обставини.

Крім того, відповідач посилається, на те, що акт звірки взаєморозрахунків також не може бути належним доказом на підтвердження наявної заборгованості, оскільки підписаний колишнім бухгалтером підприємства.

Суд вважає, такі посилання відповідача необґрунтованими виходячи з наступного.

Матеріали справи містять наступні видаткові накладні:

-          №РН-00086 від 15.06.2006р. на суму 26565,90 грн.;

-          №РН-000098 від 04.07.2006р. на суму 24270,00 грн.;

-          №РН-00125 від 27.07.2006р. на суму 5580,00 грн.;

-          №РН- 00148 від 17.08.2006р. на суму 11993,40 грн.;

-          №РН-00161 від 29.08.2006р. на суму 3459,00 грн.;

-          №РН-00150 від 21.08.2006р. на суму 36405,00 грн.;

-          №РН -00170 від 12.09.2006р. на суму 13600,00 грн.;

-          №РН-00174 від 19.08.2006р. на суму 27200,00 грн.   

Зазначені видаткові накладній дійсно не містять печатки підприємства відповідача, а також підписані особою посадове становище якої не вказано.

Проте, суд вважає, що підтвердженням факту отримання відповідачем товару медичного призначення, є наявні в матеріалах справи довіреності: ЯИЦ №410169 від 15.06.2006р., ЯКН №908090 від 04.07.2006р., ЯКН №908003 від 18.07.2006р., ЯМК №629828 від 21.08.2006р. на отримання матеріальних цінностей.  Зазначені довіреності містять посилання на вищевказані видаткові накладні, що були надані позивачем.  

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ – накладну –вимогу, товарно –транспортну накладну, і відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для її бухгалтерського обліку.

Зазначені довіреності оформлені належним чином, з відбитком печатки підприємства відповідача та підписом уповноважених осіб.

Крім того, оригінали вказаних довіреностей були надані позивачем в судовому засіданні та оглянуті судом.

Також, суд вважає, безпідставними посилання відповідача на те, що акт звірки розрахунків є неналежним доказом, оскільки був підписаний колишнім бухгалтером підприємства, виходячи з наступного.

Акт звірки розрахунків є документом бухгалтерського обліку і не відноситься до первинних документів, проте сума боргу вказані в акті підтверджується саме первинними документами, якими в даному випадку являються вищевказані довіреності на отримання матеріальних цінностей.

          З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідач суми боргу за поставлений товар медичного призначення в розмірі 120 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання по Договору не виконав, суму заборгованості за поставлений товар згідно умов Договору,  не сплатив.  

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо здійснення оплати вартості поставленого товару, в порядку та на умовах встановлених Договором.

Відповідно до п. 8.1. Договору, у випадку просрочки покупцем оплати поставлених товарів, продавець має право вимагати від покупця виплату пені в розмірі 0,05% від розміру простроченого платежу за кожен день просрочки.

На підставі викладеного позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 14 421 грн. 45 коп.

Судом було здійснено перерахунок пені яка становить 10 980,00 грн.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10 980,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Луч АО»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 22, р/р 260000096135 в КРД «Райффайзен Банк –Аваль»м. Київ, код ЄДРПОУ 23495961 МФО 322904) на користь Закритого акціонерного товариства «Тюмень –Медико –Сміла»(20708, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, 24/4, р/р 260037882 в ЦСВ ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк –Аваль», код ЄДРПОУ 31982410, МФО 354411),  а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 120 000, 00 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) –заборгованості за отриманий товар згідно Договору №010/06 від 26.04.2006р., 10 980,00 грн. (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.) –пені, 1309,80 грн. (одна тисяча триста дев'ять гривень 80 коп.) –державного мита 118 грн. 00 коп.  (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                               М.Є. Літвінова